≈коном≥чна теор≥¤ > –инок та його м≥сце в систем≥ сусп≥льного виробництва

”раховуючи те, що ”крањна маЇ могутн≥й ≥ндустр≥альний ≥ науково-техн≥чний потенц≥ал, п≥дготовлен≥ кадри, недоц≥льно обирати модель ринковоњ економ≥ки, в ¤к≥й переважаЇ др≥бна приватна власн≥сть ≥ економ≥ка регулюЇтьс¤ виключно ринковими законами. ÷ей шл¤х був би не прогресом, а регресом ≥ в≥в би до час≥в ј. —м≥та та в≥дпов≥дних метод≥в економ≥чного житт¤, де все вир≥шувало в≥льне ц≥ноутворенн¤.

ћодним Ї так званий л≥берал≥зований п≥дх≥д, сутн≥сть ¤кого пол¤гаЇ в тому, що ¤кщо не заважати економ≥ц≥ розвиватис¤ сам≥й по соб≥ за притаманними њй принципами, то ”крањна скоро вв≥йде до св≥тового ринку.

ѕоширене гасло Ђповну свободу перем≥щенню кап≥тал≥в, товар≥в, людейї Ч не т≥льки попул≥стське, а й некоректне. ’то може сьогодн≥ назвати таку крањну, де це гасло було вт≥лене в житт¤?  ожна крањна, вступаючи в економ≥чн≥ в≥дносини з ≥ншими крањнами, прагне ¤комога повн≥ше реал≥зувати своњ ≥нтереси. —аме тому вона вводить квоти, л≥ценз≥њ, митн≥ бар'Їри щодо ≥ноземних товаровиробник≥в. ¬≥дпов≥дна пол≥тика провадитьс¤ щодо м≥грац≥њ робочоњ сили. јдже кожному зрозум≥ло, ¤кщо дешева робоча сила рине в крањну без будь-¤ких обмежень, то це, з одного боку, зменшить куп≥вельну спроможн≥сть нац≥онального ринку крањни, оск≥льки знизитьс¤ платоспроможн≥сть зайн¤тих у галуз¤х, куди ув≥ллЇтьс¤ ц¤ робоча сила, а з ≥ншого Ч призведе до соц≥альних загострень у крањн≥, через те що зменшитьс¤ зароб≥тна плата, частина прац≥вник≥в взагал≥ перейде до розр¤ду безроб≥тних.

ƒопускаючи ≥ноземний кап≥тал в економ≥ку, треба також регулювати ц≥ процеси, адже вони можуть призвести до втрат у певних галуз¤х виробництва, подальшого спотворенн¤ економ≥ки, ¤ка перетворитьс¤ на технолог≥чний придаток розвинених крањн, де в≥дбуваютьс¤ еколог≥чно шк≥длив≥ або безперспективн≥ процеси.

ƒосв≥д перех≥дного пер≥оду постсоц≥ал≥стичних крањн, у тому числ≥ ”крањни, св≥дчить: шл¤х до ринку в Ђстих≥йному режим≥ї, самопливом Ч не т≥льки не ефективний, а й призводить до надзвичайно великих втрат у вс≥х сферах житт¤, в≥дкидаЇ сусп≥льство назад на дес¤тки рок≥в.

ќр≥Їнтиром при переход≥ до ринковоњ економ≥ки дл¤ ”крањни мають бути сучасн≥ розвинен≥ крањни, дл¤ ¤ких характерна зм≥шана економ≥ка, що ірунтуЇтьс¤ на р≥зних формах власност≥. ƒом≥нуючою при цьому Ї корпоративна власн≥сть, взаЇмод≥¤ конкуренц≥њ та регулюванн¤ з боку держави, високий соц≥альний захист населенн¤, соц≥альна ор≥Їнтац≥¤ економ≥чного розвитку.

—л≥д також ураховувати, що ринок не можна побудувати, скаж≥мо, за шведським, американським або ще ¤кимось зразком. ¬≥н Ї нев≥д'Їмним елементом економ≥ки. –инков≥ в≥дносини у япон≥њ, ≤тал≥њ, Ѕразил≥њ, јлжир≥ р≥зн≥. ’арактерними рисами сучасного розвиненого ринку Ї висока орган≥зован≥сть, ≥нтелектуальне кадрове забезпеченн¤ його ≥нституц≥й, науково обгрунтован≥ правов≥ засади.

