Sort-ref - ¬ексельний об≥г ≥ перспективи його розвитку в ”крањн≥


		√оловна Ј «амовити реферат Ј √остьова к≥мната Ј ѕартнери Ј онтакт Ј



		ѕошук



		–екомендуЇм

≈коном≥чна теор≥¤ > ¬ексельний об≥г ≥ перспективи його розвитку в ”крањн≥

6. ћ≥сце платежу. ¬оно може в≥дпов≥дати м≥сцю знаходженн¤ платника, вказаного у вексел≥, м≥сцю знаходженн¤ третьоњ особи.

¬ексель вважаЇтьс¤ нед≥йсним, ¤кщо вказан≥ дек≥лька м≥сць платежу.

7. Ќайменуванн¤ отримувача платежу, ¤кому або за наказом ¤кого повинен бути зд≥йснений плат≥ж. якщо плат≥ж призводитьс¤ на особу, ¤ка видала переказний вексель, тобто векселедавц¤, то на ньому пишетьс¤: Ђѕлат≥ть ... на мою користьї або Ђѕлат≥ть ... за нашим наказомї.

8. ћ≥сце ≥ дата складанн¤ вексел¤ ≥ вексельна дата. ¬ексел≥ з нереальними датами складанн¤ або в ¤ких в≥дсутн≥ в≥дм≥тки про дату складанн¤ вважаютьс¤ нед≥йсними.

ћ≥сцезнаходженн¤ векселедавц¤ ≥ м≥сце складанн¤ вексел¤ можуть не сп≥впадати. якщо м≥сце складанн¤ не вказане, ним вважаЇтьс¤ м≥сце знаходженн¤ векселедавц¤ (трасанта). якщо ≥ цього у вексел≥ немаЇ, то в≥н вважаЇтьс¤ нед≥йсним. ћ≥сцем складанн¤ не можуть бути неконкретн≥ географ≥чн≥ пункти, наприклад, Ђ ињвська областьї.

9. ѕ≥дпис векселедавц¤ (трасанта). ¬ключаЇ в себе повне найменуванн¤, код ™ƒ–ѕќ”, м≥сцезнаходженн¤ векселедавц¤ ≥ два п≥дписи уповноважених ос≥б (директора ≥ головного бухгалтера), а також печатку юридичноњ особи. ¬≥дсутн≥сть п≥дпису не т≥льки лишаЇ документ вексельноњ сили, але й сили зобов'¤занн¤ взагал≥.

10. ѕростий вексель в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д переказного найменуванн¤м Ђпростий вексельї, а також в≥дсутн≥стю зазначенн¤ платника, тому що по форм≥ простого вексел¤ платником Ї векселедавець.

ƒокумент, в ¤кому в≥дсутн≥й будь-¤кий ≥з обов'¤зкових рекв≥зит≥в, не маЇ сили простого вексел¤, за виключенн¤ таких випадк≥в:

- простий вексель, строк платежу по ¤кому не вказаний, розгл¤даЇтьс¤ ¤к такий, що п≥дл¤гаЇ оплат≥ по пред'¤вленню;

- ¤кщо в≥дсутнЇ особливе зазначенн¤, м≥сце складанн¤ документа вважаЇтьс¤ м≥сцем платежу;

- простий вексель, ще не вказуЇ м≥сце його складанн¤, розгл¤даЇтьс¤ ¤к п≥дписаний в м≥сц≥, зазначеному...

11. Ќедотриманн¤ вексельноњ форми, що вимагаЇтьс¤ законом, позбавл¤Ї документ сили вексел¤ ≥ перетворюЇ його у письмове доручительство, ¤ке регулюЇтьс¤ в≥дпов≥дними нормами цив≥льного права.

¬исновки

ќтже, розгл¤нувши пон¤тт¤ УвексельФ, ми д≥йшли висновку, що в ”крањн≥ поки що з вексельною формою об≥гу справи знаход¤тьс¤ в т¤жкому становищ≥. “у невелику к≥льк≥сть вексел≥в, ¤ка б≥льш Ц менш користуЇтьс¤ попитом на сьогодн≥шн≥й день в ”крањн≥ (Ќј≈ У≈нергоатомФ, У”кртелекомФ, У”кргазпромФ), ¤кщо роз≥братись, нав≥ть не можна назвати словом УвексельФ, тому що по ним неможливо отримати реальних грошей.

