≈коном≥чна теор≥¤ > –инок та його м≥сце в систем≥ сусп≥льного виробництва

—пр¤мован≥сть простого товарного господарства на потреби ринку стаЇ основою прискоренн¤ процесу розшаруванн¤ виробник≥в через њхн≥ р≥зн≥ особист≥сн≥ ¤кост≥, вм≥нн¤ використати кон'юнктуру ринку тощо. ≤нод≥ нав≥ть випадковий зб≥г обставин даЇ можлив≥сть здобути перемогу одних над ≥ншими в конкурентн≥й боротьб≥, що призводить до збагаченн¤ меншост≥ й зубож≥нн¤ б≥льшост≥, й н≥¤к≥ сили не змогли зупинити цей законом≥рний процес розвитку вшир та вглиб.

¬одночас в≥дбуваютьс¤ ≥стотн≥ модиф≥кац≥њ в самих товарних в≥дносинах. « одного боку, з'¤вл¤ютьс¤ власники грошей ≥ засоб≥в виробництва, з ≥ншого - люди, позбавлен≥ њх ≥ вимушен≥ продавати св≥й Їдиний товар - робочу силу. ѕерш≥ з них стають п≥дприЇмц¤ми, ¤к≥ можуть наймати робочу силу, ≥нш≥ - найманими роб≥тниками, ¤к≥ не мають засоб≥в виробництва, а тому й засоб≥в дл¤ ≥снуванн¤.

“аким чином, просте товарне виробництво стало ірунтом дл¤ виникненн¤ кап≥тал≥стичного господарства, кап≥тал≥стичних в≥дносин. ÷ьому процесу значно спри¤ло й так зване перв≥сне нагромадженн¤ кап≥талу - насильницьке в≥докремленн¤ виробник≥в в≥д засоб≥в виробництва, а також розвиток купецького та лихварського кап≥тал≥в. як насл≥док безпосередн≥ виробники, позбавлен≥ засоб≥в ≥снуванн¤, стають продавц¤ми своЇњ робочоњ сили ≥ покупц¤ми продукт≥в своЇњ прац≥. ÷е означаЇ, що пор¤д з ринком засоб≥в прац≥ й предмет≥в споживанн¤ виникаЇ новий - ринок прац≥. ‘орма господарства, коли товаром стаЇ не лише продукт людськоњ прац≥, а й сама робоча сила людини, називаЇтьс¤ кап≥тал≥стичним товарним виробництвом.

ќск≥льки за кап≥тал≥зму вс≥ (або майже вс≥) продукти прац≥ виготовл¤ютьс¤ ¤к товари ≥ робоча сила Ї товаром, товарне виробництво набуваЇ загального характеру ≥ стаЇ всеохоплюючою формою про¤ву економ≥чних зв'¤зк≥в м≥ж людьми. јле й на стад≥њ розвинутого кап≥тал≥зму ≥снуЇ др≥бне товарне виробництво.

” колишньому –ад¤нському —оюз≥, в тому числ≥ ≥ в ”крањн≥, роль товарного виробництва ≥ товарно-грошових в≥дносин недооц≥нювалас¤. ¬ економ≥чн≥й теор≥њ робилас¤ спроба довести, що з розвитком соц≥ал≥стичних в≥дносин роль товарного виробництва зменшуватиметьс¤. ќкрем≥ економ≥сти твердили, що соц≥ал≥зму взагал≥ властив≥ безпосередньо сусп≥льн≥ виробництво та зв'¤зки ≥ що товарно-грошов≥ в≥дносини тут по сут≥ формальн≥. ÷е негативно позначилос¤ на вс≥й господарськ≥й д≥¤льност≥ крањни, насл≥дком чого Ї сучасний стан нашого економ≥чного розвитку. Ќе випадково зараз поставлено завданн¤: у м≥ру формуванн¤ р≥зноман≥тних форм власност≥ в≥дкрити прост≥р дл¤ розвитку товарного виробництва, товарно-грошових в≥дносин, зд≥йснити перех≥д до ринковоњ економ≥ки. Ќеобх≥дно спри¤ти розвитку ¤к простого товарного виробництва, так ≥ ≥нших розвинутих його форм.

