ѕол≥толог≥¤ > ¬плив нац≥онал≥зму на зовн≥шню пол≥тику крањн св≥ту в ’’ стол≥тт≥

“од≥ ж, на грунт≥ в≥дносноњ л≥берал≥зац≥њ та ≥з розум≥нн¤м прихованоњ ≥мперськоњ лог≥ки «аходу, знаючи неприхован≥ плани –ос≥њ ≥ проголошуючи висловлений свого часу ћ. ’вильовим принцип У√еть в≥д ћосквиФ, пол≥тичн≥ ел≥ти ”крањни посилено шукали дл¤ нењ њњ власний, ориг≥нальний шл¤х. ≤ альтернативний до поздовжнього, зах≥дно-сх≥дного, вертикальний п≥вн≥чно-п≥вденний напр¤м ц≥лком лог≥чно видававс¤ ще до середини XX ст. Їдиним стратег≥чним дл¤ ”крањни, бо ж вона пос≥дала ч≥льне м≥сце у по¤с≥ держав пом≥ж Ѕалт≥йським ≥ „орним морем. ѕроте науково-техн≥чний прогрес, розвиток технолог≥й позбавили „орне море його стратег≥чного значенн¤ ≥ перевели його в статус Ївропейськоњ внутр≥шньоњ водойми. ўе одн≥Їю спробою реан≥мувати попереднЇ значенн¤ „орного мор¤ став його фактор у стратег≥њ створеноњ в пер≥од посттотал≥таризму ќрган≥зац≥њ Ѕалто-„орноморського сп≥вроб≥тництва. “од≥, зважаючи на все ще на¤вну, хоч ≥ в диференц≥йован≥й форм≥, б≥пол¤рн≥сть на континент≥, кожна ≥з новостворених формац≥й ÷ентральноњ ≥ —х≥дноњ ™вропи намагалас¤ в≥дкинути в≥д субрег≥ону статус буфера ≥ облаштувати своЇр≥дний по¤с безпеки. ѕ≥д таке формуванн¤ Ѕалто-„орноморське сп≥вроб≥тництво п≥дходило майже ≥деально, проте ≥з входженн¤м ѕольщ≥ до Ќј“ќ та св≥домими ≥ задекларованими у цьому ж напр¤мку нам≥рами Ћатв≥њ, Ћитви, ≈стон≥њ та –умун≥њ фактор безпеки по¤су автоматично перейшов до активу ѕ≥вн≥чноатлантичного аль¤нсу.

¬одночас саме цей напр¤м набув дос≥ небувалого стратег≥чного значенн¤ на сьогодн≥ ¤к основна комун≥кац≥йна артер≥¤ Ївропейськоњ вертикал≥. Ќа фон≥ пол≥тичного ман≥пулюванн¤ –ос≥њ навколо транспортуванн¤ њњ енергонос≥њв до ™вропи, нафтогазоносний шл¤х ≥з Ѕлизького —ходу та басейну „орного мор¤ через ”крањну на п≥вн≥ч ≥ зах≥д —тарого континенту Ї буквально обеззброюючою альтернативою. як показуЇ сучасний досв≥д, саме уздовж таких шл¤х≥в розм≥щуютьс¤ оази економ≥чного процв≥танн¤. “ож дл¤ ”крањни в цьому контекст≥ головне - не втратити, не в≥ддати н≥кому св≥й шанс. ўо ж до ≥нтеграц≥йних можливостей у рамках геопол≥тичноњ ос≥ Уѕ≥вн≥ч - ѕ≥вденьФ, то з п≥вденного боку њх обмежуЇ природний ≥, до певноњ м≥ри, цив≥л≥зований барСЇр, а з п≥вн≥чного - уже знайома проблема з ≥нтеграц≥йним простором ™—.

