ѕсихолог≥¤ > —п≥лкуванн¤. …ого етика, психолог≥¤, проблеми, особливост≥

—п≥лкуванн¤. …ого етика, психолог≥¤, проблеми, особливост≥

«ћ≤—“

¬ступ

ѕроблема етики ≥ психолог≥њ сп≥лкуванн¤ ≥стор≥њ ф≥лософськоњ ≥ психолог≥чноњ думки.

основн≥ напр¤мки сучасноњ психолог≥њ. «аходи ≥ проблеми психолог≥њ м≥жособист≥сного сп≥лкуванн¤.

—п≥лкуванн¤ ¤к багатоплановий психолог≥чний процес.

ќсобливост≥ загального ≥ д≥лового сп≥лкуванн¤.

—прийманн¤ ≥ розум≥нн¤ в процес≥ сп≥лкуванн¤.

—п≥лкуванн¤ ¤к комун≥кац≥¤.

—п≥лкуванн¤ ¤к взаЇмод≥¤.

ƒодатки

¬исновки

—писок використаноњ л≥тератури

¬—“”ѕ

¬ажливим елементом людського сп≥вжитт¤ ≥ взаЇмин Ї психолог≥чн≥ контакти ≥ сп≥лкуванн¤. ѕотреба в контакт≥ з под≥бними до себе ≥снуЇ й у тваринному св≥т≥, однак сп≥лкуванн¤ Ц величезний дар, набуток сусп≥льного бутт¤ людини. «авд¤ки сп≥лкуванню людина п≥знаЇ св≥т, власну духовн≥сть, п≥дтримуЇ психолог≥чний звТ¤зок з ≥ншими людьми через засоби масовоњ комун≥кац≥њ й безпосередн≥ стосунки, без чого важко зберегти емоц≥йний життЇвий статус.

—п≥лкуванн¤ Ц багатоплановий процес встановленн¤ ≥ розвитку контакт≥в м≥ж людьми, ¤кий передбачаЇ обм≥н ≥нформац≥Їю, певну тактику ≥ стратег≥ю взаЇмод≥њ, сприйманн¤ ≥ розум≥нн¤ субТЇктами сп≥лкуванн¤ один одного.

—п≥лкуванн¤ ≥сторично склалос¤ в процес≥ сп≥льноњ д≥¤льност≥ людей, ден спочатку в≥д≥гравало допом≥жну роль: орган≥зовувало ≥ супроводжувало певн≥ д≥њ.

« ускладненн¤м д≥¤льност≥ воно набуваЇ в≥дносноњ самост≥йност≥, починаЇ виконувати специф≥чну функц≥ю передач≥ наступним покол≥нн¤м форм культури ≥ сусп≥льного досв≥ду.

¬ онтогенез≥ сп≥лкуванн¤ також поступово стаЇ особливо. ƒ≥¤льн≥стю. «адовольн¤ючи потребу в сп≥лкуванн≥, дитина оволод≥ваЇ мовленн¤м, освоюЇ соц≥альн≥ норми, культуру, в ц≥лому будуЇ образ св≥ту ≥ свого особистого УяФ.

ћетою сп≥лкуванн¤ Ї задоволенн¤ людьми своњх потреб, зокрема соц≥альних ≥ духовних.

ќсновними мотивами сп≥лкуванн¤ Ї потреби у п≥знанн≥ ≥ самоп≥знанн≥, в духовному ≥ емоц≥йному контакт≥, у безпец≥, у психолог≥чному захист≥, у визнанн≥, у престиж≥ тощо.

¬ процес≥ сп≥лкуванн¤ в≥дбуваЇтьс¤ перех≥д в≥д одного р≥вн¤ житт¤ до ≥ншого. —п≥лкуючись, людина ви¤вл¤Ї себе ≥ндив≥дом ≥ реал≥зуЇ своњ прагненн¤ бути особист≥стю, громад¤нином профес≥оналом.

