
		√оловна Ј «амовити реферат Ј √остьова к≥мната Ј ѕартнери Ј онтакт Ј



		ѕошук



		–екомендуЇм

≈коном≥чна теор≥¤ > ¬ексельний об≥г ≥ перспективи його розвитку в ”крањн≥

¬ексельний об≥г ≥ перспективи його розвитку в ”крањн≥

—тор≥нка: 1/16

ѕЋјЌ

¬ступ._____________________________________________________3

ћетодолог≥чн≥ основи вексельноњ форми ф≥нансових взаЇморозрахунк≥в.

—утн≥сть ≥ види вексел≥в._______________________________5

¬ексельне право та його основн≥ системи._______________13

”часники вексельноњ схеми взаЇморозрахунк≥в, орган≥зац≥¤ та технолог≥¤.__________________________________________24

ƒосл≥дженн¤ досв≥ду використанн¤ вексельноњ форми в ”крањн≥.

ќб≥г вексел¤ дл¤ покритт¤ взаЇмноњ заборгованост≥ субТЇкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥.___________________________43

ѕрактика вексельного об≥гу в р≥зних галуз¤х народного господарства.________________________________________53

—утн≥сть та класиф≥кац≥¤ активних операц≥й банк≥в з вексел¤ми.__________________________________________60

ѕравове регулюванн¤ вексельного об≥гу в ”крањн≥.________69

”досконаленн¤ окремих елемент≥в вексельного об≥гу.

Ќедол≥ки вексельного об≥гу в ”крањн≥ та шл¤хи його можливого покращенн¤._______________________________79

Ѕухгалтерський обл≥к вексел≥в ≥ оподаткуванн¤ операц≥й з вексел¤ми.__________________________________________86

ѕрактичн≥ рекомендац≥њ щодо заповненн¤ вексел≥в._______91

¬исновки.________________________________________________102

—писок л≥тератури.________________________________________108

ƒодатки._________________________________________________113

¬—“”ѕ

∆оден з ≥нструмент≥в сучасного ф≥нансового ринку, кр≥м, природно, самих грошей, у вс≥х численних про¤вах њх економ≥чних функц≥й, не може зр≥вн¤тис¤ за своЇю ≥стор≥Їю ≥ значенн¤м з векселем. ¬ласне, розвиток вексельного об≥гу певною м≥рою обумовив перетворенн¤ вс≥х грошових розрахунк≥в у безгот≥вкову форму. –оль ≥ значенн¤ вексел¤ завжди п≥дтримувалис¤ вексельним правом ≥ забезпечувалис¤ державою. ¬ексел≥ активно використовувалис¤ ≥ використовуютьс¤ у м≥жнародних ≥ внутр≥шн≥х розрахунках крањн з розвиненою економ≥кою.

Ќин≥, на жаль, не можна стверджувати, що вексель, ¤к ≥нструмент ф≥нансово-правового регулюванн¤, м≥цно ув≥йшов ≥ широко використовуЇтьс¤ у цив≥льно-правових в≥дносинах, ¤к≥ динам≥чно розвиваютьс¤ в ”крањн≥.

” колишньому —–—– вексель набув широкого поширенн¤ в пер≥од Ќ≈ѕу. ” подальш≥ роки використанн¤ вексел¤ було обмежене через р¤д об'Їктивних ≥ суб'Їктивних причин: монопол≥њ державноњ власност≥ на засоби виробництва, адм≥н≥стративно-плановоњ економ≥ки, ц≥льового ф≥нансуванн¤ народного господарства. ” подальшому, при проведенн≥ ф≥нансово-кредитноњ реформи вексель взагал≥ був практично виключений з товарно-грошового об≥гу. Ќаприк≥нц≥ 80-х рок≥в в умовах реформ, викликаних перебудовою в —–—–, у процес≥ виникненн¤ р≥зних форм власност≥, розвитку п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, становленн¤ системи комерц≥йних кредитних установ ≥ ≥нших ф≥нансових ≥нститут≥в використанн¤ вексел¤ стало реальною необх≥дн≥стю. ¬ексель Ї ≥нструментом, без ¤кого важко у¤вити сучасн≥ кредитно-розрахунков≥ в≥дносини, що виникають у цив≥льно-правовому об≥гу.

¬ умовах переходу до ринковоњ економ≥ки виникла об'Їктивна необх≥дн≥сть формуванн¤ профес≥йного вексельного ринку в ”крањн≥. ¬ексел≥ кредитних установ, ф≥нансових ≥ страхових компан≥й, великих п≥дприЇмств стають об'Їктами б≥ржових торг≥в. «а допомогою вексельних програм зд≥йснюютьс¤ спроби розв'¤занн¤ проблеми неплатеж≥в, зд≥йсненн¤ взаЇмозал≥к≥в заборгованост≥, а також розробл¤ютьс¤ ≥ зд≥йснюютьс¤ ≥нш≥ ф≥нансов≥ програми.

