Ћ≥тература св≥това > √ерман √ессе

√ерман √ессе

УЌа початку був м≥ф. “ворець невтомно формуЇ душу кожноњ дитини, ¤к створив под≥бними до себе душ≥ ≥ндус≥в, грек≥в ≥ германц≥вФ.
√. √ессе

√ерман √ессе, лауреат Ќобел≥вськоњ прем≥њ 1946 року, оф≥ц≥йно вважаЇтьс¤ одним ≥з найпопул¤рн≥ших ≥ найчаст≥ше перекладених н≥мецьких автор≥в. …ого твори видавалис¤ 60 мовами св≥ту накладом понад 100 м≥льйон≥в прим≥рник≥в. ” жовтн≥ 2001 журнал Stern пров≥в опитуванн¤ серед 3000 чолов≥к на тему: Уяк≥ три книги мали найб≥льше значенн¤ у вашому житт≥?Ф —писок отриманих твор≥в складавс¤ ≥з 1000 назв. У—≥ддхартхаФ √ермана √ессе у багатьох ≥з опитуваних, переважно в≥ком м≥ж 20 ≥ 30 рок≥в, опинилас¤ на першому м≥сц≥, нав≥ть попереду Ѕ≥бл≥њ. ≤ це не дивно, бо саме √ессе став культовою ф≥гурою руху ш≥стдес¤тник≥в, розгл¤даючи у своњх творах питанн¤ про сенс житт¤ та етичн≥ засади р≥зних культур та рел≥г≥й. ” наш час наростаючоњ дезор≥Їнтац≥њ естетика ≥ етика √ессе даЇ можлив≥сть побудувати в≥дкритий до майбутнього св≥тогл¤д. …ого позиц≥¤ обТЇднанн¤ р≥зних культур та рел≥г≥й, взаЇмноњ толерантност≥ та гуман≥зму дуже актуальна дл¤ п≥дкресленн¤ цив≥л≥зац≥йних сп≥льностей у часи глобал≥зац≥њ. Ќайпопул¤рн≥шими його твори Ї в јмериц≥ та јз≥њ. ”н≥версальн≥сть твор≥в √ессе пол¤гаЇ насамперед у видим≥й простот≥. —ам в≥н у дискус≥њ з ≥ншим письменником, ¤кий вважав, що л≥тература повинна говорити просто про складн≥ реч≥, заперечив. ¬≥н не в≥рить у межу м≥ж предметами важливими ≥ простими. ¬ласним завданн¤м в≥н вважав зрозум≥ти важлив≥сть простого.

” липн≥ цього року у м≥стечку  альв, де 2 липн¤ 1877 року народивс¤ √ессе, в≥дбуватимутьс¤ урочист≥ св¤ткуванн¤ з нагоди 125 р≥чниц≥ в≥д дн¤ народженн¤ письменника. “ут плануЇтьс¤ провести понад 200 р≥зних заход≥в. —еред них ≥ гранд≥озний рок-концерт на центральн≥й площ≥ м≥ста. ” рамках св¤ткуванн¤ року √ессе в≥дбуватимутьс¤ також р≥зн≥ виставки та презентац≥њ у Ѕерл≥н≥, Ѕрюссел≥ та Ѕудапешт≥. 35 в≥домих письменник≥в видали сп≥льну книгу есењв про √ермана √ессе з ≥люстрац≥¤ми √юнтера Ѕьоме, найв≥дом≥шого серед ≥люстратор≥в твор≥в √ессе.

√ерман √ессе народивс¤ у с≥мТњ протестантських м≥с≥онер≥в, ¤ка довший час жила в ≤нд≥њ, а п≥зн≥ше перењхала до Ўвейцар≥њ. ƒ≥дусь √ессе був в≥домим ≥ндологом ≥ також протестантським м≥с≥онером.