™.‘.Ѕор≥сов зауважуЇ, що Увиробництво товар≥в не може нормально розвиватис¤ в межах загальноњ сп≥льноњ власност≥, ¤ка утруднюЇ господарське в≥докремленн¤ виробник≥в корисних речей, њх в≥льну п≥дприЇмницьку д≥¤льн≥сть. ¬оно повн≥стю парал≥зуЇтьс¤, коли держава стаЇ Їдиним власником засоб≥в ≥ результат≥в виробництваФ.[3]

ћ≥ж простою ≥ розвинутою (¤ка застосовуЇ найману працю) формами товарного виробництва Ї сп≥льн≥ риси й в≥дм≥нност≥.

—п≥льн≥ риси:

ѕриватна власн≥сть на засоби виробництва

–инкова форма зв'¤зку м≥ж виробниками

 онкуренц≥¤ м≥ж товаровиробниками

¬≥дм≥нност≥:

ѕросте товарне виробництво

¬иробник продукту та власник засоб≥в виробництва - одна особа

≈ксплуатац≥¤, ¤к правило, в≥дсутн¤

¬иробництво товар≥в спр¤моване на задоволенн¤ потреб виробника

¬иробництво зд≥йснюЇтьс¤ на баз≥ ≥ндив≥дуальноњ, в≥дособленоњ прац≥

¬иробництво товар≥в маЇ п≥дпор¤дковане значенн¤ стосовно натурального господарства

–озвинуте товарне виробництво

¬иробник продукту - найманий роб≥тник, власник товару Ц кап≥тал≥ст

≈ксплуатац≥¤ ≥снуЇ

¬иробництво товар≥в зд≥йснюЇтьс¤ задл¤ одержанн¤ прибутку

¬иробництво ведетьс¤ на баз≥ сп≥льноњ, об'Їднаноњ прац≥ найманих роб≥тник≥в

“оварне виробництво набуваЇ загального характеру

“аким чином, в ≥сторичному розвитку товарного виробництва сл≥д наголосити на двох важливих моментах:

1) перетворенн≥ натурального господарства в просте товарне;

2) перетворенн≥ простого товарного господарства в розвинуте.

ѕерше Ї результатом сусп≥льного под≥лу прац≥ й економ≥чноњ в≥дособленост≥ виробник≥в, друге пов'¤зане з тим, що товаровиробники, виготовл¤ючи товар в≥дособлено на ринок, знаход¤тьс¤ у в≥дношенн≥ конкуренц≥њ один до одного, що призводить до њхнього розшаруванн¤ - збагаченн¤ меншост≥ ≥ розоренн¤ б≥льшост≥.

2. –инок : сутн≥сть, еволюц≥¤ розвитку, субТЇкти та обТЇкти.

–инок - синтетична категор≥¤, за допомогою ¤коњ визначаютьс¤ р≥зноман≥тн≥ за зм≥стом ≥ параметрами ¤вища. ≤сторично слово "ринок" характеризувало певне м≥сце, де продавалис¤ та купувалис¤ товари. як правило, це була торгова площа в центр≥ м≥ста або спец≥ально обладнане прим≥щенн¤, де зустр≥чалис¤ продавц≥ (власники товару) ≥ покупц≥ (власники грошей). “ут у результат≥ дос¤гнутоњ домовленост≥ встановлювалис¤ ц≥ни на товар, ¤кий в обм≥н на грош≥ переходив у руки покупц¤.

