ультура > јнтична культура
ќсобливе м≥сце в ≥стор≥њ давньогрецького зодчества належить комплексу споруд
јф≥нського акропол¤ (в≥д грец.akro Ц верхн≥й ≥ polis Ц м≥сто; п≥двищена ≥ укр≥плена
частина давньогрецького м≥ста, верхнЇ м≥сто, фортец¤ на випадок в≥йни). «руйнований
персами в 480 р. до н.е., в≥н в≥дновлюЇтьс¤ прот¤гом V ст. до н.е., стаючи символом
могутност≥ ≥ найвищого розкв≥ту јф≥н. ” створенн≥ акропол¤ велика роль належала
аф≥нському стратегу ѕериклу та скульптору ‘≥д≥ю (початок V ст. Ц 432 Ц 431 р.
до н.е.).
ƒо складу јф≥нського акропол¤ вв≥йшли парадна б≥ломармурована брама ѕроп≥лењв,
храм богин≥ Ќ≥ке (Ѕезкрилоњ ѕеремоги), ≈рехтейон (≈рехтей Ц легендарний цар)
та головний храм јф≥н Ц ѕарфенон (храм јф≥ни-д≥ви, ѕарфенос). ” центр≥ ѕарфенона
знаходитьс¤ стату¤ јф≥ни ѕарфенос роботи ‘≥д≥¤, виконана на деревТ¤ному каркас≥
≥з золота (вбранн¤ та волосс¤), слоновоњ к≥стки (т≥ло). ѕарфенон, побудований
на майданчику скел≥ на висоту близько 150 м над р≥внем мор¤, було видно не лише
з ус≥х куточк≥в м≥ста, а й з мор¤. ўе одна г≥гантська бронзова стату¤ јф≥ни
ѕромахос (воњтельниц¤) Ц шедевр скульптурноњ майстерност≥ ‘≥д≥¤. јф≥на ѕромахос,
сувора й безпощадна захисниц¤ свого м≥ста. ѕравицею спиралас¤ на спис, у л≥в≥й
руц≥ тримала щит, на голов≥ Ц шолом. ѓњ було видно з мор¤ корабл¤м, що п≥дпливали
до м≥ста.
як справжн≥й витв≥р арх≥тектурного мистецтва комплекс акропол¤ орган≥чно
поЇднувавс¤ з навколишн≥м ландшафтом. јкрополь був ≥ св¤тилищем, ≥ укр≥пленн¤м,
≥ громадським центром. Ѕ≥л¤ ¤кого проходило все сусп≥льне житт¤ громад¤н; тут
збер≥галась державна скарбниц¤, розм≥шувалась б≥бл≥отека ≥ картинна галере¤.
Ўироко в≥дом≥ також споруди ранньоњ класики Ц скарбниц¤ у ƒельфах, храм јф≥ни
на о.≈г≥на, храм «евса в ќл≥мп≥њ.
ѕереважна б≥льш≥сть твор≥в скульптурного мистецтва доби класики сто¤ли або
в храмах, або на в≥дкритому пов≥тр≥ Ц на площах, на берез≥ мор¤, у г≥мнастичних
школах дл¤ хлопчак≥в. Ѕ≥л¤ них проходили процес≥њ, св¤та, спортивн≥ ≥гри. ѕлутарх
говорив, що в јф≥нах було б≥льше статуй, н≥ж живих людей. ѕроте до нас д≥йшла
м≥зерна к≥льк≥сть ориг≥нал≥в.
√армон≥¤ ≥ пропорц≥¤ стають ≥деалом культури античноњ √рец≥њ ≥ трактуютьс¤
¤к краса людського т≥ла у поЇднанн¤ з величчю духу. Ћюдську подобу митц≥ античност≥
п≥днесли до досконалост≥ та витонченост≥, передаючи через пластику т≥ла сутн≥сть
душ≥. ласична скульптура зображувала т≥ло в рус≥, що давало можлив≥сть передавати
не лише рухи т≥ла, а й порухи душ≥. Ќайвидатн≥шим скульптором ранньоњ класики
був ћ≥рон (V ст. до н.е.), ¤кий в≥дзначавс¤ реал≥стичн≥стю створених ним образ≥в.
Ќим були виконан≥ знаменит≥ бронзов≥ статуњ УƒискоболФ (в≥дома лише в римськ≥й
коп≥њ), Ујф≥на ≥ ћарс≥й), У ороваФ тощо.
