≈колог≥¤ > ¬плив природних катастроф
ƒал≥ йде опис впливу катастроф р≥зного класу на псих≥ку ........ ѕ –“«ƒ-синдром (с.пос???? стресових порушень), землетруси, паводки, ??тан≥зми. —п≥льним дл¤ вс≥х категор≥й потерп≥лих в результат≥ авар≥њ на „ј≈— було те, що був в≥дсутн≥й гострий стрес, так ¤к б≥льш≥сть не бачило самоњ авар≥њ ≥ в≥дпов≥дно в них не могло бути ¤скравих спогад≥в про саму под≥ю. “ому психотравмуючий ефект „орнобильськоњ катастрофи не Ї насл≥дком самого вибуху, а пов'¤заний з його насл≥дками, ¤к≥ в значн≥й м≥р≥ прот¤гаютьс¤ до майбутнього. 1.1/продовженн¤/ ¬плив природних та антропогенних катастроф на псих≥чний розвиток та емоц≥йн≥ стани д≥тей та п≥дл≥тк≥в. ѕсих≥чну травму можна визначити ¤к хворобливу зм≥ну у псих≥чному житт≥ людини, що ви¤вл¤Їтьс¤ в б≥льш чи менш пом≥тних ≥ тривалих зм≥нах функц≥онального стану, емоц≥йного настрою, супроводжуЇтьс¤ б≥льш-менш усв≥домленими неприЇмними переживанн¤ми, зм≥ною повед≥нки, ¤ка стаЇ подекуди неадекватною ситуац≥њ. ѕро людину з "псих≥чною травмою" кажуть - вона не в ладах з собою та навколишн≥м св≥том, вона не живе, а страждаЇ. ¬перше псих≥чний розлад ¤к насл≥док т¤жкоњ травми був описаний у 1867 роц≥ англ≥йським х≥рургом ƒжоном ≈р≥ксоном в прац≥ "«ал≥зничн≥ та ≥нш≥ травми нервовоњ системи", в ¤к≥й наводилис¤ де¤к≥ симптоми псих≥чних розлад≥в в ос≥б, ¤к≥ постраждали п≥д час зал≥зничних катастроф. ¬продовж к≥лькох тижн≥в п≥сл¤ траг≥чноњ под≥њ потерп≥л≥ пост≥йно в≥дчували "душевний дискомфорт", в них були кошмарн≥ сновид≥нн¤, тематично пов'¤зан≥ з пережитою трагед≥Їю. ќб'Їктивно в них в≥дзначали певн≥ порушенн¤ пам'¤т≥ та здатност≥ до концентрац≥њ уваги. ÷≥ симптоми ƒж.≈р≥ксон намагавс¤ по¤снити "молекул¤рним ураженн¤м спинного мозку" ≥ нав≥ть запропонував терм≥н "rail??ocy spine" ("зал≥зничний спинний мозок"). ћайже через 20 рок≥в, в 1888 роц≥ н≥мецьких невролог √ерман ќппенгейм вперше використав терм≥н "травматолог≥чний невроз", ¤кий включив до назви своЇњ книги, в ¤к≥й наголошував на емоц≥йному аспект≥ псих≥чноњ травми. Ўвейцарський досл≥дник ≈.—трел≥нг проанал≥зувавши псих≥чний стан жертв зал≥зничних катастроф, д≥йшов до висновку, що пров≥дним чинником в розвитку псих≥чного розладу Ї емоц≥йний шок, ¤кий притуплюЇ резистентн≥сть нервовоњ системи ≥ стаЇ засадовим дл¤ розвитку неврозу. ƒосл≥дник дов≥в сп≥льн≥сть законом≥рностей в механ≥зм≥ розвитку псих≥чних розлад≥в у жертв зал≥зничних катастроф та землетрусу в ≤тал≥њ (1908 р): в обох випадках близько 25% потерп≥лих скаржилис¤ на порушенн¤ сну, нав'¤злив≥ спогади й думки про пережите [213]. ѕ≥зн≥ше ≈. ренел≥н вид≥л¤Ї травматичний невроз в окрему ??олог≥чну одиницю загальноњ ???матики психопатолог≥њ. ’аракетризуючи травматичний невроз, ≈. ренел≥н в≥дзначаЇ, що не лише п≥сл¤ т¤жких, але й п≥сл¤ зовс≥м незначних нещасних випадк≥в, нав≥ть без будь-¤ких ушкоджень, можуть залишатис¤ пост≥йн≥, з часом нав≥ть прогресуюч≥ розлади. Ќайчаст≥ше скарги про пог≥ршенн¤ стану здоров'¤ (бол≥, труднощ≥ при засинанн≥, в робот≥) пов'¤зуютьс¤ безпосередньо з насл≥дками нещасного випадку. Ќастр≥й хворих звичайно пригн≥чений, можлив≥ про¤ви роздратуванн¤, плачу. ’вор≥ не здатн≥ до значних зусиль, швидко втомлюютьс¤. ѓм важко сприймати нову ≥нформац≥ю ≥ нав≥ть пригадувати вже в≥доме, але про своњ негаразди вони розпов≥дають охоче, з ус≥ма детал¤ми [260]. ƒе¤к≥ автори [272, 285] , зокрема –.