Ќав≥ть дл¤ дос¤гненн¤ ц≥лей у Ублизькому заруб≥жж≥Ф держав≥ знадобл¤тьс¤ добр≥ в≥дносини ≥з такими св≥товими потугами, ¤к —Ўј,  итай, ≤нд≥¤, япон≥¤, Унафтовими корол≥вствамиФ ќј≈, ≤раном, ≤раком, розвинутими крањнами Ћатинськоњ јмерики („ил≥, јргентина, Ѕразил≥¤). ѕоказовим у цьому план≥ негативним прикладом дл¤ ”крањни Ї в≥дмова п≥д тиском —Ўј в≥д ≤ранського проекту ¤дерного реактора, що в≥ддало виг≥дний контракт конкурентам ≥ водночас створило негативний ≥м≥дж держав≥ ¤к ненад≥йному м≥жнародному партнеров≥. ѕроте про будь-¤к≥ вар≥анти ≥нтеграц≥њ бути й мови взагал≥ не може через ц≥лком обСЇктивн≥ географ≥чн≥ та цив≥л≥зац≥йн≥ фактори.

ѕ≥дсумовуючи сказане, можна ствердити, що ”крањна, котра завжди перебувала й перебуваЇ на перехрест≥ геопол≥тичних осей ™вропейського континенту, зобовС¤зана вийти ≥з туманноњ концепц≥њ багатовекторност≥ ≥ обрати Їдиний шл¤х, Їдину долю. яким буде цей виб≥р - це, на жаль, не завжди залежить в≥д людей, котр≥ проблему достатньою м≥рою усв≥домлюють. «вичайно, що природним напр¤мком ≥нтеграц≥њ дл¤ ”крањни може бути лише розвиток у Ївропейськ≥й сп≥льнот≥. ÷е диктуЇтьс¤ реал≥¤ми сучасного св≥ту, потребами континентальноњ та св≥товоњ безпеки. ј коли й дал≥ в ”крањн≥ залишитьс¤ проблема вибору зовн≥шньопол≥тичноњ ор≥Їнтац≥њ пом≥ж багатьма напр¤мками ≥ нац≥онал≥зм не стане стержнем нац≥онального ≥нтересу, субСЇкт м≥жнародноњ пол≥тики маЇ вс≥ шанси перетворитис¤ на обСЇкт.

–озд≥л ≤≤≤. Ќац≥онал≥зм ≥ зовн≥шн¤ пол≥тика крањн св≥ту.

3.1. ™вропейський —оюз Ц —Ўј: м≥жнародн≥ непорозум≥нн¤ ≥ протир≥чч¤ у в≥дносинах трансатлантичного партнерства .

ћи повинн≥ уникати дуже спрощеного у¤вленн¤, що зникненн¤ рад¤нськоњ в≥йськово-≥деолог≥чноњ загрози знищуЇ базис партнерських в≥дносин м≥ж крањнами Ќј“ќ та м≥ж ™вропейським —оюзом ≥ —полученими Ўтатами зокрема. —аме Ќј“ќ пережив свого комун≥стичного ворога, що може бути розц≥нене ¤к дос¤гненн¤ аль¤нсу. јле, хоча територ≥¤ член≥в аль¤нсу залишалас¤ в≥дносно стаб≥льною ≥ мирною прот¤гом Ухолодноњ в≥йниФ, ми не маЇмо змоги точно оц≥нити, до ¤коњ м≥ри це забезпечувалос¤ д≥¤льн≥стю орган≥зац≥њ. ¬ часи п≥зньоњ Ухолодноњ в≥йниФ ≥ особливо п≥сл¤ њњ зак≥нченн¤ акцент у стосунках м≥ж «ах≥дною ™вропою та —полученими Ўтатами јмерики поступово почав зм≥щуватис¤ в б≥к економ≥чних, ф≥нансових, наукових, культурних в≥дносин - ≥ншими словами, в б≥к нев≥йськових стосунк≥в. ¬≥дпов≥дно зм≥нилас¤ й природа непорозум≥нь та суперечок м≥ж двома св≥товими л≥дерами. Ќезважаючи на це, в≥дносини у сфер≥ безпеки, ≥ в≥йськовоњ безпеки зокрема великою м≥рою визначають зм≥ст контакт≥в м≥ж ™— та —Ўј.

