ѕол≥толог≥¤ > ¬плив нац≥онал≥зму на зовн≥шню пол≥тику крањн св≥ту в ’’ стол≥тт≥
—учасна теор≥¤ права трактуЇ право на самовизначенн¤ ¤к одне з базових. ¬оно належить до колективних прав, тобто його д≥стаЇ певна соц≥альна сп≥льн≥сть. ѕраво народ≥в на самовизначенн¤ стоњть на основ≥ ≥ндив≥дуальних прав, тобто прав, що надаютьс¤ ≥ндив≥дов≥ ¤к такому. ¬ юриспруденц≥њ право на нац≥ональне самовизначенн¤ ч≥тко повС¤зане з правом людини ≥ виводитьс¤ з останнього. —аме тому принцип самовизначенн¤ зач≥паЇ не лише права народ≥в, а й в≥дносини м≥ж державою та особою. ќтже, перешкоджанн¤ зд≥йсненню права нац≥онального самовизначенн¤ належить вважати не лише порушенн¤м прав в≥дпов≥дноњ сп≥льност≥, а ≥ порушенн¤м ≥ндив≥дуальних прав ≥ свобод ус≥х њњ член≥в у масовому пор¤дку, або масовим порушенн¤м прав людини. ѕритому застер≥гаЇтьс¤, що дотриманн¤ права на самовизначенн¤ Ї обовС¤зковим дл¤ вс≥х без вин¤тку держав без огл¤ду на њх участь у певних м≥жнародних конвенц≥¤х, оск≥льки це право Ї загальновизнаною, основоположною, ≥мперативною та ун≥версальною нормою jus cogens. —торонами правов≥дношенн¤, що виникаЇ при самовизначенн≥, Ї народ (нац≥¤), що прагне скористатис¤ своњм нев≥дСЇмним правом, ≥ держава, в кордонах ¤коњ перебуваЇ такий народ. ѕритому саме в≥д держави в даному раз≥ залежить характер, а то й сама можлив≥сть зд≥йсненн¤ цього права, тому ≥ в≥дпов≥дальн≥сть за виконанн¤ припис≥в м≥жнародного права, повС¤заних ≥з самовизначенн¤м, лежить саме на н≥й. √оловним обовС¤зком держави Ї шанувати виражену волю всього народу ≥ не перешкоджати йому зд≥йснювати ≥ проводити цю волю в житт¤. ƒо держави також зг≥дно ≥з загальними нормами м≥жнародного права ≥ в≥дпов≥дними м≥жнародно-правовими актами, що регламентують зд≥йсненн¤ права на самовизначенн¤, висуваЇтьс¤ м≥н≥мум вимог: утримуватис¤ в≥д будь-¤ких насильницьких д≥й, що позбавл¤ють народи њх нев≥дСЇмного права на самовизначенн¤, ви¤вл¤ти належну повагу до в≥льно вираженоњ вол≥ зац≥кавлених народ≥в. ѕовний же обс¤г вимог включаЇ обовС¤зок активно спри¤ти реал≥зац≥њ цього права. оло держав, до ¤ких звернена ц¤ норма права, не вичерпуЇтьс¤ тими, в≥д ¤ких в≥докремлюютьс¤ самовизначуван≥ народи. ¬с≥ без вин¤тку держави члени м≥жнародного сп≥втовариства зобовС¤зан≥ поважати право народу на самовизначенн¤ ≥ спри¤ти його дотриманню нав≥ть у тих випадках, коли мова йде про сторонн≥й народ. ÷е випливаЇ з ≥мперативного характеру принципу самовизначенн¤ ≥ заф≥ксовано в текстах в≥дпов≥дних м≥жнародно-правових акт≥в, ¤к≥ пр¤мо приписують ус≥м державам активно заохочувати зд≥йсненн¤ цього права, спри¤ти його реал≥зац≥њ. ¬т≥м, залишаЇтьс¤ лише здогадуватис¤, ¤кою була б м≥ра дестаб≥л≥зац≥њ геопол≥тичного балансу у св≥т≥, ¤кби вс≥ держави кинулис¤ заохочувати Дзд≥йсненн¤ самовизначенн¤Ф на територ≥њ ≥нших держав, ≥ ¤ких масштаб≥в фальсиф≥кац≥њ ≥ профанац≥њ зазнав би цей принцип. ≤мперативн≥сть нац≥онального самовизначенн¤ ¤к форми м≥жнародного права передбачаЇ зд≥йсненн¤ державного суверен≥тету над певною етн≥чною територ≥Їю лише доти, доки народ згоджуЇтьс¤ з ≥снуючим територ≥альним статусом. Ћише тод≥ зд≥йсненн¤ суверен≥тету буде