—л≥д мати на уваз≥, що вексельний об≥г ефективний при значному наповненн≥ ринку товарами. “≥льки за таких обставин продавець починаЇ шукати покупц¤ та створюЇ дл¤ нього найб≥льш виг≥дн≥ умови. ” процес≥ становленн¤ ринку та п≥двищенн¤ динам≥чност≥ нашоњ економ≥ки вексель знову опин¤Їтьс¤ в центр≥ уваги з ц≥лого р¤ду причин:

по-перше Ч в≥н за своЇю природою Ї ц≥нним папером, ¤кий дозвол¤Ї оперативно вир≥шувати багато складних господарських та ф≥нансових проблем;

по-друге Ч комерц≥йн≥ банки та комерц≥йн≥ структури вже накопичили певний досв≥д проведенн¤ господарських операц≥й з використанн¤м вексел≥в;

по-третЇ Ч вексель розгл¤даЇтьс¤ ур¤дом ”крањни ¤к один з головних засоб≥в проведенн¤ взаЇморозрахунк≥в борг≥в п≥дприЇмств ≥ виходу з плат≥жноњ кризи;

по-четверте Ч ¤кщо вз¤ти до уваги значну к≥льк≥сть нормативних акт≥в, ¤к≥ регулюють пор¤док випуску та використанн¤ вексел≥в, то можна стверджувати, що в ”крањн≥ вже створена м≥н≥мально необх≥дна правова база, ¤ка однак вимагаЇ дуже детального допрацюванн¤ та доповненн¤, у тому числ≥ з точки зору њњ узгодженн¤ з чинним законодавством.

Ќеобх≥дно зазначити, що зг≥дно з чинним законодавством ”крањни:

використовувати вексел≥, а також виступати векселедавц¤ми, акцептантами, ≥ндосантами ≥ авал≥стами можуть т≥льки юридичн≥ особи Ч субТЇкти п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, що визнаЇтьс¤ такими в≥дпов≥дно до чинного законодавства;

вексел≥ можуть видаватись лише дл¤ оплати за поставлену продукц≥ю, виконан≥ роботи та надан≥ послуги, за вин¤тком вексел≥в ћ≥н≥стерства ф≥нанс≥в, Ќац≥онального та комерц≥йних банк≥в;

вексельний бланк може заповнюватись друкованими та недрукованим способом;

сума платежу за векселем обовТ¤зково вказуЇтьс¤ цифрами та л≥терами;

вексель п≥дписують кер≥вник ≥ головний бухгалтер юридичноњ особи та зв≥р¤ють печаткою.

Ќа думку б≥льшост≥ учасник≥в фондового ринку в ”крањн≥, одн≥Їю з найсерйозн≥ших проблем ¤вл¤Їтьс¤ слобозахищенн≥сть вексельних бланк≥в. —учасн≥ вексел≥ ¤к ц≥нн≥ папери, захищен≥, ¤кщо так можна сказати, умовно. ≈лементами захисту вважаютьс¤:

- тонка голуба муарова с≥тка на всьому пол≥ бланку вексел¤;

- вигл¤даючий ¤к п≥дкресленн¤ короткий в≥др≥зок м≥кротексту: Фпростий вексельФ;

- полоса, нанесена жовтоЦзеленою ультраф≥олетовою фарбою (до реч≥, з гн≥тючою ¤к≥стю нанесенн¤) з зазначенн¤м ном≥налу вексел¤.

¬с≥ елементи захисту при на¤вност≥ кольорового ксероксу, ультраф≥олетовоњ фарби ≥ в≥дпов≥дного паперу дл¤ спритних рук не створюють жодних проблем.

≤ все ж саме ц≥каво, що з≥ткнувшись з фальшивим векселем, спец≥ал≥сти по ц≥нним паперам не можуть використовувати ¤к робочий ≥нструмент вираз Уфальшивий вексельФ ≥ стають заручниками ситуац≥њ, в ¤ку потрапили.

“акого пон¤тт¤, ¤к Уфальшивий вексельФ, ≥ механ≥зму адекватноњ реакц≥њ немаЇ н≥ в ∆еневськ≥й онвенц≥њ 1930 р., по ¤к≥й введен≥ Їдинообразн≥ правила вексельного об≥гу, н≥ в украњнських законодавчих актах. ј це означаЇ, що п≥дроблений вексель розгл¤даЇтьс¤ в одн≥й площин≥ з векселем, неправильно заповненим або маючим ¤к≥сь незначн≥ нев≥дпов≥дност≥ п≥дпису або дати!

≤ ¤кщо такий вексель ви¤вл¤Їтьс¤, в≥н попадаЇ в поле законотворчого курйозу Ч Увексель, ¤кий не ¤вл¤Їтьс¤ векселемФ, не може бути предТ¤влений нотар≥усу ≥, головне, по ньому майже неможливо в≥д≥грати процес руху вексел¤ назад. Ўл¤х Уневексел¤Ф зупинивс¤ (при чому: в будь-¤ку сторону), а продавц≥ фальшивого вексел¤, сповнен≥ благородного обуренн¤, буквально робл¤ть кругл≥ оч≥: Ући вам продали нормальний вексель, це в≥н у вас став фальшивимФ.

ѕриклад. ¬л≥тку 1997 р. ј Ѕ УёгтокобанкФ отримав пакет вексел≥в Ќƒ÷ ном≥налом майже 900 тис. грн. в≥д банку У”крањнаФ. Ќаступного дн¤ було встановлено, що вексел≥ п≥дроблен≥, ≥ вже через три дн≥ завд¤ки узгодженим д≥¤м обох банк≥в, був знайдений продавець. ¬кладен≥ кошти були благополучно повернен≥, а вексел≥ були вилучен≥ компетентними органами. јле аналог≥чний випадок ј Ѕ УёгтокобанкФ з банком УјвальФ, виливс¤ у к≥лькам≥с¤чний через арб≥тражний суд позов.

