ѕол≥толог≥¤ > ¬плив нац≥онал≥зму на зовн≥шню пол≥тику крањн св≥ту в ’’ стол≥тт≥

¬плив нац≥онал≥зму на зовн≥шню пол≥тику крањн св≥ту в ’’ стол≥тт≥

«м≥ст

¬ступ

–озд≥л ≤. Ќац≥онал≥зм ¤к ≥де¤ державницького патр≥отизму

1.1. ≤стор≥¤ розвитку нац≥онал≥зму та його доктрини

1.2. “иполог≥¤ нац≥онал≥зму

1.3.Ќац≥ональне самовизначенн¤ ¤к механ≥зм стаб≥л≥зац≥њ етнопол≥тичноњ ситуац≥њ

–озд≥л ≤≤. «овн≥шн¤ пол≥тика держави ¤к ви¤в нац≥ональних пр≥оритет≥в (на приклад≥ ”крањни)

–озд≥л ≤≤≤. Ќац≥онал≥зм ≥ зовн≥шн¤ пол≥тика держав св≥ту

™— Ц —Ўј: м≥жнародн≥ непорозум≥нн¤ ≥ протир≥чч¤ у в≥дносинах трансатлантичного партнерства

јфро-аз≥йський блок та крањни Ћатинськоњ јмерики Ц нев≥дома величина м≥жнародноњ пол≥тики

¬исновки

—писок використаноњ л≥тератури

¬ступ

≈коном≥чний, соц≥ально-пол≥тичний, культурний розвиток ’’≤ ст. в≥дбуватиметьс¤ п≥д зростаючим впливом зовн≥шньоњ пол≥тики. ѓњ пол≥тична складова повТ¤зана насамперед ≥з джерелами, факторами, формами ≥деолог≥чного поступу. ‘ормами про¤ву цих процес≥в Ї зростанн¤ м≥жнародноњ напруженост≥ та конфл≥ктност≥ в св≥т≥, р≥ст к≥лькост≥ ¤дерних держав та ринк≥в зброњ, зростанн¤ рол≥ “Ќ  у св≥тових господарських процесах, загостренн¤ глобальноњ конкуренц≥њ, по¤ва систем глобального стеженн¤, стратег≥чного менеджменту. “обто, фактично в≥дбуваЇтьс¤ боротьба ≥дей багатопол¤рного св≥ту з однопол¤рним, с≥он≥зму з антис≥он≥змом, глобал≥зац≥њ з антиглобал≥стськими рухами.

Ќац≥онал≥зм Ї продуктом епохи п≥знього середньов≥чч¤, ¤кий здобув велику попул¤рн≥сть саме завд¤ки своњй доступност≥ та зрозум≥лост≥. «в≥дси випливають ≥ ¤к≥сн≥, та к≥льк≥сн≥ ознаки ≥ показники, що характеризують розгортанн¤ даних ≥дей серед широких народних мас. ќстанн≥м часом пом≥тно зб≥льшуЇтьс¤ к≥льк≥сть крањн ≥ народ≥в, що будують власну концепц≥ю нац≥ональноњ безпеки на засадах нац≥онал≥стичноњ доктрини.. –озвиваЇтьс¤ тенденц≥¤ формуванн¤ зовн≥шньопол≥тичних пр≥оритет≥в зг≥дно нац≥ональним традиц≥йним ≥нтересам в рег≥ональн≥й пол≥тиц≥, сусп≥льн≥й св≥домост≥.. Ќа авансцену св≥тового економ≥чного житт¤ виступають нов≥ актори, ¤к≥ пор¤д з традиц≥йними стають нин≥ головними законодавц¤ми моди в м≥жнародних в≥дносинах.

ќчевидно, що основною законом≥рн≥стю м≥жнародних в≥дносин стаЇ дом≥нуванн¤ держави ¤к головного ≥ пр≥оритетного м≥жнародного актора, залежн≥сть зовн≥шньоњ пол≥тики держави в≥д нац≥ональних ≥нтерес≥в кожноњ з них; вир≥шальна роль балансу сил ¤к засобу п≥дтриманн¤ м≥жнародноњ стаб≥льност≥; перевага сили ¤к головного ≥нструмента дос¤гненн¤ пол≥тичних ц≥лей.

