‘≥лософ≥¤ > —в≥дом≥сть

якщо звернутись до генезису людськоњ псих≥ки, то несв≥доме виступаЇ першим етапом њњ розвитку, а св≥доме Ч другим. ” зв'¤зку з цим можна припустити, що несв≥доме ≥ св≥доме Ї двома в≥дносно самост≥йними сторонами псих≥ки людини, вони взаЇмод≥ють м≥ж собою, активно впливаючи одне на одного. ƒо того ж несв≥доме м≥стить у соб≥ багат≥ можливост≥, ¤к≥ стимулюють рац≥ональн≥ аспекти людськоњ життЇд≥¤льност≥ та творчих д≥й суб'Їкта.

—труктура псих≥чноњ д≥¤льност≥ ≥ндив≥да не вичерпуЇтьс¤ св≥дом≥стю ≥ несв≥домим. ” суб'Їктивн≥й реальност≥ людини маЇ м≥сце й така п≥дструктура, ¤к самосв≥дом≥сть. ¬она ор≥Їнтована на анал≥з, усв≥домленн¤, ц≥л≥сну оц≥нку людиною власних знань, думок, ≥нтерес≥в, ≥деал≥в, мотив≥в повед≥нки, д≥й, моральних властивостей та ≥н.; за допомогою самосв≥домост≥ людина реал≥зуЇ ставленн¤ до самоњ себе, зд≥йснюЇ власну самооц≥нку ¤к мисл¤чоњ ≥стоти, здатноњ в≥дчувати. ” цьому раз≥ об'Їктом п≥знанн¤ суб'Їкт робить самого себе ≥ свою св≥дом≥сть. ќтже, людина Ч самооц≥нююча ≥стота, ¤ка без ц≥Їњ характеристичноњ д≥њ не змогла б визначити себе ≥ знайти м≥сце в житт≥.

«верненн¤ ф≥лософ≥в до самосв≥домост≥ ¤к особливоњ сфери суб'Їктивного св≥ту починаЇтьс¤ ще з —ократа, з його максими: "ѕ≥знай самого себе". ≤з становленн¤м ф≥лософ≥њ ¤к специф≥чного знанн¤ про св≥т ≥ людину склавс¤ погл¤д на д≥¤льний, неспок≥йний характер душ≥, д≥алог≥чн≥сть ≥ критичн≥сть розуму щодо самого себе. «а ѕлатоном, д≥¤льн≥сть душ≥ Ч це внутр≥шн¤ прац¤, ¤ка маЇ характер бес≥ди з самим собою. ћ≥ркуючи, душа пост≥йно розмовл¤Ї з собою, запитуЇ себе, в≥дпов≥даЇ, стверджуЇ ≥ заперечуЇ.

“аким чином, самосв≥дом≥сть Ч важлива умова пост≥йного самовдосконаленн¤ людини. ¬она т≥сно пов'¤зана з рефлекс≥Їю. ѕон¤тт¤ самосв≥домост≥ ≥ рефлекс≥њ перебувають у певному сп≥вв≥дношенн≥, ¤ке структуруЇтьс¤ за принципом доповнюваност≥. —амосв≥дом≥сть конкретизуЇтьс¤ через рефлекс≥ю, ¤ка розкриваЇ зм≥ст св≥домост≥, њњ м≥сце та роль у суб'Їктивн≥й реальност≥ самосв≥домост≥.

” ф≥лософськ≥й л≥тератур≥ рефлекс≥ю визначають ¤к принцип мисленн¤, за допомогою ¤кого воно зд≥йснюЇ анал≥з ≥ усв≥домленн¤ власних форм (категор≥й мисленн¤) д≥¤льност≥. ÷ей принцип пол¤гаЇ також у предметному ≥ критичному осмисленн≥ людиною наукового знанн¤, його зм≥сту ≥ метод≥в здобуванн¤. як форма п≥знанн¤, рефлекс≥¤ Ї не т≥льки критичним, а й евристичним принципом. ќск≥льки своњм предметом рефлекс≥¤ обираЇ знанн¤ про саме знанн¤, то вона перетворюЇтьс¤ на джерело нових знань. ќсь чому, на наш погл¤д, рефлекс≥ю можна розгл¤дати ¤к д≥¤льн≥сть самосв≥домост≥, ¤ка розкриваЇ внутр≥шню будову ≥ специф≥ку духовного св≥ту людини.

