√рош≥ ≥ кредит > √рош≥ ¤к економ≥чна ц≥нн≥сть ф≥лософсько-психолог≥чний аспект

2. ќпрацьовуЇтьс¤ можлив≥сть випуску ощадних сертиф≥кат≥в Ќацбанку, виражених у доларах —Ўј, та депозитних сертиф≥кат≥в у карбованц¤х. ” такий спос≥б грош≥ комерц≥йних банк≥в, а через них ¾ п≥дприЇмств ≥ населенн¤ моб≥л≥зуватимутьс¤ на розв¢¤занн¤ найважлив≥ших проблем. ¬одночас нейтрал≥зуватиметьс¤ небажаний вплив в≥льних грошей на зростанн¤ ц≥н.

™ можлив≥сть –ќ«ћ≤ў≈ЌЌя ƒ≈–∆ј¬Ќ»’ ÷≤ЌЌ»’ ѕјѕ≈–≤¬ ¬ ” –јѓЌ—№ ≤… ƒ≤ј—ѕќ–≤. ƒо под≥бного кроку свого часу вдавс¤ ≤зрањль, почавши розм≥щенн¤ за кордоном державних бон≥в. —под≥ваЇмось, що цей зах≥д не т≥льки допоможе залучити тверду валюту дл¤ п≥днесенн¤ економ≥ки ”крањни, а й матиме значний морально-консол≥дуючий ефект.

3. ѕередбачено створенн¤ розгалуженоњ мереж≥ рег≥ональних дил≥нгових центр≥в, що функц≥онуватиме у реальному режим≥ часу. ¬≥льна, регульована державою куп≥вл¤-продаж державних ц≥нних папер≥в та кредитних ресурс≥в забезпечить визначенн¤ реальноњ ц≥ни грошей та взаЇмовиг≥дне регулюванн¤ попиту та пропозиц≥њ на грош≥.

Ќацбанк вважаЇ за необх≥дне продовжувати курс на створенн¤ умов дл¤ об¢Їктивного формуванн¤ курс≥в, захисту нац≥ональноњ валюти та стаб≥л≥зац≥њ нац≥ональноњ грошовоњ системи в ц≥лому, на розвиток внутр≥шнього валютного ринку. ÷е дасть змогу скоротити деф≥цит плат≥жного балансу, зб≥льшити надходженн¤ ≥ноземноњ валюти, створити умови дл¤ економ≥чно обгрунтованого ≥мпорту необх≥дних товар≥в.

ѕ≥двищенн¤ об¢Їктивност≥ курсоутворенн¤ йтиме шл¤хом децентрал≥зац≥њ та л≥берал≥зац≥њ валютного ринку. Ќалежний контроль блокуЇ вплив р≥зних випадковостей та маф≥озних структур на визначенн¤ курс≥в, спроби спекул¤ц≥њ на курсових р≥зниц¤х. —творювана мережа рег≥ональних б≥рж працюватиме у режим≥ реального часу з метою дос¤гненн¤ Їдност≥ курс≥в.

 омерц≥йн≥ банки Ї повноправними суб¢Їктами валютного ринку, що спри¤тиме об¢Їктив≥зац≥њ курсоутворенн¤. ѕоетапно в≥дм≥н¤ютьс¤ обмеженн¤ на пр¤м≥ валютн≥ в≥дносини м≥ж комерц≥йними банками. « метою недопущенн¤ валютних спекул¤ц≥й та дл¤ зниженн¤ ризик≥в втрат внасл≥док зм≥ни курс≥в комерц≥йним банкам встановлюватимутьс¤ л≥м≥ти в≥дкритих валютних позиц≥й, ¤к≥ регламентують сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж вимогами та зобов¢¤занн¤ми комерц≥йних банк≥в у нац≥ональн≥й валют≥.

—творюЇтьс¤ автоматизована система торг≥вл≥ валютою, що прискорить розрахунки; запроваджуютьс¤ нов≥ дл¤ нас форми торг≥вл≥ валютою: форвардн≥, опц≥онн≥, ф¢ючерсн≥.