—п≥лкуванн¤ властиве вс≥м видам людськоњ д≥¤льност≥, але в де¤ких профес≥¤х воно з фактору, що супроводжуЇ д≥¤льн≥сть переходить у категор≥ю профес≥йного. ѕрикладом може бути педагог≥чна д≥¤льн≥сть в ¤к≥й сп≥лкуванн¤ Ї ≥нструментом впливу на особист≥сть.

≈ксперименти з позбавленн¤м людини можливост≥ сп≥лкуватись, випадки виживанн¤ д≥тей, що виростали серед тварин, переконливо св≥дчать ≥ сп≥лкуванн¤ Ц необх≥дна умова повноц≥нного псих≥чного розвитку ≥ндив≥да, нормального житт¤.

1. ѕроблеми етики ≥ психолог≥њ сп≥лкуванн¤ в ≥стор≥њ ф≥лософськоњ ≥ психолог≥чноњ думки

ћорально-психолог≥чн≥ властивост≥ людей, ¤к≥ характеризують њх ¤к субТЇкт≥в сп≥лкуванн¤. ¬≥дзначаютьс¤ уже в промовах китайського мислител¤  онфуц≥¤ ≥ давньогрецьких ф≥лософ≥в —ократа, ѕлатона, јристотел¤ та ≥нших, а також у виступах мислител≥в наступних ≥сторичних епох, в тому числ≥ Ќового часу, таких ¤к голландський ф≥лософ —п≥ноза ≥ англ≥йськ≥ ф≥лософи √оббс ≥ Ћокк, а також французьк≥ просв≥тител≥ ¬ольтер, –уссо √ольбах, √ельвец≥й та ≥нш≥.

“ак,  оноруц≥й (551-479 до н.е.) звертав увагу на так≥ характерн≥ ¤кост≥ людини, ¤к≥ робл¤ть њњ приЇмною ≥ корисною у сп≥лкуванн≥, ¤к почутт¤ обовТ¤зку по в≥дношенню до ≥нших людей, повага до них, особливо до старших, виконанн¤ встановлених в сусп≥льство норм ≥ правил повед≥нки, що дозвол¤Ї п≥дтримувати пор¤док ≥ гармон≥ю в сусп≥льств≥.

ƒавньогрецький ф≥лософ —ократ (469-339 до н.е.) заснував вченн¤ про норми морал≥ ≥ моральноњ св≥домост≥ людей, ¤к головного фактору њх сп≥лкуванн¤ м≥ж собою.

¬≥н вимагав лог≥чного осмисленн¤ положень етики, а њх розум≥нн¤ розгл¤дав, ¤к основн≥ умови вдосконаленн¤ кожноњ людини.

”чень —ократа ѕлатон (427-347 до н.е.) вважав, що сп≥лкуванн¤ м≥ж людьми повинно будуватис¤ на основ≥ таких доброчинник≥в, ¤к справедлив≥сть, розсудлив≥сть, дотримуванн¤ моральних норм. ¬≥н звертав увагу на способи веденн¤ розмови, показав залежн≥сть направленост≥ мисленн¤ людей в≥д характеру ≥ зм≥ст≥ њх сп≥лкуванн¤. √овор¤чи про те, що душа розумуЇ ≥ розмовл¤Ї сама з собою, ѕлатон за суттю роботи ставив питанн¤ про внутр≥шню розмову людей. ÷е одне з важливих питань сучасноњ психолог≥њ, в важливих питань сучасноњ психолог≥њ, в тому числ≥ психолог≥њ д≥лового сп≥лкуванн¤. «аслуговують уваги погл¤ди ѕлатона на св≥дом≥, ≥ несв≥дом≥ мотиви повед≥нки людей, анал≥з ¤ких Ї актуальним ≥ в нам час.

Ќа багато психолог≥чних властивостей особистост≥ вказував јристотель 1384-322 до н.е.) ¬≥н характеризував зд≥бност≥, ¤к функц≥њ душ≥, розумував про психолог≥чн≥ риси характеру людини, його мислених асоц≥ац≥й, про характер його повед≥нки ≥ д≥¤льност≥.

