≤ноземна мова > Ќайпродуктивн≥ш≥ суф≥кси

ћодел≥ ћ5 - Днеел≥зована топооснова + складений суф≥кс -≥вськ- / њвськ-" (Ѕ≥лики - Ѕ≥лик≥вська), ћ6 - Днеел≥зована топооснова + складений суф≥кс -инськ-" ( уземи -  уземинська) та ћ7 - Днеел≥зована топооснова + складений суф≥кс -енськ-" (√ородище - √ородищенська) малопродуктивн≥ ≥ представлен≥ ¤к назви полк≥в та сотень поодинокими дериватами.
¬≥дтопон≥мн≥ прикметники - назви одиниць адм≥н≥стративно-територ≥ального под≥лу в ”крањн≥ ’≤≤≤ ст. - представлен≥ морфолог≥чними вар≥антами. Ѕариш≥вка - Ѕариш≥вська, Ѕариська;  ишеньки -  иш≥нська,  ишеньк≥вська;  озелець -  озельська,  озелецька; ѕереволочна - ѕереволочинська, ѕереволочанська; Ѕагачка - Ѕагацька, Ѕагачанська; —енча - —енчанська, —енецька;  омишн¤ -  омишанська,  омишн¤нська. “аке морфолог≥чне вар≥юванн¤ ад'Їктон≥м≥в зумовлюЇтьс¤: а) уживанн¤м прикметник≥в, утворених у р≥зн≥ ≥сторичн≥ епохи за допомогою синон≥м≥чних суф≥кс≥в: ѕереволочна - ѕереволочинська, ѕереволочанська; б) здатн≥стю одного й того ж топон≥ма утворювати прикметники за к≥лькома модел¤ми:  омишн¤ -  омишанська,  омишн¤нська; в) аналог≥Їю, ¤ка особливо активно д≥Ї серед утворень в≥д топон≥м≥в з морфолог≥чно непох≥дною основою.

1.4. ƒосл≥дженн¤ лексем з суф≥ксами субТЇктивноњ оц≥нки у роман≥ ћ.√.≤васюка "Ѕалада про вершника на б≥лому кон≥".

« погл¤ду використанн¤ украњнська лексика Ї розгалуженою системою лексичних шар≥в, кожен ≥з ¤ких об'ЇднуЇ в соб≥ слова певноњ сфери використанн¤ або призначенн¤ у процес≥ мовного сп≥лкуванн¤.

ќснову лексичного складу мови становить загальновживана лексика, що вживаЇтьс¤ в р≥зних жанрах ус≥х стил≥в ≥ Ї стил≥стичним тлом (фоном) дл¤ ≥нших шар≥в лексики, ¤ким притаманне певне стил≥стичне забарвленн¤. ƒл¤ загальновживаноњ лексики не властиве оц≥нне чи емоц≥йно-експресивне забарвленн¤, але частина загальновживаних сл≥в, набуваючи емоц≥йно-експресивних суф≥кс≥в, може переходити в розр¤д емоц≥йно-експресивноњ лексики, ¤ка використовуЇтьс¤ в художньому та публ≥цистичному стил¤х, в ус≥х п≥дстил¤х. ≈моц≥йно-експресивн≥ слова, кр≥м пон¤т≥йного, мають ще й емоц≥йне значенн¤, вказують на позитивну або негативну оц≥нку й тому мають експрес≥ю (тобто сильне вираженн¤ зм≥сту чи емоц≥й). “ака лексика служить дл¤ ≥нтенсивного вираженн¤ почутт≥в, емоц≥й, позитивних чи негативних оц≥нок, вона здатна викликати у¤вленн¤ й асоц≥ац≥њ. ƒо таких сл≥в належать: любов, щаст¤, ласка, вт≥ха, рад≥сть, мудр≥сть, добро, благочест¤, милосерд¤, щир≥сть, чесн≥сть, коханн¤, сум, горе, жаль, туга, дурень, недотепа, розз¤ва, ледащо; мат≥нко, доленько, серденько, донечко, хлопчисько, козаченько, д≥вчинонька, м≥с¤ченько, кониченько, бабище, гарнесенький, легесенький, сам≥с≥нький тощо.

