ѕсихолог≥¤ > —п≥лкуванн¤. …ого етика, психолог≥¤, проблеми, особливост≥
¬ своњй прац≥ Уѕринципи моральност≥Ф ¬уздт характеризуЇ моральну волю ¤к Усубстанц≥й ну силуФ, збер≥гаючи себе ¤к де¤ку ц≥л≥сн≥сть, ≥ про¤вл¤ючи ¤к бажанн¤. Ќаправлен≥сть св≥домост≥ на дос¤гненн¤ бажаного результату. ¬ол¤ виступаЇ ¤к ≥нтегруюча властив≥сть св≥домост≥ ≥ виражаЇ њњ д≥ючу суть. ¬она ≥ндив≥дуальна, хоча може Уналежати сп≥льн≥й вол≥Ф, оск≥льки ≥снуЇ сп≥льна моральн≥сть вол≥ багатьох людей. ¬ ц≥й сут≥ сп≥льна вол¤ волод≥Ї реальн≥стю не в менш≥й степен≥. „им вол¤ окремих людей. ѕо ¬ундту, моральна вол¤ людей маЇ бути направлена на Усусп≥льне благополучч¤ ≥ прогресФ. —л≥д належно оц≥нити прац≥ цього мислител¤ ¤к≥ спри¤ють глибокому розум≥нню багатьох сучасних проблем, ¤к≥ торкаютьс¤ псих≥чного складу великих соц≥альних груп ≥ нац≥ональних сп≥льнот, взаЇмод≥њ сусп≥льноњ ≥ ≥ндив≥дуальноњ св≥домост≥, психолог≥њ ≥ етики м≥жособисн≥сного сп≥лкуванн¤. ÷ьому в де¤к≥й степен≥ спри¤ють ≥ роботи теоретик≥в, досл≥джуючи так названу психолог≥ю мас. ÷≥Їњ проблеми торкавс¤ √.√ард в низц≥ своњх праць в тому числ≥ ≥ названих вище. Ќих в≥н дав характеристику психолог≥чних механ≥зм≥в, насл≥дуванн¤ в масов≥й св≥домост≥, ¤к≥ в≥дбувалис¤ на св≥дом≥м ≥ п≥дсв≥дом≥м р≥вн¤х. ¬агомий внесок в анал≥з Упсихолог≥њ масФ внесли французький соц≥олог “.Ћеон ≥ ≥тал≥йський юрист —.—≥геле. ¬иклавши своњ погл¤ди в книжц≥ У«лочинний натовпФ, —.—≥геле (1868-1913) звернув увагу на необх≥дн≥сть розробки Уколективноњ психолог≥њ ¤к психолог≥њ р≥зноман≥тних мас людей. ѕри цьому в≥н по¤снив, що колективна психолог≥¤ повинна займатис¤ перш за все Утакими сукупност¤ми ≥ндив≥д≥в, ¤к наприклад, суд прис¤жних, збори, зњздим, театри та ≥нше ¤к≥ не п≥дкор¤ютьс¤ н≥ законам ≥ндив≥дуальноњ психолог≥њ, н≥ соц≥олог≥чним законам. олективна психолог≥¤, за Ус≥геле, це також психолог≥¤ натовпу, думаФ ¤коњ формуЇтьс¤ шл¤хом насл≥дуванн¤ людьми одн≥ одних. —≥геле вказував на роль заражуванн¤ в формуванн≥ колективноњ психолог≥њ, в тому числ≥ психолог≥њ натовпу, про рол≥ в цьому чутливост≥ ≥ нав≥юванн¤. ¬≥н говорив про Унеспор≥й психолог≥чний законФ, по ¤кому У≥нтенсивн≥сть духовного руху зростаЇ пр¤мо пропорц≥йно до к≥лькост≥ людей, розд≥люючи даний рух в один ≥ той же час ≥ одному ≥ тому ж м≥сц≥Ф. ¬ цьому заключаЇтьс¤ Упричина нев≥дпов≥дност≥Ф до ¤коњ доход¤ть ентуз≥азму чи осудженн¤ в р≥зного роду збори людей. ƒокладне обірунтуванн¤ психолог≥њ ≥ мас м≥ститис¤ в р¤д≥ праць √устава Ћеона (1841-1931). ¬ своњй грнутовн≥й