‘≥лософ≥¤ > —в≥дом≥сть

“аким чином, дл¤ —артра "внутр≥шн≥сть cogito" Ч Їдина вих≥дна точка у вивченн≥ феномена св≥домост≥. «овн≥шн≥м факторам, що ≥снують поза св≥дом≥стю ≥ формують њњ, в≥н не надаЇ н≥¤кого значенн¤. ќднак, намагаючись подолати погр≥шност≥ попередньоњ метаф≥зики, њњ ≥деал≥зм у розум≥нн≥ проблеми св≥домост≥, ∆.-ѕ.—артр у своњй ф≥лософськ≥й концепц≥њ так ц≥лком ≥ не позбавивс¤ њњ недол≥к≥в.

ѕроблеми "онтолог≥њ суб'Їктивност≥" пос≥дають ч≥льне м≥сце ≥ в "л≥нгв≥стичн≥й ф≥лософ≥њ" Ћ.¬≥тгенштейна. ¬ незак≥нчених "‘≥лософських досл≥дженн¤х", головн≥й п≥дсумков≥й прац≥ ¬≥тгенштейна, ч≥тко простежуЇтьс¤ переб≥г його ≥нтерес≥в в≥д об'Їктивного аспекту мовного ≥нтелекту до суб'Їктивного, в центр≥ ¤кого сто¤ть питанн¤ про стан св≥домост≥, њњ ≥снуванн¤, зв'¤зок ≥з мовою та механ≥зм мисленн¤.

ѕитанн¤ структури св≥домост≥ та суб'Їктивност≥, зв'¤зк≥в м≥ж елементами структури, внутр≥шньоњ, суб'Їктивноњ самодетерм≥нац≥њ св≥домост≥ набули подальшого розвитку у ф≥лософ≥њ структурал≥зму  .Ћев≥-—тросса та герменевтиц≥ ’.√.√адамера.

ƒл¤ Ћев≥-—тросса базовим у досл≥дженн≥ св≥домост≥ стаЇ несв≥доме, ¤ке не Ї св≥дом≥стю, але визначаЇ њњ. « його точки зору, несв≥доме Ч це об'Їктивна, формальна, конструктивна за своњм характером структура. ÷ю властив≥сть несв≥доме "отримуЇ" завд¤ки т≥сному зв'¤зку своњх власних структур ≥з мовою. ќск≥льки мова Ч це одночасно ≥ факт культури, ¤кий в≥др≥зн¤Ї людину в≥д тварини, ≥ факт, завд¤ки ¤кому започатковуютьс¤ ≥ утверджуютьс¤ вс≥ форми соц≥ального житт¤, то, на думку Ћев≥-—тросса, вона не т≥льки допомагаЇ схоплювати специф≥ку св≥домост≥, а й виступаЇ руш≥йною силою переведенн¤ несв≥домих структур у соц≥альн≥ продукти. ћова Ї базисом, ¤кий слугуЇ пров≥дником впливу св≥домост≥ на соц≥альне житт¤ людини. –азом ≥з тим мова зд≥йснюЇ "зворотне" переведенн¤ соц≥альних продукт≥в у несв≥дом≥ структури ≥ ще глибше, у всезагальн≥ структури мозку.

“аким чином, проблема св≥домост≥ розгл¤даЇтьс¤ у структурал≥зм≥ через призму трьох "об'Їктивностей": структури, несв≥домого, мови.

як бачимо, проведений у найзагальн≥ш≥й форм≥ анал≥з де¤ких заруб≥жних ф≥лософських концепц≥й св≥домост≥ св≥дчить про те, що њхн≥ автори використовували метод "мисленоњ конструкц≥њ", формально-лог≥чний за своњм характером. ѕроте зм≥ст названих концепц≥й св≥домост≥ св≥дчить про нов≥ п≥дходи рац≥онал≥стичного "штурму" феномена св≥домост≥, не пов'¤заного з м≥стикою та ≥ррац≥онал≥змом.

