Ћ≥тература св≥това > √ерман √ессе
асталийцы приречен≥, бо вони аристократи, каста. —тан аристократ≥в духа, замкнений в соб≥ ≥ що не служить сусп≥льству, неминуче приходить до виродженн¤ ≥ загибел≥, вважаЇ письменник. Ќедаремно саме шановне зан¤тт¤ в астал≥њ, њњ вище дос¤гненн¤, основа ≥ значенн¤ њњ ≥снуванн¤ це таЇмнича √ра в б≥сер, самий багатозначний ≥ складний символ в цьому витвор≥ √ессе. ѕисьменник даЇ √р≥ в б≥сер, ≥накше √р≥ скл¤них бус (обидва переклади н≥мецького Clasperlenspiel, на наш погл¤д, мають право на ≥снуванн¤ ≥ доповнюють один одну), по видимост≥ точне, а в сут≥ н≥чого не визначальне визначенн¤: "√ра скл¤них бус Ї гра з вс≥ма смыслами ≥ ц≥нност¤ми нашоњ культури, майстер граЇ ними, ¤к в епоху розкв≥ту живопису художник грав фарбами своЇњ пал≥три". “ак само невизначено ≥ загадково в≥рш нехта, присв¤чений √р≥. ” основ≥ цього символа лежить давн¤ мр≥¤ ф≥лософ≥в ≥ вчених про всеос¤жну систему, про ун≥версальну мову, здатну виразити ≥ з≥ставити все в≥дкрит≥ "смыслы", весь духовний св≥т людства. √ра це ≥ рел≥г≥¤, ≥ ф≥лософ≥¤, ≥ мистецтво, вс¤ загалом ≥ н≥що зокрема. ÷е ≥ символ≥чне позначенн¤ витонченоњ духовност≥, прекрасноњ ≥нтелектуальноњ д≥¤льност≥ ¤к такий, пошук≥в абстрактного значенн¤ -квинтэссенции ≥стини. ƒл¤ письменника √ессе близько також розум≥нн¤ √ри ¤к зан¤тт¤ л≥тературою; принаймн≥, це торкаЇтьс¤ суто сучасних л≥тературних форм, що пройм≥ть интеллектуализмом, недаремно один з головних майстр≥в √ри носить ≥м'¤ “омас фон дер “рав≥{2_5_06} (нат¤к на “омаса ћанна, що народивс¤ в Ћюбеке на р≥ц≥ “рав≥). √ессе з видимою достов≥рн≥стю описуЇ походженн¤ цього фантастичного зан¤тт¤. Ќа зор≥ астал≥њ де¤кий ѕерро з альва р≥дного м≥ста √ессе використав на сем≥нарах по теор≥њ музики вигаданий ним прилад з≥ скл¤ними намистинами. Ќадал≥ цей прилад був вдосконалений. Ўвидше усього, в≥н схожий на де¤ку електронну машину, де намистини стали кодом, знаками ун≥версальноњ мови, за допомогою ¤кого можна без к≥нц¤ з≥ставл¤ти р≥зн≥ смыслы ≥ категор≥њ. Ѕ≥л¤ 2200 року ћаг≥стром √ри став майстер √ри, не знаючий р≥вних, …озеф нехт. нехт любимий герой √ессе -пройшов весь той шл¤х, ¤кий проход¤ть касталийцы. «датного хлопчика рано в≥д≥брали в "ел≥тарну школу". …ому повезло на сам≥й зор≥ свого розвитку в≥н зустр≥вс¤ ≥ зблизивс¤ з ћаг≥стром музики людиною, що вт≥лила в соб≥ найб≥льш приваблив≥ меж≥ астал≥њ: р≥вновага, ¤сн≥сть, чар≥вну весел≥сть (схоже "безсмертним" з "—тепового вовка"). «устр≥ч з ћаг≥стром музики зробила розлуку