—оц≥олог≥¤ > —оц≥ально-економiчнi процеси в ”крањн≥

ѕроцеси структуризац≥њ в ”крањн≥ Ч це водночас ≥ насл≥дки, ≥ передумови под≥лу та перед≥лу влади ≥ власност≥. ќголоше≠ний життЇво важливим рух до ринковоњ економ≥ки супровод≠жуЇтьс¤ виразними тенденц≥¤ми до де≥ндустр≥ал≥зац≥њ (зупинка ≥ закритт¤ п≥дприЇмств, деквал≥ф≥кац≥¤ роб≥тник≥в та ≥нже≠нер≥в), натурал≥зац≥Їю обм≥ну м≥ж економ≥чними суб'Їктами, в≥дродженн¤м архањчних форм самозабезпеченн¤ товарами й послугами, поширенн¤м практики перерозпод≥лу доход≥в через формуванн¤ неоф≥ц≥йного ринку зайн¤тост≥, створенн¤ канал≥в руху ф≥нансових ресурс≥в за межами банк≥вськоњ системи ≥ та ≥н. ≤накше кажучи, внасл≥док комплексного впливу ¤вних ≥ при≠хованих чинник≥в у соц≥альн≥й структур≥ локально й парцел¤рно складаютьс¤ конф≥гурац≥њ позиц≥й, а сп≥льним контекстом њхнього ≥снуванн¤ залишаЇтьс¤ дов≥льна автоном≥зац≥¤ сегмен≠т≥в ≥ фрагмент≥в соц≥ального ц≥лого, причому ц≥ сегменти ≥ фрагменти конституюють власн≥ правила самоорган≥зац≥њ, бу≠дучи не в змоз≥ утвердити загальних.

¬≥дд≥ленн¤ позиц≥й (статус≥в) в≥д систем винагороди, неза≠вершен≥сть процесу дробленн¤ .≥ присвоЇнн¤ власност≥ й пол≥≠тичноњ влади зумовлюють можлив≥сть ≥ нав≥ть необх≥дн≥сть роз≠паду обов'¤зковоњ дл¤ функц≥онально залежних систем ≥ден≠тичност≥ ≥ндив≥д≥в ≥ позиц≥йї њхню взаЇмну диференц≥ац≥ю чи нав≥ть в≥дчуженн¤ ≥ в≥дторгненн¤. ”творивс¤ розрив м≥ж "у¤в≠ною" та "реальною" належн≥стю до верстви чи групи. (÷ей про≠цес зачепив, певна р≥ч, не вс≥х, але дуже багатьох). "”¤вна" належн≥сть, пов'¤зана з попередн≥м життЇвим досв≥дом, осв≥≠тою, профес≥йною кар'Їрою, поставлена п≥д сумн≥в на¤вними умовами ≥ не потверджуЇтьс¤ "значущими ≥ншими". Ќалеж≠н≥сть (до позиц≥њ, статусу, орган≥зац≥њ) ≥ участь Ч в≥днин≥ не те саме. «а в≥дсутност≥ систем винагороди належн≥сть поставлено п≥д сумн≥в, отже, зникла ≥ жорстка обов'¤зков≥сть участ≥, кон≠троль за ¤кою заздалег≥дь приречений на неефективн≥сть. ≤нак≠ше кажучи, оск≥льки ресурси ≥дентиф≥кац≥њ ви¤вилис¤ недо≠с¤жними ≥ невизначеними, значна частина простору ≥дентиф≥≠кац≥йних практик перетворилас¤ на "проблемний прост≥р". ≤ в особист≥сному, ≥ в соц≥альному аспектах питанн¤ ≥дентиф≥кац≥њ стали центральними дл¤ структури сусп≥льства.