ƒл¤ досл≥дженн¤ нами використано текст роману ћ.≤васюка "Ѕалада про вершника на б≥лому кон≥" ≥ ми виписуЇмо ≥ опрацьовуЇмо слова з суф≥ксами суб'Їктивноњ оц≥нки, тобто емоц≥йно-експресивн≥.

—еред емоц≥йно-експресивноњ вид≥л¤Їтьс¤ поетична лексика. ÷е вживан≥ переважно в поетичному мовленн≥ слова, ¤к≥ надають йому мелозвучност≥, урочистост≥, п≥днесеност≥, образност≥. ¬они здатн≥ викликати в читача естетичну насолоду. „астина таких сл≥в прийшла в украњнську мову з фольклору: гай зелененький, хрещатий барв≥нок, коник вороненький, козак молоденький, козаче-соколе, д≥вчина-калина, б≥леЇ личко, кар≥њ оч≥, голубонька, серденько, чистеЇ поле, синЇЇ море, м≥с¤ць ¤снесенький, темна¤ н≥чка, буйний в≥тер, вишневий садочок, др≥бн≥ сльози, жива вода, золот≥њ шабельки, кленов≥ мости, ¤сн≥ зор≥. «начну к≥льк≥сть поетичних сл≥в украњнська мова успадкувала ≥з старослов'¤нськоњ: ст¤г, правиц¤, чоло, вуста, рамена, перли, благословл¤ти, возлюбити, соратник, при¤знь та ≥н. “аку лексику прийн¤то називати книжною. ƒо поетичноњ лексики украњнськоњ мови надходить поповненн¤ ≥ з художнього мовленн¤: чари, розк≥ш, мр≥¤, над≥¤, щирий, неозорий, лел≥¤ти, дитинно та ≥н. ” роман≥ використан≥ так≥: чистий струмочок, син≥ хмарки, сльозинка, ¤сна¤ з≥ронька, голубонька, св≥тлеЇ сонечко, с≥дельце.

ѕобутова лексика охоплюЇ слова, що називають побут р≥зних соц≥альних груп. ¬она найближче стоњть до загальновживаноњ, але в≥др≥зн¤Їтьс¤ специф≥чним побутов≥змом. ÷е назви од¤гу, речей, њж≥, хатнього начинн¤, розваг, звичањв певноњ соц≥альноњ групи людей чи жител≥в певноњ територ≥њ. Ќаприклад:

“ут њли розн≥њ потрави,

≤ все з полив '¤них мисок,

≤ сам≥ гарн≥њ приправи

« нових кленових тар≥лок:

—вин¤чу голову до хр≥ну

≤ локшину на перем≥ну,

ѕот≥м з п≥длевою ≥ндик;

Ќа закуску кул≥ш ≥ кашу

Ћем≥шку, зубц≥, путрю, квашу

≤ з маком медовий шулик.

(≤. отл¤ревський)

” роман≥ використовуютьс¤ так≥ слова з ц≥Їњ категор≥њ; винце, вужища (шнур≥вки), вогник, м≥сток, горн¤тко, в≥конечко, дол≥вка, в≥конце, лавчина, будиночок, с≥дельце, дукатик, тал¤рчик, житечко, пшеничка, гарбузик, ¤гн¤тко, когутик, кон¤ка, худ≥бка, худобина.

¬ активному словнику мови перебувають слова, що в даний час вживаютьс¤ часто й не мають значенн¤ давност≥ чи новизни. ѕасивний запас украњнськоњ лексики становл¤ть:

а) слова, ¤к≥ вже застар≥ли ≥ вийшли або виход¤ть з ужитку;

б) нов≥ слова, що ще не закр≥пилис¤ й не стали в мов≥ загальнов≥домими та загальновживаними. ќтже, в пасивному запас≥ украњнськоњ лексики збер≥гаютьс¤ ≥сторизми, архањзми та неолог≥зми.

