ѕсихолог≥¤ > —п≥лкуванн¤. …ого етика, психолог≥¤, проблеми, особливост≥

ќбірунтовуючи Уф≥лософ≥ю бажаньФ. ”орд вид≥л¤Ї першими бажанн¤м повТ¤зан≥ з задоволенн¤м потреб людини в њж≥, тепл≥, продовженн≥ роду ≥ т.п. Ќа њх основ≥ формуютьс¤ складн≥ш≥ бажанн¤ людей, в тому числ≥ бажанн¤ творчоњ д≥¤льност≥, громад¤нськоњ незалежност≥, а також моральн≥. ≈стетичн≥ ≥ рел≥г≥йн≥. Ѕажанн¤ людей породжують њх волю, ¤ку ”орд називаю Удинам≥чним двигуном сусп≥льстваФ. Ѕажанн¤ ≥ вол¤ виступають на ”орду, ¤к основн≥ природн≥ ≥ соц≥альн≥ сили, ¤к≥ забезпечують розвиток сусп≥льства ≥ так само ¤к основн≥ психолог≥чн≥ фактори цив≥л≥зац≥њ.

як пише ”орд, бажанн¤ ≥ вол¤ людей не завжди усв≥домлюютьс¤ ними. Ќер≥дко вони про¤вл¤ютьс¤ стих≥йно, неспод≥вано ¤к сл≥по д≥юч≥ ≥ррац≥ональн≥ сили.

ѕредставл¤Їтьс¤, що розпочатий ”ордом анал≥з таких психолог≥чних феномен≥в, ¤к бажанн¤ ≥ вол¤ людей, т≥сно повТ¤зан≥ з њхн≥ми потребами та ≥нтересами ≥ виступаючих в ¤кост≥ важливих спонукальних сил њх д≥¤льност≥ ≥ соц≥ального сп≥лкуванн¤ не втратив свого значенн¤ ≥ в тепер≥шн≥й час. «алишаЇтьс¤ додати, що ”орд намагавс¤ вир≥шити ≥ так≥ проблеми психолог≥њ д≥¤льност≥ ≥ повед≥нки людей, ¤к Усоц≥альна св≥дом≥стьФ ≥ Усоц≥альна вол¤Ф, Уп≥дсв≥доме сприйн¤тт¤Ф ≥ п≥дсв≥домий розумФ, Уеконом≥¤ природи ≥ економ≥¤ духуФ ≥ т.д. ¬се це маЇ значенн¤ дл¤ анал≥зу психолог≥чних елемент≥в д≥¤льност≥ ≥ сп≥лкуванн¤ людей.

ƒругий американський соц≥олог ‘ранкл≥н √енр≥ √≥дд≥нгс (1855-1931) також обгрутував вир≥шальне значенн¤ психолог≥чних фактор≥в в взаЇмод≥њ людей ≥ в розвитку сусп≥льства. ÷им питанн¤м присв¤чен≥ його прац≥ Узаснуванн¤ соц≥олог≥њФ , У≈лементи упор¤дкуванн¤ сусп≥льстваФ та ≥н. ќдну з цих працю в≥н починаЇ з твердженн¤. ўо Увсе ≥стинно сусп≥льне ¤вище Ц психолог≥чн≥ за своЇю природоюФ. ¬≥н характеризуЇ сусп≥льство ¤к здруженн¤, ¤к певну асоц≥ац≥ю людей, ¤ких скр≥плюють психолог≥чн≥ звТ¤зки, св≥дом≥сть роду.

У–озумов≥ ≥ моральн≥ елементи сусп≥льства, поЇднуючись в р≥зноман≥тних сполученн¤х, утворюють так назване сп≥льне почутт¤, сп≥льн≥ бажанн¤, моральне почутт¤, сусп≥льну думку ≥ сп≥льну волю. сусп≥льстваФ. ¬се це √≥дд≥агс називаЇ Усоц≥альним розумомФ, сформованим в результат≥в взаЇмод≥њ У≥ндив≥дуальних розум≥вФ. ÷е на думку √≥дд≥нгса, Упродукт того, що √ард називаЇ соц≥альною лог≥кою, повТ¤зуючу продуктом ≥ндив≥дуальноњ лог≥ки ≥ б≥льш складн≥ш≥ ц≥л≥Ф.