¬ ”крањн≥, безсумн≥вно, в≥дбуваЇтьс¤ зм≥на типу соц≥альноњ структури. ¬ласн≥сть, грош≥, влада, повага, визнанн¤, куль≠турна спадщина, традиц≥њ, ≥стор≥¤ та ≥нформац≥¤, символи, на≠решт≥, Ч все Ї об'Їктом конкуренц≥њ, перерозпод≥лу ≥ присво≠Їнн¤. ”крањнське сусп≥льство постаЇ сьогодн≥ ¤к сусп≥льство "н≥чињх" речей. “ут мало що усталено комусь належить; у ба≠гатьох випадках важко сказати, чи зд≥йснилас¤ диференц≥ац≥¤ державноњ, колективноњ ≥ приватноњ власност≥ (тим б≥льше, що державна власн≥сть використовуЇтьс¤ ¤к приватна); чи за пра≠вом, лег≥тимне волод≥ють власн≥стю њњ нин≥шн≥ господар≥. ћожлив≥сть дл¤ включенн¤ у нову гру з≥ значними еконо≠м≥чними й соц≥альними ставками та готовн≥сть уз¤ти в н≥й участь, реальн≥ знах≥дки ≥ втрати Ч ось що найч≥тк≥ше дифе≠ренц≥юЇ агент≥в взаЇмод≥њ. ѕор≥вн¤но з недавн≥м минулим, без сумн≥ву, спостер≥гаютьс¤ пом≥тн≥ зрушенн¤, внасл≥док ¤ких утворилас¤ строката й неоднор≥дна картина, в≥дбулос¤ не передбачуване перем≥щенн¤ й розм≥щенн¤ ≥ндив≥д≥в, сп≥льнот ≥ ор≠ган≥зац≥й в сп≥льному континуум≥ взаЇмод≥й. –еконструкц≥ю ц≥Їњ картини соц≥ологи ще не зд≥йснили, не вироблен≥ й релевантн≥ пон¤тт¤ дл¤ окресленн¤ ¤вищ, що нам≥тились. ѕроте певн≥ особливост≥, ¤к≥ найб≥льше впадають у в≥ч≥, вже можуть бути предметом обговоренн¤.

 орпорац≥њ у соц≥альн≥й структур≥

‘орми асоц≥ац≥њ ≥ндив≥д≥в, що колись виникли у процес≥ п≥дтриманн¤ сп≥льного житт¤, вже не виход¤ть за меж≥ куль≠тури. „асто невидим≥ й майже нев≥дчутн≥, вони, однак, ≥ надал≥ ≥снують у св≥т≥ власне людського, знаход¤чи конкретних со≠ц≥альних нос≥њв або ховаючись у особливих соц≥альних н≥шах. ‘ратр≥¤, безумовно, належить до давньоњ ≥стор≥њ, а цех Ч до середньов≥чч¤. јле так само справедливо й те, що фратр≥њ й це≠хи, ¤к ≥ колись, залишаютьс¤ формами взаЇмод≥њ ≥ндив≥д≥в. Ќе дуже поширен≥, в≥дсторонен≥ модерними типами сп≥льност≥, во≠ни збер≥гаютьс¤ на перифер≥њ сучасноњ соц≥альност≥ й культу≠ри. ѕроте у певних ≥сторичних ≥ пол≥тичних ситуац≥¤х ¤кимись не завжди ¤вними й легко ви¤вленими, але потужними струме≠н¤ми вони перенос¤тьс¤ до життЇво важливих центр≥в соц≥у≠м≥в, стаючи найефективн≥шими ≥нструментами дос¤гненн¤ пев≠ного спектру мети. —кладаЇтьс¤ враженн¤, що кризи й транс≠формац≥њ дають нове житт¤ архањчним колективним утворенн¤м.

¬арто було б пом≥ркувати над тим, ¤ким чином ≥ндив≥ди до≠ступними зразками дл¤ коп≥юванн¤ й насл≥дуванн¤ в змоз≥ в≥дтворювати архањчн≥ форми колективност≥. ћожливо, ц≥ форми наново винаход¤ть ≥ вигадують, конструюють з на¤вних умов ≥ засоб≥в д≥¤льност≥ в конкретних обставинах. ’оч ¤к би там було, ситуац≥¤ перерозпод≥лу ресурс≥в ¤вно потребуЇ, щоб ≥ндив≥ди, ¤кщо вони прагнуть дос¤гти конкурентноздатност≥, у змаганн¤х за блага створювали асоц≥ац≥њ под≥бного типу та вступали у релевантн≥ њм взаЇмини.