Уѕереконанн¤ ≥ спос≥б житт¤ батьк≥в був педантично строгим, але в той же час замр≥¤но поетичнимФ, Ц пишуть про дитинство √ессе критики.  онфл≥кт ≥з батьками, ¤к≥ визнавали т≥льки свою правду, змусив √ессе втекти з дому п≥сл¤ того, ¤к в≥н провчивс¤ у протестантськ≥й сем≥нар≥њ менше н≥ж п≥вроку ≥ побував на л≥куванн≥ у псих≥атричн≥й кл≥н≥ц≥. јле ≥ про школу спогади його не найрад≥сн≥ш≥: У«а в≥с≥м рок≥в ¤ зустр≥в т≥льки одного вчител¤, ¤кого любив ≥ ¤кому можу бути вд¤чнимФ. ¬≥н намагавс¤ студ≥ювати теолог≥ю, пот≥м здобути профес≥ю механ≥ка, дал≥ бухгалтера, працював у книжков≥й торг≥вл≥, аж поки не зм≥г жити з л≥тературних гонорар≥в.

√ессе трич≥ одружувавс¤. …ого перший шлюб ≥з ћар≥Їю Ѕернулл≥ протривав 19 рок≥в, другий, з≥ сп≥вачкою –ут ¬енгер, Ц три роки, ≥ трет≥й, з Ќ≥нон ƒольб≥н, Ц 31 р≥к, до самоњ смерт≥ письменника 9 серпн¤ 1962. ” 1912 роц≥ √ессе разом ≥з с≥мТЇю перењздить до Ўвейцар≥њ. ѕ≥д час ѕершоњ св≥товоњ в≥йни в≥н хот≥в п≥ти добровольцем на фронт, але за станом здоровТ¤ був визнаний непридатним, п≥д час ƒругоњ Ц допомагав Ївре¤м ем≥грувати з нацистськоњ Ќ≥меччини, де його твори були заборонен≥. ” 1943 роц≥ виходить друком перше повне виданн¤ У√ри в б≥серФ. ” 1946 √ессе отримуЇ одночасно нагороду ≥мен≥ √ьоте м≥ста ‘ранкфурта ≥ Ќобел≥вську прем≥ю.

Ќайв≥дом≥ш≥ твори письменника: Уѕетер  аменц≥дФ (1904), Уѕ≥д колесамиФ (1906), У–осгальдеФ (1914), У нульпФ (1915), У√арна пора юност≥Ф (1916), Уƒем≥анФ (1919), У л≥нгзорФ (1920), У—≥ддхартхаФ (1922), У—теповий вовкФ (1927), УЌарцис ≥ «латоустФ (1930), Уѕаломництво у крањну —ходуФ (1932), У√ра в б≥серФ (1943).

√ерман √ессе (1877-1962) народивс¤ в невеликому швабском м≥стечку  альв, в скромн≥й с≥м'њ пиетистского пропов≥дника. …ого другою батьк≥вщиною стала Ўвейцар≥¤, де в≥н а дитинств≥ прожив дек≥лька рок≥в, √ессе був прив'¤заний до своњх батьк≥в, особливо до матер≥, але його обт¤жував дух церковного благочест¤, що панував в с≥м'њ, ≥ в≥н загартовував св≥й характер в боротьб≥ з ним. ѕ'¤тнадц¤ти рок≥в в≥н вт≥к з ћаульброннськоњ сем≥нар≥њ, де готували теологов,-це була Їдина можлив≥сть дл¤ б≥дного ≥ здатного юнака д≥стати осв≥ту на казенний рахунок. јле таке майбутт¤ не влаштовувало юного √ессе, ≥ проти вол≥ батьк≥в в≥н почав самост≥йне житт¤.

√ессе порвав з будинком ≥ з ћаульбронном, але в своњй у¤в≥ в≥н створив ≥нший, ≥деал≥зований ћаульбронн, притулок духа, де, вдалин≥ в≥д мирських треволнений, благочестив≥ старц≥ ≥ њх в≥ддан≥ учн≥ шукають бога ≥ ≥стину. ¬≥н все житт¤ прагнув туди в цей св≥й "монастир", в св≥й ћаульбронн ≥ все житт¤ йшов зв≥дти до людей.