Ћефтон ≥ ¬.Ќедерленд приход¤ть до висновку, що стресов≥ под≥њ виникають в тих, хто вижив п≥сл¤ катастрофи, тривал≥ псих≥чн≥ порушенн¤, ¤к≥ по¤снюютьс¤ процесом "асим≥л¤ц≥њ травматоичного досв≥ду". Ћо??????? (впродовж 15 рок≥в) досл≥дженн¤ псих≥чного розвитку д≥тей, що народилис¤ в япон≥њ в 1945 р. ≥ постраждали в≥д насл≥дк≥в ¤дерного бомбардуванн¤, проведен≥ п≥д кер≥вництвом ќ.“сузун≥, ви¤вили значн≥ в≥дм≥нност≥ в њхньому ф≥зичному ≥ розумовому розвитку. ” пор≥вн¤нн≥ з контрольною групою к≥льк≥сть ол≥гофрен≥в серед таких д≥тей зросла на 11%, хрон≥чно хворих ви¤вилос¤ б≥льше на 50%. ƒосл≥дженн¤ аналог≥чноњ групи "чорнобильських" д≥тей, ¤к≥ зазнали ≥он≥зуючого опром≥ненн¤ "≥n vitro", показала, що њхн≥й ф≥зичний розвиток в≥дпов≥даЇ норм≥, а псих≥чний у 50% випадк≥в в≥дхил¤Їтьс¤ в≥д нењ ≥ може оц≥юватис¤ ¤к "дезонтогенетична форма межовоњ ≥нтелектуальноњ недостатност≥" [202, —мекалова ™.≤.]. «а даними спостережень —.≤.яковенка, дл¤ такоњ категор≥њ д≥тей б≥льше характерн≥ ???? у формуванн≥ емоц≥йно-вольовоњ, н≥ж ≥нтелектуальноњ сфери, де можлива достатн¤ компенсац≥¤ за рахунок п≥двищеноњ уваги батьк≥в до розумового розвитку д≥тей, проте така увага може призвести до ≥ндукц≥њ тривоги [244]. ѕро психолог≥чн≥ насл≥дки ≥нших ¤дерних катастроф („ел¤б≥нськ 1957,“ри-ћай¤-јйленд , —Ўј, 1979) або вплив викид≥в рад≥оактивних речовин на псих≥чний стан населенн¤ (—емипалатинська, “омськ) науков≥й громадськост≥ майже не в≥домо, кр≥м константуванн¤ зростанн¤ р≥вн¤ тривоги населенн¤, зворотно пропорц≥йне в≥дстан≥ в≥д джерела небезпеки, п≥двищена чутлив≥сть ж≥нок, що мають маленьких д≥тей, до рад≥ац≥йноњ загрози / яковенко. ѕсихол. людини за умов рад≥оеколог≥чного лиха. - ., 1996, ст.28-44 /. ƒосл≥дженн¤ стану "стресовоњ ????" д≥тей та п≥дл≥тк≥в „орнобильського району св≥дчить, що њх перевантаженн¤ створюЇ передумови дл¤ виникненн¤ псих≥чних розлад≥в, зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ психосоматичних захворювань ≥ порушень у статевому дозр≥ванн≥ [154]. јнал≥зуючи проблему посттравматичного стресу, сл≥д в≥дзначити, що його викликають ≥ ≥нш≥ чинники. ƒосл≥дники стресу застосовують пон¤тт¤ "синдром згвалтованих" (rape-trauma syndrom), визначаючи його ¤к специф≥чний психосоматичний синдром, що спостер≥гаЇтьс¤ через певний час у третини потерп≥лих в≥д насильства. ¬ розвитку синдрому ц≥ досл≥дники виокремлюють "гостру фазу дезорган≥зац≥њ" (desorganization phase), ¤ка про¤вл¤Їтьс¤ в дезорган≥зац≥њ повед≥нки (≥мпульсивн≥ д≥њ, стан шоку, страху, тривоги, звуженн¤ св≥домост≥), емоц≥йноњ сфери (прагненн¤ власноручно покарати насильника, самозвинуваченн¤, почутт¤ провини тощо), в соматичних розладах, та "в≥ддалену фазу реорган≥зац≥њ особистост≥ та њњ повед≥нки" (reorganization process), що супроводжуЇтьс¤ втратою звичайноњ емоц≥йност≥, "травмофоб≥Їю" (в тому числ≥ агаро- та клаустрофоб≥¤ми тощо), вразлив≥стю, розладами сну, зниженн¤м сили л≥б≥до / яковенко. ѕсихол. людини за умов