«а останн≥ 15-20 рок≥в ф≥лософ≥¤ св≥домост≥ в англомовних крањнах пом≥тно перебудувалас¤. ¬она вз¤ла курс на зближенн¤ з природознавством, на розробку "науковоњ метаф≥зики", набула б≥льш емп≥ричного, натурал≥стичного вигл¤ду. —ьогодн≥ досл≥дженн¤ ф≥лософ≥в зосередились на сп≥вв≥дношенн≥ "духу" ≥ "т≥ла", ф≥зичних ≥ псих≥чних стан≥в тощо. Ѕагато уваги прид≥л¤Їтьс¤ питанн¤м, ¤к≥ виникають на меж≥ ф≥лософ≥њ ≥ мови, когн≥тивноњ психолог≥њ ≥ комп'ютерного моделюванн¤ св≥домост≥.

Ѕагатор≥вневий характер св≥домост≥ зумовлюЇ р≥зн≥ п≥дходи до нењ. ¬она вивчаЇтьс¤ ≥ описуЇтьс¤ р≥зними науками: еволюц≥йною теор≥Їю, медициною, к≥бернетикою, психолог≥Їю, ф≥з≥олог≥Їю, антрополог≥Їю, а також певною м≥рою художньою л≥тературою, мистецтвом та ≥н.

ƒл¤ ф≥лософського анал≥зу проблеми пл≥дними Ї узагальненн¤ сучасноњ антропосоц≥огенетики, ¤ка стверджуЇ, що проблему походженн¤ св≥домост≥ потр≥бно розгл¤дати в Їдност≥ з проблемою виникненн¤ людини" ≥ сусп≥льства.

ќсмислюючи найважлив≥ш≥ дос¤гненн¤ сучасних наук, ф≥лософ≥¤ поглиблюЇ теор≥ю св≥домост≥, надаючи-'адекватн≥шого характеру пон¤т≥йному в≥дтворенню процесу становленн¤, виникненн¤ ≥ розвитку св≥домост≥.

√енезис св≥домост≥

—в≥дом≥сть сучасноњ людини Ї продуктом всесв≥тньоњ ≥стор≥њ, результатом багатов≥кового розвитку практичноњ ≥ п≥знавальноњ д≥¤льност≥, багатьох покол≥нь людей. јле щоб њњ зрозум≥ти, необх≥дно з'¤сувати, ¤к вона зароджувалась. —в≥дом≥сть маЇ не т≥льки свою соц≥альну ≥стор≥ю, а й природну перед≥стор≥ю Ч розвиток своњх суто б≥олог≥чних передумов.

ѕогл¤д на матер≥ю ¤к мертву, ≥нертну та аморфну субстанц≥ю вже давно спростований ф≥лософ≥Їю ≥ сучасною наукою. ѕочинаючи з ≈п≥кура, а в Ќовий час ≥з —п≥нози, матер≥¤ розгл¤даЇтьс¤ ¤к причина самоњ себе, ¤к causa sui. –≥зн≥ форми активност≥ матер≥њ в≥ртуальне присутн≥ в сам≥й матер≥њ. ¬они самореал≥зуютьс¤ завд¤ки њњ неск≥нченному руху, зм≥нам ≥ розвитку. —ьогодн≥ загальновизнаним Ї положенн¤ про те, що активна д≥¤льн≥сть матер≥њ виходить за рамки звичайних зм≥н ≥ звичайноњ взаЇмод≥њ. ¬она передбачаЇ ≥снуванн¤ у матер≥њ ≥ншоњ властивост≥, спор≥дненоњ з подразлив≥стю й в≥дчутт¤ми. ÷¤ властив≥сть матер≥њ Ї н≥чим ≥ншим, ¤к властив≥стю в≥дображенн¤.

¬сезагальн≥сть в≥дображенн¤ ¤к властивост≥ вс≥Їњ матер≥њ зумовлена ун≥версальною взаЇмод≥Їю предмет≥в ≥ ¤вищ. ј це означаЇ, що в≥дображенн¤ Ї здатн≥стю матер≥альних ¤вищ, предмет≥в, систем у процес≥ взаЇмод≥њ в≥дтворювати в своњх структурах особливост≥ ≥нших ¤вищ, предмет≥в ≥ систем.

