≈коном≥чна теор≥¤ > –инок та його м≥сце в систем≥ сусп≥льного виробництва

ѕри пануванн≥ адм≥н≥стративно-командних метод≥в кер≥вництва дл¤ господарських суб'Їкт≥в (велике п≥дприЇмництво чи окремий прац≥вник) головне завданн¤ пол¤гаЇ не в тому, щоб дос¤гти максимуму (це пов'¤зано з додатковими витратами зусиль, часу, ресурс≥в), а в тому, щоб бути не г≥ршим за ≥нших ≥ мати прихован≥ резерви на випадок нових завдань. ќб'Їкт управл≥нн¤ боњтьс¤ лише покаранн¤ за невиконанн¤ команди, економ≥чноњ ж мотивац≥њ п≥дприЇмливост≥ немаЇ.

–инкова економ≥ка - це сфера про¤ву та в≥дтворенн¤ в≥дносин сусп≥льного виробництва. ќск≥льки ринкове господарство повн≥стю зумовлюЇтьс¤ на¤вн≥стю та функц≥онуванн¤м товарного виробництва, ¤к, ≥ навпаки, останнЇ наповнюЇтьс¤ ринковими в≥дносинами, то можна вважати, що ринкова економ≥ка Ї не що ≥нше, ¤к товарне виробництво.

“оварно-грошов≥ в≥дносини визначаютьс¤ тими об'Їктивними засадами, ¤к≥ в≥дтворюютьс¤ господарським житт¤м сусп≥льства. ÷е, в свою чергу, в≥дбиваЇ д≥алектику продуктивних сил ≥ виробничих в≥дносин, а в певн≥й частин≥ Ї матер≥ал≥зованим п≥дсумком погл¤д≥в та у¤влень господарських суб'Їкт≥в.

Ќе ≥снуЇ окремо товарно-грошових в≥дносин, ¤к≥ за своЇю суттю Ї ринковими, ≥ власне виробничих в≥дносин при пануванн≥ ринкового середовища.

—усп≥льне виробництво, а в наш час ринкова економ≥ка Ї матер≥ал≥зац≥Їю товарно-грошових в≥дносин, що виступають сусп≥льною формою розвитку продуктивних сил, ” цьому зв'¤зку важливо враховувати два принципових моменти:

1. ¬иробнич≥ в≥дносини зароджуютьс¤ в продуктивних силах, а не в систем≥ управл≥нн¤. ≤накше виробнич≥ в≥дносини можна було б "творити" за бажанн¤м пол≥тик≥в. Ќа д≥л≥ ж право в кращому випадку в≥дображаЇ економ≥чну д≥йсн≥сть. ≈коном≥чне середовище не створюЇтьс¤ голосуванн¤м та референдумами. “е, що можливе в пол≥тиц≥, неможливе в економ≥ц≥, в господарському житт≥, хоч перша й впливаЇ на другу та навпаки. ѕерспективи розвитку орган≥зац≥йно-економ≥чних виробничих в≥дносин, ринкових за своЇю суттю, зумовлюютьс¤ характером та р≥внем розвитку продуктивних сил. —аме в розвитку останн≥х сл≥д шукати становленн¤ ринкових в≥дносин.

2. „ист≥, тобто позаодноукладн≥ економ≥ки в природ≥ сусп≥льного бутт¤ не зустр≥чаютьс¤. ≤ будь-¤к≥ спроби л≥кв≥дувати багатоукладн≥сть, розмањтт¤ форм власност≥ та господарюванн¤ означають в≥дмову в≥д ринковоњ економ≥ки, закон≥в товарного виробництва, тобто в≥дпрацьованих в≥ками регул¤тор≥в господарського житт¤.

ѕерех≥д до ринковоњ економ≥ки - це тривалий ≥ багатогранний процес. ¬≥н зумовлюЇтьс¤ такими чинниками, ¤к приватна власн≥сть ≥ форми господарюванн¤, що в≥дпов≥дають њм.