рад≥оеколог≥чного лиха. - ., 1996, ст.34 /. ѕри псих≥чних розладах, в≥ддалених в час≥ в≥д екстримальноњ ситуац≥њ, що њх спричинила, найчаст≥ше спостер≥галис¤: - нав'¤злив≥ пригадуванн¤ найнеприЇмн≥ших еп≥зод≥в, супроводжуван≥ почутт¤ми пригн≥ченост≥, страху, соматичними розладами; - стан в≥дчуженн¤, почутт¤ провини, втрата звичайних ≥нтерес≥в; - н≥чн≥ кошмари, пов'¤зан≥ з под≥¤ми; - п≥двищена збудлив≥сть, драт≥влив≥сть, спроможна призвести до емоц≥йного вибуху. Ќа¤вн≥сть сп≥льних симптом≥в при р≥зних за походженн¤м псих≥чних травмах з одн≥Їњ сторони ≥ њх нев≥дпов≥дн≥сть жодн≥й ≥з загальновизнаноњ ??олог≥чних форм з ≥ншоњ, ви¤вила необх≥дн≥сть згрупувати њх в окремий синдром. ћ.√орв≥ц запропонував вид≥лити њх п≥д назвою "посттравматичний стрес" (–“SD), ¤кий можна визначити ¤к "??альну реакц≥ю на ненормальну ситуац≥ю" [262]. ≈п≥дем≥олог≥чна оц≥нка поширеност≥ –“SD, що грунтуЇтьс¤ на результатах псих≥атричних обстежень потерп≥лих внасл≥док масштабних екстремальних ситуац≥й (катастроф, в≥йн тощо), св≥дчить, що це захворюванн¤ може охопити в≥д 15% до 40% потерп≥лих - залежно в≥д р≥вн¤ њхньоњ соцальноњ захищеност≥. ѕри стих≥йних лихах к≥льк≥сть ос≥б з симптомами посттравматичного розладу становить в≥д 10% до 50% жертв. “ак, серед мешканц≥в ћехико —≥т≥ п≥сл¤ в≥домого катастроф≥чного землетрусу було ви¤влено 49-52% ос≥б з ознаками –“SD. «а даними √лезер (1981), у 30% потерп≥лих в≥д повен≥ симптоми псих≥чного розладу спостер≥галис¤ через 4-5 рок≥в. —еред потерп≥лих вживанн¤ алкоголю зросло на 30%, а тютюнопал≥нн¤ - на 44%. ўо стосуЇтьс¤ д≥тей, то за даними ≈.ƒебл≥нгера, посттравматичн≥ стресов≥ розлади спостер≥галис¤ у 6-20% потерп≥лих в≥д сексуальноњ агрес≥њ; в 72 ≥з 100 школ¤р≥в, за даними .Ќ≥дер, ¤к≥ перебували п≥д обстр≥лом снайпера ≥ були обстежен≥ через 14 м≥с¤ц≥в п≥сл¤ ≥нциденту [273]. ”загальненн¤ даних багатьох досл≥дник≥в дозволило ƒж.’алзеру д≥йти висновку, що к≥льк≥сть хворих на –“SD серед громад¤н —Ўј на 1987 р≥к (звичайний за кл≥ьк≥стю екстремальних под≥й) становить 1-2% всього населеннн¤ крањни, тобто 2,4 млн - 4,8 млн чол. —к≥льки таких хворих на терен≥ колишнього —–—–, зокрема в ”крањн≥, - можна лише здогадуватис¤. Ќа думку б≥льшост≥ досл≥дник≥в –“SD, цей розлад псих≥чноњ д≥¤льност≥ Ї насл≥дком екстраординарноњ психотравмуючоњ под≥њ (life stress ivent), ¤ка перевищуЇ адаптац≥йн≥ можливост≥ людини ≥ супроводжуЇтьс¤ в≥дчутт¤м страху, безпорадност≥. ѕсихотравмуюча под≥¤ може стосуватис¤ окремоњ людини (через смерть близького, згвалтуванн¤ тощо), групи або всього населенн¤ (земл¤, в≥йна). ѕевн≥ псих≥чн≥ травми завжди виникають –“SD (тортури, знущанн¤), ≥нш≥ - т≥льки в окремих випадках (значн≥ пожеж≥, авар≥њ на транспорт≥). „им тривал≥шим Ї вплив травмуючоњ ситуац≥њ, тим б≥льша ймов≥рн≥сть розвитку –“SD. ћасов≥ лиха Ї найпоширен≥шою ≥ найнебезпечн≥шою причиною виникненн¤ –“SD. “.ћолес запропонував таку класиф≥кац≥ю масових лих: ѕриродн≥: 1) кл≥матичн≥ (урагани, смерч≥, повен≥); 2) сейсм≥чн≥ (землетруси, виверженн¤ вулкан≥в, цунам≥).
Ќазва: ¬плив природних катастроф
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (11849 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