з колишн≥м житт¤м тањнством, присв¤ченн¤м. “≥льки смутно, по реакц≥њ навколишн≥х, хлопчик здогадуЇтьс¤, що в≥дх≥д в астал≥ю, в розр≥джену атмосферу чистоњ духовност≥, не т≥льки п≥днесенн¤, але ≥ втрата. ѕ≥зн≥ше, в≥д самого ћаг≥стра музики. нехт д≥знаЇтьс¤, що не так уже легко д≥сталас¤ тому горезв≥сна касталийска¤ ¤сн≥сть. "≤стина повинна бути пережита, а не викладена", говорить вчитель своЇму любимому учнев≥. ≤ дал≥: "√отуйс¤ до битв, …озеф нехт..." Ўл¤х нехта складаЇтьс¤ з етап≥в, що зображаютьс¤ √ессе ¤к р¤д р≥вн≥в, що в≥двод¤ть все вище ≥ вище. Ћише на час герой знаходить бажану гармон≥ю, але наступаЇ "пробудженн¤", ≥ в≥н знову гот≥в рвати зв'¤зки, "переступати меж≥" ≥ в≥дправл¤тис¤ в дорогу, бо: Ќе може к≥нчитис¤ робота житт¤... “ак в дорогу ≥ все в≥ддай за оновленн¤! (« в≥рш≥в ≤озефа нехта) „им дал≥, тим важче даЇтьс¤ нехту перех≥д з р≥вн¤ на р≥вень, тим р≥зк≥ше в≥дчуваЇ в≥н прихован≥ дисонанси касталийской д≥йсност≥. «устр≥ч нехта з "мир¤нином" ѕл≥н≥о ƒез≥ньор≥, його другом-ворогом, њх диспут-поЇдинок, об ¤ку нехт, за бажанн¤м викладач≥в, виступаЇ в рол≥ апологета астал≥њ, подальш≥ з≥ткненн¤ з справжн≥м, реальним миром, хвилюють ≥ турбують нехта. Ќедаремно звучить в його юнацьких в≥ршах: –озум, розумна гра тво¤ - —труенье нематер≥ального св≥тла, ЌайЋегших ельф≥в танець, ≥ на це ћи пром≥н¤ли т¤гар бутт¤. нехт з рад≥стю приймаЇ все краще в астал≥њ, в≥н справд≥ над≥лений задарма учн≥вства ≥ служ≥нн¤, але в≥н ≥нтуњтивно стараЇтьс¤ уникати касталийской обмеженост≥. ¬с≥ його схильност≥ спричин¤ють його до √ри, до того, щоб стати њњ найб≥льшим адептом, але герой обираЇ до нењ обх≥дн≥, зат¤жн≥ шл¤хи, н≥чого не приймаючи ¤к дане, бажаючи самост≥йно ≥ критично пройти весь той шл¤х, що вона пройшла. ƒл¤ цього йому доводитьс¤ поглибитис¤ у вивченн¤ багатьох складних питань, ≥ один з етап≥в цього шл¤ху його перебуванн¤ в будиночку —таршого Ѕрата, в св≥т≥ "старих китайц≥в". —тарший Ѕрам особливо ¤скраво демонструЇ нехту одну з стор≥н св≥тогл¤ду астал≥њ добров≥льне самообмеженн¤, в≥дмова в≥д ун≥версальност≥ ≥ розвитку ради обмеженоњ досконалост≥ минулих час≥в. јле найважлив≥ше значенн¤ дл¤ розвитку нехта маЇ його м≥с≥¤ в бенеднктинской помешканн≥ ћар≥афельс. √ессе не рел≥г≥йний, христи¤нство, в кращому значенн≥ цього слова, дл¤ нього категор≥¤ загальнолюдська ≥ етична, в≥н сприймаЇ його ¤к "≥стор≥ю ≥ сов≥сть". ћонастир ћар≥афельс показаний не ¤к оплот рел≥г≥њ, а ¤к одна з останн≥х оплот≥в духовн≥сть в "миру", ¤к краще м≥сце дл¤ касталийца за межами ѕров≥нц≥њ. “ут починаЇтьс¤ учн≥вство нехта у ≥сторика батька ≤акова{2_6_06}. ѕрообразом цього геро¤ послужив швейцарський ≥сторик культури якоб Ѕуркхардт{2_6_06} (1818-1898), ≥дењ ¤кого вплинули на самого √ессе, але значенн¤ образу патера ≤акова{2_6_06} багато б≥льше, н≥ж просто в≥дображенн¤ факту з б≥ограф≥њ письменника. ѕ≥д впливом ≤акова{2_6_06} нехт уперше задумуЇтьс¤ про ≥сторизм, про сп≥вв≥дношенн¤ ≥стор≥њ держави ≥ ≥стор≥ю культури, уперше ос¤гаЇ, що жива ≥стор≥¤ зовс≥м не п≥дкор¤Їтьс¤ абстрактно-лог≥чним законам розуму ≥ не вичерпуЇтьс¤ ≥стор≥Їю ≥дей. "Ќехай той, хто займаЇтьс¤ ≥стор≥Їю, над≥лений самоњ зворушливою дит¤чою в≥рою в систематизуючу силу нашого розуму ≥ наших метод≥в, але, кр≥м цього ≥ всупереч цьому, борг його поважати незбагненну правду, реальн≥сть, неповторн≥сть що в≥дбуваЇтьс¤", вчить …озефа батько ≤аков{2_6_06}. √ессе приходить тут до визнанн¤ необх≥дност≥ ≥сторичного погл¤ду на реч≥, хоч ≥ не йде дал≥ цього визнанн¤. ќтже, за допомогою зан¤ть ≥стор≥Їю нехт побачив ≥стинне м≥сце астал≥њ, њњ тимчасов≥сть ≥ в≥дносн≥сть, тому що в≥дчуженн¤ њњ в≥д миру траг≥чна помилка. "√ра гри" -всього лише гра, що маЇ щонайб≥льше педагог≥чне значенн¤. рањна ≥нтелекту крих≥тна частка всесв≥ту, нехай нав≥ть сама дорогоц≥нна ≥ любима. астали¤ була створена колись ≥ повинна загинути, оск≥льки вона майже перестала виконувати нав≥ть те небагато що, ради чого њњ створили, свою педагог≥чну м≥с≥ю. ѕисьменник не приймаЇ в≥дриву духовноњ ел≥ти в≥д житт¤ сусп≥льства. ¬≥н критикуЇ астал≥ю вустами "≥деального касталийца", ≥ ц¤ критика знову звернена до нашоњ сучасност≥. Ќаука ≥ мистецтво хир≥ють ≥ чахнуть в ≥зол¤ц≥њ в≥д живого житт¤, без осмисленн¤ ≥ значенн¤, ¤коњ б витонченост≥ ≥ в≥ртуозност≥ н≥ дос¤гли њх представники. Ѕ≥льш того саме њх ≥снуванн¤ ви¤вл¤Їтьс¤ п≥д загрозою. ѕоки касталийцы по-затворницькому труд¤тьс¤ в своњх б≥бл≥отеках ≥ арх≥вах, грають в свою прекрасну гру, сусп≥льство, в≥д ¤кого вони йдуть все дал≥, може пол≥чити свою астал≥ю некорисною розк≥шшю. "√ра в б≥сер" роман-застереженн¤ вс≥Їњ зах≥дноњ цив≥л≥зац≥њ XX в≥ку. ўе в юнацькому в≥рш≥ вставало перед нехтом страшне баченн¤ останн≥й майстер √ри: јле немаЇ њх б≥льше, немаЇ н≥ таЇмниць, н≥ шк≥л, Ќ≥ книг, минулого астал≥њ... —тарик ѕокоњтьс¤, прилад тримаючи в руц≥, ≤, ¤к ≥грашка, кульки виблискують, ўо н≥коли вм≥щали ст≥льки значенн¤... Ѕудинок вже горить, затверджуЇ нехт в своЇму посланн≥ членам олег≥њ, ≥ наш борг "не займатис¤ анал≥зом