прац≥ Уѕсихолог≥¤ народ≥в ≥ масФ в≥н характеризуЇ св≥дом≥сть УмасФ њњ багато чисельн≥ психолог≥чн≥ властивост≥. ¬≥н пише, що Уера масФ настаЇ в Уперех≥дн≥ пер≥оди розвитку сусп≥льства. Ћейбон намагаЇтьс¤ обірунтувати причини по¤ви нових психолог≥чних ≥ моральних ¤костей людини в натовп≥, розкриваЇ характер думок ≥ у¤влень натовпу. Ќа його думку ≥дењ натовпу можна розд≥лити на два розр¤ди: швидкоприх¤щ≥ ≥дењ, зароджен≥ п≥д впливом хвилини та ≥нш≥ ≥дењ, ¤ким оточенн¤, спадков≥сть ≥ сусп≥льна думка дають б≥льшу ст≥йк≥сть. ƒосл≥дженн¤ психолог≥њ мас дають багато дл¤ розум≥нн¤ психолог≥њ м≥жособист≥сного сп≥лкуванн¤ в в≥дпов≥дних обставинах. ∆ивучи в сусп≥льств≥ людина стикаЇтьс¤ з д≥¤льн≥сть цих масових збор≥в, в≥дчуваЇ на соб≥ њх вплив, робитьс¤ њхн≥м учасником. –озум≥нню людини ¤к субТЇкта м≥ж особист≥сного сп≥лкуванн¤ спри¤Ї теор≥¤ ≥нстинкт≥в соц≥альноњ повед≥нки, обірунтована в роботах англ. психолога ”њль¤ма ћак-ƒаугалла (1871-1938). ¬≥н виходив з того, що Упсихолог≥¤ св≥домост≥Ф вона повинна бути Упозитивною наукою про людську душу в ус≥х њњ формах ≥ способах про¤вленн¤. ѕервинною причиною ≥ спонукальною силою соц≥альноњ повед≥нки людей в≥н вважав њх вроджен≥ ≥нстинкти. ћак-ƒауголл визнавав ≥нстинкт ¤к Успадков≥ чи вроджен≥ психо-ф≥з≥олог≥чн≥ нахили, ¤к≥ над≥л¤ють тих, хто ними волод≥ють, здатн≥стю сприймати в≥дом≥ обТЇкти, звертати на них увагу. —тверджуЇтьс¤, що У≥нстинкти Ї першими двигунами людськоњ д≥¤льност≥Ф, ≥ що У≥нстинктивн≥ ≥мпульси випереджають мету ус¤коњ д≥¤льност≥. ƒокладно характеризуЇтьс¤ взаЇмо звТ¤зок де¤ких, основних ≥нстинкт≥вФ ≥ Упервинних емоц≥й людиниФ в тому числ≥: ≥нстинкту втеч≥ в≥д небезпеки ≥ емоц≥й страху, ≥нстинкту ц≥кавост≥ ≥ емоц≥њ подиву, ≥нстинкту самоприниженн¤ ≥ емоц≥њ пок≥рност≥, батьк≥вського ≥нстинкту ≥ емоц≥й н≥жност≥ ≥ т.д. ÷≥л≥ розд≥ли присв¤чен≥ анал≥зу окремих ≥нстинкт≥в, таких ¤к ≥нстинкт розмноженн¤ ≥ батьк≥вський ≥нстинкт, ≥нстинкт войовничост≥ ≥ т.д. ƒокладний анал≥з рол≥ ≥нстинкт≥в в соц≥альн≥й повед≥нц≥ людей зроблений ћак-ƒаугаллом, спри¤Ї тому, що на це звернули увагу ≥нш≥ психологи. Ѕагато з них почали вивчати ≥ррац≥ональн≥ про¤ви псих≥ки людини, перш за все ≥нстинкти, њх ≥снуванн¤ ≥ роль в д≥¤льност≥ людей, њх повед≥нки ≥ м≥ж особист≥сного сп≥лкуванн¤. 2.