¬ часи Ухолодноњ в≥йниФ концепц≥¤ безпеки в ™вроп≥ розум≥лас¤ майже виключно у в≥йськових терм≥нах. ќднак саме ™вропейське —п≥втовариство змогло розширити таке традиц≥йне розум≥нн¤ безпеки за меж≥ воЇнноњ загрози. якщо п≥сл¤ зак≥нченн¤ Ухолодноњ в≥йниФ Ќј“ќ вс≥ма силами намагалас¤ довести свою важлив≥сть у нових умовах, лег≥тимн≥сть структур ™вропейського —оюзу н≥коли не ставилас¤ п≥д сумн≥в - вони значно б≥льшою м≥рою в≥дпов≥дали вимогам безпеки нового часу. √лобальн≥ зм≥ни в економ≥ц≥, пол≥тиц≥, соц≥альн≥й систем≥, м≥жнародних в≥дносинах, еколог≥чн≥й ситуац≥њ привели до того, що так зван≥ Усусп≥льн≥ небезпекиФ стали нагальн≥шими, н≥ж б≥льш традиц≥йн≥ воЇнн≥ загрози. ѕоза давн≥м головним болем «ах≥дноњ ™вропи - еколог≥чним забрудненн¤м, - њњ економ≥чно благополучн≥, але охоплен≥ процесом загального стар≥нн¤ сусп≥льства в≥дчувають пост≥йний тиск з боку пор≥вн¤но б≥дн≥ших ≥ молодших м≥грант≥в з≥ —ходу, з јфрики тощо, ¤к≥ не т≥льки намагаютьс¤ пол≥пшити своЇ матер≥альне становище, а й уникнути пол≥тичноњ нестаб≥льност≥, соц≥альних негаразд≥в, утиск≥в недемократичних пол≥тичних режим≥в ≥ т. п. «ах≥дна ™вропа ¤к в≥дносно в≥дкритий та пол≥тично негомогенний у пор≥вн¤нн≥ ≥з —Ўј рег≥он наражаЇтьс¤ на небезпеки, повС¤зан≥ з корупц≥Їю та орган≥зованою злочинн≥стю, торг≥влею наркотиками, людьми та зброЇю, в≥дмиванн¤м грошей. ÷≥ небезпеки, так само ¤к ≥ багато пол≥тичних ≤, особливо, жорстоких етн≥чних конфл≥кт≥в, часто беруть св≥й початок у неблагополучних крањнах - сус≥дах ™вропейського —оюзу на сход≥ ≥ п≥вдн≥.

–азом з тим, на обох берегах јтлантики визнають, що загрози у в≥йськов≥й сфер≥, де сп≥впрац¤ м≥ж «ах≥дною ™вропою та —Ўј Ї традиц≥йною ≥ звичною на в≥дм≥ну в≥д кооперац≥њ у згаданих вище питанн¤х, залишаютьс¤ не менш реальними ≥ потребують належноњ уваги. јле це одна ≥з сфер, де непорозум≥нн¤ м≥ж союзниками надзвичайно велик≥.