ѕ≥сл¤ втеч≥ √ессе зм≥нив р¤д м≥ст ≥ профес≥й, старанно займавс¤ самообразованием, багато читав. Ѕ≥льше усього юнака залучали √ете, Ўиллер, ∆ан ѕоль –≥хтер, романтики. ¬≥н став рано пробувати писати сам в дус≥ поширеного тод≥ в Ќ≥меччин≥ неоромантизму.

ƒек≥лька рок≥в молодий √ессе прожив в “юб≥нгене, працюючи службовцем в книготорговой ф≥рм≥, а з 1899 року поселивс¤ в Ѕазеле, де почав друкувати своњ перш≥ прозањчн≥ ≥ в≥ршован≥ твори. ” тому ж роц≥ в≥н дебютував невеликим зб≥рником в≥рш≥в "–омантичн≥ п≥сн≥". ¬≥рш≥ ≥ проза сус≥дствувати в його творчост≥ все житт¤, доповнюючи один одну, але очолювала проза. ѕ≥сл¤ виходу в св≥тло в 1901 роц≥ типово неоромантического твору "√ерман Ћаушер", що об'Їднав в своЇму склад≥ прозањчн≥ уривки, в≥рш≥ ≥ нав≥ть дневниковые запису геро¤, обдаровану юнака пом≥тив в≥домий берл≥нський книговидавець ‘≥шер ≥ сам запропонував √ессе опубл≥кувати у нього наступний тв≥р.

÷им твором ви¤вилас¤ пов≥сть "ѕетер  аменцинд" (1904), що в≥дразу принесла √ессе попул¤рн≥сть ≥ матер≥альну незалежн≥сть. ѕов≥сть привабила своњм пристрасним закликом до люд¤ност≥, простоти ≥ правди, натхненними описами природи, красою ≥ народн≥стю мови. ¬же в т≥ роки √ессе надзвичайно хвилюЇ проблема взаЇмов≥дносин сусп≥льства ≥ художника, визначенн¤ рол≥ мистецтва в житт≥ людей. ѕ≥сл¤ багатьох шуканн¤ ≥ розчаруванн¤ герой приходить до де¤кого умовно благополучного ф≥налу: повертаЇтьс¤ в р≥дне село ≥ стаЇ там шинкарем, бо проникс¤ переконанн¤м, що жити сл≥дуЇ серед простих людей ≥ т≥льки там може виникнути справжнЇ мистецтво.

 аменцинд близький романтичному мр≥йнику Ћаушеру з попередньоњ книги, але б≥льш, н≥ж той, над≥лений плоттю ≥ кров'ю, перенесений в б≥льш достов≥рне оточенн¤. якщо ран≥ше переважаючим тоном √ессе була меланхол≥¤, то тепер в опис≥ пануЇ гумор, хоч ≥ не позбавлений г≥ркот≥. ѕри цьому в твор≥ √ессе простежуЇтьс¤ головним чином не зовн≥шн¤, а "внутр≥шн¤" б≥ограф≥¤ геро¤, ≥дейний розвиток ¤кого автоб≥ограф≥чно ≥ багато в чому повторюЇ шл¤х самого письменника (захопленн¤  аменцинда √ете, Ўиллером ≥ романтикою, в≥дкритт¤ √отфр≥да  еллера, вплив на геро¤ ≥дей ‘ранциська јссизського ≥ . —воњми вчител¤ми в той час √ессе справедливо називав √ете, ≈йхендорфа ≥  еллера, особливо часто останнього, творч≥сть ¤кого, безсумн≥вно, вплинула саме благотворний чином на процес становленн¤ √ессе-реал≥ста.