¬≥дображенн¤ про¤вл¤Їтьс¤ в ¤к≥сно р≥зних формах.  ожна з них обумовлюЇтьс¤ ступенем орган≥зац≥њ ≥ розвитку матер≥њ, визначаЇтьс¤ њњ внутр≥шн≥м зм≥стом. ¬иходить, що в≥дображальн≥ процеси удосконалюютьс¤ ≥ ускладнюютьс¤ з розвитком матер≥њ ≥, треба думати, залежать в≥д ускладненн¤ типу взаЇмод≥њ м≥ж складовими структурними елементами матер≥альних систем. ” зв'¤зку з цим можна вид≥лити к≥лька р≥вн≥в розвитку властивост≥ в≥дображенн¤, де кожний наступний р≥вень Ї складн≥шим за попередн≥й.

ƒо основних тип≥в в≥дображенн¤ сучасна наука в≥дносить: 1) неорган≥чне в≥дображенн¤ Ч пов'¤зане з механ≥чними, ф≥зичними, х≥м≥чними зм≥нами т≥л; 2) орган≥чне в≥дображенн¤ Ч маЇ м≥сце в жив≥й природ≥ (подразлив≥сть, чутлив≥сть, псих≥ка); 3) соц≥альне в≥дображенн¤ Ч р≥вень ≥снуванн¤ людськоњ св≥домост≥.

«а ус≥х розр≥знень, притаманних даним типам в≥дображенн¤, вони мають загальн≥ властивост≥, ¤к≥ ви¤вл¤ютьс¤ таким чином:

1) будь-¤кий тип в≥дображенн¤ Ї результатом впливу одного об'Їкта на ≥нший; 2) у об'Їкт≥, ¤кий був п≥дданий д≥њ, залишаЇтьс¤ сл≥д, ¤кий в≥дтворюЇ особливост≥ структури д≥ючого об'Їкта; 3) цей сл≥д впливаЇ на подальше функц≥онуванн¤ та розвиток об'Їкта.

ќтже, в≥дображенн¤ становить процес, результатом ¤кого Ї ≥нформац≥йне в≥дтворенн¤ властивостей взаЇмод≥ючих об'Їкт≥в. ≤нформац≥¤ Ч об'Їктивна сторона процесу в≥дображенн¤ ¤к властивост≥ вс≥Їњ матер≥њ. ¬она всезагальна. “ому будь-¤ка взаЇмод≥¤ включаЇ в себе ≥нформац≥йний процес, вона Ї ≥нформац≥йною взаЇмод≥Їю у тому розум≥нн≥, що залишаЇ про себе пам'¤ть в ≥ншому.

”с≥ матер≥ально-речов≥ й матер≥ально-енергетичн≥ системи одночасно Ї джерелами, нос≥¤ми, а також споживачами ≥нформац≥њ. Ќа думку ј.≤.Ѕерга, ¬.¬.Ѕ≥рюкова та ≥нших "н≥ речовини, н≥ енерг≥њ, не пов'¤заних з ≥нформац≥йними процесами, не ≥снуЇ". ќтже, неживий ≥ живий св≥ти розгл¤дають сьогодн≥ не т≥льки ¤к св≥т речовини й енерг≥њ, а й ¤к св≥т ≥нформац≥њ.

“а матер≥альна система, ¤ка не розгортаЇ в середин≥ себе ≥ в своњх наступних взаЇмод≥¤х набуту ≥нформац≥ю, приречена на деградац≥ю. Ћише покладена ≥з зовн≥ ≥ розгорнута всередин≥ об'Їкта ≥нформац≥¤ може забезпечити не т≥льки збер≥ганн¤ системи в м≥нливих умовах њњ функц≥онуванн¤, а й подальше зростанн¤ њњ упор¤дкованост≥, складност≥ та орган≥зац≥њ. «в≥дси випливаЇ висновок, що в≥дображенн¤ Ї процесуальною Їдн≥стю ≥нформац≥њ ≥ д≥њ.

≤нформац≥¤, будучи об'Їктивною ≥ всезагальною властив≥стю природи, маЇ в≥дпов≥дну специф≥ку на р≥зних р≥вн¤х своЇњ орган≥зац≥њ. ќтже, ¤кщо традиц≥йна теор≥¤ в≥дображенн¤ (коп≥юванн¤, в≥дтворенн¤) не може по¤снити феномена в≥дображенн¤ ¤к 4>актора субстрат-них зм≥н, то в сучасн≥й концепц≥њ в≥дображенн¤ над≥л¤Їтьс¤ здатн≥стю активно в≥дтворювати д≥йсне бутт¤ речей у форм≥ можливостей, потенц≥й ≥ тенденц≥й розвитку ≥нших речей; чинити орган≥зуючий вплив на перех≥дн≥ процеси в систем≥, що розвиваЇтьс¤, ≥ тим самим функц≥онально детерм≥нувати њњ новоутворенн¤. як бачимо, в≥дображенн¤ за такого його розум≥нн¤ спроможне долати межу на¤вного бутт¤ ≥ переходити в нена¤вне, нове. “ака точка зору, на нашу думку, конкретизуЇ й розвиваЇ традиц≥йну теор≥ю в≥дображенн¤.