ѕриватна власн≥сть в умовах соц≥альне ор≥Їнтованого ринкового господарства Ц це спос≥б творенн¤ сусп≥льних продуктивних сил на основ≥ економ≥чноњ свободи людини, реал≥зац≥њ њњ матер≥ального ≥нтересу ≥ господарськоњ п≥дприЇмливост≥. ¬она ірунтуЇтьс¤ на принципах: дос¤гати усп≥х≥в завд¤ки своњм зд≥бност¤м ≥ розумному ризику, господарювати з прибутком. ¬≥дсутн≥сть приватноњ власност≥ означаЇ н≥чийн≥сть та безгосподарн≥сть. —аме через в≥дсутн≥сть донедавна у в≥тчизн¤н≥й економ≥ц≥ приватноњ власност≥ та форм господарюванн¤, що в≥дпов≥дають њй, сусп≥льне виробництво не було включене в систему принцип≥в ≥ закон≥в товарного господарства. «в≥дси економ≥чно неефективне господарюванн¤.

¬≥льне п≥дприЇмництво - одна з передумов ринковоњ економ≥ки. јнал≥зуючи проблему п≥дприЇмництва з точки зору пол≥теконом≥чноњ теор≥њ, сл≥д мати на уваз≥, що цей соц≥ально-≥сторичний феномен - не абстрактне пон¤тт¤. ¬оно завжди розвиваЇтьс¤ в певному ≥сторичному та соц≥альному середовищ≥. ќднак обов'¤зковою умовою ≥ ознакою п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ Ї свобода економ≥чноњ самод≥¤льност≥ людини, њњ самост≥йн≥сть у вибор≥ вар≥ант≥в р≥шень, за ¤кими сто¤ть комерц≥йний усп≥х, прибуток або ж банкрутство з≥ вс≥ма його насл≥дками.

—утн≥стю п≥дприЇмництва Ї самост≥йне, ≥н≥ц≥ативне господарюванн¤, а його метою - д≥ловий усп≥х у вигл¤д≥ прибутку, особистий доход. ќсновними його рисами Ї пост≥йний ризик, матер≥альна в≥дпов≥дальн≥сть, орган≥зац≥йно-господарське новаторство, рац≥онал≥зм, ефективне використанн¤ ресурс≥в. ѕ≥дприЇмництво маЇ так≥ форми: ≥ндив≥дуально-приватне, асоц≥йоване, державне, ≥ндив≥дуально-с≥мейне.

Ќеобх≥дним ≥нститутом ринкового господарства Ї грош≥, њх конвертован≥сть. ÷е кисень дл¤ ринкового орган≥зму. ѕри на¤вност≥ д≥Їздатного грошового ≥нструментар≥ю в споживача з'¤вл¤Їтьс¤ реальний важ≥ль впливу на виробництво, а у виробника - реальний стимул ≥нтенсивн≥ше працювати, щоб багат≥ти, бо грош≥ - це багатство, а багатство - це грош≥ (ј. —м≥т). ўе у XVIII ст. в≥дкрита класична законом≥рн≥сть: маса грошей, помножена на швидк≥сть њх об≥гу, повинна дор≥внювати обс¤гу випущених товар≥в, помноженому на р≥вень ц≥н. якщо ц¤ р≥вновага порушена, то необх≥дно скоригувати одну з чотирьох складових.

¬еличезне значенн¤ дл¤ становленн¤ ринкового середовища мають ц≥ни, зокрема ≥нститут в≥льного ц≥ноутворенн¤. ѕоза останн≥м ≥снуванн¤ саморегулюючих систем ринкових в≥дносин неможливе. ¬≥льне ц≥ноутворенн¤ - це пункт перехрещенн¤ попиту й пропозиц≥њ, неминуча самокорекц≥¤, реагуванн¤ на ≥нтереси споживача залежно в≥д стану виробництва, економ≥њ витрат.