÷≥ заходи дадуть змогу заборонити в≥дкритт¤ поточних рахунк≥в резидент≥в в ≥ноземних банках. –озрахунки зд≥йснюватимутьс¤ через кореспондентськ≥ рахунки уповноважених комерц≥йних банк≥в.  оло уповноважених банк≥в в м≥ру потреби буде розширюватис¤ з одночасним посиленн¤м вимог щодо проведенн¤ валютних операц≥й та п≥двищенн¤ њх л≥кв≥дност≥.

«ахист нац≥ональноњ валюти вимагаЇ повну заборону об≥гу ≥ноземноњ валюти, котре доц≥льно зробити до грошовоњ реформи. Ќацбанком 25 травн¤ зак≥нчено переЇстрац≥ю л≥ценз≥й на право зд≥йсненн¤ торг≥вл≥ та наданн¤ послуг за ≥ноземну валюту. ƒокументи на переЇстрац≥ю приймаютьс¤ т≥льки в≥д суб¢Їкт≥в господарськоњ д≥¤льност≥, ¤к≥ отримували у 1994 роц≥ середньом≥с¤чну виручку не нижче 70 тис. дол. —Ўј.

«ахист нац≥ональноњ валюти вимагаЇ запровадженн¤ л≥цензуванн¤ валютних кредит≥в в≥д нерезидент≥в ¾ зовн≥шн≥й борг може зростати т≥льки у зв¢¤зку з вир≥шенн¤м гостро значущих загальнонац≥ональних завдань.

«д≥йснюЇтьс¤ комплекс заход≥в дл¤ нарощуванн¤ у 1995 роц≥ золотовалютних резерв≥в Ќацбанку до 1,5 млрд.дол. —Ўј. Ќими п≥дтримуватиметьс¤ куп≥вельна спроможн≥сть та стаб≥льн≥сть нац≥ональноњ грошовоњ одиниц≥ п≥д час ц≥лком ймов≥рних коливань попиту та пропозиц≥њ нап внутр≥шньому валютному ринку.

6. ћетоди регулюванн¤ ≥нфл¤ц≥њ

“ривалий час економ≥чна наука ≥ практика оц≥нювали ≥нфл¤ц≥ю виключно негативно. ѕочинаючи з 60-х рок≥в ставленн¤ до ≥нфл¤ц≥њ дещо зм≥нилос¤, стало диференц≥йованим. як зазначалос¤ вище, б≥льш≥сть економ≥ст≥в (заруб≥жних ≥ в≥тчизн¤них) визнала, що УповзучаФ ≥нфл¤ц≥¤ маЇ позитивний вплив на соц≥ально-економ≥чний розвиток ≥ т≥льки на вищих стад≥¤х набуваЇ руйн≥вного характеру. “ому ≥ проблема боротьби з ≥нфл¤ц≥Їю набула характеру њњ регулюванн¤ з боку держави. ќсновна мета такого регулюванн¤ пол¤гаЇ в тому, щоб стримати ≥нфл¤ц≥ю в розумних межах ≥ не допустити розгону њњ темп≥в до розм≥р≥в, загрозливих дл¤ соц≥ально-економ≥чного житт¤ сусп≥льства.

«м≥на ставленн¤ до ≥нфл¤ц≥њ зумовлена тим, що в умовах глибокого державно-монопол≥стичного втручанн¤ в економ≥ку диспропорц≥йн≥сть њњ розвитку стаЇ неминучою, а ≥нфл¤ц≥¤ ¾ внутр≥шньо властивою. “ому об¢Їктивно мова може йти лише про стриманн¤ ≥нфл¤ц≥њ на певному р≥вн≥, а не про ц≥лковите њњ переборенн¤.

” розвитку ≥нфл¤ц≥йного процесу маЇ м≥сце Укритична точкаФ, за ¤кою ≥нфл¤ц≥¤ вступаЇ в ¤к≥сно ≥ншу стад≥ю, коли подальше зростанн¤ грошовоњ маси та грошових доход≥в окремих економ≥чних суб¢Їкт≥в стаЇ недоц≥льним. ÷е зумовлюЇтьс¤ тим, що темпи знец≥ненн¤ грошей у певний момент починають випереджати темпи зб≥льшенн¤ грошовоњ маси ≥ тод≥ реальна варт≥сть њњ зменшуЇтьс¤, незважаючи на ном≥нальне зростанн¤. ¬≥дпов≥дно ≥ реальн≥ доходи економ≥чних суб¢Їкт≥в у середньому скорочуютьс¤ при њх ном≥нальному рост≥.

