‘≥лософ≥¤ > ѕринципи д≥алектики

 ожна наука, ¤к в≥домо, маЇ св≥й пон¤т≥йний апарат. ќднак, на в≥дм≥ну в≥д категор≥й д≥алектики, в≥н може бути застосований лише до конкретноњ галуз≥ знань. —каж≥мо, економ≥чна наука маЇ так≥ пон¤тт¤, ¤к "продуктивн≥ сили", "варт≥сть", "прибуток", "товар", "госпрозрахунок", "ц≥на" ≥ т.д. ¬они застосовуютьс¤ при з'¤суванн≥ сут≥ економ≥чних проблем сусп≥льного житт¤, однак не можуть бути застосован≥ дл¤ з'¤суванн¤ проблем д≥алектики, теор≥њ п≥знанн¤, бо вони мають ≥нший, в≥дм≥нний в≥д д≥алектики р≥вень абстрагуванн¤, узагальненн¤. “ак само закон вартост≥ не може бути застосованим до з'¤суванн¤ проблем б≥олог≥њ, бо останн¤ маЇ своњ, притаманн≥ њй закони. —тосовно ж категор≥й д≥алектики, то вони можуть бути застосован≥ в процес≥ п≥знанн¤ у будь-¤ких сферах д≥йсност≥, оск≥льки вони абстрагуютьс¤ в≥д ус≥х сфер бутт¤, тобто вид≥л¤ють найзагальн≥ше в ус≥х речах, ¤вищах ≥ процесах об'Їктивного св≥ту. “ому вони ≥ мають статус всезагальност≥. « цього випливаЇ також методолог≥чне значенн¤ категор≥й, використанн¤ останн≥х у процес≥ п≥знанн¤ р≥зних сфер д≥йсност≥, предметно-практичноњ д≥¤льност≥ людини.

ќск≥льки категор≥њ д≥алектики Ч це всезагальн≥ форми мисленн¤, форми абстрагуванн¤, то вони не даютьс¤ у в≥дчутг¤х Ч њх не можна побачити, в≥дчути, спробувати на смак тощо. ¬они Ї результатом д≥¤льност≥ нашого мисленн¤. ќднак це зовс≥м не означаЇ, що вони Ч продукт "чистоњ думки", "вигадка".3а своњм джерелом категор≥њ д≥алектики об'Їктивн≥, тобто т≥ загальн≥ властивост≥, котр≥ в≥дображаютьс¤ в категор≥¤х, притаманн≥ самим речам, ≥снують незалежно в≥д вол≥ людини, њњ св≥домост≥.  атегор≥њ д≥алектики суб'Їктивн≥ за своЇю формою, бо вони Ї продуктом розумовоњ д≥¤льност≥ суб'Їкта, людини.  атегор≥њ "прост≥р", "час", "¤к≥сть" ≥ т.д. ≥снують не тому, що ми њх вигадали, а тому, що вони в≥дображають т≥ реальн≥ процеси, котр≥ Ї насправд≥ поза нашою св≥дом≥стю, в сам≥й д≥йсност≥.  атегор≥њ за своњм зм≥стом Ч об'Їктивн≥, а за формою Ч суб'Їктивн≥. ќб'Їктивн≥сть категор≥й ≥ Ї њхньою визначальною особлив≥стю.

” своњй п≥знавальн≥й, предметн≥й д≥¤льност≥ люди пост≥йно спостер≥гали багаторазов≥ повторенн¤ зв'¤зк≥в м≥ж речами, п≥знавали характерн≥ особливост≥ речей, знаходили сп≥льне ≥ в≥дм≥нне м≥ж ними, ≥ в процес≥ такоњ д≥¤льност≥ закр≥плювали ц≥ знанн¤ в певних пон¤тт¤х, категор≥¤х. —каж≥мо, було пом≥чено, що коли терти дерев'¤н≥ реч≥ одна об одну, то виникаЇ тепло, а згодом ≥ вогонь. ÷ей зв'¤зок, при ¤кому одне ¤вище з необх≥дн≥стю викликаЇ ≥нше, поступово закр≥плювавс¤ в св≥домост≥ людини у форм≥ категор≥й причини ≥ насл≥дку. “ак, у процес≥ предметно-практичноњ, п≥знавальноњ д≥¤льност≥ людей виникли ф≥лософськ≥ категор≥њ причини ≥ насл≥дку, що в≥дображали у мисленн≥ об'Їктивно ≥снуюч≥ зв'¤зки м≥ж речами.