ѕерел≥к передумов формуванн¤ ринкового середовища можна значно продовжити, включивши, зокрема, стимулюючу податкову пол≥тику, екв≥валентн≥ в≥дносини в сфер≥ прац≥ та найму робочоњ сили, в≥дкрит≥сть нац≥ональних економ≥к, ор≥Їнтац≥ю њх на м≥жнародний под≥л прац≥, можлив≥сть св≥тового обм≥ну, зв'¤зки з≥ св≥товим ринком.

ѕерех≥д до ринковоњ економ≥ки н≥ за ¤ких обставин не може бути зд≥йснений "кавалер≥йською атакою", цей процес не може бути легким ≥ безбол≥сним. ѕри цьому треба вз¤ти до уваги, що в сучасному св≥т≥ з 170 крањн ринковоњ економ≥ки т≥льки понад 30 належать до багатих розвинутих крањн.

«агальновизнаними ознаками товарного виробництва, тобто ринковоњ економ≥ки, Ї:

багатоукладн≥сть економ≥ки, в тому числ≥ й приватний сектор, нормальне функц≥онуванн¤ приватноњ власност≥;

економ≥чна в≥дособлен≥сть, тобто повна економ≥чна самост≥йн≥сть та економ≥чна в≥дпов≥дальн≥сть товаровиробник≥в;

пануванн¤ екв≥валентних, тобто економ≥чно справедливих зв'¤зк≥в ≥ в≥дносин м≥ж господарюючими суб'Їктами;

реальна д≥Їздатн≥сть товарно-грошового ≥нструментар≥ю, ≥ насамперед грошей, ц≥н;

розвинен≥сть ринковоњ ≥нфраструктури - р≥зних б≥рж та њх ≥нститут≥в, маркетингових служб, ≥нформац≥йно-посередницьких та ≥нших ф≥рм.

якщо в будь-¤к≥й систем≥ господарюванн¤ цих ознак, перел≥к ¤ких можна значно продовжити, немаЇ, то вона не Ї товарним виробництвом з≥ вс≥ма насл≥дками. √оловним при цьому Ї те, що виробнич≥ в≥дносини не Ї товарно-грошовими, а отже, ≥ економ≥чними. « одного боку, пануюч≥ в нетоварному виробництв≥ в≥дносини в≥дтворюютьс¤ ¤к власне господарськ≥, а з другого - ¤к орган≥зац≥йно-технократичн≥. «в≥дси неминуч≥ конфронтац≥йн≥сть виробничих в≥дносин, њх ≥деолог≥зац≥¤, агресивне в≥дторгненн¤ основних руш≥йних сил сусп≥льного виробництва.

–инкова економ≥ка ≥ пов'¤зан≥ з нею цив≥л≥зован≥ "правила гри" в сфер≥ управл≥нн¤ та господарюванн¤ не з'¤вл¤тьс¤ ран≥ше, н≥ж у в≥тчизн¤н≥й економ≥ц≥ почнетьс¤ широкий реальний процес роздержавленн¤ та приватизац≥њ, формуванн¤ соц≥ально-економ≥чного середовища ринкового господарюванн¤.

ѕриватизац≥¤ - це формуванн¤ прошарку власник≥в, господар≥в. ѕо¤ва њх неможлива без утвердженн¤ в сусп≥льств≥ приватноњ власност≥, приватного сектора економ≥ки.

√уман≥стичний пафос нетоварного виробництва не врахував одн≥Їњ "др≥бниц≥" - людина Ї ≥стота не лише сусп≥льна, а насамперед б≥олог≥чна. ќтже, повед≥нкою њњ керують матер≥альн≥ потреби, ¤к≥ виступають ¤к економ≥чн≥ ≥нтереси.

–инкова економ≥ка Ї тим середовищем, в ¤кому потр≥бн≥ умови конкурентного господарюванн¤, тобто в≥льний доступ кожного члена сусп≥льства до будь-¤ких вид≥в економ≥чноњ д≥¤льност≥.

5. ќсновн≥ проблеми становленн¤ ринковоњ економ≥ки в ”крањн≥.

1	2	3	4	5	6	7

Ќазва: –инок та його м≥сце в систем≥ сусп≥льного виробництва
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-12-15 (6869 прочитано)