–озгл¤даючи цей р≥вень (п≥д структуру) суб'Їктивност≥, необх≥дно додати, що самосв≥дом≥сть ≥ рефлекс≥¤ не Ї результатом лише внутр≥шн≥х потреб ≥зольованоњ св≥домост≥, вони зароджуютьс¤ в процес≥ колективноњ практичноњ д≥¤льност≥ та м≥жлюдських взаЇмин. ј це значить, що людина не в≥дкриваЇтьс¤ соб≥ в ход≥ ≥ндив≥дуальноњ рефлекс≥њ, а ви¤вл¤Ї себе через своњ стосунки з ≥ншими людьми, повед≥нку, д≥њ та соц≥альне значущ≥ вчинки. ” процес≥ залученн¤ людини до системи м≥жлюдських в≥дносин самосв≥дом≥сть та рефлекс≥¤ пост≥йно перев≥р¤ютьс¤, коригуютьс¤ та розвиваютьс¤.

ќтже, п≥дкреслимо, що елементи ≥ р≥вн≥ структури суб'Їктивноњ реальност≥ формуютьс¤ п≥д впливом соц≥ального способу житт¤ людини, ¤кий вимагаЇ в≥д нењ самоконтролю своњх вчинк≥в ≥ д≥й, прийн¤тт¤ на себе повноњ в≥дпов≥дальност≥ за них.

¬се сказане св≥дчить лише про перш≥ п≥дступи до розкритт¤ структури внутр≥шнього суб'Їктивного св≥ту людини, тому проблем≥ св≥домост≥ ще далеко до свого вир≥шенн¤. ћи багато чого ще не знаЇмо про механ≥зми, функц≥њ, стан, структуру ≥ властивост≥ св≥домост≥. Ќез'¤сованими залишаютьс¤ й питанн¤ взаЇмозв'¤зку св≥домост≥ з д≥¤льн≥стю та ≥ндив≥дом, бутт¤м тощо. ћабуть, останнЇ слово маЇ бути за наукою. —под≥ваЇмось, що молекул¤рна б≥олог≥¤, генетика, ≥нформатика та ≥нш≥ науки у майбутньому зм≥н¤ть наш≥ у¤вленн¤ про св≥дом≥сть.

ѕод≥бно до гегел≥вського мисл¤чого духу, ¤кий продовжуЇ природу, завершуючи цикл розвитку в≥дображенн¤ ≥ таким чином виступаючи його найвищим етапом, сучасна ≥нформац≥йна технолог≥¤ може бути початком нового циклу розвитку природного ≥ соц≥ального.

ћожливо, з розвитком багатозначного, ≥мов≥рн≥сного детерм≥н≥зму ≥ про¤сненн¤м багатьох нових характеристик бутт¤ (неметричного, в≥ртуального ≥снуванн¤ природи, в≥дношень) вдастьс¤ сформулювати б≥льш фундаментальну теор≥ю в≥дображенн¤, ¤ка збагатить наш≥ знанн¤ про св≥дом≥сть.

ќтже, ми д≥йшли висновку, що спос≥б бутт¤ людини у св≥т≥ завжди передбачаЇ на¤вн≥сть св≥домост≥, ¤ка буквально "пронизуЇ" людську д≥¤льн≥сть, бо вона Ї необх≥дною умовою њњ орган≥зац≥њ й в≥дтворенн¤. —в≥дом≥сть ¤к суб'Їктивна реальн≥сть виступаЇ н≥чим ≥ншим, ¤к трансформованою в ≥деальний план д≥¤льн≥стю, узагальненим досв≥дом матер≥ально-предметного перетворенн¤ св≥ту людиною, моментом теоретичноњ ≥ практичноњ взаЇмод≥њ, ставленн¤м до св≥ту, формою д≥¤льност≥ людства.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: —в≥дом≥сть
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (15235 прочитано)