ѕсихолог≥¤ > —п≥лкуванн¤. …ого етика, психолог≥¤, проблеми, особливост≥
ƒосл≥дженн¤ психолог≥в показали, що вс≥ люди незалежно в≥д нац≥ональност≥ ≥ культури, в ¤к≥й вони виросли, досить точно ≥ узгоджено ≥нтерпретують дан≥ м≥м≥чн≥ конф≥гурац≥њ ¤к вираженн¤ в≥дпов≥дних емоц≥й. « м≥м≥кою дуже т≥сно повТ¤зан≥ погл¤д чи в≥зуальний контакт, що складаЇ вин¤ткового важливу частину сп≥лкуванн¤. јмериканськими психологами –.≈кс лайном ≥ Ћ.¬≥нтерсом було доведено, що погл¤д повТ¤заний з процесом формуванн¤ висловлюванн¤ ≥ трудн≥стю цього процесу. оли людина т≥льки формуЇ думку, вона найчаст≥ше дивитьс¤ в сторон6у, коли думка повн≥стю готова Ц на сп≥врозмовника. ¬≥зуальний контакт св≥дчить про роз положенн¤ до сп≥лкуванн¤. ћожна сказати, що ¤кщо на нас дивл¤тьс¤ мало, ми маЇмо п≥дстави вважати, що до нас чи до того, що ми говоримо ≥ робимо в≥днос¤тьс¤ погано. «а допомогою очей передаютьс¤ сам≥ точн≥ сигнали про стан людини, оск≥льки розширенн¤ ≥ звуженн¤ з≥ниць не п≥ддаютьс¤ св≥домому контролю. ѕри сталому осв≥тленн≥ з≥ниц≥ можуть розширюватис¤ чи звужуватис¤ в залежност≥ в≥д настою. якщо людина збуджена чи зац≥кавлена чимось або знаходитьс¤ в п≥дн¤тому настроњ, њњ з≥ниц≥ розшир¤ютьс¤ в чотири раз в≥д нормального стану. Ќавпаки, сердитий похмурий настр≥й змушуЇ з≥ниц≥ звузитись. ’оча обличч¤ Ї джерелом ≥нформац≥њ про психолог≥чний стан людини, ново в багатьох випадках Ї менш ≥нформац≥йне н≥ж т≥ло, тому що м≥м≥чн≥ вирази обличч¤ св≥домо контролюютьс¤ краще, н≥ж рухи т≥ла. “ому при сп≥лкуванн≥ важливо знати, ¤ку ≥нформац≥ю можна отримати, ¤кщо перенести фокус спостереженн¤ з обличч¤ людини на його т≥ло ≥ рухи оск≥льки жести. ѕози стиль експресивноњ повед≥нки несуть велику к≥льк≥сть ≥нформац≥њ. ѕоза Ц це положенн¤ людського т≥ла, типов≥ дл¤ даноњ культури, елементарна одиниц¤ просторовоњ повед≥нки людини. «агальна к≥льк≥сть р≥зноман≥тних положень ¤к≥ може прийн¤тим людське т≥ло близько 1000. ќдним з перших, хто вказав на роль людини, ¤к одн≥Їњ ≥з невербальних засоб≥в сп≥лкуванн¤ став психолог ј.–ефрен. ѕ≥зн≥ше досл≥дженн¤ми проведеними ¬. Ўюбцем, було ви¤влено, що головний суттЇвий зм≥ст пози пол¤гаЇ в розм≥щенн≥ ≥ндив≥дом свого т≥ла по в≥дношенню до сп≥врозмовника. ƒоведено, що Узакрит≥Ф пози коли людина намагаЇтьс¤ закрити передню частину т≥ла ≥ зайн¤ти поменше м≥сц¤ в простор≥в; Унаполеон≥вськаФ поза сто¤чи: руки, схрещен≥ на груд¤х ≥ сид¤чи: дв≥ руки п≥дпирають п≥дбор≥дд¤ ≥ т. п.) сприймаютьс¤ ¤к пози недов≥рТ¤, незгоди, критики. У¬≥дкрит≥Ф пози сто¤чи: руки в≥дкрит≥ долон¤ми вверх, сид¤чи: руки розкинут≥, ноги вит¤гнут≥) сприймаютьс¤ ¤к пози дов≥ри, згоди, доброзичливост≥, психолог≥чного комфорту. ¬≥домо, що коли людина зац≥кавлена в сп≥лкуванн≥, вона буде ор≥Їнтуватис¤ на сп≥врозмовника, нахил¤тис¤ в його сторону, ¤кщо ж не зац≥кавлена, то навпаки Ц ор≥Їнтуватис¤ в сторону ≥ в≥дходити назад. Ћюдина, бажаюча за¤вити про себе, буде сто¤ти пр¤мо, напружена, ≥нод≥ впершись руками в бедра; людина ¤к≥й не потр≥бно п≥дкреслювати св≥й статус ≥ положенн¤ буде розслабленою, спок≥йною, знаходитис¤ в спок≥йн≥й невимушен≥й поз≥. “ак само легко ¤к ≥ пози, може бути зрозум≥лим значенн¤ жест≥в, - р≥зноман≥тних рух≥в руками ≥ головою, зм≥ст ¤ких зрозум≥лий дл¤ сп≥лкуючись стор≥н. ѕро ≥нформац≥ю, ¤ку несе жестикул¤ц≥¤ в≥домо дуже багато. ѕерш за все важлива к≥льк≥сть жестикул¤ц≥њ, конкретний зм≥ст в≥дпов≥дних жест≥в в≥дм≥нний в р≥зних культурах. ѕроте вс≥ культури мають сп≥льн≥ жести, серед ¤ких можна вид≥лити: комун≥кативн≥ (жести прив≥танн¤, прощанн¤, приверненн¤ уваги, заборони, вдоволенн¤, запереченн¤, запитанн¤ ≥ т.д.); моральн≥, тобто виражаюч≥ оц≥нки ≥ в≥дношенн¤ (жести одобренн¤ ≥ невдоволенн¤. ƒов≥ри ≥ недов≥ри, розгубленост≥ ≥ т.п.); описов≥ жести, маюч≥ суть т≥льки в контекст≥ речового висловленн¤. ¬ процес≥ сп≥лкуванн¤ не треба забувати про конгруЇнтн≥сть, сп≥впаданн¤ жест≥в ≥ висловлювань. ¬≥дм≥нн≥сть м≥ж жестами ≥ суттю висловлювань Ї сигналом брехн≥. ≤ на к≥нець, ходьба людини, тобто стиль пересуванн¤, по ¤кому досить легко можна розп≥знати його емоц≥йн≥ стани. “ак в досл≥дженн¤х психолог≥в досл≥джувати з точн≥стю вп≥знавали так≥ емоц≥њ, ¤к гн≥в, стражданн¤. √орд≥сть, щаст¤. ѕри чому ви¤вилось, що сама т¤жча ходьба при гн≥в≥, сама легка Ц при радост≥, вТ¤ла, пригн≥чена Ц при стражданн¤х, найб≥льша довжина кроку при гордост≥. Ќа ступн≥ види невербальних засоб≥в сп≥лкуванн¤ повТ¤зан≥ з голосом, характеристики ¤кого складають образ людини, спри¤ючий розп≥знанню його стан≥в, ви¤вленню псих≥чноњ ≥ндив≥дуальност≥. ’арактеристики голосу в≥днос¤ть до просодичних ≥ екстрал≥нгв≥стичних ¤вищ. ѕросодика Ц це сп≥льна назва таких ритм≥ко-≥нтонац≥йних стор≥н бес≥ди, ¤к висота, гучн≥сть голосового тону, тембр голосу, сила наголосу. ≈кстрал≥нгв≥стична система Ц це включенн¤ в розмову пауз, а також р≥зного роду психоф≥з≥олог≥чних людських про¤в≥в: плачу, кашлю, см≥ху, з≥тханн¤. ѕросодичними ≥ екстрал≥нгв≥стичними засобами регулюЇтьс¤ ≥ пот≥к бес≥ди, економл¤тьс¤ мовн≥ засоби сп≥лкуванн¤, вони доповнюють, зам≥н¤ють словесн≥ висловлюванн¤, ви¤вл¤ють емоц≥йн≥ стани. ≈непуз≥зм, рад≥сть ≥ недов≥ра звичайно передаютьс¤ високим голосом, гн≥в ≥ страх Ц також досить високим голосом, але в б≥льш широкому д≥апазон≥ тональност≥, сили ≥ висоти звук≥в. √оре, сум, втому передають мТ¤ким ≥ приглушеним голосом. Ўвидк≥сть розмови також в≥дображають почутт¤: швидка бес≥да Ц переживанн¤ ≥ стривожен≥сть; пов≥льна бес≥да св≥дчить про пригн≥чений настр≥й, горе, зарозум≥л≥сть чи стомлен≥сть. ƒо такесичних засоб≥в сп≥лкуванн¤ в≥днос¤тьс¤ динам≥чн≥ дотики в форм≥ рукостисканн¤, похлопуванн¤, поц≥лунку. ƒоведено, що динам≥чн≥ дотики б≥олог≥чно необх≥дною формою стимул¤ц≥њ, а не т≥льки синтементальною др≥бницею людського сп≥лкуванн¤. ¬икористан≥ людиною в сп≥лкуванн≥ динам≥чн≥ дотики ви¤вл¤ютьс¤ багатьма факторами. —еред них велике значенн¤ маЇ статус партнер≥в, в≥к, стать, степ≥нь њх знайомства. –укостистканн. Ќаприклад, д≥литьс¤ на три типи: дом≥нуюче (рука зверху, долон≥ розвернут≥ вниз), пок≥рне (рука знизу, долон≥ розвернут≥ вверх) та р≥вноправне. “акий такесичний елемент, ¤к похлопуванн¤ по плечу можливий при умов≥ близьких в≥дносин, р≥венства соц≥ального положенн¤ партнер≥в по сп≥лкуванню. —п≥лкуванн¤ завжди просторово орган≥зовано. ќдним з перших просторову структуру сп≥лкуванн¤ став вивчати американський антрополог ≈.’олл, ¤кий вв≥в терм≥н Упроксем≥каФ, досл≥вний переклад ¤кого означаЇ Ублизьк≥стьФ. ƒо проксем≥чних характеристик в≥дноситьс¤ ор≥Їнтац≥¤ парнер≥в в момент сп≥лкуванн¤ ≥ дистанц≥¤ м≥ж ними. Ќа проксем≥чн≥ характеристики сп≥лкуванн¤ пр¤мо впливають культурн≥ ≥ нац≥ональн≥ фактори. ≈.’олл описав норми приближенн¤ партнер≥в по сп≥лкуванн≥ Ц дистанц≥њ. ÷≥ норми визначен≥ чотирма в≥дстан¤ми: ≤нтимна в≥дстань (в≥д 0 до 45 см) Ц сп≥лкуванн¤ самих близьких людей; ќсобиста (в≥д 45 до 120 см) Ц сп≥лкуванн¤ з знайомими людьми; —оц≥альна (в≥д 120 до 400 см) Ц сп≥лкуванн¤ з чужими людьми; —усп≥льна (в≥д 400 до 750 см) Ц при виступ≥в перед р≥зними аудитор≥¤ми. ѕорушенн¤ оптимальноњ дистанц≥њ сп≥лкуванн¤ сприймаЇтьс¤ негативно. ќр≥Їнтац≥¤ ≥ кут сп≥лкуванн¤ Ц проксем≥чн≥ компоненти невербальноњ системи. ќр≥Їнтац≥¤, виражена в поворот≥ т≥ла ≥ носка ноги в напр¤мку партнера чи в сторону в≥д нього, сигнал≥зуЇ про направленн¤ думок. ѕозиц≥њ сп≥лкуючихс¤ стор≥н за столом вид≥л¤ютьс¤ характером сп≥лкуванн¤:
якщо сп≥лкуванн¤ носить суперницький чи захисний характер, люди с≥дають навпроти; при звичайн≥й дружн≥й розмов≥ Ц займають кутову позиц≥ю; при кооперативн≥й повед≥нц≥ Ц займають позиц≥ю д≥ловоњ взаЇмод≥њ з одноњ сторони столу; незалежна позиц≥¤ визначаЇтьс¤ в розм≥щенн≥ по д≥агонал≥. —л≥д в≥дзначити, що невербальна повед≥нка особистост≥ багатофункц≥ональна: —творюЇ образ партнера по сп≥лкуванню; ¬иражаЇ взаЇмов≥дносини партнер≥в по сп≥лкуванню, формуЇ ц≥ в≥дносини; ѕостаЇ ≥ндикатором актуальних псих≥чних стан≥в особистост≥; ¬иступаЇ в рол≥ уточненн¤. «м≥на розум≥нн¤ вербального пов≥домленн¤, п≥дсилюЇ емоц≥йну насичен≥сть сказаного; ¬иступаЇ в ¤кост≥ показника статусно-рольових в≥дносин. ¬ербальн≥ засоби сп≥лкуванн¤. як би не були важлив≥ почутт¤ емоц≥њ, в≥дносини людей, та д≥лове сп≥лкуванн¤ передбачаЇ не ст≥льки передачу емоц≥йних стан≥в, ск≥льки передачу ≥нформац≥њ. «м≥ст ≥нформац≥њ передаютьс¤ за допомог. ћови, тобто приймаЇ вербальну чи словесну форму. ѕри цьому суть частини ≥нформац≥њ перекручуЇтьс¤, а частина втрачаЇтьс¤. ѕри передач≥ ≥нформац≥њ потр≥бно ≥дею, що виникла спочатку словесно оформити в внутр≥шн≥й мов≥, пот≥м пе6ревести ≥з внутр≥шньоњ мовив зовн≥шню, тобто висловити. ÷е висловленн¤ повинно бути почуте ≥ зрозум≥ло.  √раниц¤ у¤ви јктивний мовний ф≥льтр ћовний барТЇр словниковий «адумано запас ‘≥льтр у¤ви 100% ≥ бажанн¤ ќбТЇм запамТ¤- отримала товуванн¤ словесну форму ¬исловлено 80% сп≥врозмо- никами почуто зрозум≥ло 70% 60% залишилось в памТ¤т≥ 24% Ќа кожному етап≥ в≥дбуваЇтьс¤ втрата ≥нформац≥њ ≥ њ перекрученн¤.. ¬еличина цих втрат визначаЇтьс¤ ≥ загальною недосконал≥стю людськоњ мови, неможлив≥стю повно ≥ точно вт≥лити думки в словесну форму. ѕроцес обм≥ну ≥нформац≥њ може бути схематично поданий ¤к система з зворотн≥м звТ¤зком ≥ шумом. ƒо того ж, обм≥н пов≥домленн¤ми в≥дбуваЇтьс¤ не Упросто так, а заради дос¤гненн¤ ц≥лей сп≥лкуванн¤ тому треба враховувати особисту мету, вкладену в пов≥домленн¤. ¬ сп≥лкуванн≥ ми не просто передаЇмо ≥нформац≥ю, а ≥нформуЇмо, обм≥нюЇмось знанн¤ми про трудност≥ вир≥шенн¤ ≥дењ, жал≥Їмос¤. “обто, усп≥шна комун≥кац≥¤ можлива т≥льки з урахуванн¤м особист≥сного фону, на ¤кому передаЇтьс¤ ≥нформац≥¤.
Ќазва: —п≥лкуванн¤. …ого етика, психолог≥¤, проблеми, особливост≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (33769 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
