≤стор≥¤ економ≥чних вчень > ѕол≥тична економ≥¤ в јнгл≥њ у ’≤’ ст
” чотирнадц¤ть рок≥в в≥н пров≥в р≥к у ‘ранц≥њ, де зустр≥чавс¤ з економ≥стом ∆. Ѕ. —еЇм та ф≥лософом —. Ѕентамом. ѕ≥сл¤ повер≠ненн¤ в јнгл≥ю прот¤гом двох рок≥в серйозно займавс¤ вивченн¤м ≥стор≥њ, ф≥лософ≥њ, права. Ќезабаром в≥н починаЇ працювати в управ≠л≥нн≥ ќст-≤ндською компан≥Їю, де робить усп≥шну кар'Їру. ”же 1822 p. ћ≥лль публ≥куЇ своњ перш≥ прац≥ з пол≥теконом≥њЧдв≥ статт≥ з теор≥њ вартост≥. ћ≥лль багато працюЇ над ф≥лософськими проблемами, з 30-х ро≠к≥в видаЇ ф≥лософський журнал, а 1843 p. публ≥куЇ серйозну ф≥ло≠софську працю Ч Ђ—истема лог≥киї. ¬она стала методолог≥чною основою дл¤ наступноњ публ≥кац≥њ Ч ЂЌариси про де¤к≥ невир≥шен≥ питанн¤ пол≥тичноњ економ≥њї (1844). „ерез чотири роки вийшла йо≠го книжка Ђѕринципи пол≥тичноњ економ≥њї, ¤ка перевидавалась ба≠гато раз≥в за його житт¤, а вже п≥сл¤ його смерт≥ њњ було перекладено багатьма мовами. ѕ≥сл¤ завершенн¤ служби в ќст-≤ндськ≥й компан≥њ ћ≥лль присв¤≠тив своЇ житт¤ науковим досл≥дженн¤м та пол≥тичн≥й д≥¤льност≥ в парламент≥, де ¤к л≥берал розвивав ≥дењ буржуазноњ демократ≥њ. ѕ≥сл¤ поверненн¤ до влади консерватор≥в не був переобраний, п≥сл¤ чого оселивс¤ у ‘ранц≥њ, де помер 1873 p. Ќауков≥ прац≥ забезпечили йому визнанн¤ ¤к ф≥лософу, економ≥≠сту, пол≥тичному д≥¤чев≥ л≥берального спр¤муванн¤ [кр≥м уже на≠званих можна згадати ще так≥, ¤к Ђѕро свободуї (1859); Ђƒисертац≥њ та обговоренн¤: пол≥тичн≥, ф≥лософськ≥ та ≥сторичн≥ї (1859Ч1875) Ч 4 томи; Ђ–оздуми про представницький ур¤дї (1861); Ђѕригноблен≠н¤ ж≥нокї (1869); Ђ“ри нариси про рел≥г≥юї (1874) та ≥н.]. ќсновну працю ћ≥лл¤ Ђѕринципи пол≥тичноњ економ≥њї (1848) було написано з метою висв≥тлити економ≥чн≥ ¤вища у зв'¤зку ≥з за≠гальною ф≥лософ≥Їю сусп≥льства XIX ст., ¤к це зробив јдам —м≥т у XVIII ст. Ђѕринципиї ћ≥лл¤ були своЇр≥дним п≥дсумком розвитку пол≥тичноњ економ≥њ першоњ половини XIX ст. ¬иход¤чи з цього, неважко по¤снити його еклектизм. ¬≥н з гото≠вн≥стю сприймав усе найл≥пше, на його погл¤д, у пол≥тичн≥й еконо≠м≥њ, тому й не зм≥г уникнути суперечностей. ¬≥н твердо в≥рив у кап≥≠тал≥зм, але не в≥дкидав ≥ реформ соц≥ал≥стичного спр¤муванн¤, дотримувавс¤ принцип≥в в≥льноњ конкуренц≥њ та особистоњ свободи, але написав, однак, 1852 p. таке: Ђякби довелос¤ вибирати м≥ж ко≠мун≥змом з ус≥ма його насл≥дками ≥ сьогочасним станом сусп≥льства з ус≥ма його стражданн¤ми та несправедлив≥стю, коли приватна вла≠сн≥сть сама собою обов'¤зково