ѕобудова такого ринку зайн¤ла значний час ≥ при цьому в≥дбувалас¤ на добре розвинених товарно-грошових в≥дносинах. —учасн≥ розвинен≥ крањни на це витратили весь повоЇнний пер≥од (3Ч4 дес¤тил≥тт¤); ѕ≥вденна  оре¤, “айвань, √онконг, —≥нгапур Ч приблизно два дес¤тил≥тт¤. ѕри цьому ринок Ђмаленьких аз≥атських дракон≥вї, ¤к називають останн≥ чотири крањни, хоч ≥ Ї розвиненим, в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д ринку Ївропейських крањн ≥ американського. ¬≥н, ¤к вважають спец≥ал≥сти, не Ї моделлю в≥дкритоњ ринковоњ економ≥ки.

”крањна маЇ будувати таку модель ринковоњ економ≥ки, ¤ка найб≥льше в≥дпов≥даЇ особливост¤м њњ розвитку, структур≥ економ≥ки, географ≥чному положенню, ментал≥тету народу.

ƒл¤ ”крањни найприйн¤тн≥шою Ї модель соц≥альне ор≥Їнтованого ринку, ¤кий у к≥нцевому п≥дсумку п≥дпор¤дковуватиме д≥¤льн≥сть своњх функц≥ональних структур задоволенню матер≥альних ≥ духовних потреб людини.

“ака стратег≥¤ маЇ ірунтуватис¤ на ч≥тко визначених пр≥оритетах економ≥чного розвитку, ¤к≥ спри¤ли б дос¤гненню зазначених ц≥лей.

¬ажливо обрати правильний шл¤х переходу до ринку.

≈волюц≥йний шл¤х ірунтуЇтьс¤ на поетапному ≥ поступовому введенн≥ ринкових в≥дносин впродовж тривалого пер≥оду (10-15 рок≥в).

ѕрискорений шл¤х, або Ђшокова терап≥¤ї, на перший погл¤д, вигл¤даЇ ¤к простий, тому що до ринку можна перейти за короткий терм≥н (були пропозиц≥њ за 400-500 дн≥в, 2-3 роки). ѕриваблюЇ в≥н тим, що мета дос¤гаЇтьс¤ швидко. ¬икористовувавс¤ нав≥ть такий образ. ’в≥ст коту можна в≥друбати частинами, а можна зразу. ” першому випадку тварина страждаЇ кожного разу, а у другому Ч лише раз, а ефект той самий. —утн≥сть такого п≥дходу пол¤гаЇ в тому, що на основну масу товар≥в та послуг в≥дразу ввод¤ть в≥льн≥ ц≥ни. «ростанн¤ њх обмежуЇтьс¤ проведенн¤м граничне жорсткоњ ф≥нансовоњ та кредитноњ пол≥тики. ¬она Ї ключовим елементом цього вар≥анту. ћаксимально скорочуЇтьс¤ державний сектор. —оц≥альна п≥дтримка населенн¤ встановлюЇтьс¤ на м≥н≥мальному р≥вн≥.

«асади ринковоњ економ≥ки в ”крањн≥ мають вводитис¤ прискорено, але без Ђшокуї.

ѕоелементний, еволюц≥йно-радикальний шл¤х поЇднуЇ поступов≥сть, поетапн≥сть ≥ державне регулюванн¤ ц≥н на найважлив≥ш≥ товари, з одного боку, ≥ прибутк≥в Ч з ≥ншого. –аптово перейти до ринку не вдастьс¤, тому що в ”крањн≥, по сут≥, немаЇ розвиненоњ ≥нфраструктури, без ¤коњ не може ≥снувати сучасний ринок. ≈коном≥ка потребуЇ радикальноњ структурноњ перебудови. Ѕез цього неможливо наповнити внутр≥шн≥й ринок споживчими товарами, пос≥сти ч≥льне м≥сце на м≥жнародному ринку. ƒл¤ того щоб дос¤гти цього, потр≥бн≥ величезн≥ кап≥тальн≥ ресурси. —под≥ванн¤ на допомогу ззовн≥ Ч нереальн≥, њх треба шукати всередин≥ крањни, в њњ сучасн≥й економ≥ц≥. √острим Ї деф≥цит на квал≥ф≥кован≥ п≥дприЇмницьк≥ кадри дл¤ роботи у банках, на б≥ржах тощо. —аме тому дл¤ побудови ефективноњ ринковоњ економ≥ки ”крањна маЇ демонтувати стару господарську систему ≥ поступово вводити ринков≥ елементи.

