ћ≥жнародн≥ в≥дносини > ¬≥льн≥ економ≥чн≥ зони та зони пр≥оритетного розвитку (проблеми, перспективи)
” крањнах —х≥дноњ ™вропи в≥льн≥ економ≥чн≥ зони стали виникати наприк≥нц≥ 70-х Ц початку 80-х рок≥в. ƒо к≥нц¤ 80-х рок≥в њх було вже б≥льш 40, в основному в ёгослав≥њ й ”горщин≥, але також у ѕольщ≥, Ѕолгар≥њ. як ≥ в «ах≥дн≥й ™вроп≥, це були переважно зони в≥льноњ торг≥вл≥, розташован≥ в морських ≥ р≥чкових портах (–≥Їка, —≥л≥т, Ѕелград, Ѕудапешт, –усе, ўецин). ” —Ўј загальне число ¬≈« перевищуЇ 130. —еред них найб≥льш поширен≥ зони в≥льного п≥дприЇмництва ≥ науково Ц впроваджувальн≥ ¬≈«. “ак≥ ж зони характерн≥ ≥ дл¤ япон≥њ. ” крањнах, що розвиваютьс¤, перш≥ в≥льн≥ економ≥чн≥ зони виникли в середин≥ 60-х рок≥в; прикладом такого роду може бути ¬≈« Ђ ондлаї в ≤нд≥њ. —початку њх було небагато, але пот≥м почавс¤ д≥йсний бум. ’оча ≥снуюч≥ оц≥нки числа таких зон у крањнах, що розвиваютьс¤, дуже суперечлив≥ (в≥д 100 до 300), у будь-¤кому випадку вони св≥дчать про њх дуже широке поширенн¤. ” цих зонах зайн¤те близько 1,5 млн. чолов≥к. ћайже вс≥ крањни, що розвиваютьс¤, уз¤ли за зразок ≥рландський Ўеннон ≥ стали створювати в себе насамперед експортно-промислов≥ ¬≈«, що найчаст≥ше ор≥Їнтуютьс¤ на морськ≥ порти й аеропорти. ÷≥ль њхнього створенн¤ Ц форсований розвиток окремих галузей промисловост≥, стимулюванн¤ експорту, залученн¤ ≥ноземних кап≥тал≥в, а також передовий техн≥ки технолог≥њ. ўо ж стосуЇтьс¤ р≥зного роду п≥льг дл¤ ≥ноземних ≥нвестор≥в, то вони, ¤к правило, ще б≥льш≥, н≥ж у крањнах «аходу. “реба мати також на уваз≥, що цих ≥нвестор≥в тут особливо залучаЇ на¤вн≥сть дешевоњ, але дисципл≥нованоњ ≥ готовий до напруженоњ прац≥ робочоњ сили. Ѕ≥льш за все спец≥альних економ≥чних зон у крањнах, що розвиваютьс¤, јз≥њ, у першу чергу в Ђнових ≥ндустр≥альнихї ≥ в крањнах ј—≈јЌ. Ќа ¬≈« —≥нгапуру зайн¤то б≥льш 220 тис¤ч чолов≥к, √онконгу Ц 100 тис¤ч; де¤к≥ автори вважають нав≥ть, що —≥нгапур, ¤к держава, ≥ √онконг, ¤к територ≥¤, у ц≥лому ви¤вл¤ють собою в≥льн≥ економ≥чн≥ зони. ¬елике число зайн¤тих також на ¬≈« –еспубл≥ки оре¤ (150 т.) ≥ “айваню, а також ћалайз≥њ, де нараховуютьс¤ дес¤тки таких зон. √оловн≥ ≥нвестиц≥њ в м≥сцев≥ п≥дприЇмства належать ф≥рмам япон≥њ, а продукц≥¤ њх направл¤Їтьс¤ насамперед на ринок —Ўј. ƒруге м≥сце по числу ≥ значенню ¬≈« займаЇ Ћатинська јмерика, де так≥ зони функц≥онують у ћексиц≥, Ѕразил≥њ, „ил≥, де¤ких ≥нших крањнах. Ќайб≥льша з них знаходитьс¤ на границ≥ ћексики ≥ —Ўј з розрахунком на використанн¤ дешевоњ м≥сцевоњ робочоњ сили ≥ збут продукц≥њ на ринках п≥вн≥чного сус≥да. “ут зайн¤то майже 250 тис¤ч чолов≥к, а по експортному виторгу ц¤ зона уступаЇ т≥льки доходам в≥д продажу нафти. ” олумб≥њ росте значенн¤ ¬≈« Ђ“аранквальї, у Ѕразил≥њ Ц ¬≈« у ћанаусе, що важливо дл¤ розвитку колонизуемого басейну јмазонки. (є5, стор.282-284). як приклад розгл¤немо модель розвитку ¬≈« у Ћатинськ≥й јмериц≥ ≥ итањ.