ќсновн≥ напр¤мки сучасноњ психолог≥њ «аходу ≥ проблеми психолог≥њ м≥жоосбист≥сного сп≥лкуванн¤. ѕроведен≥ в крањнах «аходу досл≥дженн¤ в област≥ психолог≥њ ≥ етики д≥лового сп≥лкуванн¤ спри¤ють на т≥ чи ≥нш≥ положенн¤ ≥снуючих там напр¤мк≥в загальноњ ≥ соц≥альноњ психолог≥њ при вир≥шенн≥ перш заве теоретичних ≥ методолог≥чних проблем. ƒл¤ цього використовуЇтьс¤ основопокладен≥ положенн¤ таких напр¤мк≥в, ¤к б≥осв≥оризм, гемтальт-психолог≥¤, теор≥¤ пол¤, психоанал≥з, ≥нтеракц≥он≥зм. –озгл¤немо коротко ц≥ напр¤мки з ц≥кавоњ дл¤ нас точки зору. Ѕ≥хев≥оризм (в≥д лат. behorrior Цповед≥нка) чи психолог≥¤ повед≥нки, зТ¤вивс¤ в —Ўј на початку минулого стол≥тт¤. …ого експериментальною передумовою стали досл≥дженн¤ повед≥нки тварин проведен≥ ≈дуардом “ордацком (1874-1949). Ѕагато висновк≥в цих досл≥д≥в були врахован≥ при по¤сненн≥ повед≥нки людей. ¬ друг≥й своњй прац≥ Уѕринципи навчанн¤ проводить думку про те, що педагог≥ка повинна опиратис¤ на психолог≥ю ≥ перш за все психолог≥ю повед≥нки. ¬≥н обірунтовуЇ погл¤д на людську псих≥ку ≥ повед≥нку, ¤к на Усистему р-й орган≥зму на зовн≥шн≥ подразненн¤ послан≥ сусп≥льством ≥ внутр≥шн≥ подразники, утворен≥ в самому орган≥зм≥Ф. Ќа його думку Увс¤ повед≥нка людини складаЇтьс¤ з безумовних реакц≥й, даних в спадковому досв≥д≥ помножен≥ на нов≥ умовн≥ звТ¤зки, ¤к≥ дан≥ в особистому досв≥д≥. ¬ 1913 р. ƒжон ”отсон (1878-1958) в своњй статт≥ Уѕсихолог≥¤ ¤к њњ бачить б≥хев≥ористФ сформулював основн≥ принципи повед≥нковоњ психолог≥њ, ¤к≥ п≥зн≥ше получили детальне обірунтуванн¤ в книжц≥ Уѕсихолог≥¤ ¤к наука про повед≥нкуФ. Ѕ≥хев≥оризм ƒ.”отсон пропонуЇ досл≥джувати психолог≥чн≥ ¤вища обТЇктивно. «ам≥сть анал≥зу субТЇктивних в≥дчутт≥в, сприйн¤тт¤, образ≥в ≥ т.д. сл≥д вивчати повед≥нку ≥н. людей, тобто ¤к людина реагуЇ на т≥ чи ≥н. ¬пливи зовн≥шнього середовища, ¤к≥ ”отсон називаЇ стимулами. «в≥дси схема анал≥зу (S-R) (стимул Ц реакц≥¤). ¬≥н п≥дкреслюЇ, що Упсихолог≥¤, ¤к наука про повед≥нку займаЇтьс¤ передбаченн¤м ≥ управл≥нн¤ д≥¤ми людей, а не анал≥зом њх св≥домост≥Ф. ѕредставники так названого не б≥хев≥оризму ≈дуард „ейс “олмен (1886-1959) ≥ ларк Ћеонард ’алл (1884-1952) намагалис¤ з позиц≥й методолог≥њ б≥хев≥оризму по¤снити психолог≥чну д≥¤льн≥сть людини. ¬они виступали з концепц≥Їю Умед≥атор≥вФ Ц внутр≥шн≥х процес≥в утворених м≥ж стимулом ≥ реакц≥Їю с.43. ѕри цьому вони виходили з того, о ≥ дл¤ Уневидимих мед≥атор≥вФ мають ≥снувати так≥ ж обТЇктивн≥ показники, ¤кими користуютьс¤ при вивченн≥ доступних зовн≥шньому спостереженню стимул≥в ≥ реакц≥й. ѕроте, ¤к в≥дм≥чаЇ ћ.√.