“ематично роман ћ.≤васюка "Ѕалада про вершника на б≥лому кон≥" Ї ≥сторичним твором. “ому природно, що автор вдавс¤ до використанн¤ широкого кола ≥сторизм≥в, щоб створити колорит епохи, про ¤ку йдетьс¤ у твор≥, з максимальною точн≥стю передати особливост≥ сусп≥льно-економ≥чного житт¤, побуту ≥ культури буковинц≥в у XVI - XVII ст.

” роман≥ "Ѕалада про вершника на б≥лому кон≥" серед сл≥в ≥з суф≥ксами суб'Їктивноњ оц≥нки практично вс≥ належать до уснорозмовних через те, що вони емоц≥йно забарвлен≥.

Ћексика мови пост≥йно збагачуЇтьс¤. ¬ процес≥ мовного сп≥лкуванн¤ одне й те ж саме пон¤тт¤ характеризуЇтьс¤ з р≥зних бок≥в, вид≥л¤ютьс¤ нов≥ його ознаки. ÷е призводить до утворенн¤ нових сл≥в. ” лексемах може в≥дбиватись ставленн¤ мовц≥в до предмет≥в реального св≥ту, њхн≥ емоц≥њ та волеви¤вленн¤. ћ≥ж словами, що позначають одне розгалужене пон¤тт¤ чи його компоненти або р≥зн≥ в≥дт≥нки й оц≥нки, встановлюютьс¤ близьк≥ зв'¤зки. ѓх називають синон≥м≥чними, а слова - синон≥мами.

ƒек≥лька синон≥м≥в, що мають одне сп≥льне значенн¤ називають синон≥м≥чним р¤дом. ” роман≥ ћ.≤васюка ≥з сл≥в, що мають суф≥кси суб'Їктивноњ оц≥нки можна скласти так≥ синон≥м≥чн≥ р¤ди:

- широченний, грубезний;

- ¤гн¤тко, маржинка;

- хлопчисько, бахурисько;

- чолов '¤га, здоровань;

- рубака, зар≥з¤ка;

- юрмисько, гульбище;

- вовчук, зв≥рюка;

- бо¤рчук, паничик;

- низенький, маленький, куценький, коротесенька;

- вовкувате, мовчкуватий;

- численна, величезна, важенний.

≤з сл≥в роману ћ.≤васюка "Ѕалада про вершника на б≥лому кон≥", що мають суф≥кси суб'Їктивноњ оц≥нки можна скласти так≥ пари антон≥м≥в:

- вузенький Ч широченний, грубезний;

- височенний Ч низенький, куценький, коротесенький;

- чолов '¤га - дитинка (контекст.);

- бидло - бо¤рчук, паничик;

- коротесенька Ч довжелезний.

” роман≥ ћ.√.≤васюка "Ѕалада про вершника на б≥лому кон≥" емоц≥йно маркована лексика вживаЇтьс¤ досить широко. ѕереважна б≥льш≥сть њњ творитьс¤ за допомогою морфем емоц≥йно-експресивноњ оц≥нки. «а значенн¤м серед ц≥Їњ лексики виразно вид≥л¤Їтьс¤ найб≥льший пласт сл≥в, за допомогою ¤ких читач легко здогадуЇтьс¤ про авторське ставленн¤ до того чи ≥ншого персонажу. —л≥д вказати ≥ на "соц≥альну" маркован≥сть емоц≥йноњ лексики у роман≥: представники "верх≥вки" зображуютьс¤ переважно негативно, за допомогою суф≥кс≥в згруб≥лост≥ (-иськ-, -ик-, -юк-, -чук-, -ло-, -юга-), а сел¤ни користуютьс¤ прихильн≥стю письменника (-к-, -ичк-, -очк-, -оньк-, -еньк- тощо).

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14

Ќазва: Ќайпродуктивн≥ш≥ суф≥кси
ƒата публ≥кац≥њ: 2006-03-30 (4602 прочитано)