Ћ≥тература св≥това > √ерман √ессе

ƒуже важливий дл¤ розум≥нн¤ задуму письменника еп≥граф до "√ри в б≥сер". √ессе сам його склав, перев≥вши пот≥м на середньов≥чну латинь ≥ приписавши його авторство вымышленному јльбертусу —екундусу (ц≥лком в дус≥ вигаданоњ ним √ри). ” еп≥граф≥ говоритьс¤, що, всупереч думкам дилетант≥в, реч≥ не≥снуюч≥ багато важче зображати, н≥ж ≥снуюч≥, ≥ необх≥дно, але ≥ дуже важко описувати њх так, щоб вони ¤к би ≥снували ≥ могли впливати на д≥йсн≥сть. " рањна  астал≥¤" √ессе саме таке "не≥снуюче пон¤тт¤", покликане впливати на д≥йсн≥сть. "ƒуховн≥сть" не повинна зникнути, вона повинна облагородити ≥ перетворити житт¤ ось, мабуть, один з висновк≥в √ессе.

“ри вар≥ац≥њ, три ≥стор≥њ одн≥Їњ ≥ т≥Їњ ж людини "в р≥зному ≥сторичному од¤гу" укладають книгу ≥ також дають ключ до збагненн¤ значенн¤ твору. √ерой першого "життЇпису", "«аклинач дощу", на ≥м'¤ —луга, -благородний нос≥й духовност≥ перв≥сного племен≥. ѕродовжуючи шл¤х свого попередника, в≥н невтомно добуваЇ ≥ копить вс≥ нов≥ знанн¤ про навколишн≥й св≥т ≥ за допомогою цих знань прагне служити люд¤м. Ќавколо нього ст≥на нерозум≥нн¤. «даЇтьс¤, навколишн≥ дик≥сть ≥ мракоб≥сс¤ ось-ось загас¤ть цей св≥тильник розуму. јле справа —луги не гине, в≥н приносить себе в спокутну жертву ради того, щоб не потухла у п≥тьм≥ ≥скра духовност≥, щоб люди заспокоњлис¤, напоумилис¤, щоб його учень ≥ син “уру зм≥г продовжити його справу.

” другому життЇпис≥ раннехристианский в≥длюдник, спов≥дник ≤осиф ‘амулус (по-латин≥ "слуга") по-своЇму служить люд¤м, з р≥дкою добротою, лаг≥дн≥стю ≥ участю вислухуючи њх визнанн¤ в гр≥хах ≥ теп полегшуючи њх душу. ¬≥н розчаровуЇтьс¤ в цьому своЇму служ≥нн≥, бачачи обмежен≥сть своњх сил ≥ свого розум≥нн¤ ≥ нездатн≥сть п≥днестис¤ над життЇвою суЇтн≥стю. ≤осиф б≥жить "з≥ свого поста" ≥ зустр≥чаЇ ≥ншого, найстар≥шого спов≥дника, ¤кий зд≥йснював своз служ≥нн¤ ≥накше, твор¤чи суд ≥ накладаючи кару, а тепер також у всьому розчарувавс¤ ≥ пр¤муЇ за п≥дтримкою до ≤осифа. ÷¤ зустр≥ч даЇ сили старшому з двох повернутис¤ ≥ продовжувати свою д≥¤льн≥сть, зробивши молодшого учнем ≥ наступником, бо кожний повинен залишити в св≥т≥ учн¤, посадити дерево ≥ дочекатис¤ його плод≥в, вважаЇ письменник.

"≤нд≥йський життЇпис" трет¤ вар≥ац≥¤ т≥Їњ ж дол≥, по-своЇму близька серцю письменника. “ут п≥дсумок бурхливого житт¤ Ћаси (що також означаЇ "слуга") не принесенн¤ себе в жертву ≥ не "продовженн¤ служби", а втеча в л≥с, до старого йога, в≥дх≥д в н≥рвану, визнанн¤ всього в житт≥ ≥люз≥Їю, "майей", тобто той же в≥дх≥д в  астал≥ю.

який же з трьох шл¤х≥в обираЇ автор дл¤ свого програмного геро¤ …озефа  нехта? ѕерший принесенн¤ себе в жертву ради майбутнього.  нехт гине ради того, щоб могла ≥снувати  астал≥¤ крањна розуму ≥ духовност≥. —воњм в≥дчайдушним стрибком в крижан≥ води озера в≥н приголомшуЇ ≥ будить до нового житт¤ свого неприборканого учн¤. "“ак, смерть  нехта допускаЇ, природно, багато тлумачень, -по¤снювала √ессе. ƒл¤ мене головним був мотив жертви, ¤ку в≥н приносить см≥ливо ≥ рад≥сно.

≤ цим, ¤к ¤ це розум≥ю, в≥н не перервав, а виконав свою педагог≥чну м≥с≥ю".