ѕоверненн¤ вексел¤ до економ≥ки ”крањни маЇ велике значенн¤. Ќин≥ його використанн¤ в основному зд≥йснюЇтьс¤ в рамках кредитно-розрахункових операц≥й. ќднак за допомогою вексел¤ можна вир≥шувати б≥льш важлив≥ задач≥ ≥,зокрема, задачу реформуванн¤ в≥дносин власност≥. ¬ластивост≥ вексел¤ ¤к ц≥нного паперу дозвол¤ють максимально прискорити процеси приватизац≥њ, причому, насамперед, за рахунок нерентабельних п≥дприЇмств-боржник≥в. ёридична конструкц≥¤ вексел¤ ¤к ц≥нного паперу над≥л¤Ї його можливост¤ми б≥льш ефективного виконанн¤ ф≥нансових зобов'¤зань пор≥вн¤но з ≥ншими цив≥льними зобов'¤занн¤ми. «а на¤вност≥ досить конструктивного механ≥зму переходу в≥д ф≥нансовоњ в≥дпов≥дальност≥ до майновоњ створюютьс¤ умови, за ¤ких вексел≥ стають одним з д≥йових ≥нструмент≥в ринковоњ економ≥ки.

”часниками вексельного об≥гу стають п≥дприЇмства, орган≥зац≥њ ≥ громад¤ни, ¤к≥ не мають спец≥альних знань ≥ досв≥ду в ц≥й галуз≥. ” б≥льшост≥ випадк≥в практика стикаЇтьс¤ з тим, що п≥дприЇмства ≥ громад¤ни не можуть самост≥йно реал≥зувати своњ права за векселем. ÷е продиктовано тим, що вексельний об≥г регулюЇтьс¤ спец≥альними правовими нормами.

ѕотр≥бно в≥дм≥тити, що широкому впровадженню в ”крањн≥ вексельного об≥гу перешкоджаЇ в≥дсутн≥сть практичного досв≥ду в його орган≥зац≥њ. —творенн¤ системи вексельного об≥гу ≥ вексельного арб≥тражу в ”крањн≥ почи-наЇтьс¤ практично заново. ¬≥дсутн≥ в≥дпов≥дн≥ фах≥вц≥, а також налагоджен≥ орган≥зац≥йн≥ й правов≥ ≥нститути; немаЇ в достатн≥й к≥лькост≥ спец≥альноњ економ≥чноњ ≥ юридичноњ л≥тератури з цих проблем. ¬се це ≥ визначаЇ мету, задач≥ та актуальн≥сть теми даноњ дипломноњ роботи.

ћетодолог≥чн≥ основи вексельноњ форми ф≥нансових взаЇморозрахунк≥в.

1.1 —утн≥сть ≥ види вексел≥в

¬ексель Ч можливо, найстар≥ший ц≥нний пап≥р, народжений необх≥дн≥стю переказу грошей ≥ оформленн¤ розстрочки платежу при зд≥йсненн≥ торговельних угод. …ого по¤ва в ≤тал≥њ в ’≤≤-’≤≤≤ ст. була викликана потребою торг≥вл≥, особливо ¤рмарковоњ, що бурхливо розвивалась в т≥ часи. ≤тал≥¤ тод≥ вважалась центром господарчого житт¤, тому що займала виг≥дне географ≥чне положенн¤, знаход¤чись на перехрест≥ торговельного шл¤ху, що зв'¤зував «ах≥дну ™вропу з≥ —ходом. ѕ≥вн≥чн≥ ≥тал≥йськ≥ м≥ста Ч √ену¤, ¬енец≥¤, ‘лоренц≥¤ Ч перетворювались у велик≥ Ївропейськ≥ центри ремесел, промисловост≥ ≥ торг≥вл≥; ц≥ м≥ста стали п≥онерами в створюванн≥ ц≥лого р¤ду економ≥чних новшеств, в тому числ≥ Ч утворенн≥ банк≥в. ¬же тод≥ середньов≥чн≥ банк≥ри Ч м≥н¤ли, ¤к≥ займались звичайним обм≥ном монет, що знаходились в об≥гу, почали зд≥йснювати переказ грошей ≥з м≥ста в м≥сто, ≥з крањни в крањну. ÷≥ угоди мали письмову форму, ¤к правило, нотар≥ального акту, ¤кий був документальним правом особи, що внесла валюту м≥н¤ли в одному м≥сц≥, на отриманн¤ вказаноњ в цьому акт≥ суми грошей в ≥ншому м≥сц≥ обумовленою монетою ≥ в обумовлений час та одночасно був зобов'¤занн¤м особи, що отримала валюту, сплатити в≥дпов≥дний екв≥валент. ћ≥н¤ла постачав купц¤ супроводжувальним листом з дорученн¤м або проханн¤м на адресу агента сплатити подавачу листа в≥дпов≥дну суму грошей. ¬ результат≥ таких переказних операц≥й й народивс¤ переказний вексель, а сам терм≥н Ђвексельї означав Ђобм≥нї. “ак з'¤вились три основних учасника вексельних в≥дносин: особа (банк≥р), що отримала грош≥ ≥ видала переказний вексель, Ч векселедавець (трасант); особа, що внесла валюту ≥ отримала вексель Ч перший векселедержатель (вексельний кредитор); особа (банк≥р), ¤кому було адресоване проханн¤ про виплату певноњ суми грошей подавачу листа Ч платник (трасат). ј цей вид послуг позбавив купц≥в в≥д незручностей, труднощ≥в ≥ небезпеки, пов'¤заних з перевозкою монет. ¬игода була ≥ м≥н¤йлам, ¤к≥ отримували винагороду в≥д р≥зниц≥ м≥ж прийн¤тою валютою ≥ виданою за вексельним зобов'¤занн¤м.

