ѕол≥толог≥¤ > ¬плив нац≥онал≥зму на зовн≥шню пол≥тику крањн св≥ту в ’’ стол≥тт≥
ќднак немаЇ потреби у створенн≥ ¤кихось нових великих трансатлантичних проект≥в. “ак само немаЇ сумн≥ву в тому, що ефективн≥ робоч≥ в≥дносини двох стор≥н необх≥дн≥ дл¤ вир≥шенн¤ проблем ¤к у власних взаЇмних стосунках, так ≥ у глобальному масштаб≥. ≤нше питанн¤ пол¤гаЇ в тому, що ™вропа ≥ јмерика не вм≥ють бути р≥вними партнерами, а тепер≥шнЇ другор¤дне становище абсолютно не влаштовуЇ Ївропейц≥в. ѕоза тим, можна назвати ≥нш≥ фактори, ¤к≥ ставл¤ть нездоланн≥ перешкоди на шл¤ху до сучасноњ ≥ майбутньоњ трансатлантичноњ Їдност≥. «ах≥д вже давно не може виступати в≥д ≥мен≥ всього св≥ту - в цьому в≥н фактично п≥д≥йшов до меж≥ своЇњ корисност≥ та пережив т≥ ≥дењ, на ¤ких в≥н тримавс¤. «ах≥д усе б≥льше вступаЇ у д≥алог ≥з зовн≥шн≥м св≥том - ≥ це те, що в≥н ≥ повинен робити дл¤ забезпеченн¤ свого майбутнього - ≥, можливо, утримаЇтьс¤ на меж≥ в≥дкритого протисто¤нн¤ з≥ св≥том, ¤кого в≥н вже тепер боњтьс¤ ≥ ¤ким намагаЇтьс¤ керувати у власних ≥нтересах. “акож, поки що немаЇ такоњ загрози, ¤ка б могла згуртувати зах≥дн≥ крањни у потужний блок. «а на¤вноњ тенденц≥њ до значноњ диверсиф≥кац≥њ загроз, коли джерела небезпеки мають дедал≥ складн≥шу географ≥ю та причини, а також, коли значно в≥др≥зн¤Їтьс¤ субСЇктивна оц≥нка небезпек, немаЇ п≥дстав дл¤ сп≥льних в≥дпов≥дальних д≥й «аходу, в≥д ¤ких залежатиме його ≥снуванн¤. ” випадку —получених Ўтат≥в можна зробити суперечлив≥ висновки, њхнЇ на сьогодн≥ формально незаперечне св≥тове л≥дерство та безпрецедентне економ≥чне процв≥танн¤ можуть тањти у соб≥ значн≥ небезпеки. јмериканц≥ розум≥ють це ≥ розум≥ють усю серйозн≥сть виклик≥в, ¤к≥ ставить перед ними зм≥нене св≥тове сп≥втовариство. ¬же сьогодн≥ —Ўј намагаютьс¤ забезпечити своЇ майбутнЇ становище ¤к Їдиноњ наддержави у однополюсн≥й систем≥ св≥ту (вимагаючи виходу Ќј“ќ за своњ територ≥альн≥ кордони, намагаючись закр≥пити в≥йськову ≥ технолог≥чну залежн≥сть «ах≥дноњ ™вропи, посилюючи своњ позиц≥њ на Ѕлизькому —ход≥ (ѕерська затока), де вони вже мають незаперечного союзника - ≤зрањль, та на Ѕалканах ( осово), розширюючи програму Уѕартнерство заради мируФ тощо). Ќеможлив≥сть побудови однополюсноњ системи у сучасному св≥т≥ Ї досить очевидною, з огл¤ду на так≥ значн≥ держави, ¤к итай, –ос≥¤, ≤нд≥¤, а також той самий ™—. јле наблизитись до ситуац≥њ св≥товоњ гегемон≥њ може союз —Ўј ≥ «ах≥дноњ ™вропи, ¤кий, ¤к бачимо, перебуваЇ у досить неоднозначному стан≥. ÷≥на такого союзу, поза необх≥дн≥стю надати «ах≥дн≥й ™вроп≥ б≥льш≥ вигоди в≥д нього ≥ статус