Ѕуло б неправильно вважати к≥нець "√ри в б≥сер" песим≥стичним.  нехт загинув, але залишивс¤ молодий ƒез≥ньор≥, розбуджений ≥ назавжди п≥дкорений прекрасною особист≥стю свого виховател¤. ” цьому прозвучала над≥¤. √ессе був переконаний, що ¤кимись, нехай нев≥домими йому шл¤хами людство все ж прийде до створенн¤ б≥льш гармон≥чного сусп≥льства, н≥ж ™вропа середини XX в≥ку.

“вори √ессе перекладен≥ зараз майже на вс≥ мови св≥ту. …ого читають, про нього сперечаютьс¤. Ўироко видають ≥ вивчають √ессе в √ƒ–. ” наш≥ дн≥, коли р¤д модних ф≥лософ≥в на «аход≥ категорично затверджуЇ примат практицизму над "духовн≥стю", його "√ра в б≥сер" придбаваЇ особливу актуальн≥сть.

“в≥р "—≥ддхаттха"

ўо загального у ≈м≥л¤ —инклера, геро¤ пов≥ст≥ ' ƒем≥ан', ≥ —иддхартхи, тезки ≥сторичного √аутами Ѕудда? ќдин - представник культури «аходу. ≤нший - —ходу. ≤ у час≥ розд≥л¤ють њх в≥ки. ќднак загальне Ї: обидва вони знаход¤тьс¤ в т≥й пор≥ юност≥, коли ' б≥ограф≥¤ души' - на самому початку, коли т≥льки починаЇтьс¤ шл¤х до ≥стини, ¤кий вс¤кий, вступаючий в житт¤, повинен пройти сам, випивши повною м≥рою чашу помилок ≥ ос¤¤нь.

ѕ≥сл¤мова, завершальна це виданн¤, допомагаЇ молодому читачев≥ краще зрозум≥ти ф≥лософськ≥ аспекти прози одного з видатних письменник≥в XX стор≥чч¤, лауреата Ќобел≥вськоњ прем≥њ м. √ессе.

“в≥р "√ра в б≥сер"

¬же в назв≥ ц≥Їњ книги{0_01} розумна ≥ г≥рка ≥рон≥¤. "√ра в б≥сер". Ќе справа, а гра в пуст≥ стекл¤шки. јдже не що ≥нше, ¤к духовн≥ спр¤муванн¤ вчених ≥ художник≥в, њх штудии, њх зан¤тт¤ теор≥Їю, науками ≥ мистецтвами, автор насм≥ливс¤ назвати грою. ўо ж таке ц≥ спр¤муванн¤? ¤к би задаЇ питанн¤ √ессе. ƒ≥йсно, усього лише гра або життЇва необх≥дн≥сть? ј можливо, р≥зновид новоњ рел≥г≥њ дл¤ ≥нтелектуал≥в? „ому повинна служити духовна д≥¤льн≥сть, щоб не перетворитис¤ в пусту гру? як пов'¤зан≥ охоронц≥ вищоњ духовноњ культури з тими, хто створюЇ матер≥альн≥ ц≥нност≥? яка основа ≥ роль ≥стинноњ "духовност≥" в наш в≥к?

ѕеред нами глибокий ф≥лософський тв≥р одного з найб≥льших н≥мецьких письменник≥в XX стор≥чч¤, роздуму його про дол≥ св≥ту ≥ цив≥л≥зац≥њ, про дол≥ того, що йому особливо близько, про дол≥ мистецтва. ≤ це не холодн≥ роздуми: за зовн≥ спок≥йним опов≥данн¤м переховуЇтьс¤ найтаЇмн≥ше питанн¤: "ўо ж буде з духовн≥стю, що ж буде з мистецтвом в сучасному св≥т≥?" ј значить, ≥ з людиною, бо дл¤ гуман≥ста √ессе дол¤ наук ≥ мистецтв нерозривно пов'¤зана з долею людини, з умовами розвитку людськоњ особистост≥.

як б≥льш≥сть чесних письменник≥в свого часу, √ессе глибоко усв≥домив ворож≥сть буржуазного сусп≥льства XX в≥ку розвитку людини ≥ художника. ѕрот¤гом б≥льш н≥ж п≥встол≥тнього творчого шл¤ху в≥н по-своЇму шукав вих≥д з тупика, в ¤кому ви¤вилос¤ сусп≥льство. —воЇр≥дним п≥дсумком цих пошук≥в з'¤вивс¤ роман "√ра в б≥сер", в ¤кому перед читачем з'¤вл¤Їтьс¤ дивне створенн¤ √ессе крањна  астал≥¤, крањна ≥нтелектуал≥в духовноњ ел≥ти майбутнього, що самозабутньо вдаЇтьс¤ до √ри в б≥сер.