ƒл¤ кожного окремого суб¢Їкта Укритична точкаФ ≥нфл¤ц≥њ настаЇ не одночасно. јдже ≥нфл¤ц≥йне зростанн¤ ц≥н на р≥зн≥ групи товар≥в ≥стотно в≥др≥зн¤Їтьс¤ в час≥ ≥ темпами, що зумовлюЇ так≥ ж в≥дм≥нност≥ в знец≥ненн≥ доход≥в р≥зних груп економ≥чних суб¢Їкт≥в. Ќайшвидше ≥нфл¤ц≥¤ дос¤гаЇ Укритичноњ точкиФ дл¤ суб¢Їкт≥в з ф≥нансованими доходами та найвищою питомою вагою витрат на придбанн¤ товар≥в першоњ необх≥дност≥, найп≥зн≥ше ¾ дл¤ економ≥чних суб¢Їкт≥в, ¤к≥ мають можлив≥сть п≥двищувати своњ ном≥нальн≥ доходи швидше, н≥ж зростають ц≥ни на товари њх попиту. ÷е ¾ насамперед велик≥ монопольн≥ п≥дприЇмства, ¤к≥ мають можлив≥сть активно п≥двищувати ц≥ни на свою продукц≥ю ≥ протид≥¤ти росту ц≥н на товари, ¤к≥ вони купують, та зб≥льшувати зароб≥тну плату своњм прац≥вникам. ѕроте ≥ дл¤ таких суб¢Їкт≥в Укритична точкаФ певного часу настаЇ. “од≥ вони стають прихильниками стримуванн¤ ≥нфл¤ц≥њ ≥ вимагають в≥д ур¤ду проведенн¤ в≥дпов≥дноњ пол≥тики щодо врегулюванн¤ ≥нфл¤ц≥њ.

≤де¤ УконтрольованоњФ ≥нфл¤ц≥њ сформувалась ¤к складова частина кейс≥анськоњ теор≥њ державного регулюванн¤ економ≥ки шл¤хом втручанн¤ в платоспроможний попит.  ейнс ≥ його посл≥довники вважали, що р≥зними економ≥чними важел¤ми, в тому числ≥ зб≥льшенн¤м грошовоњ маси в об≥гу, держава може стимулювати розширенн¤ попиту, реакц≥Їю на що буде зростанн¤ пропозиц≥њ, а значить, ≥ виробництва товар≥в без п≥двищенн¤ ц≥н. ќсобливо ефективним вплив зб≥льшенн¤ грошовоњ маси вони вважали за таких умов:

1) в≥дносно в≥льна конкуренц≥¤ на ринку, коли н≥чим не обмежено д≥Ї механ≥зм ц≥ни р≥вноваги. ¬ таких умовах п≥дприЇмц≥ п≥д впливом додаткового попиту будуть за≥нтересован≥ в розширенн≥ виробництва товар≥в, нав≥ть випереджаючими темпами;

2) на¤вн≥сть на ринку резерв≥в засоб≥в виробництва ≥ робочоњ сили (неповна зайн¤т≥сть), ¤к≥ внасл≥док зб≥льшенн¤ попиту вт¤гуютьс¤ в сферу виробництва;

3) в≥льний рух позичкового процента п≥д впливом попиту ≥ пропозиц≥њ на грошовому ринку, що даЇ можлив≥сть знижувати його при випуску в об≥г додатковоњ маси грошей. ÷е призводить у свою чергу до зростанн¤ ≥нвестиц≥й ≥ послабленн¤ ≥нфл¤ц≥йного итску надлишку грошей на товарних ринках. “аке переключенн¤ додатковоњ ем≥с≥њ робить ≥нфл¤ц≥ю регульованою й ефективною нав≥ть при повн≥й зайн¤тост≥.

 ейс≥анська ≥де¤ регульваноњ ≥нфл¤ц≥њ широко використовувалас¤ на практиц≥ в 50-60-т≥ роки в б≥льшост≥ крањн ринковоњ економ≥ки. Ќа њњ основ≥ виправдовувалос¤ форсуванн¤ державних витрат, зростанн¤ бюджетних деф≥цит≥в, що стало хрон≥чним ¤вищем. ѕрактикувалас¤ пол≥тика кредитноњ експанс≥њ, л≥берал≥зац≥¤ доход≥в ≥ ц≥н тощо.