 атегор≥њ д≥алектики виробл¤ютьс¤, таким чином, у процес≥ сусп≥льно-≥сторичноњ практики людини ≥ в≥дображають об'Їктивну д≥йсн≥сть у певних конкретно-≥сторичних умовах. «≥ зм≥ною умов у процес≥ розвитку сусп≥льноњ практики, знань зм≥нюЇтьс¤ ≥ наша у¤ва про зм≥ст д≥алектичних категор≥й. ¬они збагачуютьс¤, наповнюютьс¤ новими в≥дт≥нками. ÷е можна простежити на приклад≥ зм≥ни у¤вленн¤ про категор≥ю "матер≥¤" в≥д античних час≥в до нашого часу, в≥д њњ розум≥нн¤ античними ф≥лософами до розум≥нн¤ њњ тепер. ћи перейшли в≥д конкретного у¤вленн¤ про матер≥ю ¤к речовину (вода, земл¤, пов≥тр¤ тощо) до абстрактного у¤вленн¤ про нењ ¤к про об'Їктивну реальн≥сть, котра включаЇ в себе не лише речовинн≥ види матер≥њ, а й антиречовинн≥ (антиречовина, поле тощо). ÷е по¤снюЇтьс¤, насамперед, поглибленн¤м наших знань про навколишню д≥йсн≥сть, ви¤вленн¤м нових суттЇвих зв'¤зк≥в м≥ж речами та њхн≥м в≥дображенн¤м у мисленн≥. ” зв'¤зку з цим виникають нов≥ категор≥њ, пон¤тт¤, так≥ ¤к ''структура", "система", "≥нформац≥¤", "в≥дображенн¤", "ймов≥рн≥сть", ''зворотний зв'¤зок" та ≥нш≥.

ќднак при цьому сл≥д п≥дкреслити, що д≥алектичн≥ категор≥њ розгл¤даютьс¤ в певн≥й посл≥довност≥, мають в≥дпов≥дну субординац≥ю, пор¤док. ќсновою цього Ї принцип в≥дпов≥дност≥ лог≥чного ≥сторичному, тобто ¤к ≥сторично розвивалос¤ п≥знанн¤, так воно маЇ в≥дображатис¤ ≥ в розташуванн≥ категор≥й д≥алектики. «а цим можна зрозум≥ти лог≥ку людського п≥знанн¤, перех≥д в≥д одних категор≥й до ≥нших, в≥д одного р≥вн¤ абстракц≥њ до ≥ншого, б≥льш високого. Ќайпершими категор≥¤ми, що виникли ≥сторично, були категор≥њ "бутт¤", "матер≥¤", "рух", "зм≥на", "прост≥р", "час" ≥ т.д. ќск≥льки ц≥ категор≥њ були найпершими в ≥стор≥њ, то вони Ї першими ≥ в д≥алектиц≥.  атегор≥њ д≥алектики Ч це немовби сходинки, щабл≥, з допомогою ¤ких людство п≥дн≥маЇтьс¤ до все нових знань. “ому категор≥¤м д≥алектики притаманна така особлив≥сть, ¤к ≥сторичн≥сть.

∆итт¤ Ч зм≥нне, рухоме. —пок≥й, що спостер≥гаЇтьс¤ у природ≥ Ч р≥ч в≥дносна. Ћише рух Ї абсолютною величиною. Ѕо ¤кщо предмет перебуваЇ в дан≥й систем≥ у спокоњ, то по в≥дношенню до ≥ншоњ системи в≥н знаходитьс¤ у рус≥. “акий закон природи. ƒ≥алектика в≥дображаЇ ц≥ зм≥ни, б≥жуч≥сть, зв'¤зки. јле ¤к? ÷е непросте запитанн¤. ќдна р≥ч Ч це визнати, що рух, зм≥на ≥снуЇ. ≤нша р≥ч Ч в≥добразити цей рух, зм≥ну в мисленн≥. якщо св≥т зм≥нюЇтьс¤, рухаЇтьс¤, то д≥алектика ¤к теор≥¤ розвитку маЇ мати такий категор≥йний апарат, котрий давав би адекватне у¤вленн¤ про такий рух.

(ƒ≥алектика Ч це Їдина лог≥чна теор≥¤, ¤ка з допомогою своњх категор≥й даЇ точне у¤вленн¤ про рух, зм≥ну, розкриваЇ взаЇмозв'¤зок речей в об'Їктивн≥й д≥йсност≥. “ому категор≥њ д≥алектики рухлив≥, б≥жуч≥, вир≥зн¤ютьс¤ гнучк≥стю, взаЇмопереходами. —каж≥мо, к≥льк≥сть переходить у ¤к≥сть, а ¤к≥сть переходить у к≥льк≥сть; можлив≥сть стаЇ д≥йсн≥стю, д≥йсн≥сть же Ї основою дл¤ нових можливостей; причина переходить у насл≥док, насл≥док може бути причиною дл¤ ≥ншого ¤вища, пов'¤заного з ним; зм≥ст визначаЇтьс¤ формою, але форма може бути зм≥стом дл¤ ≥ншого процесу ≥ т.д.")

(ќсновними категор≥¤ми д≥алектики Ї: бутт¤, матер≥¤, рух, розвиток, прост≥р, час, суперечн≥сть, антагон≥зм, к≥льк≥сть, ¤к≥сть, м≥ра, стрибок, запереченн¤, становленн¤, одиничне ≥ загальне, причина ≥ насл≥док, форма ≥ зм≥ст, необх≥дн≥сть ≥ випадков≥сть, можлив≥сть ≥ д≥йсн≥сть, частина ≥ ц≥ле, система, структура, елемент ≥ т.п.