“им часом ™вропа, в свою чергу, також постала перед видозм≥неними ≥ диверсиф≥кованими геопол≥тичними загрозами. ѕ≥сл¤ зникненн¤ пр¤моњ воЇнноњ небезпеки з колишнього –ад¤нського —оюзу сп≥льний вектор захисту ≥ протид≥њ у «ах≥дн≥й ™вроп≥ почав поступово розпадатис¤ на багато невеликих р≥знонаправлених в≥дтинк≥в. “ак, п≥вн≥чн≥ крањни ™вропи (‘≥нл¤нд≥¤, Ќорвег≥¤) б≥льше занепокоЇн≥ розвитком под≥й в ѕрибалтиц≥ та зах≥дн≥й частин≥ –ос≥њ. ѕ≥вденн≥ крањни, ¤к, наприклад, ≤спан≥¤, ѕортугал≥¤, ≤тал≥¤, а також так≥ члени Ќј“ќ ¤к √рец≥¤ ≥ “уреччина - проблемами —ередземноморС¤, до ¤ких останн≥м часом додавс¤ конфл≥кт у  осов≥. “акож ≥снують ≥ важлив≥ ознаки пог≥ршенн¤ в≥йськовоњ сп≥впрац≥. ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ Ухолодноњ в≥йниФ р≥зко скоротилас¤ к≥льк≥сть американських в≥йськ у ™вроп≥ - з 314 000 у вересн≥ 1990 року до 227 000 у лютому 1992 та 200 000 в к≥нц≥ 1992 року.  оли у 1993 роц≥ до влади прийшла адм≥н≥страц≥¤ президента  л≥нтона, стало зрозум≥ло, що до 1995 року ц¤ к≥льк≥сть зменшитьс¤ до 100 000. «араз американський в≥йськовий контингент у ™вроп≥ складаЇ 120 000 ос≥б. јмериканськ≥ видатки на досл≥дженн¤ та розвиток плюс постачанн¤ арм≥њ зменшилис¤ на 60% з 1990 року.  рањни «ах≥дноњ ™вропи (¬елика Ѕритан≥¤, ‘ранц≥¤, Ќ≥меччина) також зменшили к≥льк≥сть своњх збройних сил. Ѕез пр¤моњ воЇнноњ загрози на сх≥дних кордонах, електорати та ур¤ди зах≥дноЇвропейських сусп≥льств не готов≥ направл¤ти додатков≥ ресурси на зм≥цненн¤ воЇнноњ безпеки, що Ї лог≥чним дл¤ кер≥вництва Ќј“ќ.

Ќезважаючи на вс≥ ц≥ реч≥, јмерика не маЇ нам≥р≥в полишати своњ ≥нтереси у сфер≥ Ївропейськоњ безпеки ≥ чинить великий тиск на ™— у цьому питанн≥. “ак, ще у березн≥ 1992 року в одному з ƒокумент≥в ѕентагону було зроблено спробу попередити виникненн¤ Увиключно Ївропейських схем безпеки, ¤к≥ шкодитимуть Ќј“ќФ.