ѕредставл¤ють теоретичний ≥ практичний ≥нтерес вир≥шен≥ √≥дд≥нгсон проблеми взаЇмод≥њ особистого ≥ сформованого в рамках асоц≥ац≥њ груповоњ св≥домост≥, в тому числ≥, вплив груповоњ св≥домост≥ Ц колективних емоц≥й, вол≥ ≥ т.д. Ц та св≥дом≥сть особистост≥. ¬се це, - пише √≥дд≥нгс, - в≥дбуваЇтьс¤ на св≥домому ≥ несв≥домому р≥вн¤х. ¬ звТ¤зку з цим в≥н вказував на У≥нстинкт асоц≥ац≥њФ.

«вертаЇ на себе увагу ≥ його анал≥з Упсих≥чних в≥дносинФ людей, заснованих на њх взаЇморозум≥нн≥, симпат≥њ, ≥нтересах, бажанн¤ ≥ вол≥.

ѕроблематика роб≥т √≥дд≥нгса актуальна ≥ в сьогоденн≥. Ѕагато з висловлених ним положень можуть спри¤ти обірунтуванню тепер≥шн≥х проблем психолог≥њ соц≥ального сп≥лкуванн¤ ≥ взаЇмод≥њ людей.

ѕсих≥чн≥ фактори д≥¤льност≥ ≥ сп≥лкуванн¤ людей по-своЇму анал≥зував ≥тал≥йський вчений ¬≥льфредо ѕарето (1848-1923). —оц≥альн≥ вчинки людей в≥н под≥л¤в на лог≥чн≥ ≥ нелог≥чн≥. ѕерш≥ в т≥й чи ≥нш≥й м≥р≥ усв≥домлен≥ ≥ лог≥чно обірунтован≥ людьми, друг≥ Ц неусв≥домлен≥, п≥дсв≥дом≥, спонтанн≥. Ќа думку ѕарето, неусв≥домлен≥ вчинки б≥льш природн≥ ≥ орган≥чно притаманн≥ люд¤м. ¬с≥ њхн≥ вчинки обумовлен≥ псих≥чним станом, ¤кий в велик≥й м≥р≥ визначаЇ характер њх сп≥лкуванн¤ м≥ж собою. ¬ псих≥чних ≥мпульсах нахилах людей ѕарето бачить Уджерело соц≥ального житт¤Ф.

“ак ¤к ≥ “ард та ”орд, в≥н в≥ршував проблему закон≥в розвитку сусп≥льства, у закор≥нених в психолог≥чн≥м зм≥ст≥ вчинк≥в людей УЋюдськ≥ вчинки Ц стверджував ѕарето, - мають законом≥рний характер ≥ тому ми можемо Уробити њх предметом наукового досл≥дженн¤Ф. «аконом≥рний характер д≥¤льност≥ людей визначають характер розвитку вс≥х сфер сусп≥льного житт¤. ¬иход¤чи з цього, ѕарето робить висновок, що Участа економ≥¤ повинна знайти закону ¤вищ, ¤к≥ могли б бути заснован≥ до сусп≥льства, де пануЇ приватна власн≥сть, так ≥ до сусп≥льства з колективною власн≥стю... ¬она повинна дати нам можлив≥сть перебачити економ≥чн≥ результати при будь-¤к≥й форм≥ сусп≥льного устроюФ.

ѕредставники психолог≥чного напр¤мку в соц≥олог≥њ обірунтували багато фундаментальних положень, ¤к≥ торкаютьс¤ псих≥чноњ сторони д≥¤льност≥ людей, њх м≥ж особист≥сних в≥дносин ≥ розвитку сусп≥льства. —воЇр≥дний внесок в вир≥шенн¤ даних проблем зробили також н≥мецьк≥ мислител≥ √.Ўтейн паль, ћ.Ћацарис ≥ ¬унт. ¬они поправу рахуютьс¤ основопожниками такого напр¤мку в соц≥альн≥й психолог≥њ ¤к психолог≥¤ народ≥в.