ѕерейдемо до б≥льш конкретного розгл¤ду категор≥й д≥алектики. ¬≥зьмемо дл¤ цього так≥ њњ висх≥дн≥ категор≥њ, ¤к одиничне, особливе ≥ загальне.

¬ивченн¤ речей, предмет≥в об'Їктивноњ д≥йсност≥ переконуЇ нас в тому, що кожна р≥ч, ¤вище, з одного боку, маЇ ¤к≥сь строго ≥ндив≥дуальн≥ ознаки, завд¤ки ¤ким ми ≥ розр≥зн¤Їмо ц≥ реч≥, з ≥ншого Ч кожне окреме, ≥ндив≥дуальне ¤вище маЇ в соб≥ ≥ де¤к≥ загальн≥ ознаки, характерн≥ дл¤ багатьох ¤вищ. ÷≥ об'Їктивн≥ ознаки речей ≥ ¤вищ в≥дображаютьс¤ в мисленн≥ з допомогою категор≥й одиничного ≥ загального.

ќдиничне Ч це окремий предмет, р≥ч, ¤вище, под≥¤, факт, ¤к≥ характеризуютьс¤ в≥дпов≥дними просторовими ≥ часовими межами, в≥дпов≥дною визначен≥стю.

«агальне Ч це об'Їктивно ≥снуюча тотожн≥сть м≥ж предметами, речами, ¤вищами, що властива багатьом предметам, речам ≥ ¤вищам у рамках конкретноњ ¤к≥сноњ визначеност≥. ќдиничне ≥ загальне Ї Їдн≥стю протилежностей. ќдиничне ≥снуЇ ¤к таке, окремо. «агальне ж не ≥снуЇ ¤к таке, окремо. …ого не можна побачити, покуштувати, торкнутис¤ рукою. ¬оно ≥снуЇ через одиничне ¤к його момент. ћи говоримо: "≤ван Ї людина". ¬же тут Ї д≥алектика одиничного ≥ загального. "≤ван" Ч одиничне. "Ћюдина" Ч загальне. "≤ван" маЇ т≥ риси, котр≥ притаманн≥ вс≥м люд¤м. ќтже, в≥н Ї нос≥Їм загального. «агальне ж не ≥снуЇ поза одиничним, окремим. ќкреме не ≥снуЇ ≥накше ¤к у тому зв'¤зку, ¤кий веде до загального. Ѕудь-¤ке окреме Ї так чи ≥накше загальним, бо воно об'Їктивно пов'¤зане з ним. ¬с¤ке загальне Ї частинкою, елементом, стороною окремого, оск≥льки воно в≥дображаЇ останнЇ не повн≥стю, не ц≥лком, а частково Ч в тому, що Ї тотожним у предметах. ќдиничне, окреме, за своњм зм≥стом, про¤вом багатше в≥д загального, ¤ке Ї абстрактним. ќднак загальне глибше розкриваЇ зм≥ст, сутн≥сть реч≥. ѕром≥жною категор≥Їю м≥ж одиничним ≥ загальним Ї пон¤тт¤ "особливе", ¤ке в≥дображаЇ момент суперечливоњ Їдност≥ загального ≥ одиничного. ќсобливе Ч це те, що Ї загальним у в≥дношенн≥ до одиничного ≥ одиничним у в≥дношенн≥ до загального. Ќаведемо приклад: пшениц¤ Ч одиничне; злакова рослина Ч особливе;

рослина взагал≥ Ч загальне. ѕон¤тт¤ "злакова рослина" Ї загальним у в≥дношенн≥ до пон¤тт¤ "пшениц¤". ¬ свою чергу пон¤тт¤ "злакова рослина" Ї одиничним стосовно пон¤тт¤ "рослина взагал≥".

≤з сказаного можна зробити висновок, що в≥дм≥нн≥сть м≥ж загальним, особливим ≥ одиничним в≥дносна.  ожний предмет, р≥ч, ¤вище ¤вл¤ють собою Їдн≥сть одиничного, загального ≥ особливого в тому розум≥нн≥, що будь-¤ка р≥ч, предмет, ¤вище ≥ т.п. мають у соб≥ неповторн≥, ≥ндив≥дуальн≥ ознаки, риси, властивост≥ ≥ загальн≥ дл¤ вс≥х цих речей, предмет≥в ≥ ¤вищ. "≤вану" ¤к людин≥ притаманн≥ загальн≥ риси:

на¤вн≥сть св≥домост≥ (мисленн¤), мови, здатн≥сть до прац≥ ≥ т.п. јле "≤ван" може мати ≥ неповторн≥, ≥ндив≥дуальн≥, особлив≥, риси: чудовий голос, зд≥бност≥ до музики, живопису тощо. ¬ особливому долаЇтьс¤ одноб≥чн≥сть ¤к загального, так ≥ одиничного, бо воно ф≥ксуЇ у соб≥ ≥ те, й ≥нше.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: ѕринципи д≥алектики
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (10196 прочитано)