—л≥д прид≥лити увагу можливому Ївропейському в≥йськовому союзу, базис дл¤ ¤кого, починаючи ≥з сп≥льноњ зовн≥шньоњ та оборонноњ пол≥тики, поступово закладаЇтьс¤ на наших очах. “акий союз в перспектив≥ може привести ™— до пол≥тичного паралел≥зму ≥з —полученими Ўтатами јмерики, що ≥ Ї його головною метою. ÷е вже саме по соб≥ Ї достатньою причиною, щоб забезпечити повну участь ≥ п≥дтримку ‘ранц≥њ, ¤ка у 1996 роц≥ повернулас¤ до в≥йськовоњ орган≥зац≥њ Ќј“ќ, однак не перестала бути головним арх≥тектором незалежноњ в≥йськовоњ ≥дентичност≥ «ах≥дноњ ™вропи. ѕ≥сл¤ запровадженн¤ Їдиноњ Ївропейськоњ валюти 1 с≥чн¤ 1999 року це Ї другий найб≥льший проект обСЇднаноњ ™вропи. якщо американц≥ сприймають в≥йськову залежн≥сть ™вропи в≥д —Ўј ¤к правильний ≥ найкращий стан речей у м≥жнародних в≥дносинах, то Ївропейц≥, очевидно, мають кардинально в≥дм≥нну точку зору. ¬≥йна у  осов≥ дуже рельЇфно та ≥нколи вкрай неприЇмно продемонструвала Ївропейц¤м њхню залежн≥сть в≥д американськоњ в≥йськовоњ сили та, пом≥ж ≥ншим, залежн≥сть њхньоњ сп≥льноњ валюти в≥д цього фактору. ” червн≥ 1999 року у н≥мецькому м≥ст≥  ельн≥ в≥дбулас¤ зустр≥ч представник≥в крањн-член≥в ™вропейського —оюзу, ¤к≥ вир≥шили розпочати створенн¤ автономних Ївропейських збройних сил, ¤к≥ б мали в≥дпов≥дний пол≥тичний статус ≥ достатню в≥йськову могутн≥сть дл¤ веденн¤ воЇн власними силами. ƒо к≥нц¤ 2003 року потр≥бно ухвалити необх≥дн≥ р≥шенн¤, щоб Ївропейський в≥йськовий союз став реальн≥стю. ƒл¤ ™— це означаЇ гарантуванн¤ його валюти ≥ перетворенн¤ економ≥чноњ могутност≥ на в≥йськову ≥ навпаки. јмериканськ≥ оф≥ц≥йн≥ особи п≥д час св¤ткуванн¤ 50-њ р≥чниц≥ Ќј“ќ у кв≥тн≥ 1999 року п≥дписали загальну угоду про те, що вони п≥дтримають ≥дею Ївропейськоњ арм≥њ. ќднак справа не обходитьс¤ без питань. ћаючи за плечима 50-л≥тню ≥стор≥ю в≥йськовоњ сп≥впрац≥ ≥з —полученими Ўтатами, «ах≥дна ™вропа в≥дчуваЇ на соб≥ ус≥ насл≥дки свого кл≥Їнтського ставленн¤ до власноњ безпеки. ѕри тому, що —тарий ≥ Ќовий св≥ти мають майже однаков≥ показники ¬¬ѕ, витрати ™— на в≥йськов≥ потреби значно поступаютьс¤ витратам —Ўј, а також Ї менш ефективними. “ак, —Ўј витрачають 290 м≥ль¤рд≥в долар≥в на оборону щор≥чно, а ™— - 140 м≥ль¤рд≥в долар≥в. ¬≥йна у  осов≥ справд≥ показала, що Ївропейц≥ поступаютьс¤ —Ўј в першу чергу у нових високоточних компСютеризованих ≥ високотехнолог≥чних видах зброњ, використанн≥ нов≥тн≥х супутникових ≥нформац≥йних ≥ розв≥дувальних систем (™— маЇ лише один в≥йськовий супутник, ¤кий належить ‘ранц≥њ). –озробка ≥ виробництво такоњ зброњ буде довготривалим процесом ≥ вимагатиме багато кошт≥в. јмерика, природно, не ви¤вл¤Ї великого бажанн¤ розкривати своњ найнов≥ш≥ ноу-хау союзникам по Ќј“ќ - принцип, ¤кий ≥снуЇ з час≥в ранньоњ Ухолодноњ в≥йниФ, але, з другого боку, негативно ставитьс¤ до спроб союзник≥в зменшити свою залежн≥сть в≥д нењ у сфер≥ озброЇнь. Ћог≥чн≥ зауваженн¤ американц≥в, що у структур≥ Ќј“ќ таке повторне Увигадуванн¤ власного велосипедаФ Ї неефективним, не мають достатньоњ сили переконанн¤ дл¤ Ївропейц≥в. ÷е св≥дчить про те, що у њхн≥й св≥домост≥ необх≥дн≥сть подальшого оборонного союзу ≥з —полученими Ўтатами ≥ його позитивна м≥с≥¤, а також в≥ддан≥сть јмерики ≥нтересам захисту «ах≥дноњ ™вропи поставлен≥ п≥д сумн≥в.

1	2	3	4	5	6	7	8	9

Ќазва: ¬плив нац≥онал≥зму на зовн≥шню пол≥тику крањн св≥ту в ’’ стол≥тт≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (5357 прочитано)