’ейман Ўтейн таль (1823-2899) ≥ ћор≥д Ћацарус (1824-1903) опубл≥кували р¤д своњх праць заснован≥м ними журнал≥ Уѕсихолог≥¤ народ≥в ≥ мовознавстваФ. ¬ цих прац¤х, в основному в статт¤х, У¬ступн≥ роздуми про психолог≥ю народ≥вФ, ƒумки про народну психолог≥юФ, У¬они вказували на ≥снуванн¤ духу народуФ, ¤к де¤кого духовного ц≥лого. У¬ Їдност≥Ф ƒумки про народну психолог≥юФ переведен≥й на рос≥йську мову ѕ.ј. √≥льтебранотом, вони пишуть, що в кожного народу Ї Усв≥й ≥ндив≥дуальний склад думок ≥ почутт≥в, своЇ духовне обличч¤, назване Унад≥йн≥стюФ.

¬ звТ¤зку з цим Узадача народноњ психолог≥њФ пол¤гаЇ в тому, щоб п≥знати дух народу, ¤к п≥знала особист≥сна психолог≥¤ дух особистост≥, а також Ув≥дкрити закони людського духуФ. Ѕудь-¤ка людина, на њхню думку, в≥дчуваЇ вплив сусп≥льства, в ¤кому вона живе ≥ в звТ¤зку з цим впливом Удосв≥ду минулих стол≥ть ≥ тис¤чол≥тьФ ≥ Уповн≥стю залежить в≥д них в своњх думках, почутт¤х ≥ вол≥Ф. ѕри цьому важливо зрозум≥ти У¤к зТЇднуютьс¤ прост≥ первинн≥ сили людськоњ св≥домост≥ з складними силами ≥ образами народного духуФ. ¬они звертали увагу на те, що Унар≥вн≥ з мовою, м≥фами ≥ рел≥г≥Їю елементи народного духу м≥ст¤тьс¤ також в культ≥, народн≥й творчост≥, письм≥ ≥ мистецтв≥Ф.

ќсобливо в≥дзначали, що Удух народу живе т≥льки в ≥ндив≥дуумах ≥ не маЇ н≥чого сп≥льного з духом ≥ндив≥дууму бутт¤Ф.

ѕро¤вившись в духовн≥м св≥т≥ окремих ≥ндив≥д≥в, дух народу визначаючись образом формуЇ њх емоц≥йний настр≥й, образ думок ≥ волю, такий висновок випливаЇ з концепц≥њ психолог≥њ народ≥в Ўтейнтолна ≥ Ћацарусома.

—ама проблема впливу ≥сторично сформованоњ духовност≥ народу на духовний св≥т складаючи його людей, ¤к ≥ в ц≥лому проблема взаЇмод≥њ духовного житт¤ особистост≥ ≥ сусп≥льства, досить актуальна ≥ в наш час. “ому, що люба людина в своњй д≥¤льност≥ ≥ сп≥лкуванн≥ з ≥ншими людьми виступаЇ ¤к нос≥й духовност≥ свого народу, виражен≥й своЇму емоц≥йному ≥ ≥нтелектуальному настроњ його псих≥чний склад ≥ нац≥ональна самосв≥дом≥сть. Ќеобх≥дн≥сть глибокого обірунтуванн¤ даноњ проблеми ви¤вл¤Ї актуальн≥сть роб≥т цих вчених.

—воЇ обірунтуванн¤ психолог≥њ народ≥в запропонував ¬≥льгельм ¬ундт (1832-1920). ¬≥н критично п≥д≥йшов до концепц≥њ Ћацаруса ≥ Ўтейнтол¤, ¤к≥, на його думку, протиставили психолог≥ю народ≥в ¤к над≥ндив≥дальну духовну субстанц≥ю ≥ндив≥дуальноњ психолог≥њ. ѕо ¬ундту Удуша народу завжди складаЇтьс¤ з одиничних душФ ≥ представл¤Ї собою сукупний зм≥ст душевних переживаньФ людей приналежних до того чи ≥ншого народу ≥ звТ¤заних м≥ж собою пост≥йною УвзаЇмод≥Їю ≥ взаЇмозвТ¤зкомФ.