4.2. ћодель розвитку ¬≈« у Ћатинськ≥й јмериц≥ ‘ормуванн¤ спец≥альних економ≥чних зон у крањнах Ћатинськоњ јмерики в≥дбувалос¤ на наступних загальних принципах: «они створювалис¤ з ≥н≥ц≥ативи центральних, а не м≥сцевоњ влади виход¤чи з загальнодержавних ≥нтерес≥в; ѓхньому створенню передувала п≥дготовка в≥дпов≥дноњ законодавчоњ бази, реал≥зац≥¤ положень ¤коњ на практиц≥ в≥дбуваЇтьс¤ нер≥дко через 3-4 року; Ѕули ч≥тко визначен≥ р≥зн≥ типи в≥льних зон: виробнич≥, експортно-виробнич≥, чисто торгов≥, оффшорн≥ ≥ т.д. ≤ в≥дпов≥дно до цього передбачалис¤ р≥зн≥ величини податкових, митних ≥ ≥нших п≥льг; —початку п≥д зони прид≥л¤лис¤ обмежен≥ територ≥њ, що поступово розширювалис¤, р≥дко дос¤гаючи великих розм≥р≥в (торгова зона Ђ олонаї у ѕанам≥ з р≥чним оборотом у 8 млрд. долар≥в —Ўј за 40 ≥з зайвим рок≥в ≥снуванн¤ не дос¤гла нав≥ть площ≥ в 300 га); ≥льк≥сть зон зб≥льшувалос¤ поступово. —початку створювалис¤ торгов≥ зони. ѕ≥льги дл¤ компан≥й, що функц≥онують у них, стосуютьс¤ насамперед митного обкладанн¤. “овари, завезен≥ на територ≥ю зони, не п≥дл¤гають обкладанню митними пошлинами ≥ податком на ≥мпорт ≥ зв≥льнен≥ в≥д ≥нших вид≥в контролю над ≥мпортом, що включаютьс¤ в митне законодавство крањни. ” зонах, розташованих, ¤к правило, поблизу великих торгових порт≥в, наприклад у Ѕарранк≥ль¤ в олумб≥њ, юридичн≥ ≥ ф≥зичн≥ особи, що займаютьс¤ зовн≥шньоторговельною д≥¤льн≥стю, мають право безперешкодне ввозити ≥ вивозити товари, перевантажувати ≥ складувати њхн≥й (на терм≥н до одного року без сплати податк≥в), розфасовувати, продавати оптом ≥ вроздр≥б. ћожлив≥сть безмитного збереженн¤ продукц≥њ в чеканн≥ спри¤тливих зм≥н кон'юнктури на св≥тових чи ринках на внутр≥шньому ринку крањни, де розташована зона, надзвичайно виг≥дно постачальникам. ѕостачанн¤ з зони на внутр≥шн≥й ринок обкладаютьс¤ митом ≥ податком на ≥мпорт, ¤к на аналог≥чн≥ товари, безпосередньо завезен≥ з-за кордону. ƒ≥¤льн≥стю на територ≥њ в≥льних торгових зон займаютьс¤, насамперед, м≥сцев≥ п≥дприЇмц≥. ” 1995 роц≥ на територ≥¤х јргентини, Ѕразил≥њ, ѕарагваю, ”ругваю д≥Ї зона в≥льноњ торг≥вл≥ Ђћеркосурї. «годом у в≥льних торгових зонах стали виникати п≥дприЇмства по обробц≥ ввезених товар≥в. “ому в≥льн≥ торгов≥ зони поступово перейшли в ранг в≥льних виробничих зон. ѕереважна б≥льш≥сть виробничих зон працюЇ на експорт. ѕо законодавству Ѕразил≥њ п≥дприЇмства ексортно-виробничих зон зобов'¤зан≥ поставити за руб≥ж 100% продукц≥њ. ƒе¤к≥ зони (наприклад, зона Ђћанаусї у Ѕразил≥њ й остр≥в ¬огненна «емл¤ в јргентин≥) працюють т≥льки на внутр≥шн≥й ринок.