«ауважимо, що св≥т стоњть на пороз≥ новоњ доби - доби переосмисленн¤ у¤в≠лень про можливост≥ держави в забезпеченн≥ мирного розвитку сусп≥льства. ≤з самого початку цив≥л≥зац≥њ й аж до середини XX стол≥тт¤ держава в≥д≥гравала головну роль у створенн≥ безпеки дл¤ власного сусп≥льства. ≈нциклопедичний словник Ѕрокгауза та ≈фрона трактуЇ цю тезу так: "Ќеоб≠х≥дн≥сть в особист≥й та майнов≥й безпец≥ покликала до житт¤ державу, ≥ в ц≥й необх≥дност≥ держава маЇ головне по¤сненн¤ свого ≥снуванн¤, вона ж вказуЇ держав≥ на основну його мету та призначенн¤".

ѕредметом досл≥дженн¤ Ї теоретико-прикладн≥ аспекти ≥нтеграц≥њ нац≥онал≥зму в концепц≥њ зовн≥шн≥х пол≥тик крањ св≥ту прот¤гом останнього стол≥тт¤. ќбТЇктом досл≥дженн¤ Ї доктрина пол≥тичного нац≥онал≥зму.

ћетою даноњ курсовоњ роботи Ї досл≥дженн¤ нац≥онал≥зму в концепц≥њ зовн≥шн≥х пол≥тик крањн св≥ту, сучасного стану м≥жнародноњ безпеки та основних аспект≥в трансформац≥њ м≥жнародних в≥дносин.

ƒл¤ дос¤гненн¤ поставленоњ мети потр≥бно вир≥шити так≥ основн≥ завданн¤:

- визначити суть пон¤тт¤ Унац≥онал≥змФ ≥ необх≥дн≥сть його трансформац≥њ;

- досл≥дити основн≥ параметри сучасноњ зовн≥шньоњ пол≥тики;

просл≥дкувати основн≥ фактори розвитку нац≥онал≥стичноњ доктрини;

досл≥дити особливост≥ впливу нац≥онал≥зму на розвиток багатопол¤рного св≥ту сучасному етап≥ розвитку людства.

¬ ход≥ написанн¤ роботи було використано так≥ методи: л≥тературно-описовий, ≥сторичний, анал≥зу ≥ синтезу, прогнозуванн¤ та ≥нш≥.

–озд≥л 1.Ќац≥онал≥зм ¤к ≥де¤ державницького патр≥отизму

1.1. ≤стор≥¤ розвитку нац≥онал≥зму та його доктрини

Ќац≥онал≥зм Ї пол≥тичною силою, ¤ка визначала особливост≥ Ївро≠пейськоњ та св≥товоњ ≥стор≥њ прот¤гом останн≥х двох стол≥ть знач≠но б≥льшою м≥рою, н≥ж ≥дењ свободи та парламентськоњ демократ≥њ чи ≥дењ комун≥зму. —учасний нац≥онал≥зм виник наприк≥нц≥ XVIII сто≠л≥тт¤ у «ах≥дн≥й ™вроп≥ та у ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥. ѕот≥м в≥н поширивс¤ на всю ™вропу та на весь св≥т. ѕор¤д ≥з соц≥ал≥змом в≥н став одн≥Їю з двох найважлив≥ших ≥дейних теч≥й XIX стол≥тт¤. ” XX стол≥тт≥ нац≥онал≥зм дос¤г незр≥вн¤нного усп≥ху, стрибками нарощуючи свою роль в ™вроп≥ напередодн≥ та п≥сл¤ ѕершоњ св≥товоњ в≥йни, а пот≥м в јз≥њ та јфриц≥ переважно п≥сл¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни.

