Логіка > Шпори з логіки
Розрізняють два види неповної індукції: популярну та наукову.
В популярній індукції узагальнення здійснюються на основі перерахування ознак
предметів/явищ (ознак хвороби, наближення дощу тощо), які неодноразово спостерігались
в буденному житті. Історично – це початковий етап пізнання світу. Але якщо зустрічається
бодай один факт, що заперечує популярну індукцію, її узагальнення вважається
хибним. “Все, що літає – птах чи комаха. Кажан літає, але він не птах і не комаха”.
Наукова індукція своєму узагальненні визначає ознаки предметів та явищ цілеспрямовано,
шляхом кваліфікованого (репрезентативного, статистичного) добору.
20. Безпосередні умовиводи.
Безпосередні умовиводи – це одержання нових знань шляхом перетворення логічної
форми одного і того же судження. Ці перетворення можуть здійснюватись внаслідок
таких логічних операцій: перетворення, обернення, протиставлення предикату і
умовиводи згідно логічному квадрату.
Перетворення (превращение) – це встановлення відношення до Суб’єкта судження
(S) протилежного вихідному Предиката (Р). Наприклад: S є Р перетворюється на
S не є не-Р. “Вишня є ягода” в “Вишня не є не-ягода”. “Сало свині їстівне” перетворюється
в “Сало не є неїстівним”.
Обернення – це логічне перетворення, в наслідок якого Суб’єкт вихідного судження
стає у висновку Предикатом, а Предикат – Суб’єктом. Обернень буває декілька
видів. Простим називається обернення в якому об’єм S і Р залишається незмінним.
Воно справедливе, повне, тоді коли S і Р розподілені. Київ – столиця України.
Столиця України – Київ. Якщо ж S і Р не розподілені, то таке просте обернення
буде оберненням з обмеженням.
Можна робити обернення з одноразовим врахуванням якості і кількості Суб’єкта
в судженні. Тут перетворюються:
Загальностверджувальні судження (А) перетворюються в частковостверджувальні
(І) без обмежень: “Всі студенті нашої групи здали іспити з логіки” в “Деякі
студенти з нашої групи склади іспити з логіки.
Всі S є Р
Деякі S є Р
Загальнозаперечні судження (Е) перетворюються на таке ж (Е) без обмежень
з перестановкою S і Р: “Жоден студент нашої групи не є двієчником” в “Жоден
двієчник не є студент нашої групи”
Жодне S не є Р
Жодне
Р не є S
Частковостверджувальні (І) судження перетворюються в частковостверджувальні
(І) з перестановкою S і Р. Деякі відмінники є студентами нашої групи. – Деякі
студенті нашої групи є відмінниками.
Деякі S є
Р
Деякі Р є S
Частковозаперечні (О), як правило не перетворюються, бо предикат його розподілений,
а отже у висновку судження перетвориться на загальностверджувальне(А). Якщо
“Деякі студенти нашої групи не є відмінниками”, то це не означає, що “Відмінник
– не член нашої групи”
Протиставлення предикату (Р)- це судження в яких Суб’єктом стає поняття,
що протилежне Предикату вихідного судження, а Предикатом – суб’єкт. Таким чином
виясняється відношення S до не-Р:
Загальностверджувальне (A) перетворюється в загальнозаперечне(E):
Всі S є Р в Жодне не-Р не є S .
Загальнозаперечне (Е) - в частковостверджевальне (І):
Жодне S не є Р в Деякі не-Р є S.
Частковостверджувальні (І) засобами протиставлення предикату на перетворюються,
бо “Деякі S є Р” не означає, що “Деякі S не є не-Р”.
Частковозаперечні судження (О) перетворюються в частнковозстверджувальні(І).
Якщо вірно “Деякі S є Р”, то вірно і “Деякі не-Р є S”.
14. Правила логічного квадрату.
ПРОТИЛЕЖНІСТЬ
(КОНТРАРНІСТЬ)
П П
І І
Д Д
П П
О О
ПРОТИРІЧЧЯ (КОНТРАДИКТОР-НІСТЬ)
|
|
Р Р
Я Я
Д Д
К К
У У
В В
А А
Н Н
Н Н
Я Я
ЧАСТКОВА СУМІСНІСТЬ
(СУБКОНТРАРНІСТЬ)
Співвідношення обсягу категоричного судження:
А - Загальностверджувального: Всі S є Р.
Е - Загальнозаперечного: Всі S не є Р.
І - Частковостверджувального: Деякі S є Р.
О - Частковозареперечного: Деякі S не є Р.
21/22/23. Категоричний силогізм, його правила, модуси та фігури
Силогізм – це дедуктивний умовивід, в якому з категоричних суджень-посилок,
зв’язаних загальним терміном-поняттям, виводиться третє судження – висновок
(заключення).
Категоричний силогізм – це умовивід з двох категоричних (kategorikos – ясний,
безумовний) суджень. Він складається з трьох категоричних суджень, два з яких
є посилками, а третій – заключенням (висновком).
Береза (S) - дерево (Р)
Дерево(S) – рослина (Р)
Береза(S) – дерево (Р)
Складові категоричного силогізму називаються:
А. Меншим терміном називається поняття, яке у судженні (S є Р) висновку є
Суб’єктом (S)
Б. Більшим терміном – поняття, яке у висновку є Предикатом (Р).
Кожний із меншого і більшого термінів висновку (ці терміни називаються крайніми)
входять не лише у висновок, але також порізно в обидві посилки.
Правила термінів категоричного силогізму:
1. В кожному К.С. має бути три терміни: більший, менший і середній.
2. Середній термін повинен бути розподіленим (взятий повністю) хоча б в одній
посилці. Для цього він логічно має бути або Суб’єктом в загальному судженні,
або Предикатом заперечного судження.
3. Термін, що нерозподілений в посилках, не може біти розподіленим у висновку
(заключенні).
Правила посилок категоричного силогізму:
1. З двох часткових посилок неможливо зробити висновок.
2. Якщо одна з посилок часткова (Деякі...), то і висновок буде частковим.
3. Якщо одна з посилок буде від’ємною (“Жоден..., ніхто...”; “... не є...,
...не-Р”, то і висновок буде від’ємним.
Модуси категоричного силогізму:
В посилках простого К.С. середній термін (М) може займати місце Суб’єкта
чи Предиката. В залежності від цього існує чотири види, що їх називають модусами,
силогізму:
В першій фігурі М виступає Суб’єктом в першій і Предикатом в другій.
В другій фігурі М – Предикат і в першій, і в другій посилках.
В третій фігурі М - Суб’єкт в обох посилках.
В четвертій фігурі М – Предикат в більшій і Суб'єкт в меншій посилках.
Графічно це зображується так:
1.
М P 2. P M
S M S M
Назва: Шпори з логіки Дата публікації: 2006-02-03 (8757 прочитано) |