‘≥лософ≥¤ > ѕринципи д≥алектики

як взаЇмопов'¤зан≥ протилежност≥ загальне ≥ одиничне переход¤ть одне в одне. —каж≥мо, сусп≥льна св≥дом≥сть впливаЇ на ≥ндив≥дума, особу, формуЇ њх Ч загальне переходить в ≥ндив≥дуальне, окреме. ќднак сусп≥льна св≥дом≥сть Ч це результат розвитку р≥зних њњ форм окремими теоретиками, ≥деологами, вченими, котр≥ привнос¤ть у нењ дещо своЇ, ≥ндив≥дуальне, окреме. “обто в≥дбуваЇтьс¤ зворотний процес Ч ≥ндив≥дуальне, окреме переходить у загальне, в сусп≥льну св≥дом≥сть.

—усп≥льне виробництво розвиваЇтьс¤ завд¤ки тому, що до уречевленоњ прац≥ невпинно приЇднуЇтьс¤ прац¤ жива, безпосередн¤. ∆ива прац¤ Ч це ≥ндив≥дуальна д≥¤льн≥сть труд≥вника, а уречевлена прац¤ Ч результат сп≥льноњ виробничоњ д≥¤льност≥ людей. ¬иходить так, що ≥ндив≥дуальне, одиничне пост≥йно перетворюЇтьс¤ в загальне. « ≥ншого боку, процес споживанн¤ продукт≥в прац≥ виключно ≥ндив≥дуальний, залежить в≥д к≥лькост≥ ≥ ¤кост≥ прац≥ людини, њњ профес≥њ, квал≥ф≥кац≥њ тощо. ÷е означаЇ, що уречевлена прац¤ переходить ≥з загального р≥вн¤ на ≥ндив≥дуальний, одиничний, окремий.

” жив≥й природ≥ такий взаЇмозв'¤зок можна простежити на приклад≥ взаЇмод≥њ онтогенезу ≥ ф≥логенезу. ‘≥логенез (загальне, набуте родом) переходить в онтогенез (≥ндив≥дуальний розвиток). ≤ навпаки, онтогенез (≥ндив≥дуальне) переходить у ф≥логенез (загальне), тобто т≥ властивост≥, котр≥ набуваютьс¤ ≥ндив≥дом у процес≥ свого ≥ндив≥дуального розвитку, передаютьс¤ ним у спадок всьому роду.

 атегор≥њ одиничного, особливого ≥ загального мають важливе значенн¤ в процес≥ п≥знанн¤. ¬они в≥дображають його рух, лог≥ку, посл≥довн≥сть. ѕроцес п≥знанн¤ Ї сходженн¤м в≥д одиничного до особливого ≥ в≥д особливого до загального. ÷е неминучий об'Їктивний закон п≥знанн¤, ≥ будь-¤ка спроба об≥йти його веде до суб'Їктив≥зму, до помилковост≥.

ћетодами вивченн¤, з'¤суванн¤ одиничного, особливого ≥ загального Ї ≥ндукц≥¤ ≥ дедукц≥¤. —уть ≥ндукц≥њ, ¤к в≥домо, пол¤гаЇ в рус≥ думки в≥д окремого до загального, в≥д нижчого ступен¤ загальност≥ до вищого р≥вн¤ узагальненн¤ ¤вищ. ƒедукц≥¤ ж Ї рухом думки в≥д загального до окремого, в≥д знанн¤ загальних властивостей, характерних дл¤ багатьох ¤вищ, до п≥знанн¤ властивостей окремих ¤вищ. ≤ндукц≥¤ акцентуЇ увагу на спостереженн≥ ≥ вивченн≥ окремих ¤вищ, предмет≥в, факт≥в. ”загальненн¤ грунтуЇтьс¤ на цьому вивченн≥ окремого ≥ можливе лише в результат≥ руху думки в≥д одиничного до загального. ќск≥льки категор≥њ одиничного ≥ загального мають зв'¤зок ≥ Їдн≥сть, то такий зв'¤зок ≥ таку Їдн≥сть мають також ≥ндукц≥¤ ≥ дедукц≥¤. ƒруга втрачаЇ сенс без першоњ, бо загальне, що Ї висх≥дним моментом дедукц≥њ, Ч результат ≥ндукц≥њ.