¬насл≥док розвитку засоб≥в зв'¤зку необх≥дн≥сть певного ф≥зичного м≥сц¤ зустр≥чей дл¤ взаЇмод≥њ продавц≥в та покупц≥в стаЇ несуттЇвою. ”часники товарно-грошових в≥дносин одержують можлив≥сть контактувати й вир≥шувати своњ проблеми ≥ншим чином. "«а на¤вност≥ сучасних засоб≥в зв'¤зку ≥ транспорту, - пише ‘.  отлер, - купець може ввечер≥ дати рекламу товару по телебаченню, з≥брати сотн≥ замовлень по телефону ≥ вже на наступний день роз≥слати товари поштою, не вступаючи у ф≥зичний контакт з покупцем"[4]

—аме тому сьогодн≥ економ≥сти п≥д терм≥ном "ринок" розум≥ють будь-¤ку впор¤дковану структуру, що забезпечуЇ нормальну взаЇмод≥ю продавц≥в ≥ покупц≥в. “ак, автори в≥домого п≥дручника пишуть, що ринок - це ≥нститут або механ≥зм, що зводить докупи покупц≥в (пред'¤вник≥в попиту) ≥ продавц≥в (постачальник≥в) окремих товар≥в ≥ послуг [5]† ÷е вузьке тлумаченн¤ категор≥њ "ринок". ” широкому розум≥нн≥ ринок означаЇ певний спос≥б орган≥зац≥њ економ≥чного житт¤, характерними ознаками ¤кого Ї: самост≥йн≥сть учасник≥в економ≥чного процесу; комерц≥йний характер њхньоњ взаЇмод≥њ; суперництво (конкуренц≥¤) господарюючих суб'Їкт≥в; формуванн¤ економ≥чних пропорц≥й п≥д впливом динам≥ки ц≥н та конкурентноњ боротьби; ц≥ни, що складаютьс¤ на основ≥ попиту та пропонуванн¤.

—усп≥льне господарство, ¤ке функц≥онуЇ на цих засадах, називають ринковою економ≥кою, њњ антиподом Ї командна економ≥ка, в ¤к≥й д≥¤льн≥сть господарюючих суб'Їкт≥в централ≥зовано регулюЇтьс¤ державою, народногосподарськ≥ пропорц≥њ формуютьс¤ на баз≥ директивних план≥в, а ц≥ни встановлюютьс¤ адм≥н≥стративним шл¤хом.

–инок Ї орган≥зац≥йною формою ≥снуванн¤ товарного виробництва. ≤стор≥¤ останнього нал≥чуЇ близько 6 тис. рок≥в. ѕриблизно ст≥льки ж рок≥в ≥снуЇ ≥ ринок.

” нашому буденному житт≥ учасники (суб'Їкти) ринкових в≥дносин, ¤к правило, асоц≥юютьс¤ з покупц¤ми й продавц¤ми, ¤к≥ протисто¤ть один одному в торговельних закладах (магазин, п≥дприЇмство громадського харчуванн¤) або на базар≥. “аке у¤вленн¤ про суб'Їкти ринку не випадкове. ¬оно породжене загальним обмеженн¤м розум≥нн¤ ринку. Ќасправд≥, враховуючи, що товарно-грошов≥ в≥дносини в ринков≥й економ≥ц≥ опосередковують ус≥ в≥дносини сусп≥льства, суб'Їктами ринку практично стають вс≥ учасники сусп≥льного виробництва. (ƒодаток ј)

ўо ж виступаЇ об'Їктами ринкових в≥дносин? “обто, що стаЇ предметом куп≥вл≥ - продажу на сучасному ринку? Ўироке трактуванн¤ ринку, наведене вище, св≥дчить про те, що об'Їктами ринкових в≥дносин у сучасн≥й економ≥ц≥ стають ус≥ результати сусп≥льноњ д≥¤льност≥. “обто, ними можуть бути матер≥альн≥ продукти прац≥ (засоби виробництва, предмети споживанн¤, послуги, житло тощо); ≥нтелектуальн≥ продукти прац≥ (≥нформац≥¤, науков≥ ≥дењ); робоча сила; ц≥нн≥ папери (акц≥њ, обл≥гац≥њ);валюта, позичков≥ кап≥тали ≥ т. д. (ƒодаток Ѕ)

1	2	3	4	5	6	7

Ќазва: –инок та його м≥сце в систем≥ сусп≥льного виробництва
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-12-15 (6869 прочитано)