¬ир≥шенн¤ цього складного завданн¤ потребуЇ, з одного боку, прискореного переходу до ринку, а з ≥ншого Ч виходу економ≥ки з кризи. “акими Ї реальн≥ обставини, з ¤кими не можна не рахуватис¤, обираючи стратег≥ю переходу до соц≥альне ор≥Їнтованоњ ринковоњ економ≥ки.

√оловним чинником створенн¤ модел≥ ринку, про ¤ку йдетьс¤, маЇ бути посл≥довна д≥¤льн≥сть держави щодо створенн¤ необх≥дних ≥нституц≥й ринку.

–егулююча роль держави маЇ зд≥йснюватис¤ методами, ¤к≥ адекватн≥ ринковим формам господарюванн¤. ƒл¤ цього сл≥д розробити ц≥льов≥ програми розвитку визначальних сфер господарства; забезпечити п≥дтримку пр≥оритетних напр¤м≥в економ≥чного розвитку, вид≥ленн¤ дл¤ цих ц≥лей кредит≥в, зменшенн¤ податк≥в; стимулюванн¤ розвитку виробництва, а не посередницькоњ д≥¤льност≥, р≥зних соц≥альних форм господарства; створити спри¤тлив≥ умови дл¤ залученн¤ в крањну приватного ≥ноземного кап≥талу, передус≥м у форм≥ пр¤мих ≥нвестиц≥й до виробничоњ сфери, галузей, що виробл¤ють товари споживанн¤.

ƒержава маЇ регулювати випуск нац≥ональноњ грошовоњ одиниц≥, зд≥йснювати контрольовану ем≥с≥ю, забезпечувати взаЇмод≥ю нац≥онального ринку з м≥жнародним.

–егулююча роль держави маЇ пол¤гати у забезпеченн≥ р≥вноваги в сусп≥льств≥. ≤ чим б≥льш≥ в≥дхиленн¤ в≥д р≥вноваги, тим сильн≥шими повинн≥ бути регул¤тори.

–езультати економ≥чних перетворень, зд≥йснюваних на таких засадах, будуть детерм≥нованими, незворотними, прискореними ≥, що особливо важливо, дос¤гнут≥ в умовах соц≥альноњ злагоди.

¬исновок

–инок Ч дос¤гненн¤ всього людства на вс≥х етапах його розвитку до найвищих форм сусп≥льного прогресу. –инкове господарство Ї середовищем, "атмосферою", в рамках ≥ з допомогою ¤ких в≥дтворюютьс¤ ≥ панують в≥дносини ≥ зв'¤зки товарного виробництва.

–инок ¤к самодостатн≥й, автоматично д≥ючий, саморегульований механ≥зм Ч це абстракц≥¤, ¤ка де¤кою м≥рою в≥дбиваЇ реал≥њ XIX ст. —учасний же ринок Ч це один з феномен≥в, ¤кий зумовлюЇ складну систему господарюванн¤, в ¤к≥й т≥сно взаЇмод≥ють ринков≥ законом≥рност≥, численн≥ регулююч≥ ≥нститути (передус≥м державн≥) ≥ масова св≥дом≥сть.

“оварне виробництво - це така форма орган≥зац≥њ сусп≥льного господарства, за ¤коњ продукти виробл¤ютьс¤ економ≥чно в≥дособленими виробниками, котр≥ спец≥ал≥зуютьс¤ на виготовленн≥ певного продукту, що потребуЇ обм≥ну у вигл¤д≥ куп≥вл≥-продажу на ринку. ѕри цьому продукти прац≥, ¤кими вони обм≥нюютьс¤, стають товарами.

1	2	3	4	5	6	7

Ќазва: –инок та його м≥сце в систем≥ сусп≥льного виробництва
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-12-15 (6869 прочитано)