” процес≥ п≥знанн¤ ми спочатку п≥знаЇмо одиничне, окреме, а пот≥м шл¤хом узагальненн¤ переходимо до знанн¤ загального. «нанн¤ одиничного Ч наочно-конкретне. ¬оно Ї первинним. ќднак з допомогою такого знанн¤ не можна з'¤сувати суть речей ≥ ¤вищ, розкрити причини њхньоњ зм≥ни ≥ розвитку. ќдиничне, окреме Ч б≥льш плинне, б≥жуче, нестаб≥льне пор≥вн¤но ≥з загальним. «нанн¤ Ч загальноабстрактне, воно вторинне, але м≥стить у соб≥ б≥льше усталеного, неперех≥дного, н≥ж окреме, одиничне. «агальне даЇ знанн¤ сут≥ речей, воно глибше в≥дображаЇ тенденц≥ю розвитку, його закони, даЇ у¤вленн¤ про природу пон¤ть, що маЇ надзвичайно важливе значенн¤ в процес≥ п≥знанн¤. јр≥стотель з цього приводу писав, що "той, хто знаЇ загальне, краще знаЇ щось, н≥ж той, хто знаЇ часткове".

ќднак не сл≥д протиставл¤ти знанн¤ одиничного знанню загального, бо це неминуче веде до помилок. јбсолютизац≥¤ одиничного Ч шл¤х до емп≥ризму, до нагромадженн¤ факт≥в за принципом "дурноњ неск≥нченност≥" Ч ск≥льки б ми њх не нагромаджували, без узагальненн¤ њх не можна зрозум≥ти њхньоњ сут≥. –азом з тим, не можна переб≥льшувати ≥ роль загального, бо це веде до в≥дриву в≥д реальност≥, в≥д вивченн¤ конкретноњ багатоман≥тност≥ факт≥в, речей, ¤вищ Ч до суб'Їктив≥зму. ≤нколи особливе, що об'Їктивно ≥снуЇ в речах, дов≥льно видають за загальне, що веде до викривленн¤ процесу п≥знанн¤, до його фальсиф≥кац≥њ.

 атегор≥њ одиничного, особливого ≥ загального в процес≥ п≥знанн¤ в≥д≥грають роль його опорних пункт≥в, сходинок в≥д незнанн¤ до знанн¤. ¬они Ї також важливими категор≥¤ми лог≥ки, з допомогою ¤ких створюютьс¤ пон¤тт¤, узагальненн¤, без чого неможливе п≥знанн¤ взагал≥, справжнЇ у¤вленн¤ про суть розвитку ≥ зм≥н. ќтже, категор≥њ одиничного, особливого ≥ загального Ї одночасно ≥ категор≥¤ми д≥алектики, теор≥њ п≥знанн¤ ≥ д≥алектичноњ лог≥ки. ≤ ц¤ њхн¤ особлив≥сть стосуЇтьс¤ ус≥х категор≥й д≥алектики, котр≥ можна розгл¤дати в трьох аспектах Ч онтолог≥чному, гносеолог≥чному ≥ лог≥чному.

«робимо загальний висновок: категор≥њ д≥алектики Ч ун≥версальн≥ лог≥чн≥ форми мисленн¤, в ¤ких в≥дображаютьс¤ загальн≥ зв'¤зки, властивост≥ ≥ в≥дношенн¤, що мають м≥сце в об'Їктивн≥й д≥йсност≥. ¬ категор≥¤х сконцентровано досв≥д ≥ предметно-практичну д≥¤льн≥сть багатьох покол≥нь людського сусп≥льства. Ѕез пон¤ть ≥ категор≥й, в котрих знаход¤ть своЇ в≥дображенн¤ ≥ матер≥ал≥зац≥ю результати п≥знанн¤, саме п≥знанн¤ було б неможливим. ќсобливост¤ми категор≥й д≥алектики Ї: об'Їктивн≥сть, всезагальн≥сть, зв'¤зок з практикою, ≥сторичн≥сть, рухлив≥сть.