Ќин≥шн¤ реальн≥сть привертаЇ увагу соц≥олога до певного р≥зновиду соц≥альних утворень, а саме до "чинних структур" ситуац≥њ перерозпод≥лу багатства, влади, престижу, культури, символ≥в. “ак≥ утворенн¤ найзручн≥ше, мабуть, називати кор≠порац≥¤ми (в≥д латин. corporatio Ч об'Їднанн¤, товариство, сп≥лка на основ≥ цехових, групових ≥нтерес≥в, об'Їднанн¤ дл¤ дос¤гненн¤ мети у сусп≥льн≥й сфер≥).

ѕевна р≥ч, може виникнути спокуса трактувати корпорац≥ю ¤к родове визначенн¤ багатьох ≥сторико-культурних вид≥в ко≠лективност≥, в р≥зн≥ епохи та в р≥зних крањнах в≥домих п≥д р≥з≠ними ≥менами, наприклад, фратр≥¤, цех, чернеч≥ та лицарськ≥ ордени, братства, "лож≥", громади й арт≥л≥ або ж "маф≥¤". ¬од≠ночас очевидно, що пон¤тт¤ "корпорац≥¤" маЇ не лише безсум≠н≥вну схож≥сть ≥з де¤кими соц≥олог≥чними терм≥нами, такими ¤к "команда" у драматург≥чн≥й верс≥њ повс¤кденност≥ ≈. √офмана, а й в≥дм≥нност≥ Ч скаж≥мо, в≥д терм≥н≥в "кл≥ка" чи "ц≥льо≠ва група" у њх соц≥олог≥чному трактуванн≥. ќбірунтуванн¤ в≥д≠м≥нност≥ пон¤тт¤ "корпорац≥¤" в≥д названих ≥нтерес≥в (так само ¤к ≥ емп≥ричне досл≥дженн¤ конкретних р≥зновид≥в корпорац≥й в украњнському сусп≥льств≥) ¤вл¤Ї собою, однак, самост≥йне досл≥дницьке завданн¤. “ому ¤ обмежус¤ тим, що визначу ос≠новн≥ атрибути, що конституюють корпорац≥ю ¤к один з еле≠мент≥в структури, сусп≥льства, елемент, в ¤кому сп≥в≥снують ≥ взаЇмод≥ють фрагменти й компоненти соц≥альних утворень р≥зних ≥сторичних ≥ культурних епох.

Ќасамперед сл≥д в≥дзначити, що своЇр≥дн≥й соц≥альн≥й ре≠ан≥мац≥њ корпорац≥й спри¤ють зростаюча конкуренц≥¤ за блага, а також супутн≥ њй архањзац≥¤ обм≥нних операц≥й (пр¤мий про≠дуктообм≥н) та поширенн¤ "караванних" зусиль задл¤ достав≠ки товар≥в з близького й далекого заруб≥жж¤, ¤к≥ зд≥йснюють≠с¤ на св≥й страх ≥ ризик в обх≥д держави ≥ поза нею. —аме кон≠куренц≥¤ , ≥ пошуки джерел винагороди перетворюють корпо≠рац≥њ на необх≥дн≥ складов≥ нин≥шньоњ ситуац≥њ. ≤накше кажучи, корпорац≥њ формуютьс¤ й утверджуютьс¤ в контекст≥ та у зв'¤зку з в≥дродженн¤м р≥зноман≥тних пережиткових форм взаЇмод≥њ у багатьох сферах житт¤. ƒос¤гти усп≥ху в змаганн≥ за ресурси навр¤д чи реально без об'Їднанн¤ в асоц≥ац≥њ, згур≠тован≥ сп≥льною метою, дисципл≥ною, практично ц≥лковитим п≥дкоренн¤м певним правилам ≥ нормам.  орпорац≥њ ж ¤вл¤≠ють собою чистий тип асоц≥ац≥й "дл¤ себе" з артикульованими умовами членства ≥ ¤сними перспективами д≥й, де внутр≥шн≥ в≥дм≥нност≥ у статусах, обс¤з≥ владних повноважень ≥ розм≥рах винагороди доповнюютьс¤ значущ≥стю колективного усп≥ху.