≈коном≥чна думка застер≥гала практику не ст≥льки в≥д ≥нфл¤ц≥йноњ загрози, ск≥льки в≥д загрози кризового спаду ≥ депрес≥њ, зниженн¤ платоспроможного попиту, тобто п≥дтримувала ≥дењ регульованоњ ≥нфл¤ц≥њ. ќсобливо в≥дверто ≥нфл¤ц≥йн≥ заходи проводилис¤ за виникненн¤ ознак економ≥чноњ кризи та в пер≥од депрес≥њ. ” пер≥од же Уперегр≥ванн¤Ф економ≥ки приймались анти≥нфл¤ц≥йн≥ заходи, розробл¤лис¤ спец≥альн≥ Уплани стаб≥л≥зац≥њФ.

¬се це в≥д≥грало позитивну роль у пом¢¤кшенн≥ коливань економ≥чного циклу й спри¤ло усп≥шному розвитку економ≥ки. Ѕуло дос¤гнуто довгочасне (50-60-т≥ роки) стримуванн¤ ≥нфл¤ц≥њ на УповзучомуФ р≥вн≥, що давало п≥дстави говорити про реал≥зац≥ю на практиц≥ ≥дењ УконтрольованоњФ ≥нфл¤ц≥њ.

ѕроте вже з початку 70-х рок≥в у б≥льшост≥ крањн з розвинутою ринковою економ≥кою розпочалос¤ швидке зростанн¤ ц≥н, ≥нфл¤ц≥¤ наблизилас¤ до галопуючого р≥вн¤. якщо в 1956-1965 рр. середньор≥чн≥ темпи зростанн¤ роздр≥бних ц≥н становили у —Ўј 1,7%, в јнгл≥њ ¾ 3,1, у ‘ранц≥њ ¾ 5,0, в ≤тал≥њ ¾ 3,4, то в 1975-1980 рр. ¾ в≥дпов≥дно 9,3%, 15,8, 10,5 ≥ 17,9%. “ак≥ зм≥ни були зумовлен≥ р¤дом об¢Їктивних процес≥в, ¤к≥ виключили можлив≥сть регулювати ≥нфл¤ц≥ю зг≥дно з кейс≥анськими ≥де¤ми.

÷е, по-перше, надзвичайне розбуханн¤ державних витрат, внасл≥док чого вони перестали реагувати на заходи ур¤д≥в щодо њх скороченн¤ з метою подоланн¤ ≥нфл¤ц≥њ. ѕо-друге, сфера об≥гу у вс≥х крањнах була вщерть наповнена грошовою масою, й ≥нфл¤ц≥¤ дос¤гла своЇњ Укритичноњ точкиФ. ѕо-третЇ, усп≥шний п≥сл¤воЇнний розвиток економ≥ки призв≥в до створенн¤ великих монопол≥й, високоњ монопол≥зац≥њ виробництва ≥ ринку, що деформувало в≥льну д≥ю механ≥зму ц≥ни р≥вноваги. ѕо-четверте, що чи не найголовн≥ше, в цей пер≥од загострилась економ≥чна й енергетична криза, що значно пог≥ршило умови виробництва та призвело до зростанн¤ виробничих витрат. ѕерекласти додатков≥ витрати на труд¤щих не вдалос¤ завд¤ки зм≥цненню економ≥чноњ могутност≥ та орган≥зованост≥ профсп≥лок. “ому п≥дприЇмц≥ не т≥льки не змогли заморозити зростанн¤ зароб≥тноњ плати, а й змушен≥ були п≥двищувати њњ в м≥ру росту ц≥н. –озпочавс¤ могутн≥й розворот сп≥рал≥ Узарплата ¾ ц≥ниФ, ¤кий зумовив галопуючий характер ≥нфл¤ц≥њ.

1	2	3	4	5	6	7

Ќазва: √рош≥ ¤к економ≥чна ц≥нн≥сть ф≥лософсько-психолог≥чний аспект
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (5366 прочитано)