зумовлюЇ те, що результати прац≥ розпод≥л¤ютьс¤ так, ¤к ми тепер бачимо, майже в обернен≥й залеж≠ност≥ в≥д к≥лькост≥ прац≥: найб≥льша частка тим, хто взагал≥ н≥коли не працював, трохи менша тим, чи¤ робота Ї суто ном≥нальною, ≥ так дал≥, у все менших масштабах ... аж до того, що найважча й найвиснажлив≥ша прац¤ не забезпечуЇ достатн≥х нав≥ть дл¤ найнеобх≥дн≥шого засоб≥в, ¤кби виб≥р став м≥ж цим ≥ комун≥змом, то вс≥ труд≠нощ≥, велик≥ й мал≥, зв'¤зан≥ з комун≥змом, були б др≥бниц¤ми пор≥≠вн¤но з цимї. “а справд≥ ген≥альною здогадкою ћ≥лл¤ була не критика кап≥та≠л≥зму, а те, що ћ≥лль бачив можлив≥сть його самовдосконаленн¤, еволюц≥йного переростанн¤ в систему, ¤ку нин≥ економ≥сти назива≠ють соц≥альне ор≥Їнтованою економ≥кою. ѕрац¤ ћ≥лл¤ Ђѕринципи пол≥тичноњ економ≥њї складаЇтьс¤ з п¤ти книг: Ђ¬иробництвої, Ђ–озпод≥лї, Ђќбм≥нї, Ђ¬плив сусп≥льно≠го прогресу на виробництво та розпод≥лї, Ђ¬плив ур¤дуї. јнал≥з су≠сп≥льно-економ≥чних процес≥в п≥дпор¤дковано принципам, сформу≠льованим ћ≥ллем в його ЂЌарисах про де¤к≥ невир≥шен≥ питанн¤ пол≥тичноњ економ≥њї, де в≥н визначаЇ пол≥тичну економ≥ю ¤к науку, Ђкотра досл≥джуЇ закони тих сусп≥льних ¤вищ, що Ї результатом сп≥льних д≥й людства з≥ створенн¤ багатства, у т≥й м≥р≥, у котр≥й ц≥ ¤вища не спотворюютьс¤ домаганн¤м ≥ншоњ метиї. “еор≥¤ вартост≥, головна у —м≥та та –≥кардо, не стала, однак, цен≠тральною проблемою книжки ћ≥лл¤. ѕитанн¤ варт≥сних в≥дносин в≥н розгл¤даЇ у зв'¤зку з проблемами обм≥ну товар≥в. Ќа його по≠гл¤д, важлив≥ше значенн¤ маЇ сп≥вв≥дношенн¤ фактор≥в виробництва. јнал≥з процесу виробництва в≥н починаЇ з характеристики двох його компонент≥в Ч прац≥ та природних ресурс≥в. ѕрац¤ ≥ природа об'Їднуютьс¤ у виробництв≥ товар≥в, жодна з них не може бути Їди≠ним джерелом виробництва. јле в процес≥ виробництва частина прац≥ застосовуЇтьс¤ пр¤мо, а частина поб≥чно. ѕрац¤ буваЇ ф≥зич≠ною та розумовою ≥ може давати тро¤ку користь: в≥дчутну, що њњ в≥≠дображено в продуктах; в≥дчутну, в≥дображену в удосконаленн≥ лю≠дини ¤к фах≥вц¤, що в к≥нцевому п≥дсумку також про¤вл¤Їтьс¤ в продуктах прац≥; не в≥дчутну, не в≥дображену предметно, тобто по≠слугу (музиканта, актора, законодавц¤ ≥ т. ≥н.). ¬≥н розр≥зн¤Ї продуктивну працю, ¤кою створюЇтьс¤ багатство, й непродуктивну Ч таку, що не робить св≥т багатшим у матер≥ально≠му план≥, а навпаки, зб≥днюЇ його на величину споживанн¤ матер≥≠альних благ тими, хто зайн¤тий ц≥Їю працею. “аке обмежене розу≠м≥нн¤ ћ≥ллем сусп≥льного багатства