‘≥д≥й, на в≥дм≥ну в≥д ћ≥рона, в≥дходить в≥д ≥ндив≥дуальност≥ геро¤, намагаючись
вт≥лити загальний ≥деал прекрасного. √рецьке пластичне мистецтво стало вт≥ленн¤м,
за виразом ‘.Ќ≥цше, аполлон≥йськоњ модел≥ античноњ культури. јполлон уособлював
не лише ≥деал краси, а й рац≥онал≥стичне сприйн¤тт¤ св≥ту. “ому пластичному
мистецтву притаманн≥ почутт¤ м≥ри, самообмеженн¤, свобода в≥д диких порух≥в,
рац≥онал≥зм пропорц≥й у њх божественн≥й гармон≥њ. √арн≥ овальн≥ форми набувають
≥деальних рис: велик≥ оч≥ з п≥дкресленими в≥ками, виразний рот, високе чоло
Ц це так званий Укласичний грецький проф≥льФ. “аких же узагальнених рис набувало
й т≥ло. ≈поха класики в≥дкидала вс≥ вади модел≥. –обила њњ досконалою. Ќайвидатн≥шою
скульптурою ‘≥д≥¤ сам≥ греки вважали «евса ќл≥мп≥йського, створеного дл¤ храму
«евса в ќл≥мп≥њ.
ћолодшим сучасником ‘≥д≥¤ був скульптор ѕол≥клет ≥з јргоса (друга половина
ст.V до н.е.), ¤кий зображував переважно атлет≥в. …ого статуњ УƒорифорФ та Уƒ≥адуменФ
в≥дом≥ в римських коп≥¤х. ѕол≥клет був також арх≥тектором театру в ≈п≥давр≥,
розрахованого на 10 тис. гл¤дач≥в, багато працював над ≥деальними пропорц≥йними
сп≥вв≥дношенн¤ми людського т≥ла, що виклав у трактат≥ У анонФ.
Ќайвидатн≥шими зодчими V ст. до н.е. були —копас ≥з ѕароса (380 Ц 350 рр.
до н.е.), ѕракситель з јф≥н (близько 390 Ц 330 рр. до н.е.), Ћ≥с≥пп (друга половина
IV ст. до н.е.) Ц придворний скульптор ќлександра ћакедонського. —кульптуру,
¤к правило, розписували. ѓњ спочатку покривали воском, а пот≥м тр≥шки п≥дфарбовували.
—копас розвинув мотиви патетичноњ (патетика Ц уславленн¤) героњки в мистецтв≥.
¬≥н один ≥з скульптор≥в √ал≥карнаського мавзолею Ц чуда античного св≥ту. ¬≥домою
скульптурою —копаса Ї У¬акханкаФ, ¤ка зображуЇ пластику рух≥в, характеризуЇтьс¤
виразн≥стю та емоц≥йн≥стю композиц≥йного р≥шенн¤. ќдним ≥з сподвижник≥в —копаса
по робот≥ над √ал≥карнаським мавзолеЇм був Ћеохар (середина IV ст. до н.е.),
на ¤кому приписують в≥дому статую Ујполлона ЅальведерськогоФ (назва походить
в≥д ¬атиканського палацу Ѕельведер, де знаходитьс¤ стату¤).
ѕракситель вн≥с у мистецтво елементи л≥рики, в≥дзначавс¤ майстерн≥стю божественних
образ≥в. ¬≥н перший почав зображати красу оголеного ж≥ночого ≥ чолов≥чого т≥ла,
активно працюючи у мармур≥. …ому належать так≥ в≥дома прац≥, ¤к Ујфрод≥та н≥дськаФ,
скульптури У—атир≥вФ, У≈ротФ тощо.
Ќа стику грецькоњ класики ≥ доби елл≥н≥зму працював ще один видатний зодчий
Ц Ћ≥с≥пп. ÷е був надзвичайно багатогранний художник, ¤кий створив скульптурн≥
групи Уѕодвиги √ераклаФ, атлет≥в, окрем≥ статуњ та портрети. —еред них Ц найв≥дом≥ший
скульптурний портрет ј.ћакедонського.
√рецький живопис був дуже поширений у —тародавн≥й √рец≥њ, та, на жаль, в≥н
майже не збер≥гс¤ до нашого часу. —южетами фресок ≥ мозањк звичайно були сцени
з м≥фолог≥њ, проте картини в≥дображали також тогочасн≥ под≥њ та побут. √реки
ц≥нували живопис не менше в≥д своЇњ скульптури. « античних джерел в≥домо про
славетних живописц≥в ѕол≥гнота, јполлодора, «евк≥са та багатьох ≥нших.