4.3. ћодель розвитку ¬≈« у итањ —еред крањн, що розвиваютьс¤, дуже пом≥тний розвиток ≥ резонанс одержали спец≥альн≥ економ≥чн≥ зони итаю. ѕочавши з невеликих територ≥й, об'Їднаних спецзонами на самому початку 80-х рок≥в, китайське кер≥вництво до середини 90-х рок≥в поширило њхн≥й режим на сотн≥ квадратних к≥лометр≥в. р≥м найб≥льш в≥домих у крањн≥ ≥ за рубежем спец≥альних економ≥чних зон Ц ЂЎеньчженьї, Ђ„жухайї, Ђ—¤меньї, ЂЎаньтоуї, що мають багатор≥чну ≥стор≥ю, а також спец≥альноњ економ≥чноњ зони Ђ’айнаньї (≥снуЇ з 1988 р.), у крањн≥ пом≥тний розвиток одержали зони техн≥ко-економ≥чного розвитку (б≥льш 2-х дес¤тк≥в) ≥ зони розвитку новоњ ≥ високоњ технолог≥њ Ц технопарки. ќсоблива роль прид≥л¤Їтьс¤ шанхайськ≥й зон≥ економ≥чного розвитку Ђѕудунї. «наченн¤ проекту, розрахованого на к≥лька дес¤тил≥ть, визначаЇтьс¤ не т≥льки тим, що зона Ђѕудунї повинна стати в перспектив≥ великим центром промислового виробництва итаю, але ≥ покликана спри¤ти перетворенню Ўанха¤ в найб≥льший торговий ≥ ф≥нансовий центр јз≥атсько-“ихоокеанського рег≥ону. —творенн¤ спец≥альних економ≥чних зон стало важливою складовою частиною проведенн¤ в≥дкритоњ зовн≥шньоеконом≥чноњ пол≥тики, проголошеноњ китайським кер≥вництвом наприк≥нц≥ 70-х рок≥в. ѕри вибор≥ модел≥ розвитку ¬≈« китайське кер≥вництво виходило з поточних потреб крањни ≥ досв≥ду функц≥онуванн¤ спец≥альних зон в ≥нших крањнах. Ќайб≥льше детально вивчавс¤ досв≥д —≥нгапуру, “айваню, —Ўј. ” ход≥ п≥дготовки орган≥зац≥њ спец≥альних економ≥чних зон було запропоновано к≥лька вар≥ант≥в режиму њхнього функц≥онуванн¤. ” результат≥ був обраний шл¤х орган≥зац≥њ ¬≈« з≥ створенн¤м у њхн≥х рамках структури господарства, ор≥Їнтованого на експорт, ус≥л¤ке залученн¤ ≥ноземного кап≥талу, а також ≥стотне пол≥пшенн¤ технолог≥њ виробництва. —пец≥альн≥ економ≥чн≥ зони стали грати сполучну (буферну) роль з ≥ншими районами крањни, реал≥зуючи пол≥тику Ђв≥дкритих дверї. « початку 90-х рок≥в у портових м≥стах, спец≥альних економ≥чних зонах Ќ– починають виникати в≥льн≥ митн≥ територ≥њ Ц в≥льн≥ зони торг≥вл≥ (¬«“), що ¤к указують китайськ≥ фах≥вц≥, будуть розвиватис¤ по модел¤х, под≥бним з ≥снуючими в ≥нших