яро шевський њх концепц≥¤ ви¤вилась малопереконливою ≥менно в науковому в≥дношенн≥ ≥ в значн≥й м≥р≥ втратила св≥й вплив. якщо б≥хев≥ористи обмежувалис¤ вивченн¤м реакц≥њ орган≥зму на зовн≥шн≥ а подразники, а представники шитальдпсихолог≥њ, перш≥ за все н≥мецьк≥ психологи ћакс ¬ертиймер (1889-1943) ≥ ¬ольфганг е¤ер (1887-1967) головну увагу звертають на внутр≥шню псих≥чну д≥¤льн≥сть людини. Ќ≥мецьке слово Cestatt означаЇ форму, орган≥зац≥ю, вид, образ. ¬ психолог≥њ пон¤тт¤ УгештальтФ застосовують в значенн≥ Уорган≥зац≥йного ц≥логоФ. ’арактерими ≥де¤ми гештальдпсихолог≥њ Ї: ≥де¤ образу ¤к ц≥л≥сного утворенн¤: ≥де¤ ≥зоморор≥зму, вказуЇ на структурну схож≥сть псих≥чних ≥ обТЇктивних матер≥альних процес≥в; ≥де¤ асимул¤ц≥њ ≥ контрасту, використовувана при характеристиц≥ сприйн¤тт¤ людини людиною. ƒл¤ розум≥нн¤ м≥жособист≥сних в≥дносин немале значенн¤ мають Узазначенн¤ ¬. елера та так названий У≥нсайтФ спонтанне Усхопленн¤Ф в≥дносин, осмисленн¤ њхнього характеру в ц≥лому. ¬≥н по¤снюЇ цей псих≥чний, прот≥каючий в багатьох випадках на р≥вн≥ п≥дсв≥домост≥ процес, ¤к Ураптове розум≥нн¤Ф. Ќа його думку цей процес ви¤вл¤Ї орган≥чн≥сть концепц≥њ спробою ≥ помилок ≥ достатньо точне сприйн¤тт¤ ≥ осмисленн¤ людиною ¤вищ зовн≥шнього св≥ту ≥ характеру його в≥дносин ≥з ≥ншими людьми. √ештальтисти широко використовують метод моделюванн¤, за допомогою ¤кого вивчають процес утворенн¤ в св≥домост≥ людей того чи ≥ншого ц≥л≥сного образу. ќдин з учн≥в ¬ертгеймера уртом Ћкев≥ним (1890-1947) була створена Утеор≥¤ пол¤Ф, ¤ка на його думку повинна по¤снити в≥дпов≥дн≥ моменти в в≥дносинах людини ≥ середовища, в ¤кому зд≥йснюютьс¤ њњ життЇд≥¤льн≥сть, а також в в≥дносинах людей м≥ж собою. .Ћев≥н вважав, що психолог≥¤ маЇ по¤снити психолог≥чн≥ ¤вища перш за все в категор≥¤х Ув≥дносинФ, а не ≥зольованих УречейФ. Ќа в≥дм≥ну в≥д концепц≥њ гештальтпсихолог≥њ в теор≥њ Ћев≥на анал≥зуютьс¤ не т≥льки сприйн¤тт¤ ≥ образи субТЇкта, але й його взаЇмов≥дносини з безпосередн≥м оточенн¤м. ѕовед≥нку розгл¤даЇтьс¤ ¤к функц≥ю середовища ≥ особистост≥. У≤ндив≥д д≥Ї в повному середовищ≥. ќдн≥ його област≥ прит¤гують, ≥нш≥ в≥дштовхують. ÷ю ¤к≥сь обТЇкт≥в Ћев≥н назвав Увалентн≥стюФ, ¤ка може бути позитивною ≥ негативною. ѕри позитивн≥й валентност≥ вс≥ сили направл¤ютьс¤ до ц≥Їњ област≥, при негативн≥й Ц в≥д нењ. —ередовище зар¤джень УплюсамиФ ≥ Ум≥нусамиФ, направл¤ючими Улокомоц≥њФ особистост≥. ўо стосуЇтьс¤ самоњ особистост≥, то вона представлена в концепц≥њ Ћев≥ра в вид≥ Усистем напругиФ.
Ќазва: —п≥лкуванн¤. …ого етика, психолог≥¤, проблеми, особливост≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (33769 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