р≥вноправного партнера, вимагаЇ значноњ зм≥ни сусп≥льноњ св≥домост≥ ¤к американц≥в, так ≥ Ївропейц≥в. —проба запровадити ус≥ ц≥ зм≥ни може принести —Ўј запланован≥ результати, але може й створити найб≥льш сильного ≥ непримиренного суперника јмериц≥. ќднак, вступаючи у XXI стол≥тт¤, американц≥ мають велике прагненн¤ зробити його ще одним УамериканськимФ або Утрансатлантичним в≥комФ. јфро-аз≥йський блок та крањни Ћатинськоњ јмерики Ц нев≥дома величина м≥жнародноњ пол≥тики. ” пол≥тичн≥й л≥тератур≥ р≥зних крањн пост≥йно п≥дкреслюЇтьс¤ важлив≥сть тих держав, ¤к≥ не повС¤зан≥ з н≥¤ким блоком, але ¤к≥, незважаючи на св≥й пол≥тичний нейтрал≥тет, мають дуже великий вплив не розвиток под≥й у св≥т≥, а зокрема на пол≥тику окремих блок≥в. ЌеприЇднан≥ держави, до ¤ких зараховують перш за все, держави јз≥њ, јфрики та Ћатинськоњ јмерики не утворюють ¤когось реального блоку, хоч час в≥д часу в≥дв≥дують м≥жнародн≥ конференц≥њ ≥ займають колективне становище до тих чи ≥нших св≥тових под≥й (дл¤ прикладу варто вз¤ти хоча б њх одностайне засудженн¤ американськоњ агрес≥њ в ≤рак). ¬≥ль¤м ƒж. арлетон даЇ таку оц≥нку Усв≥ту нейтральнихФ у своњй книз≥ У–еволюц≥¤ в американськ≥й зовн≥шн≥й пол≥тиц≥Ф: ФЌейтрал≥сти напол¤гають на тому, що вони не Ї н≥ блоком, н≥ нав≥ть третьою силою ≥ що вони не думають орган≥зовуватис¤ м≥л≥тарно у противагу чи то –ос≥њ, чи проти «аходу. ¬они засуджують в≥йськов≥ союзи ≥ комб≥нац≥њ, що випливають з балансу сил, стверджуючи, що це впливаЇ на зр≥ст м≥жнародноњ напруги ≥ може спричинити вибух в≥йни. ¬они засудили перегони в озброЇнн≥, домагаючись заборони випробувань термо¤дерноњ зброњ. ¬они за¤вили, що прагнуть сто¤ти осторонь обох стор≥н, що хот≥ли б бути посередниками м≥ж ними ≥ досл≥джувати Уд≥йсн≥ шл¤хиФ до мируФ. « уваги на специф≥чний характер держав, ¤к≥ належать до групи нейтральних, њхн¤ пол≥тика маЇ досить виразну тенденц≥ю наголошувати негативне ставленн¤ до зах≥дного блоку, мовл¤в, цей блок обСЇднуЇ колишн≥ колон≥альн≥ ≥мпер≥њ, ¤к≥ прагнуть у зм≥нен≥й форм≥ продовжувати експлуатувати своњ колишн≥ колон≥њ. ÷ей антиколон≥ал≥зм ≥ анти≥мперал≥зм намагаЇтьс¤ використовувати –ос≥¤, декларуючи свою повну сол≥дарн≥сть з пол≥тикою неприЇднаних держав. ўодо ≥сламського св≥ту, то в≥н загалом ≥ фундаментал≥стськ≥ теч≥њ в його середовищ≥ займають б≥льш виважену позиц≥ю в зовн≥шн≥й пол≥тиц≥, н≥ж —Ўј чи –ос≥¤ з Ќ–, в≥дкидають сепаратизм та хаотичну силову пол≥тику ( за вин¤тком терористичних орган≥зац≥й). ј загалом нац≥онал≥зм у зовн≥шн≥й пол≥тиц≥ цих крањн останн≥м часом загальмував у своЇму розвитку.