‘≥лософ, Ќового часу голландець Ѕенедикт —п≥ноза (1632-1677) в своњй У≈тиц≥Ф п≥дкреслюЇ роль людськоњ ≥ндив≥дуальност≥, характеризуючи перш за все внутр≥шн≥й св≥т людини, ¤кий про¤вл¤Їтьс¤ в тих чи ≥нших психолог≥чних станах Ц афоректах.

“акими ¤к: любов, рад≥сть, сп≥вчутт¤. √н≥в, ревн≥сть, ненависть, пот¤г до чого-небудь ≥ т.п. –азом з тим —п≥ноза вказував на ≥ндив≥дуальн≥сть людськоњ повед≥нки обТЇктивною необх≥дн≥стю, що все р≥вно не зн≥маЇ в≥дпов≥дальност≥ з людини за те, що вона робить. ¬се це також Ї досить актуальним ≥ в наш≥ дн≥.

јнгл≥йськ≥ ф≥лософи “омас √оббс (1588-1679) ≥ ƒжон Ћокк (1632-1704) намагалис¤ довести, що сусп≥льна мораль ≥ мораль особистост≥ взаЇмоповТ¤зана ≥ визначаютьс¤ обставинами житт¤ людей та њх ≥нтересами. ≤нтереси людей визначають характер ≥ зм≥ст сп≥лкуванн¤ м≥ж ними Ц писали вони.

÷≥ ≥дењ отримали детальне обірунтуванн¤ в роботах французьких просв≥тител≥в ’V≤≤≤ ст. ѕол¤ јндр≥х √ольбаха (1723-2789) ≥  лода јдр≥ана √еловец≥¤ (1715-17771).

Ќа взаЇмозвТ¤зок морал≥ людей ≥ њх життЇвого досв≥ду вказував ¬ольтер (1694-1778), в≥дзначаючи, що критер≥Їм моральност≥ вчинк≥в ¤вл¤Їтьс¤ њх користь дл¤ сусп≥льства.

ƒосить актуальними на сьогодн≥ Ї висловлюванн¤ ∆ан ∆ака –уссо (1712-1778) про роль почутт≥в ≥ природних ≥нстинкт≥в людини ≥ њњ повед≥нц≥. “аке саме можна сказати про вченн¤ н≥мецького ф≥лософа ≤мману≥ла  анта (1724-1804) про обвТ¤зок ¤к основ≥ моральний ≥ про моральний закон.

Ѕагато ≥дей мислител≥в минулих епох мають пр¤ме в≥дношенн¤ до проблеми м≥жособист≥сного сп≥лкуванн¤ людей, в тому числ≥ ≥ д≥лового сп≥лкуванн¤. “ак, одне з фундаментальних положень теор≥њ м≥жособист≥сного сп≥лкуванн¤ вказуЇ, що р≥зного роду псих≥чн≥ стани людей в багатьох випадках оприд≥л¤Їтьс¤ зм≥стом њх моральноњ св≥домост≥ ≥ ¤к би заключають його в соб≥. “ому вивченн¤ дисципл≥ни психолог≥њ ≥ етики д≥лового сп≥лкуванн¤ передбачаЇ обдуманн¤ з позиц≥њ сьогоденн¤ т≥Їњ теоретичноњ спадщини ≥з област≥ психолог≥њ ≥ етики, котр≥ можуть спри¤ти б≥льш глибокому розум≥нню проблем, ¤к≥ до них в≥днос¤ть ≥ њх детальному анал≥зу.

ѕродуктивн≥й розробц≥ даного курсу може спри¤ти перш за все врахувати дек≥лька ≥дей ≥ теор≥й з област≥ соц≥альноњ психолог≥њ, висловлених ≥ обгрунтованих мислител¤ми минулих стол≥ть, а також наукове обірунтуванн¤ зм≥сту основних теч≥й сучасноњ загальноњ ≥ соц≥альноњ психолог≥њ.

ѕредставл¤ють безсумн≥вний ≥нтерес де¤к≥ ≥дењ ≥ теор≥њ, ¤к≥ обгуртували представники так званого психолог≥чного напр¤мку в соц≥олог≥њ.

ќдин ≥з засновник≥в цього напр¤мку французький мислитель √абр≥ель “ард (1843-1904) називав соц≥олог≥ю ¤к науку про функц≥онуванн¤ сусп≥льства Упростою соц≥альною психолог≥ЇюФ.