“ипово реал≥стичним твором Ї наступна пов≥сть √ессе "ѕ≥д колесами" (1906), з характерною дл¤ н≥мецькоњ л≥тератури початку в≥ку темою школи. ”перше в його творчост≥ тут прозвучали траг≥чн≥ ноти хлопчик √анс √ибенрат, учень ћаульброннськоњ сем≥нар≥њ, а пот≥м п≥дмайстер, гине, ¤к би попавши "п≥д колеса" величезноњ бездушноњ машини. ¬≥н не здатний пристосуватис¤. ” його ≥стор≥њ багато автоб≥ограф≥чного, хоч автору в ц≥й пов≥ст≥, мабуть, ближче ≥нший образ бунтар ≥ ут≥кач √ейльнер.

√ессе виступаЇ тут в захист дитини "природноњ людини", проти хибноњ, антигуманистической системи вихованн¤ в кайзеровской Ќ≥меччин≥. —оц≥альна критика в цьому твор≥ пом≥тно заглиблюЇтьс¤, √ессе розум≥Ї, що реакц≥йна н≥мецька школа не Ї незалежним ¤вищем, а служить реакц≥йн≥й держав≥, постачаючи йому в≥рноп≥дданих; при опис≥ поважних бюргер≥в, "наставник≥в" молод≥, письменник стаЇ њдким сатириком. ” майбутньому, в≥дштовхуючись в≥д ц≥Їњ так ненависноњ йому системи "ломки вол≥" ≥ "стрижки п≥д одну греб≥нку", √ессе буде справд≥ натхненно описувати близьк≥ його серцю педагог≥чн≥ принципи у¤вноњ  астал≥њ: обережний розвиток зд≥бностей, розкритт¤ можливостей, закладених в сам≥й природ≥ дитини.

ѕ≥сл¤ перших л≥тературних усп≥х≥в √ессе зм≥г зд≥йснити свою мр≥ю про ≥дил≥чне житт¤ на лон≥ природи з дружиною, з друз¤ми, про зан¤тт¤ мистецтвами, про його музици-ровании, що пристрасно захоплювало ≥ т.п. ¬≥н поселивс¤ в сел≥ √айенхофен на берез≥ Ѕо-донського озера, але вже через дек≥лька рок≥в с≥льська ≥дил≥¤ стала пом≥тно обт¤жувати його, ≥ в≥н знов затужив по мандр≥вках ≥ зм≥нах, по гармидеру великих м≥ст. ¬≥н все част≥ше покидаЇ село. …ого спричин¤Ї до себе сусп≥льне житт¤, в той час письменник неодноразово виступаЇ в прес≥, а починаючи з 1907 року прот¤гом де¤кого часу сам видаЇ (разом з демократичним баварским журнал≥стом ≥ сатириком Ћюдв≥гом “ому) журнал "Ѕерезень", опозиц≥йний по в≥дношенню до режиму ¬≥льгельма II.

—творен≥ в предвоенные годи романи "√ертруда" (1910) ≥ "–осхадьде" (1914) були присв¤чен≥ ним т≥й же тем≥ мистецтва ≥ самотност≥ художника. √ессе продовжував писати ≥ л≥ричн≥ в≥рш≥, нехитр≥ за формою, часто схож≥ на народн≥ п≥сн≥, створив дек≥лька цикл≥в розпов≥дей про маленьк≥ м≥стечка ≥ њх дивак≥в-мешканц≥в. ” в≥ршах ≥ розпов≥д¤х письменник неодноразово повертаЇтьс¤ до прославл¤нн¤ подорожей, до поетичного, майже фольклорного образу брод¤ги, мандруючого п≥дмайстра, ¤кий завжди протиставл¤Їтьс¤ н≥ ос≥длий м≥щанинов≥-приобретателю, людин≥ суто тверезому ≥ практичному. —воЇ завершенн¤ ц¤ тема знайшла в образ≥ брод¤ги  нульпа з однойменноњ книги, що вийшла вже в 1915 роц≥.

1	2	3	4	5	6	7

Ќазва: √ерман √ессе
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (4333 прочитано)