Ќац≥онал≥зм засв≥дчував та засв≥дчуЇ, що в≥н може бути складником ¤к ≥мпер≥ал≥зму, так ≥ анти≥мпер≥ал≥зму. ¬≥н може бути поЇднаним ¤к з прагненн¤ми до пол≥тичноњ, сусп≥льноњ, економ≥ч≠ноњ та культурноњ емансипац≥њ, так ≥ з в≥дпов≥дними формами гнобленн¤. ” ’≤’-’’ стол≥тт¤х заклик нац≥онал≥зму прив≥в до того, що так≥ ≥сторично сформован≥ багатонац≥ональн≥ велик≥ держави ¤к ќсманська ≥мпер≥¤ та √абсбурзька монарх≥¤ розпалис¤ на велику к≥льк≥сть малих дер≠жав. ѕ≥д заклик нац≥онал≥зму прот¤гом останн≥х п≥втораста л≥т зС¤вилис¤ так≥ нов≥ держави ¤к √рец≥¤, ≤тал≥¤, Ќ≥меччина, „ех≥¤, —ловаччина й ѕольща. ” XIX стол≥тт≥ нац≥онал≥стичн≥ спонуки п≥дштовхнули Ївропейськ≥ дер≠жави до колон≥альноњ експанс≥њ - до створенн¤ заморських ≥мпер≥й в јз≥њ, јфриц≥ та ≥нших частинах земл≥. ” м≥жвоЇнний пер≥од та п≥д час ƒругоњ св≥товоњ в≥йни нац≥онал≥зм став синон≥мом нетерпимост≥, нелюд¤ност≥ й насильства. ѕ≥д гаслом нац≥онал≥зму вели в≥йни та чинили страх≥тлив≥ зло≠чини. « одного боку, до нац≥онал≥зму зверталис¤, щоб виправдати ¤к насильне вигнанн¤ людей ≥з њхн≥х пост≥йних м≥сць проживанн¤, так ≥ завою≠ванн¤ нових територ≥й. « другого ж боку, з ним повС¤зували спод≥ванн¤ на встановленн¤ в≥льного й справедливого сусп≥льного ладу. „асто нац≥о≠нал≥зм означав дл¤ народ≥в ≥ особистостей зв≥льненн¤ в≥д пол≥тичноњ та сусп≥льноњ дискрим≥нац≥њ. ќтож, нац≥онал≥зм приховуЇ у соб≥ крайн≥ протилежност≥ й суперечност≥. ¬≥н може означати ¤к зв≥льнен≠н¤, так ≥ гнобленн¤; в≥н, очевидно, може м≥стити в соб≥ ¤к позитивн≥ мож≠ливост≥, так ≥ загрози. Ќац≥онал≥зм може набувати наст≥льки р≥зних форм та Днац≥ональнихФ р≥зновид≥в, що можна засумн≥ватис¤, чи справд≥ в кож≠ному з цих випадк≥в ми маЇмо справу з тим самим ¤вищем. ћабуть, т≥льки врахуванн¤ конкретних ≥сторичних обставин даЇ можлив≥сть зрозум≥ти, що позначаЇ чи маЇ позначати в тому чи тому випадку цей терм≥н. јле поки що сказане вище уможливлюЇ т≥льки один висновок: нац≥онал≥зм не ≥снуЇ ¤к щось Їдине, ≥снують т≥льки р≥зноман≥тн≥ форми його про¤в≥в. ќсь чому було б правильн≥ше говорити про нац≥онал≥зми, а не застосовувати слово Днац≥онал≥змФ в однин≥.