ћайже вс≥ його соц≥олог≥чн≥ прац≥ в тому числ≥ У«акони насл≥дуванн¤Ф, У—оц≥альна лог≥каФ, У—оц≥альн≥ закониФ, У≈тюди по соц≥альн≥й психолог≥њФ, Усусп≥льна думка ≥ натовпФ та ≥н., були присв¤чен≥ проблемам соц≥альноњ психолог≥њ.

√.“ард виходив з того, що в основ≥ соц≥альноњ д≥¤льност≥ лежить психолог≥чний настр≥й окремих людей ≥ соц≥альних груп. ¬ процес≥ њх взаЇмод≥њ одна людина чи соц≥альна група насл≥дуЇ ≥нших. ¬ цьому “ард вбачаЇ Упервинний елемент соц≥альност≥Ф, основний спос≥б ≥снуванн¤ ≥ розвитку особистост≥, соц≥альних груп ≥ сусп≥льства. Ќасл≥дуванн¤ виступаЇ ¤к основна функц≥¤ людськоњ псих≥ки.

“аро розгл¤даЇ насл≥дуванн¤ ¤к засвоЇнн¤ ≥ повторенн¤ людьми того нового, що зТ¤вл¤Їтьс¤ в т≥й чи ≥нш≥й сфер≥ сусп≥льного житт¤. ÷им новим можуть бути мал≥ ≥ велик≥ винаходи ≥ в≥дкритт¤, вдосконаленн¤ побуту людей, њх виробничу, п≥знавальну та ≥ншу д≥¤льн≥сть.

“ард пише про насл≥дуванн¤ св≥доме ≥ несв≥доме. ќстаннЇ про¤вл¤Їтьс¤, наприклад, в Унав≥юванн≥ насл≥дуванн¤Ф ≥ в У≥нстинктивному насл≥дуванн≥ соц≥альноњ людиниФ. ¬≥н пост≥йно наголошуЇ, що Унасл≥дуванн¤ Ц це соц≥альне ¤вищеФ. Ќавр¤д чи треба в≥дкидати ц≥ розуми √.“арда. —кор≥ше треба визнати на¤вн≥сть елемент≥в насл≥дуванн¤ ¤к нев≥дТЇмного факту психолог≥чноњ сторони сп≥лкуванн¤ ≥ взаЇмод≥њ людей.

ѕрац≥ “арда дають багатий матер≥ал дл¤ глибокого осмисленн¤ рол≥ даного феномену саме в м≥жоособист≥сному сп≥лкуванн≥.

Ќаст≥льки ж важливим дл¤ розум≥нн¤ психолог≥чноњ сторони м≥ особист≥сного сп≥лкуванн¤ представл¤ють роботи американських представник≥в психолог≥чного напр¤мку в соц≥олог≥њ Ћ.”орда та ‘.√. √≥дд≥нгса.

Ћестер ”орд (1841-1913) в своњх прац¤х короткий огл¤д позитивноњ ф≥лософ≥њ Фќгюста  онтаФ, Удинам≥чна соц≥олог≥¤. Уѕсихолог≥чн≥ фактори цив≥л≥зац≥њФ, Ќариси соц≥олог≥њФ намагавс¤ розкрити психолог≥чн≥ причини д≥¤льност≥ ≥ повед≥нки людей. ¬≥н виходив з того, що Усоц≥альн≥ сили Ц суть психолог≥чно м≥ститьс¤ розумов≥й природ≥ ≥ндив≥дуальних член≥в сусп≥льстваФ. Ќа його думку, первинною причиною д≥¤льност≥ будь-¤кого субТЇкту виступають його бажанн¤. ¬≥н характеризував бажанн¤ людей ¤к Увсе проникаючий ≥ оживл¤ючий весь св≥т принцип... пульс природи, головна причина будь-¤коњ д≥¤льност≥Ф.

1	2	3	4	5	6	7	8	9

Ќазва: —п≥лкуванн¤. …ого етика, психолог≥¤, проблеми, особливост≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (33769 прочитано)