крањнах. ѕрактика функц≥онуванн¤ китайських спец≥альних економ≥чних зон ≥ ≥нших район≥в з п≥льговим ≥нвестиц≥йним кл≥матом продемонструвала безсумн≥вн≥ усп≥хи. ƒо числа дос¤гнень ¬≈« ¤к китайськ≥, так ≥ закордонн≥ фах≥вц≥ в≥днос¤ть насамперед висок≥, ст≥йк≥ темпи економ≥чного росту, велик≥ обс¤ги прит¤гнутих у зони ≥ноземних ≥нвестиц≥й, значне п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥ ≥, нарешт≥, ≥стотний р≥ст р≥вн¤ житт¤ населенн¤. ¬≥льн≥ економ≥чн≥ зони в Ќ– (кр≥м загальних з ≥ншими крањнами ц≥лей спецзон) у ц≥лому Ї експериментом по використанню ринкових в≥дносин в умовах переваги державноњ власност≥. ѕерех≥д Ђус≥ разомї до ринкового господарства визнаний у итањ неприйн¤тним, чреватоњ серйозними потр¤с≥нн¤ми дл¤ народу й економ≥ки в ц≥лому. —пециф≥ка китайського досв≥ду регулюванн¤ в≥льних економ≥чних зон пол¤гаЇ в т≥м, що вони дл¤ сучасного итаю щось б≥льше, н≥ж спец≥альн≥ райони по стимулюванню ≥ноземного ≥ в≥тчизн¤ного п≥дприЇмництва, залученню ≥нвестиц≥й, прискореному розвитку тих чи ≥нших галузей ≥ ≥н. ” спец≥альних економ≥чних зонах итаю в≥дбуваЇтьс¤ становленн¤ й обкатуванн¤, ¤к в≥дзначають китайськ≥ економ≥сти, економ≥чноњ модел≥, по ¤к≥й у 21 стол≥тт≥ буде жити практично весь итай.
4.4. ¬исновки про загальн≥ риси, дос¤гненн¤ й особливост≥ розвитку ¬≈« у св≥т≥ —в≥товий досв≥д функц≥онуванн¤ в≥льних економ≥чних зон дозвол¤Ї сформулювати основн≥ висновки про њхн≥ дос¤гненн¤, загальн≥ риси й особливост≥ розвитку. ‘ункц≥онуванн¤ спец≥альних економ≥чних зон у промислово розвитих крањнах св≥дчить, що в основ≥ њхнього усп≥ху лежить, з одного боку, гарне плануванн¤ перв≥сних стад≥й њхнього розвитку, а з ≥ншого боку Ц гнучк≥сть керуванн¤ зонами. —итуац≥¤, що зм≥нюЇтьс¤, у св≥товому господарств≥ (Ќ“–, конкуренц≥¤ м≥ж транснац≥ональними корпорац≥¤ми, зм≥ни в курсах валют, зм≥на в систем≥ м≥жнародного обм≥ну й ≥н.) впливаЇ на розвиток ¬≈« ≥ в≥дпов≥дно вимагаЇ адекватного реагуванн¤ на ц≥ зм≥ни.
Ќазва: ¬≥льн≥ економ≥чн≥ зони та зони пр≥оритетного розвитку (проблеми, перспективи)
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (13713 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