¬исновки —учасний нац≥онал≥зм Ївропейських держав ≥ взагал≥ нац≥онал≥зм ¤к св≥тове ¤вище останн≥м часом набув значного розвитку. Ќа п≥дтвердженн¤ цього можна навести р¤д приклад≥в усп≥ху Ївропейського нац≥онал≥зму. ÷е ≥ участь австр≥йськоњ ѕарт≥њ —вободи в ур¤д≥, значима перемога на виборах Ќародноњ парт≥њ .Ѕлохера у Ўвейцар≥њ, зростанн¤ впливу Vlaams Blok у Ѕельг≥њ, усп≥хи датських та шведських нац≥онал≥ст≥в, в сус≥дн≥й –умун≥њ в листопад≥ 2000 р. парт≥¤ Д«а ¬елику –умун≥юФ здобула 22% голос≥в виборц≥в; њњ л≥дер .“удор отримав 30% голос≥в на президенських виборах, зб≥льшенн¤ попул¤рност≥ Ќац≥онального ‘ронту та його л≥дера Ће ѕена у ‘ранц≥њ, усп≥х парт≥њ ѕ≥ма ‘ортайна на виборах у Ќ≥дерландах. ¬ чому ж причини усп≥ху? ÷е питанн¤ потребуЇ досконалих досл≥джень, але вже тепер можна в≥дзначити, що усп≥хи в цих державах пол¤гають в Їдност≥ вс≥х нац≥онал≥ст≥в. ѕогл¤нувши на програмов≥ засади австр≥йськоњ ѕарт≥њ —вободи, достатньо в≥дзначити к≥лька њњ важливих пункт≥в, щоб зрозум≥ти причини його привабливост≥: ѕункт 1 Д—вобода - найвище право кожноњ людиниФ; ѕ. 2: ДЋюдська г≥дн≥сть недоторканнаФ; ѕ.«: Д—початку јвстр≥¤Ф; ѕ.5: Д’ристи¤нство - основа ™вропиФ; ѕ. 12: Д—≥м'¤ - Їдн≥сть покол≥ньФ; ѕ.≤«: Д«ахист оточуючого середовищаФ; ѕ.15: Д¬≥льн≥ фермери - культивуванн¤ земл≥Ф. ќтже, тут стаЇ зрозум≥ло, на чому розставл¤ють акценти австр≥йськ≥ нац≥онал≥сти. ≈.—м≥т, один з найв≥дом≥ших зах≥дних досл≥дник≥в нац≥онал≥зму зазначаЇ, що стрижнева доктрина нац≥онал≥зму Ї чимось б≥льшим за просту Ддоктрину вол≥Ф ≥ складаЇтьс¤ з к≥лькох основних тверджень: 1 - людство природним чином под≥л¤Їтьс¤ на нац≥њ; 2 - кожна нац≥¤ маЇ св≥й самобутн≥й характер; 3 - джерелом вс≥Їњ пол≥тичноњ влади Ї нац≥¤, колектив в ц≥лому; 4 - задл¤ свободи ≥ самозд≥йсненн¤ люди повинн≥ ототожнювати себе з нац≥Їю; 5 - нац≥њ можуть реал≥зувати себе т≥льки у њхн≥х власних державах; 6 - в≥ддан≥сть нац≥њ-держав≥ перевершуЇ ≥нш≥ в≥дданост≥; 7 - найважлив≥шою умовою всесв≥тньоњ свободи й гармон≥њ Ї зм≥цненн¤ нац≥ональноњ держави. Ќац≥онал≥зм, в розум≥нн≥ ≈.