Ќазва  астал≥¤ в≥дбуваютьс¤ в≥д м≥фолог≥чного  астальського ключа на ѕарнасе, у чистих вод ¤кого, зг≥дно з переказом, б≥р јполлон водив хороводи з дев'¤тьма музами, √ессе сам вказував на зв'¤зок своЇњ  астал≥њ з "ѕедагог≥чною пров≥нц≥Їю" √ете, ¤ка ф≥гурувала ≥ романов≥ "–оки мандр≥вок ¬≥льгельма ћейстера" (1821). “им самим √ессе п≥дкреслював свою глибоку повагу до √ете класику ≥ корифеЇв≥ н≥мецькоњ культури минулого ≥ свою спадкоЇмн≥сть по в≥дношенню до ц≥Їњ культури. Ѕо √ете, ћоцарт ≥ ≥нш≥ велик≥ художники минулого були дл¤ √ессе уособленн¤м т≥Їњ справжньоњ "духовност≥", про долю ¤ку в≥н тужив.

” центр≥ твору √ессе докладна ≥стор≥¤ житт¤ де¤кого ћаг≥стра √ри, спочатку найг≥дн≥шого представника ≥ геро¤  астал≥њ, а пот≥м њњ в≥дступника. Ќедаремно п≥д назвою "√ра в б≥сер" Ї ще п≥дзаголовок: "ƒосв≥д життЇпису …озефа  нехта, ћаг≥стра √ри, з додатком власних його твор≥в". ¬с¤ книга написана н≥би в≥д ≥мен≥ касталийского ≥сторика з далекого майбутнього ≥ лише "видана √ерманом √ессе". ¬≥домий прийом "в≥дстороненн¤", коли автор переховуЇтьс¤ п≥д маскою видавц¤ ( в н≥мецьк≥й л≥тератур≥ до нього вдавалис¤ ще ∆ан ѕоль –≥хтер,  арл ≤ммерман, √офман ≥ ≥нш.), допомагаЇ √ессе створювати ≥люз≥ю документальности, нав≥ть науковоњ точност≥ при опис≥ людей, под≥й, крањн ≥ епох, створених його у¤вою.

Ќазва "роман" застосовно до "√ри в б≥сер" вельми умовно, нав≥ть враховуючи зм≥ни, ¤к≥ зазнала ц¤ традиц≥йна форма в нашому стор≥чч≥. Ѕезсумн≥вно, "√ра в б≥сер" не утоп≥¤" звичайному значенн≥ цього слова, про що неодноразово нагадував сам √ессе, не спроба ¤кимсь чином передбачувати майбутнЇ, ¤к це властиво сучасним письменникам-фантастам. ¬≥рн≥ше усього, це "роман-притча", "роман-≥накомовн≥сть", ≥ в л≥тератур≥ XX в≥ку його правильн≥ше усього поставити поруч з де¤кими творами “омаса ћанна, художника, багато в чому близького √ессе. "я вже р≥к працюю над "‘аустусом", писав “. ћанн √ессе, прочитавши "√ру в б≥сер",. . невозможно. у¤вити соб≥ н≥чого б≥льш в≥дм≥нного, ≥ в той же час схож≥сть разюча, ¤к це часто буваЇ м≥ж братами".

јле "√ра в б≥сер" це також ц≥лий конгломерат жанрових форм в рамках одного твору. “ут ≥ пол≥тичний памфлет, ≥ ≥сторичний тв≥р, вставные в≥рш≥ ≥ новели, легенда ц жит≥Ї, н≥мецький "роман про вихованн¤". ѕереважно ц≥ традиц≥йн≥ форми використовуютьс¤ з≥ значною часткою пародийности, з елементом "гри". ” той же час √ессе пожвавлюЇ ≥ продовжуЇ ¤к≥сь дуже старовинн≥ традиц≥њ: просв≥тницькоњ пов≥ст≥ XVIII, що так ц≥нитьс¤ ним в≥ку (¬ольтер, —в≥фт), н≥мецького романа-життЇпису XVII стор≥чч¤ (√р≥ммельсгаузен) ≥ ≥нш≥. ¬итв≥р √ессе здаЇтьс¤ нарочито архањчним ≥ дивно сучасним.

—кладн≥сть побудови, багатство символ≥ки, гра ≥менами, тер м≥нами ≥ пон¤тт¤ми з багатьох ≥ багатьох областей духовного житт¤ все це може спочатку приголомшити читача. јле в на¤ности ≥ Їдн≥сть, дивна продуман≥сть цього великого твору. ѕо-р≥зному образн≥ мотиви ¤к би зливаютьс¤ п≥д рукою майстра-диригента а струнку симфон≥ю. ƒо реч≥ сказати, критика не раз в≥дм≥чала схож≥сть композиц≥њ "√ри в б≥сер" з композиц≥Їю музичного твору, в ¤кому ≥стор≥¤  нехта проходить ¤к би головною музичною темою. ѕри цьому в н≥й оживаЇ вс¤ "духовна ≥стор≥¤ самого письменника, його пошуки, його роздуми про самому головне дл¤ негр ≥ його сучасник≥в.

1	2	3	4	5	6	7

Ќазва: √ерман √ессе
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (4333 прочитано)