”с≥ категор≥њ д≥алектики можна под≥лити на два види: субстанц≥йн≥ ≥ сп≥вв≥дносн≥. …детьс¤ про категор≥њ ¤к загальн≥ пон¤тт¤, котр≥ вживаютьс¤ окремо, безв≥дносно до ≥нших. ƒо таких категор≥й належать категор≥њ "матер≥¤", "прост≥р", "час", "стрибок", "м≥ра", "суперечн≥сть" ≥ т.д. ¬они ф≥ксують певн≥ загальн≥ властивост≥ об'Їктивноњ д≥йсност≥, але не дають безпосереднього у¤вленн¤ про зв'¤зки цих категор≥й з ≥ншими. якщо, наприклад, ми розкриваЇмо суть категор≥њ "матер≥¤", то ми абстрагуЇмос¤ в≥д њњ ¤к≥сноњ чи к≥льк≥сноњ стор≥н, ми в≥дхил¤Їмос¤ також в≥д њњ "м≥ри", "стрибк≥в" тощо. Ѕо ц≥ категор≥њ дають у¤вленн¤ про ≥нш≥ аспекти матер≥њ, розкривають ¤к≥сно ≥нш≥ сторони њњ бутт¤ безв≥дносно до ≥нших њњ стор≥н. —тосовно ж категор≥й сп≥вв≥дносних, то вони Ї орган≥чно пов'¤заними одна з одною, в процес≥ п≥знанн¤ передбачають одна одну; з'¤сувавши одну, не можна не враховувати ≥ншу. ƒо таких категор≥й в≥днос¤ть: суть ≥ ¤вище, форму ≥ зм≥ст, можлив≥сть ≥ д≥йсн≥сть, частину ≥ ц≥ле тощо.

—п≥вв≥дносн≥ категор≥њ пов'¤зан≥ одна з одною необх≥дно, законом≥рно. ≤ншими словами, зв'¤зки м≥ж ними об'Їктивн≥, суттЇв≥, внутр≥шн≥, загальн≥ ≥ повторюван≥. “обто, ¤кщо мова йде про форму, то вона неминуче передбачаЇ ≥ зм≥ст, ¤кщо ми з'¤сували суть, то лише шл¤хом вивченн¤ (анал≥зу) ¤вищ, ¤кщо ми маЇмо насл≥док, то сл≥д з необх≥дн≥стю шукати його причину. ƒл¤ п≥знанн¤ зм≥сту реч≥, њњ сут≥, причин ≥снуванн¤ немаЇ ≥ншого шл¤ху, окр≥м п≥знанн¤ њњ форми, конкретних про¤в≥в, насл≥дк≥в ≥ т.д.

“аким чином, сп≥вв≥дносн≥ категор≥њ д≥алектики дають у¤вленн¤ про законом≥рн≥, необх≥дн≥ зв'¤зки м≥ж ними ¤к результат в≥дображенн¤ необх≥дних зв'¤зк≥в, що ≥снують в об'Їктивн≥й д≥йсност≥.