–озгл¤даючи пон¤тт¤ в≥дображенн¤ ¤к ефекту матер≥альноњ взаЇмод≥њ, простежимо розвиток конкретних форм ≥ вид≥в в≥дображенн¤, њхнЇ ускладненн¤ ≥ розвиток у процес≥ удосконаленн¤ орган≥зац≥њ матер≥альних систем.

≤де¤ зростанн¤ активност≥ матер≥њ сьогодн≥ перебуваЇ в центр≥ ≥нтерес≥в не т≥льки наук про живе, а й наук про неживу природу, щодо ¤коњ властив≥сть активност≥ ≥нколи заперечувалась.

” сучасн≥й ф≥зичн≥й теор≥њ реальн≥ суперечлив≥ в≥дношенн¤ "елементарних" часток в≥дбуваютьс¤ у форм≥ взаЇмод≥њ, прит¤ганн¤ ≥ в≥дштовхуванн¤. «авд¤ки цьому ≥з руху "елементарних" часток виникаЇ њхнЇ з'Їднанн¤ в складн≥ системи.! њхн≥й розпад аж до косм≥чних матер≥альних утворень. ¬важають, що упор¤дкован≥сть, складн≥сть та орган≥зац≥¤ в неживих динам≥чних системах виникають у результат≥ ≥нформац≥йноњ взаЇмод≥њ њх ≥з навколишн≥м середовищем та ≥ншими системами, ¤ка залишаЇ сл≥ди в структур≥ системи в≥дображенн¤. « них ≥ починаЇтьс¤ функц≥ональна активн≥сть в≥дображенн¤, котра й забезпечуЇ подальше зростанн¤ орган≥зованост≥ динам≥чного матер≥ального утворенн¤.

Ќа р≥вн≥ х≥м≥чноњ форми руху матер≥њ здатн≥сть до утворенн¤ специф≥чно суперечливого взаЇмов≥дношенн¤ в≥дображаючоњ матер≥альноњ системи ≥з зовн≥шн≥м св≥том значно вища, н≥ж на р≥вн≥ ф≥зичноњ форми руху матер≥њ. ’≥м≥зм зароджуЇтьс¤ ¤к особливий вид взаЇмод≥њ атом≥в, пов'¤заноњ з ¤к≥сно новим типом в≥дображенн¤. “ак, у ход≥ х≥м≥чноњ взаЇмод≥њ орган≥чних молекул в≥дбуваЇтьс¤ њхн¤ взаЇмна зм≥на, обумовлена порушенн¤м м≥жатомноњ в≥дстан≥, перерозпод≥ленн¤м електронноњ щ≥льност≥, а сам≥ атоми набувають ненормальноњ валентност≥. ¬се це св≥дчить про те, що матер≥альний нос≥й х≥м≥чного в≥дображенн¤ не т≥льки динам≥чно формуЇ себе в≥дпов≥дно до об'Їкта, а й одночасно активно перетворюЇ св≥й об'Їкт. «авд¤ки збереженим сл≥дам минулого д≥¤нн¤ ускладнюЇтьс¤ повед≥нка молекули, зростаЇ д≥апазон можливостей њњ в≥дпов≥дних реакц≥й на м≥нлив≥сть умов зовн≥шнього середовища. « точки зору сучасноњ науки, у ланцюгових х≥м≥чних процесах, пов'¤заних ≥з д≥Їю катал≥затора, виникаЇ здатн≥сть молекул реагувати за типом сигнал≥зац≥њ, де пор¤д з енергетичними процесами присутн≥ ≥нформац≥йн≥, регул¤тивн≥ та управл≥нськ≥, що неминуче впливають на еволюц≥он≥зуючу орган≥зац≥ю х≥м≥чного об'Їкта.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: —в≥дом≥сть
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (15235 прочитано)