правов≥дпов≥дним. оли ж така згода перестаЇ ≥снувати внасл≥док волеви¤вленн¤ народу на користь в≥докремленн¤, зд≥йсненн¤ державою суверен≥тету втрачаЇ правову основу. “од≥ ж, коли приЇднанн¤ вчинене шл¤хом насильства ≥ народ не згоден з накинутим йому статусом, територ≥альне волод≥нн¤ повинне вважатис¤ протиправним в≥д самого початку. ¬≥дпов≥дно ≥ територ≥альна ц≥л≥сн≥сть держави, ¤кщо вона не ірунтуЇтьс¤ на в≥льному самовизначенн≥ народу, не Ї правов≥дпов≥дною, оск≥льки право на самовизначенн¤ н≥¤к не може обмежуватис¤ або призупин¤тис¤ з метою збереженн¤ територ≥альноњ ц≥л≥сност≥ держави або ≥снуючих державних кордон≥в. оли ж держава застосовуЇ репрес≥њ щодо народу, ¤кий вимагаЇ самовизначенн¤, останн≥й маЇ право чинити збройний оп≥р ≥ звертатис¤ по допомогу до м≥жнародного сп≥втовариства. Ќа сьогодн≥шн≥й день, за словами колишнього √енерального секретар¤ ќќЌ Ѕутроса Ѕутроса √ал≥, у св≥т≥ нараховуЇтьс¤ Дблизько 500 нац≥й, що ведуть боротьбу за своЇ самовизначенн¤ ≥ побудову власних державФ. „астина з них входить до створеноњ 1991 р. альтернативноњ до ќќЌ ќрган≥зац≥њ непредставлених народ≥в. «а прогнозами де¤ких анал≥тик≥в, Ду найближч≥ 30 - 40 pp. на планет≥ утворитьс¤ ще близько 100 - 110 нових нац≥ональних держав, переважно за рахунок розпаду федеративних покруч≥в, ¤к≥ Ї перех≥дними утворенн¤ми в≥д ≥мпер≥й до самост≥йних нац≥ональних державФ. ≤снуванн¤ такоњ величезноњ маси людей, нац≥ональн≥ права ¤ких щодн¤ брутально зневажаютьс¤, св≥дчить лише про те, що до гармон≥зац≥њ етнопол≥тичних в≥дносин у св≥т≥ ще надто далеко. ѕринцип нац≥онального самовизначенн¤, що Ї Їдиним способом дотриманн¤ ≥нтерес≥в ус≥х без вин¤тку етнос≥в, що насел¤ють «емлю, ще не маЇ умов дл¤ належноњ своЇњ реал≥зац≥њ. Ќа сьогодн≥ принцип нац≥онального самовизначенн¤, будучи всезагально визнаним, Ї одн≥Їю з найчаст≥ше порушуваних норм м≥жнародного права. ѕринцип нац≥онального самовизначенн¤ Ї ключовою теоретичною п≥дставою гуман≥стичноњ нац≥ональноњ пол≥тики, основаноњ на принципах р≥вност≥ онтолог≥чних статус≥в вс≥х без вин¤тку етнонац≥ональних сп≥льностей, що засел¤ють «емлю, ≥ на прав≥ кожноњ з них на реал≥зац≥ю свого соц≥окультурного потенц≥алу. ѕоза цим принципом неможливий справжн≥й демократизм ≥ паритетн≥сть у м≥жнац≥ональних в≥дносинах. Ѕ≥льше того, поза цим принципом неможливе зд≥йсненн¤ суверен≥тету особистост≥, оск≥льки неможливе дотриманн¤ ≥ндив≥дуальних прав людини без дотриманн¤ колективних прав т≥Їњ етнокультурноњ сп≥льност≥, до ¤коњ ц¤ людина належить. ѕринцип нац≥онального самовизначенн¤ повинен мати пр≥оритет перед принципом територ≥альноњ ц≥л≥сност≥ багатонац≥ональноњ ≥мпер≥ал≥стичноњ держави, до складу ¤коњ вход¤ть етн≥чн≥ терени самовизначуваного етносу. ѕроблема реал≥зац≥њ нац≥онального самовизначенн¤ дос≥ залишаЇтьс¤ в≥дкритою. « одного боку, цей принцип визнаЇтьс¤ вс≥ма субСЇктами м≥жнародного права. « ≥ншого - на завад≥ його реал≥зац≥њ сто¤ть прагматичн≥ геопол≥тичн≥ ≥нтереси найб≥льш потужних держав св≥ту. “ому людству ще належить винайти оптимальн≥ шл¤хи поЇднанн¤ нац≥онально-пол≥тичних прагнень народ≥в ≤ реальних можливостей трансформац≥њ св≥тового пол≥тичного устрою.