призвело до багатьох неточ≠ностей його теор≥њ. “рет≥м фактором виробництва ћ≥лль уважаЇ кап≥тал, ¤кий на≠зиваЇ ран≥ше нагромадженим матер≥ал≥зованим продуктом прац≥. √рош≥ не Ї кап≥талом ≥ не виконують, на думку ћ≥лл¤, жодноњ функ≠ц≥њ кап≥талу. ¬≥дтак в≥н робить висновок, що грош≥ Ї лише в≥дображенн¤м реального кап≥талу, а отже, зароб≥тна плата виплачуЇтьс¤ з кап≥талу, з кап≥талу авансуютьс¤ роб≥тники. ап≥тал, за ћ≥ллем, авансуЇтьс¤ на придбанн¤ засоб≥в виробництва та робочоњ сили. ¬ажливу роль кап≥талу дл¤ сусп≥льного в≥дтворенн¤ ћ≥лль дово≠дить у п≥дрозд≥л≥ Ђќсновн≥ закони, що стосуютьс¤ кап≥талуї. « цього приводу в≥н формулюЇ к≥лька теорем. ѕерша теорема ћ≥лл¤ декларуЇ залежн≥сть економ≥чного розвитку в≥д на¤вност≥ кап≥талу. “имчасово не≥нвестований кап≥тал стримуЇ роз≠виток, а додатково залучений спри¤Ї створенню додаткових робочих м≥сць, тобто забезпечуЇ додаткову робочу силу зароб≥тною платою. ƒруга теорема ћ≥лл¤ пол¤гаЇ в т≥м, що кап≥тал формуЇтьс¤ за рахунок заощаджень: вони перетворюютьс¤ на кап≥тал у процес≥ ви≠робничого споживанн¤. “рет¤ теорема: в≥дкладене майбутнЇ споживанн¤ забезпечуЇть≠с¤ продуктивним виробничим споживанн¤м ≥ в≥дбуватиметьс¤ на розширен≥й основ≥ лише завд¤ки виробничому споживанню. „етверта теорема стверджуЇ, що кап≥тал Ч це засоби, витра≠чен≥ на орган≥зац≥ю й п≥дтримуванн¤ продуктивноњ прац≥. ѕопит на товари визначаЇ, Ђв ¤к≥й конкретн≥й галуз≥ виробництва буде вико≠ристано працю та кап≥тал, ... попит на працю в≥дображаЇтьс¤ у ви≠гл¤д≥ зароб≥тних плат, що передують виробництву...ї'. ќтже, ћ≥лль розгл¤даЇ кап≥тал ¤к основну умову виробництва, що передуЇ йому, ≥ формуванн¤ кап≥талу узалежнюЇ в≥д заоща≠джень. ¬≥н також уважаЇ, що попит на товари надаЇ руху кап≥талам, тому кап≥тал Ї основою вр≥вноважуванн¤ попиту ≥ пропозиц≥њ, його обс¤ги скорочуютьс¤, коли зникаЇ необх≥дн≥сть у товарах даного виду, ≥ зростають, коли попит на товари спадаЇ. ¬≥н розр≥зн¤Ї основний та оборотний кап≥тал ≥ вважаЇ, що њх ра≠ц≥ональне поЇднанн¤ визначаЇтьс¤ р≥внем розвитку виробництва. ќднак робоча сила страждатиме за зростанн¤ основного кап≥талу, бо в процес≥ механ≥зац≥њ прац≥ вив≥льн¤тиметьс¤ з≥ сфери виробництва. ћ≥лль досл≥джуЇ природу фактор≥в економ≥чного зростанн¤. Ќай≠важлив≥шим з них, таким, що надаЇ руху вс≥м ≥ншим, в≥н уважаЇ кап≥≠тал. ап≥тал у нього Ч результат заощаджень, утриманн¤ в≥д спожи≠ванн¤. ¬≥н залежить в≥д обс¤г≥в фонд≥в, з ¤ких формуютьс¤ заощад≠женн¤, та в≥д д≥йовост≥ причин, через ¤к≥ зд≥йснюютьс¤ заощадженн¤. «а зростанн¤ обс¤г≥в кап≥талу й ≥нвестиц≥й виробництво може зростати необмежене. (ўоправда, дещо ≥нше становище складаЇть≠с¤, на його думку, в с≥льському господарств≥, де, по-перше, форма власност≥ на землю послаблюЇ стимули його розвитку, тобто рента зменшуЇ частку прибутку, а по-друге, ≥снуЇ природна та економ≥чна межа в≥ддач≥ кап≥талу.) јле Ї чинники, що стримують цей процес. «ароб≥тна плата. –озм≥ри зароб≥тноњ плати впливають на обс¤≠ги прибутку, а в≥дтак ≥ ≥нвестиц≥й, тому важливо, щоб вона форму≠валас¤ в≥дпов≥дно до потреб виробництва. « цього приводу в≥н за≠проваджуЇ категор≥ю сукупних фонд≥в. —укупн≥ фонди, за ћ≥ллем, Ч це частина виробничого кап≥талу, що йде на виплату зароб≥тних плат, авансом, на р≥вн≥ з ф≥зичним ка≠п≥талом. Ќа розм≥р фонду впливають т≥ сам≥ чинники, що спри¤ють зростанню пост≥йного кап≥талу. ¬они формуютьс¤ на ринку п≥д впливом попиту ≥ пропозиц≥њ, де пропозиц≥¤ Ч к≥льк≥сть кап≥талу, призначеного дл¤ утримуванн¤ роб≥тник≥в, а попит Ч к≥льк≥сть ро≠б≥тник≥в, що шукають застосуванн¤ дл¤ своЇњ прац≥. ћежа зростанн¤ сукупних фонд≥в Ч це потреби виробництва й об'Їктивне опти≠мальне сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж названими факторами виробництва. ѕриродна, або необх≥дна, зароб≥тна плата, за ћ≥ллем, визначаЇ≠тьс¤ варт≥стю житт¤ роб≥тника. –инкова зароб≥тна плата та Ђсукупн≥ фондиї ор≥Їнтуютьс¤ на цей р≥вень. ћ≥лль под≥л¤Ї погл¤ди ћальту≠са на проблему народонаселенн¤ ≥ його висновки, що з≥ зростанн¤м населенн¤, ≥ндив≥дуальна зароб≥тна плата маЇ тенденц≥ю до знижен≠н¤. „инники, ¤к≥ спри¤ють пол≥пшенню ц≥Їњ ситуац≥њ, Ч це зростан≠н¤ розм≥р≥в кап≥талу та стримуванн¤ народжуваност≥. ÷ю доктрину могли б використати п≥дприЇмц≥ ¤к аргумент у бо≠ротьб≥ проти п≥двищенн¤ зароб≥тноњ плати, але ћ≥лль у п≥зн≥ших ви≠данн¤х уточнюЇ цю тезу, зазначаючи, що к≥льк≥сть ресурс≥в, призна≠чених дл¤ виплати зароб≥тноњ плати, залежить в≥д загальних розм≥р≥в кап≥талу, ¤кий зростаЇ, ≥ заперечуЇ думку, що в≥н н≥бито п≥дтримуЇ теор≥ю обмеженн¤ фонд≥в зароб≥тноњ плати, по¤снюючи, що в≥н ли≠ше вказуЇ на реальну тенденц≥ю. ’оч теор≥¤ фонд≥в зароб≥тноњ плати була критично сприйн¤та економ≥чною наукою, але ≥де¤ щодо сп≥вв≥дношенн¤ попиту на пра≠цю ≥ њњ пропозиц≥њ була достатньо ц≥кавою ≥ набула розвитку п≥зн≥ше.
Ќазва: ѕол≥тична економ≥¤ в јнгл≥њ у ’≤’ ст
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (4909 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