јльтернативи д≥алектики ѕон¤тт¤ "д≥алектика", ¤кщо розгл¤дати його в ≥сторико-ф≥лософському аспект≥, маЇ дек≥лька визначень: 1) в античн≥й ф≥лософ≥њ пон¤тт¤ "д≥алектика" означало мистецтво суперечки, суб'Їктивне вм≥нн¤ вести полем≥ку Ч вм≥нн¤ знайти суперечност≥ в судженн¤х супротивника з метою спростуванн¤ його аргумент≥в; 2) п≥д пон¤тт¤м "д≥алектика" розум≥ють стиль мисленн¤, ¤кий характеризуЇтьс¤ гнучк≥стю, компром≥сн≥стю; 3) д≥алектика Ч це теор≥¤ розвитку "абсолютноњ ≥дењ", "абсолютного духу" (у √егел¤); 4) д≥алектика Ч це вченн¤ про зв'¤зки, що мають м≥сце в об'Їктивному св≥т≥; 5) д≥алектика Ч це теор≥¤ розвитку не лише "абсолютноњ ≥дењ", "абсолютного духу", ¤к у √егел¤, а й розвитку матер≥ального св≥ту, ¤к у ћаркса, ¤ка враховуЇ р≥зноб≥чн≥сть речей, њх взаЇмод≥ю, суперечност≥, рухлив≥сть, переходи тощо; 6) д≥алектика Ч це наука про найб≥льш загальн≥ закони розвитку природи, сусп≥льства ≥ п≥знанн¤; 7) д≥алектика Ч це лог≥ка, лог≥чне вченн¤ про закони ≥ форми в≥дображенн¤ у мисленн≥ розвитку ≥ зм≥ни об'Їктивного св≥ту, процесу п≥знанн¤ ≥стини. 8) д≥алектика Ч це теор≥¤ п≥знанн¤, ¤ка враховуЇ його складн≥сть ≥ суперечлив≥сть, зв'¤зки суб'Їктивного ≥ об'Їктивного в ≥стин≥, Їдн≥сть абсолютного ≥ в≥дносного тощо, використовуючи в цьому процес≥ основн≥ закони, категор≥њ ≥ принципи д≥алектики, њхн≥ гносеолог≥чн≥ аспекти; 9) д≥алектика Ч це загальний метод, методолог≥¤ наукового п≥знанн¤, творчост≥ взагал≥.

ќтже, д≥алектика ¤к певна ф≥лософська концепц≥¤ маЇ багато визначень, котр≥ дають у¤вленн¤ про р≥зн≥ њњ сторони, зм≥ст. ћи поведемо мову про три найважлив≥ш≥ вим≥ри д≥алектики, а саме: про д≥алектику ¤к теор≥ю розвитку, ¤к лог≥ку ≥ ¤к теор≥ю п≥знанн¤. ¬≥дпов≥дно будуть розгл¤нут≥ ≥ њхн≥ альтернативи. ѕочнемо з метаф≥зики Ч антиподу д≥алектики ¤к теор≥њ розвитку. ўо таке метаф≥зика?

“ерм≥н "метаф≥зика" складаЇтьс¤ з двох частин, перша з ¤ких означаЇ: 1) "мета" (з грецькоњ Ч м≥ж, п≥сл¤, через) Ч преф≥кс, що характеризуЇ пром≥жний стан реч≥, њњ зм≥ну, перем≥щенн¤ тощо; 2) в сучасн≥й науц≥ вживаЇтьс¤ дл¤ позначенн¤ складних систем, наприклад, метатеор≥¤ (теор≥¤ про теор≥ю), метаматематика, металог≥ка, метагалактика. "‘≥зика" Ч природа, наука про природу, що вивчаЇ загальн≥ властивост≥ матер≥ального св≥ту. “ерм≥н "метаф≥зика" досл≥вно означаЇ "п≥сл¤ ф≥зики". ¬≥н був уперше застосований у зв'¤зку з класиф≥кац≥Їю ф≥лософськоњ спадщини јр≥стотел¤ јндрон≥ком –адоським (1 ст. до н.е,), ¤кий об'Їднав р≥зн≥ лекц≥њ ≥ зам≥тки јр≥стотел¤ з ф≥лософ≥њ п≥д такою назвою. «годом терм≥н "метаф≥зика" набув ≥ншого, б≥льш широкого ф≥лософського значенн¤.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: ѕринципи д≥алектики
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (10196 прочитано)