–озд≥л ≤≤. «овн≥шн¤ пол≥тика держави ¤к ви¤в нац≥ональних пр≥ор≥тет≥в (на приклад≥ ”крањни). ѕроблема геопол≥тичного вибору ви¤вилас¤ дл¤ ”крањни завданн¤м, ¤ке в≥д стол≥тт¤ до стол≥тт¤, в≥д одного покол≥нн¤ до наступного передаЇтьс¤ без розвС¤зку, хоча ≥ з достатньою к≥льк≥стю спроб його в≥дшукати. ” найближчий до нас пер≥од ≥стор≥њ незалежност≥ украњнськоњ держави, тобто понад дванадц¤ть останн≥х рок≥в, вершител≥ њњ не т≥льки не знайшли оптимального, продиктованого державними ≥ нац≥ональними ≥нтересами р≥шенн¤, а й додали св≥жих невизначеностей до спадщини покол≥нь. √лобальна, гуманна та утоп≥чна ≥де¤ Убути другом ус≥мФ не знайшла реальних в≥дгук≥в у жодноњ ≥з стор≥н - потенц≥йних друз≥в, ¤кщо йдетьс¤ про стратег≥ю ≥ р≥вноправне партнерство. ¬ умовах зм≥ни короткочасного пер≥оду мультипол¤рного балансу на монопол¤рний св≥т (з точки зору переваги сили) несприйн¤тт¤, а ≥нколи - ≥ в≥дверте ≥гноруванн¤ позиц≥њ та ≥нтерес≥в ”крањни п≥дсилилос¤ свого часу недалекогл¤дним р≥шенн¤м њњ кер≥вництва вийти ≥з клубу ¤дерних держав, позбутис¤ ус≥х вид≥в ц≥Їњ зброњ, в тому числ≥ й тактичних. «акони пол≥тики, вдосконалюючись у детал¤х ≥ адаптуючись до в≥дпов≥дного часового пром≥жку, в корен≥ своЇму залишаютьс¤ незм≥нними, вони грунтуютьс¤ на проголошеному ще в до≥сторичн≥ часи принцип≥: У—ильний робить, що хоче, а слабкий - що повиненФ. ƒекларуванн¤ багатовекторност≥ чи нав≥ть двовекторност≥ стратег≥њ зовн≥шньоњ пол≥тики швидше св≥дчить про в≥дсутн≥сть позиц≥њ украњнськоњ верх≥вки щодо геопол≥тичного вибору, н≥ж про далекогл¤дн≥сть ≥ вдале маневруванн¤. «розум≥ло, що значний вплив на такий стан справ маЇ географ≥чне положенн¤ ”крањни, несформован≥сть Їдиноњ нац≥њ та складна внутр≥шньопол≥тична ситуац≥¤, економ≥чна криза й сировинно-енергетична залежн≥сть. ѕроте кожна проблема може мати своњ позитивн≥ риси, коли розгл¤дати пол≥тику ¤к мистецтво можливого. ќтже, ¤к≥ наш≥ можливост≥? ѕрот¤жн≥сть кордону ≥з –ос≥йською ‘едерац≥Їю Ї найб≥льшою з ус≥х украњнських кордон≥в, понад 54 в≥дсотки експорту нашоњ держави зор≥Їнтовано на рос≥йський ринок. ¬раховуючи складнощ≥ пол≥тичного характеру така ситуац≥¤ становить неаби¤ку загрозу нац≥ональн≥й безпец≥ ”крањни. ѕ≥сл¤ розвалу –ад¤нського —оюзу б≥льш≥сть п≥дприЇмств перейшли до власност≥ украњнськоњ держави ≥з незамкненим виробничим циклом, потрапивши, таким чином, у пр¤му економ≥чну залежн≥сть в≥д сум≥жних чи постачальних п≥дприЇмств т. зв. Ублизького заруб≥жж¤Ф. ƒл¤ компенсац≥њ чи л≥кв≥дац≥њ такоњ залежност≥ знадобилос¤ чимало часу ≥ значн≥ економ≥чн≥ затрати. р≥м того, на територ≥њ –ос≥њ залишилас¤ левова частка енергоресурс≥в, котр≥ ран≥ше надходили в ус≥ республ≥ки —–—–, а на сьогодн≥ ≥ впродовж найближчих рок≥в Ї ≥ будуть незаперечним аргументом зовн≥шньоњ пол≥тики –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ. як ≥ ¤дерна збро¤, енергонос≥њ допомагають –ос≥њ утримувати позиц≥ю жандарма субрег≥ону —х≥дноњ ™вропи ≥ пост≥йно нагадувати св≥товому сп≥втовариству, що вона Ї спадкоЇмицею супердержави, ≥ претендувати на цю роль ≥ надал≥. √еограф≥чне положенн¤, великодержавна ≥деолог≥¤ ≥ традиц≥¤, енергетичний та в≥йськовий потенц≥ал дозвол¤Ї п≥вн≥чно-сх≥дному сус≥дов≥ ”крањни, на в≥дм≥ну в≥д нењ, мати власну, не раз особливу точку зору на процеси св≥товоњ пол≥тики, домагатис¤ активноњ участ≥ в них. яскравим прикладом може бути рос≥йська сп≥вучасть у миротворч≥й м≥с≥њ Ќј“ќ та ќќЌ у п≥сл¤воЇнному осов≥ за ¤вного провалу рос≥йських ≥н≥ц≥атив п≥д час активноњ фази в≥йни. ¬одночас ”крањна, котра першою подала на розгл¤д –ади Ѕезпеки своњ миротворч≥ пропозиц≥њ, майже демонстративно була позбавлена можливостей приЇднатис¤ до д≥й м≥жнародних сил в ёгослав≥њ ≥ отримала принизливий статус спостер≥гача.
Ќазва: ¬плив нац≥онал≥зму на зовн≥шню пол≥тику крањн св≥ту в ’’ стол≥тт≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (5357 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