музики або уточненн¤м правил √ри, але посп≥шити туди, зв≥дки валить дим". ѕри цьому, говорить дал≥ нехт, н≥ в ¤кому раз≥ не можна допустити зради по в≥дношенню до кращого в астал≥њ по в≥дношенню до духовност≥, ≥нтелектуальноњ чесност≥, до пошук≥в значенн¤. "Ѕо¤гузом назвемо ми того, хто ухил¤Їтьс¤ в≥д труд≥в, жертв ≥ небезпек, що випали на частку його народу, говоритьс¤ в тому ж посланн≥. јле бо¤гузом ≥ зрадником подв≥йно буде той, хто зм≥нить принципам духовного житт¤ ради матер≥альних ≥нтерес≥в, хто, наприклад, погодитьс¤ надати владу заможним вир≥шувати, ск≥льки буде дв≥ч≥ два". нехт нагадуЇ олег≥њ, що "Magister Ludi" означаЇ не т≥льки "ћаг≥стр √ри", але ≥ просто "шк≥льний вчитель". —ама важлива задача, вважаЇ нехт, а разом з ним √ессе, це вихованн¤ молодого покол≥нн¤, ≥ не в астал≥њ, не серед ел≥ти, а в "миру". ѕередача молодим люд¤м благородних традиц≥й, над≥ленн¤ њх справжньою духовн≥стю ось шл¤х до пор¤тунку крањни ≥нтелекту. нехт покидаЇ астал≥ю, ¤ку в≥н так гар¤че любить. …озеф нехт програмний герой, в≥н ≥ духовний ≥ д≥¤льний. ” ньому одному вт≥лилис¤ вс≥ "пари" героњв √ессе: √аллер ≥ ѕабло, Ќарцис ≥ √ольдмунд ≥ ≥нш≥. нехт дуже багатий ≥ многосторонен, щоб задовольнитис¤ примарним ≥снуванн¤м в астал≥њ. я жадаю д≥йсн≥сть, говорить нехт, ¤ не т≥льки касталиец, але ≥ людина. нехт стаЇ наставником сина ƒез≥ньор≥, бо, на його думку, вихованн¤ нав≥ть одного тепер≥шнього часу, здатного д≥¤ти людини важлив≥ше прекрасноњ, але некорисноњ √ри в б≥сер. ≥нець нехта сама жива, повнокровна частина всього життЇпису, тут цей герой б≥льш усього переконливий ≥ люд¤ний. ќднак характерно, що касталийский л≥тописець не приймаЇ такого к≥нц¤ дл¤ нього це усього лише "легенда". √ессе не бачить дл¤ нехта ≥ншого пол¤ д≥¤льност≥, кр≥м вихованн¤ одинака. ¬≥н взагал≥ не показуЇ нам нехта в реальному житт≥.
як же розум≥ти √ессе, що спростовуЇ самого себе? ѕисьменник неначе б то зак≥нчуЇ романа знаком питанн¤. ¬≥дкидаЇ в≥н або приймаЇ астал≥ю? Ѕезсумн≥вно, в≥дпов≥дь √ессе в достатн≥й м≥р≥ суперечивши, в≥н, ¤к це звичайне дл¤ нього, ставить проблему ≥ закликаЇ читача роздумувати разом з ним. ” сут≥, в≥н сам усв≥домлюЇ, що вихованн¤ одинак≥в -недостатн≥й зас≥б дл¤ радикальноњ зм≥ни сусп≥льства. "я не Ї представницький готового, вже сформульованого вченн¤, ¤ людина становленн¤ ≥ розвитку", говорив √ессе ще в 1930 роц≥.
Ќазва: √ерман √ессе
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (4333 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