—початку в≥дносини м≥ж учасниками ц≥Їњ переказноњ угоди мали чисто дов≥рчий характер, але з розвитком ≥ ускладненн¤м грошового об≥гу набули характер юридичних зобов'¤зань. ѕри цьому не т≥льки векселедавець, але ≥ банк≥р, ¤кому було адресоване проханн¤ про плат≥ж, п≥сл¤ прийн¤тт¤ листа (п≥зн≥ше ц¤ процедура перетворилась в акцепт переказного вексел¤) визнавалис¤ особами, в≥дпов≥дальними за оплату переказного листа (вексел¤). «аконодавство з метою заохоченн¤ ≥ розвитку торг≥вл≥ захищало ≥нтереси вексельного кредитора, суворо караючи невиправних вексельних боржник≥в. ¬ силу цих обставин за допомогою вексел¤ почали оформл¤тис¤ кр≥м зобов'¤зань, пов'¤заних з переказом грошей, й ≥ншого роду зобов'¤занн¤, перш за все т≥, що виникають ≥з кредитних в≥дносин. “ак з'¤вивс¤ простий вексель, ¤кий разом ≥з звичайною борговою розпискою став використовуватис¤ дл¤ оформленн¤ зобов'¤зань за договором займу.

як вже вказувалось, вексельн≥ операц≥њ спочатку були пов'¤зан≥ з переказом грошей ≥з одн≥Їњ м≥сцевост≥ в ≥ншу, але скоро з розвитком ≥ ускладненн¤м ринкових в≥дносин вексел≥ стали знар¤дд¤м комерц≥йного кредиту: купц≥, продаючи один одному товари в кредит, розплачувались вексел¤ми. ћожлив≥сть полегшеноњ пере-уступки права вимоги за векселем ≥нш≥й особ≥ за допомогою передаточного напису (≥ндосаменту) Ч XVII ст. - або просто врученн¤м дозволила суттЇво розширити коло учасник≥в вексельного об≥гу. ¬ зв'¤зку з тим, що одним векселем в процес≥ об≥гу стало можливим погасити ц≥лий р¤д грошових зобов'¤зань, вексель став не т≥льки ≥нструментом кредиту, але й зручним засобом платежу, сурогатом грошей.

“аким чином з плином часу практика розшир¤ла коло учасник≥в вексельного об≥гу ≥ створювала принципи, ¤к≥ склались в основу вексельних правов≥дносин. јле тепер вони не могли регулюватис¤ загальноцив≥льним законодавством, тими його нормами, ¤к≥ в≥дносились до в≥дпов≥дноњ угоди, ¤ка була причиною по¤ви вексел¤. ¬иникла необх≥дн≥сть в особливому вексельному законодавств≥, ¤ке в першу чергу звернуло увагу на б≥льш сувору розробку зовн≥шн≥х, формальних елемент≥в вексельного зобов'¤занн¤, ¤к≥ слугували Їдиним джерелом прав векселедержател¤.

“аким чином, в ход≥ ≥сторичного розвитку вексель перетворивс¤ в ун≥версальний ≥нструмент, ¤кий широко використовуЇтьс¤ у кредитно-розрахункових в≥дносинах.