” пер≥од класики зароджуЇтьс¤ грецька трагед≥¤, досл≥вно Ц Уп≥сн¤ козл≥вФ
(в≥д грец.tragos Ц козел, або цап, та ode Ц ода, п≥сн¤). ÷е драматичний тв≥р,
у ¤кому невир≥шений сусп≥льний конфл≥кт накладавс¤ на вчинок людини, що призводило
њњ до страждань ≥ загибел≥. ” стражданн¤х геро¤ най¤скрав≥ше ви¤вл¤лас¤ г≥дн≥сть
≥ велич людини. —вого класичного вигл¤ду трагед≥њ, ¤к ≥ комед≥¤, набула на меж≥
VI-V ст. до н.е., ставши виразником соц≥альних проблем. яскравими представниками
трагед≥йного жанру в √рец≥њ були ≈сх≥л (526 Ц456 рр. до н.е.), —офокл (496 Ц
406 рр. до н.е.), ≈врип≥д (480 Ц406 рр. до н.е.).
УЅатьком трагед≥њФ вважаЇтьс¤ ≈сх≥л, автор близько 80 пСЇс, з ¤ких збереглос¤
лише с≥м. —аме в≥н ув≥в другого актора в трагед≥йне обр¤дове д≥йство, що перетворило
його у драматичний театр. «-пом≥ж образ≥в ≈сх≥ла особливе м≥сце належить ѕрометею
(трагед≥¤ Уѕрометей прикутий) Ц борцю, ¤кий св≥домо приймаЇ на себе стражданн¤
задл¤ кращоњ дол¤ людства. ћолодшим сучасником ≈сх≥ла був —офокл Ц автор таких
в≥домих твор≥в, ¤к Ујнт≥гонаФ, У≈д≥п-царФ. Ќамагаючись вр≥вноважити старе й
нове, в≥н уславлював силу в≥льноњ людини, водночас застер≥гаючи њњ в≥д порушенн¤
традиц≥йних громад¤нських та рел≥г≥йних норм житт¤. –одоначальником рац≥онал≥стично-психолог≥чноњ
драми став ≈врип≥д. «береглос¤ 17 його твор≥в, серед них Ц трагед≥њ Ућеде¤Ф,
У≤ппол≥тФ, У≈лектраФ. ƒл¤ ≈врип≥да характерне посиленн¤ ≥нтересу до дол≥ людини,
њњ приватного житт¤, критичне ставленн¤ до традиц≥йних норм житт¤, започаткуванн¤
елемент≥в диспут≥в та судових дебат≥в.
—тародавн¤ √рец≥¤ Ї батьк≥вщиною комед≥њ.
омед≥¤ (в≥д грец.komodia) Ц жанр драми, у ¤кому д≥йство ≥ характери трактован≥
у форму см≥шного, веселого. ” —тародавн≥й √рец≥њ УкомосомФ називали вир¤джену
ватагу на с≥льському св¤т≥ на честь ƒон≥с≥¤.
«асновником комед≥њ ¤к жанру вважаЇтьс¤ јр≥стофан (445 Ц 385 рр. до н.е.)
Ц автор понад 40 пТЇс, 11 з ¤ких д≥йшли до нас повн≥стю. ѕерша пТЇса јр≥стоф≥н≥
зТ¤вилас¤ 427 р. до н.е. п≥д чужим ≥мТ¤. …ого комед≥њ в≥др≥зн¤ютьс¤ см≥лив≥стю
фантаз≥њ, гумором, нещадним викритт¤м сучасного йому аф≥нського сусп≥льства:
Узолотоњ молод≥Ф, аристократ≥в, демагог≥в, агресивноњ пол≥тики јф≥н, т¤гар≥в
ѕелопоннеськоњ в≥йни, пол≥тик≥в ≥ ф≥лософ≥в ( леона в УќсахФ, —ократа у У’марахФ).
–¤д комед≥й јр≥стофана (Ујрхан¤ниФ, УЋ≥с≥стратаФ, УћирФ, тощо) присв¤чено в≥йн≥
≥ миру Ц пров≥дн≥й тем≥ пол≥тичних дискус≥й аф≥нського сусп≥льства.
Ќазва: јнтична культура
ƒата публ≥кац≥њ: 2006-05-04 (9744 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