ƒо основних проблем психолог≥њ народ≥в ¬ундт в≥дносить досл≥дженн¤ њх мови, м≥ф≥в ≥ звичањв. ¬≥н пише, що ц≥ три сфери духовного житт¤ в≥др≥зн¤ютьс¤ загально значними характ5ером, виражених в них духовних процес≥в ≥ б≥льш глибоко представл¤ють У—п≥льний духФ ≥ псих≥чний склад тих чи ≥нших народ≥в. ¬ундт вважаЇ, що Умова, м≥фи ≥ звичањ представл¤ють собою не ¤к≥-небудь фрагменти творчого народного духу, а саме дух народуФ. ѕри цьому в≥н вказував, що сп≥льний народний дух про¤вл¤Їтьс¤ перш за все в нац≥ональн≥й самосв≥домост≥, тому що нац≥¤ ¤вл¤Їтьс¤ важливим з тих концентричних круг≥в, в ¤кому може розвиватис¤ сп≥льне духовне житт¤Ф.

¬.¬узд пост≥йно звертав увагу на взаЇмод≥ю Ународного духуФ ≥ св≥дом≥сть окремих людей.

¬≥н вс≥л¤ко п≥дкреслював, що т≥ чи ≥нш≥ особистост≥, виражаючи народну, в тому числ≥ нац≥ональну самосв≥дом≥сть, сам≥ в р≥зн≥м степен≥ впливають на нењ, про¤вл¤ючи свою творч≥сть в р≥зноман≥тних сферах сусп≥льного житт¤.

ѕогл¤ди ¬ундта на сутн≥сть ≥ про¤вленн¤ Ународного духуФ ≥ його роль в житт≥ сусп≥льства викладен≥ в його багато численних прац¤х, п≥дсумком ¤ких була його дес¤титомна Уѕсихолог≥¤ народ≥вФ, ¤ка допомагаЇ, розум≥нн¤ багатьох сьогодн≥шн≥х проблем, в тому числ≥ торкаючи ≥ сут≥ ≥ рол≥ нац≥ональноњ самосв≥домост≥ в д≥¤льност≥ людей, њх повед≥нки ≥ сп≥лкуванн¤ м≥ж собою.

Ќе менше значенн¤ мають сьогодн≥ ≥ його погл¤ди на сутн≥сть ≥ значенн¤ морал≥ в вир≥шенн≥ проблем взаЇмов≥дносин особистост≥ ≥ сусп≥льства ≥ м≥ж особист≥сних в≥дносин.

¬ир≥шенн¤ моральних проблем ¬унт орган≥чно повТ¤зуЇ з вир≥шенн¤м проблем особист≥сноњ ≥ загальноњ психолог≥њ, в тому числ≥ психолог≥њ народ≥в. ¬≥н розгл¤даЇ етику ¤к науку про норми повед≥нки людей.

ѕри цьому в≥н виходить з того, що по¤ва т≥Їњ чи ≥ншоњ соц≥альноњ норми, в тому числ≥ моральноњ, передуЇ психолог≥чне сприйн¤тт¤ того чи ≥ншого соц≥ального факту, його оц≥нка з точки зору корист≥ дл¤ людини дл¤ житт¤ сусп≥льства.

ќск≥льки даний процес соц≥ально обумовлений, наст≥льки в≥н, на думку ¬ундта, виступаЇ ¤к соц≥ально-психолог≥чний, породжуючи сп≥льн≥ переживанн¤, сприйн¤тт¤ ≥ у¤вленн¤ взаЇмод≥ючих м≥ж собою людей. ѓх соц≥ально-психолог≥чн≥ в≥дносини до тих чи ≥нших ¤вищ сусп≥льного житт¤ можуть констатуватис¤ в вигл¤д≥ певних соц≥альних норм, в тому числ≥ моральних.

¬ основ≥ оц≥нки соц≥альних факт≥в лежить, по ¬ундту, людська вол¤. як≥й вид≥л¤ють важливе м≥сце в його етичн≥й концепц≥њ. ¬≥н виходив з того, що напр¤мок вол≥ людей визначаЇтьс¤ субТЇктивними ≥ обТЇктивними обставинами њх житт¤. ѕ≥д субТЇктивними обставинами в≥н розум≥в внутр≥шн≥й св≥т людей, њх переживанн¤ ≥ у¤вленн¤ про т≥ чи ≥нш≥ ¤вища, а п≥д субТЇктивними Ц т≥ обставини, ¤к≥ Увиход¤ть ≥з ¤вищ, даних в сусп≥льств≥ ≥ ≥стор≥њФ.

1	2	3	4	5	6	7	8	9

Ќазва: —п≥лкуванн¤. …ого етика, психолог≥¤, проблеми, особливост≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (33769 прочитано)