ƒал≥: корпорац≥њ будуютьс¤ на основ≥ Їдност≥ структурного та д≥¤льного компонент≥в (тобто власне просторового, а також часового, енергетичного й нормативного) у форм≥ адекватних корпоративним вимогам ментальних констел¤ц≥й (оч≥кувань, санкц≥й щодо сувороњ формал≥зац≥њ забороненого й дозволеного ≥ та ≥н.). Ѕудучи просторовою структурою, корпорац≥¤ маЇ ¤сн≥, ч≥тк≥ ≥ в принцип≥ встановлюван≥ розм≥ри, отже, ≥ кордо≠ни. ѕод≥л же корпорац≥й на в≥дкрит≥ й таЇмн≥ не такий ≥стот≠ний, оск≥льки вказуЇ лише на ступ≥нь складност≥ встановленн¤ њхньоњ чисельност≥. “акою ж не важливою п≥д цим кутом Ї й локал≥зац≥¤ корпорац≥й у тих чи тих сферах д≥¤льност≥ Ч про≠фес≥йн≥й, пол≥тичн≥, економ≥чн≥й, соц≥альн≥й.

 оли щось ≥ вир≥зн¤Ї корпорац≥њ в≥д ≥нших тип≥в об'Їднань, то це темп ≥ ритм д≥¤льност≥, тобто часов≥ та енергетичн≥ харак≠теристики.

—аме енергетика, зусилл¤ та ресурси, ¤к≥ моб≥л≥зують дл¤ здобутт¤ позитивних ефект≥в у конкуренц≥њ .за матер≥альну й символ≥чну винагороду, за статуси ≥ прив≥лењ, за право ≥нтер≠претувати ≥стор≥ю, за контроль над ≥нформац≥Їю тощо, по¤с≠нюють той факт, що корпорац≥њ конструюють ≥ п≥дтримують просторово-часов≥ пол¤ з р≥зним ритмом ≥ темпом зд≥йсненн¤ в них взаЇмод≥њ м≥ж людьми, м≥ж людьми та речами, м≥ж людь≠ми та ц≥нн≥сно-знаковими груповими реал≥¤ми. ѕовс¤кденна мова ф≥ксуЇ цю напружену, завихрену процесуальн≥сть д≥Їсло≠вом "крутитис¤".

ƒинам≥чн≥ характеристики под≥бних пол≥в вар≥юютьс¤, оче≠видно, у широких межах, зумовлюючи сегментац≥ю соц≥ально≠го ц≥лого та автоном≥зац≥ю утворених частин. “ому й належн≥ до них ≥ндив≥ди ведуть р≥зне за стилем, ритмом ≥ темпом жит≠т¤; можлив≥сть контакт≥в м≥ж ними м≥н≥м≥зуЇтьс¤, знижуЇтьс¤ й р≥вень взаЇморозум≥нн¤. ¬≥днин≥ жити розм≥рене, налагодже≠но ≥ передбачувано Ч прив≥лей тих, хто входить до сп≥льнот, не залучених до боротьби за перерозпод≥л ресурс≥в; дол¤ ж ≥нших Ч безупинно "крутитис¤", домагатис¤ свого, а не задо≠вольн¤тис¤ установленим кимось. “аким чином, час стаЇ важ≠ливим диференц≥юючим ≥ стратиф≥куючим чинником, що на поверхн≥ соц≥ального житт¤, емп≥рично ф≥ксованого в першому й не найповн≥шому наближенн≥, ви¤вл¤Їтьс¤ у форм≥ в≥дм≥нно≠стей у ставленн≥ до темпоральних характеристик: минулому, тепер≥шньому ≥ майбутньому.

1	2	3	4	5	6	7

Ќазва: —оц≥ально-економiчнi процеси в ”крањн≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (5757 прочитано)