—лово Днац≥онал≥змФ, що його вперше застосував …оган •отфр≥д √ердер у 1774 роц≥ в одному з≥ своњх твор≥в, набуло поширенн¤ у повс¤кденн≥й мов≥ т≥льки в≥д середини XIX стол≥тт¤. јле до наших дн≥в триваЇ суперечки навколо того, що таке нац≥онал≥зм. ѕрот¤гом дес¤тил≥ть досл≥дники так ≥ не прийшли до загальноприйн¤того визначенн¤ нац≥онал≥зму, це стосуЇтьс¤ також пон¤тт¤ нац≥њ та нац≥ональност≥.  ≥льк≥сть на¤вних сьогодн≥ визначень нац≥онал≥зму в≥дпов≥даЇ к≥лькост≥ р≥зних його про¤в≥в, що њх м≥стить ≥сторично-пол≥тична д≥йсн≥сть, починаючи в≥д XVIII стол≥тт¤. ќск≥льки досл≥дники весь час наштовхуютьс¤ на все нов≥ р≥зновиди нац≥онал≥зму, то у визначенн≥ та досл≥дженн≥ нац≥онал≥зму внесок будь-¤кого досл≥дника оц≥нюють залежно в≥д того, наск≥льки в≥н у своЇму досл≥дженн≥ врахував т≥ нов≥ складники ¤кого-небудь нац≥онал≥зму, ¤к≥ обовС¤зково мають бути врахован≥. “акими складниками чи ознаками нац≥онал≥зму Ї, наприклад, усв≥домленн¤ своЇњ самобутност≥, що ірунтуЇтьс¤ передус≥м на етн≥чн≥й, мовн≥й ≥ конфес≥йн≥й гомогенност≥, наголос на сп≥льност≥ соц≥окультурних настанов та ≥сторичних спогад≥в, мес≥ан≥зм, зневага чи нетерпим≥сть щодо ≥нших народ≥в.

«ауважимо, що найперше застереженн¤ стосовно властивих нац≥онал≥стичн≥й док≠трин≥ небезпек дав лорд јктон. ” своЇму нарис≥ про нац≥ональн≥сть в≥н проголосив: ДЌац≥ональн≥сть не оп≥куЇтьс¤ н≥ свободою, н≥ процв≥танн¤м; њх обох вона приносить в жертву заради ≥мперативноњ необх≥дност≥ перетворен≠н¤ нац≥њ на матрицю й м≥рку держави, њњ поступ позначатиметьс¤ матер≥≠альною, а також моральною руњною заради того, щоб новий винах≥д спро≠м≥гс¤ переважити д≥¤нн¤ Ѕога й ≥нтереси людстваФ.

Ќова доктрина нац≥онал≥зму Ї глибоко руйн≥вною щодо всього пол≥тичного ладу. «г≥дно з  едур≥, вона вводить у пол≥тику екстрем≥стський стиль. –ан≥ше конфл≥кти виникали через суперечност≥ щодо територ≥њ або династичне престолонасл≥дуванн¤; вони були конфл≥ктами ≥нтерес≥в ≥ тому п≥двладними компром≥сам. “епер нац≥онал≥зм змальовував пол≥тику ¤к боротьбу за принципи, а не ¤к неск≥нченну перекомб≥нац≥ю конфл≥ктую≠чих вимог. Ќац≥онал≥зм зм≥шуЇ принципи з ≥нтересами. ¬≥н спричинюЇ конфл≥кти, що важче п≥ддаютьс¤ примиренню шл¤хом переговор≥в, бо люди звичайно не схильн≥ поступатис¤ принципами. Ќасл≥дки нац≥она≠л≥зму здеб≥льшого негативн≥: зам≥сть миру, процв≥танн¤ й свободи Дв≥н створив нов≥ конфл≥кти, посилив напругу та прин≥с лихо велик≥й к≥лькост≥ людей, ¤к≥ стали невинними жертвами пол≥тикиФ. “ому нац≥онал≥зм не в сил≥ дотримати того, що  едур≥ вважаЇ ДЇдиним критер≥Їм, ¤кий заслуго≠вуЇ на громадський захистФ, а саме Ц Дчи Ї нов≥ правител≥ менш корумпо≠ваними й пожадливими або справедлив≥шими й милосердн≥шими, чи н≥≠¤ких таких зм≥н взагал≥ не в≥дбувалосьФ.

1	2	3	4	5	6	7	8	9

Ќазва: ¬плив нац≥онал≥зму на зовн≥шню пол≥тику крањн св≥ту в ’’ стол≥тт≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (5357 прочитано)