—м≥та - це в≥з≥¤ майбутнього, ¤ка повертаЇ людин≥ њњ сутн≥сть, њњ усталений спос≥б житт¤ й бутт¤, що був колись њњ беззастережним природним правом. ¬≥н не Ї ≥ механ≥чним привС¤зуванн¤м, у ланцюгу покол≥нь минулого до майбутнього, н≥ еволюц≥Їю традиц≥йного в новочасне. ¬≥н Ї атакою ≥ на традиц≥ю ≥ на модерн≥зм в т≥й м≥р≥, в ¤к≥й вони притемнюють ≥ спотворюють справжн≥й звС¤зок людини з природою та з≥ своњми ближн≥ми. «алишаЇтьс¤ лише висловити жаль з того приводу, що н≥ ц≥ теоретико-правов≥ норми, н≥ ц≥ документи, незважаючи на всю свою категоричну однозначн≥сть, не мають фактично обовС¤зковоњ сили дл¤ тих, кого вони стосуютьс¤, ≥ застосовуютьс¤ вони виб≥рково ≥ залежно в≥д тих таки геопол≥тичних ≥нтерес≥в Дсильних св≥ту цьогоФ ≥ зац≥кавлених стор≥н. ƒуже промовистим у цьому в≥дношенн≥ Ї одне з правил, що ним керуЇтьс¤ ¬ерховний —уд —Ўј: Д’то Ї сувереном де-юре чи де-факто над територ≥Їю - це не правове, а пол≥тичне питанн¤Ф. р≥м того варто наголосити, що на сучасному етап≥ розвитку нац≥¤, що боретьс¤ за своЇ самовизначенн¤, може лише самост≥йною перемогою у боротьб≥ ≥з залученн¤м ус≥х можливих засоб≥в зреал≥зувати це право. Ќа жодн≥ репл≥ки м≥жнародного сп≥втовариства уваги звертати не треба, оск≥льки воно приймаЇ у своЇ коло вс≥х переможц≥в без розбору, незважаючи на те, ск≥льки раз≥в порушив кожен з цих переможц≥в права людини в минулому. ƒо кола державних нац≥й можна потрапити не за фактом належност≥ свого перебуванн¤ в ньому, а за фактом спроможност≥ дос¤гти його ≥ втриматис¤ в ньому. —писок використаноњ л≥тератури. јльтер ѕ. Ќац≥онал≥зм: проблема визначенн¤: ѕер. з н≥м. // Ќац≥онал≥зм. јнтолог≥¤. Ц .: —молоскип, 2000. Ц с. 211 Ц 216. √олотюк ». „резвычайный и ѕолномочный ѕосол √осударства »зраиль в ”краине јнна јзари: Уѕомощь нам не нужна. Ќас есть кому защищать!Ф// ‘акты. Ц 2000. Ц 24 окт¤бр¤. Ц с. 9 Ц 10. ƒашкевич я. “ерором по тероризмов≥. // ”н≥версум. Ц 2001. - є1-2. Ц с. 16 Ц 22. ƒонцов ƒ. «а ¤ку революц≥цю? Ц Ћьв≥в, 1990. Ц 82с. аменка ё. ѕол≥тичний нац≥онал≥зм: еволюц≥¤ ≥дењ: ѕер. з англ. // Ќац≥онал≥зм. јнтолог≥¤. Ц .: —молоскип, 2000. Ц с.216 Ц 235. ирч≥в ј. √еопол≥тичний виб≥р ”крањни: синдром суми р≥знонапр¤млених вектор≥в. // ћолода нац≥¤. Ц 2000. Ц спецвипуск. Ц с.185 Ц 194.
Ќазва: ¬плив нац≥онал≥зму на зовн≥шню пол≥тику крањн св≥ту в ’’ стол≥тт≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (5357 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