ƒо реч≥, абсолютна б≥льш≥сть фальшивих вексел≥в Ч зовс≥м не намальован≥ Уз≥ стел≥Ф, а мають реально ≥снуючих сол≥дних Ублизнюк≥вФ. —аме тому, дл¤ учасника вексельного об≥гу (особливо недосв≥дченого), ≥нод≥ дуже важко визначити: пропонують йому реальний вексель чи його точну коп≥ю? (про ¤к≥сть вексельних бланк≥в згадувалось ран≥ше).

ўе одна причина, ¤ка гальмуЇ розвиток л≥кв≥дного ринку вексельного об≥гу Ч це юридична безграмотн≥сть кер≥вник≥в та головних бухгалтер≥в б≥льшост≥ п≥дприЇмств ”крањни (в першу чергу Ч державних). јдже тис¤ч≥ п≥дприЇмств споживають газ, електроенерг≥ю, використовують телефонн≥ л≥н≥њ, перевоз¤ть продукц≥ю по зал≥зних дорогах, але часто головний бухгалтер такого п≥дприЇмства, почувши слово УвексельФ, несамовито починаЇ кричати, що ви вс≥ шахрањ, н≥коли в≥н не буде мати справу з вами ≥ не пропонуйте йому н≥¤ких вексел≥в. як не г≥рко признати, але дл¤ багатьох державних п≥дприЇмств, слово УвексельФ асоц≥юЇтьс¤ з пон¤тт¤м УобманФ, УшахрайствоФ, УнебезпекаФ, УтюрмаФ. ≤нод≥ на державному п≥дприЇмств≥ бухгалтер н≥бито ≥ не проти дати згоду на куп≥влю вексел¤ ≥ закрити ним ¤кусь свою заборгован≥сть, але йому просто не хочетьс¤ п≥дн≥мати ¤к≥сь закони, консультуватис¤ з юристом, податковою адм≥н≥страц≥Їю, тому що УЕ¤ ¤к не отримував своњ законн≥ 140 гривень, так ≥ надал≥ не буду њх отримувати, нав≥що ж мен≥ брати ще ¤кусь в≥дпов≥дальн≥сть на себе за ¤к≥сь вексел≥Ф.

Ќе можна об≥йти увагою ще одну проблему, просто не зрозум≥лою дл¤ нормального здорового глузду. ѕри подач≥ вексельного позову в арб≥траж, позивач повинен заплатити держмито у розм≥р≥ 5% в≥д суми вексельноњ угоди!

Ќа практиц≥ це вигл¤даЇ приблизно так: ѕ≥дприЇмство ј купило вексель у п≥дприЇмства Ѕ ном≥налом 1 млн. грн. наприклад за 800 тис. грн. (дисконт Ц 20%). ѕ≥сл¤ настанн¤ строку оплати, Ѕ в≥дмовл¤Їтьс¤ оплатити цей вексель. ј, п≥сл¤ опротестуванн¤, подаЇ арб≥тражний позов ≥ за це змушений заплатити держмито у розм≥р≥ 5%, тобто ще 50 тис. грн. јрб≥тражний суд вин≥с р≥шенн¤: Ѕ повинен заплатити за векселем ≥ повернути ј суму, оплачену ј в ¤кост≥ держмита. Ѕ спок≥йно сприймаЇ цю новину ≥ кладе р≥шенн¤ суду до своЇњ шухл¤ди. ¬и¤вл¤Їтьс¤, що Ѕ уже значний час знаходитьс¤ на безнад≥йн≥й картотец≥. ј починаЇ процедуру банрутства, ≥ тут ви¤вл¤Їтьс¤, що к≥лька процент≥в власност≥ Ѕ належить держав≥, а значить ≥ процедура банкрутства неможлива.

ќтже, неважко здогадатись, що держмито при вексельному позов≥ ≥ сучасна форма процедури банкрутства ¤вл¤ютьс¤ серйозним ≥ основним гальмом розвитку л≥кв≥дност≥ украњнського вексельного ринку.

ƒл¤ подальшого розвитку ринку вексел≥в в ”крањн≥, доц≥льно зд≥йснити певн≥ заходи, спр¤мован≥ на захист прав векселедержател≥в, оск≥льки саме ц≥ субТЇкти вексельного об≥гу Ї найменш захищен≥. Ќа сьогодн≥ в ”крањн≥ не зд≥йснюЇтьс¤ будь-¤ка державна реЇстрац≥¤ випущених вексел≥в. Ќе ≥снуЇ також обмежень щодо випуску вексел≥в одним субТЇктом п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥. ÷е може призвести (≥ вже призвело) до випуску в об≥г н≥чим не гарантованих вексел≥в (наприклад Ч –≥вненська ј≈— випустила в об≥г вексел≥ на суму понад 12 млн. грн., ¤к≥ н≥хто не хот≥в брати нав≥ть з дисконтом 70%).