≈коном≥чна теор≥¤ > —труктура та ≥нфраструктура ринку

—труктура та ≥нфраструктура ринку

ѕлан

¬ступ

–инок ¤к пол≥системне утворенн¤

–инкова ≥нфраструктура

—труктура ринку

ѕроблеми становленн¤ ринковоњ системи в ”крањн≥

¬исновок

¬ступ

ѕроголошенн¤ ”крањни незалежною державою в≥дкрило реальн≥ можливост≥ переходу њњ до ринку.ѕодоланн¤ деструктивного тотал≥тарно-адм≥н≥стративного режиму,кор≥нна перебудова економ≥чних процес≥в шл¤хом зд≥йсненн¤ радикальних реформ,спр¤мованих на ринкову трансформац≥ю вс≥х сфер господарського житт¤ сусп≥льства Ц основн≥ засади економ≥чноњ та соц≥альноњ пол≥тики украњнськоњ держави.

ѕобудова розвинутого ринкового господарства Ц процес досить складний ≥ тривалий.” розвинутих крањнах «аходу в≥н в≥дбувс¤ ¤к природний,взаЇмоповТ¤заний з економ≥чним ≥ соц≥альним прогресом сусп≥льства.

–инок Ч дос¤гненн¤ всього людства на вс≥х етапах його розвит≠ку до найвищих форм сусп≥льного прогресу. –инкове господарство Ї середовищем, "атмосферою", в рамках ≥ з допомогою ¤ких в≥д≠творюютьс¤ ≥ панують в≥дносини ≥ зв'¤зки товарного виробництва.

–инок ¤к самодостатн≥й, автоматично д≥ючий, саморегульований механ≥змЧ це абстракц≥¤, ¤ка де¤кою м≥рою в≥дбиваЇ реал≥њ XIX ст. —учасний же ринок Ч це один з феномен≥в, ¤кий зумовлюЇ склад≠ну систему господарюванн¤, в ¤к≥й т≥сно взаЇмод≥ють ринков≥ за≠коном≥рност≥, численн≥ регулююч≥ ≥нститути (передус≥м державн≥) ≥ масова св≥дом≥сть.

÷ив≥л≥зований характер ринку в промислових розвинутих крањ≠нах визначаЇтьс¤ широким арсеналом перев≥рених часом ≥ госпо≠дарською практикою законодавчих ≥ моральних норм, багатопла≠новою ≥ компетентною пол≥тикою держави щодо розвитку еконо≠м≥ки та соц≥альноњ ≥нфраструктури, ≥нформован≥стю ≥ самост≥йн≥стю кер≥вник≥в господарських структур на вс≥х р≥вн¤х, правовою свобо≠дою економ≥чноњ самод≥¤льност≥ людини.

«вичайно,”крањна,¤к нова самост≥йна держава,що виникла на розколотому терен≥ колишнього народногосподарського комплексу —–—– з≥ складною ≥нфраструктурою,створеною за багато дес¤тир≥ч,не може повторити за короткий час той шл¤х,¤кий пройшов ринок «аходу.¬она може т≥льки розумно скористатис¤ певним досв≥дом цих крањн,а шл¤х переходу до ринковоњ системи маЇ бути св≥й, з урахуванн¤м ус≥х нац≥ональних, пол≥тичних, економ≥чних,географ≥чних та ≥нших особливостей ≥сторичного розвитку ”крањни.

ќднак складн≥сть завданн¤ пол¤гаЇ в тому,що немаЇ у свт≥ аналог≥в переходу до ринку великоњ держави з такою,¤к в ”крањн≥,спотвореною тотал≥тарною системою структурою господарства,високим р≥внем монопол≥зму в промисловост≥,залежн≥стю тис¤ч промислових п≥дприЇмств в≥д постачальник≥в окремих вид≥в продукц≥њ,що залишилис¤ за межами державних кордон≥в.¬ таких скрутних умовах,що склалис¤ в ”крањн≥ ,в умовах глибокоњ економ≥чноњ,ф≥нансово-кредитноњ,паливно-сировинноњ,еколог≥чноњ та ≥ншишх криз перех≥д до реального ринку надзвичайно утруднений.

¬ своњ курсов≥й робот≥ ¤ намагавс¤ дати ¤к≥сну характеристику структур≥ та ≥нфраструктур≥ ринку,а також прблемам становленн¤ ринковоњ системи в ”крањн≥.

1.–инок ¤к пол≥системне утворенн¤.

–инок ¤к складне, пол≥системне утворенн¤ маЇ надзвичайно ба≠гату структуру. …ого складовими Ї ринки: товар≥в, кап≥талу, ф≥≠нансово-кредитний, валютний, трудових ресурс≥в, ≥нформац≥њ, так званий т≥ньовий, а також ринкова ≥нфраструктура.  ожний з пе≠рел≥чених елемент≥в здатний функц≥онувати в так званому авто≠номному режим≥ ≥ тому маЇ свою структурну побудову. ¬с≥ вони взаЇмод≥ють ¤к частини Їдиноњ системи, оск≥льки орган≥чно пов'¤зан≥ м≥ж собою в становленн≥ та розвитку. ѕорушенн¤ цього взаЇмозв'¤з≠ку стаЇ серйозною перешкодою ≥снуванн¤ повноц≥нного ринково≠го середовища.

–инкове середовище розмежовуЇтьс¤ за пол≥тико-адм≥н≥стративними ознаками: ринки окремих областей, територ≥й, рег≥он≥в, кра≠њн, коал≥ц≥й, континент≥в, св≥товий ринок.  р≥м того, в рамках кон≠кретного ринкового середовища можуть функц≥онувати агенти р≥з≠них форм власност≥ та господарюванн¤. ¬≥дпов≥дно до цього ринок характеризуЇтьс¤ за критер≥Їм конкурентоспроможност≥ функц≥о≠нуючих суб'Їкт≥в господарюванн¤ ¤к монопольний чи ол≥голольний.

” монопольному ринку маЇ м≥сце диктат виробника, постачаль≠ника, продавц¤. ќднак перевиробництво будь-¤кого виду продукц≥њ може продовжувати, а ≥нод≥ й загострювати конкуренц≥ю за њњ збут, тобто монопол≥ю недостатньо трактувати ¤к антипод ринково-кон≠курентного середовища.  р≥м монопол≥њ ворогом останнього Ї та≠кож тотальний деф≥цит.

ќснову нац≥ональноњ економ≥ки становл¤ть не т≥льки матер≥альн≥ галуз≥ виробництва,а й система ринк≥в.ћаючи розгалужену й багатор≥вневу структуру,ринок за своњми функц≥¤ми може бути товарним,де зд≥йснюЇтьс¤ кругооборот засоб≥в виробництва ≥ предмет≥в споживанн¤;ф≥нансовим,де обертаютьс¤ кредити й ц≥нн≥ папери;ринок кап≥талу,де обертаютьс¤ кошти,призначен≥ дл¤ ≥нновац≥й;валютний ринок,де зд≥йснюютьс¤ ф≥нансово-валютн≥ операц≥њ;ринок прац≥ Ц виступаЇ ¤к форма руху робочоњ сили.Ћише такий комплексний за cвоњм зм≥стом нац≥ональний ринок зможе забезпечити економ≥чну основу ц≥л≥сност≥ нашоњ держави.¬одночас формуванн¤ нац≥онального ринку ”крањни передбачаЇ поглиблену спец≥ал≥зац≥ю,утворенн¤ найспри¤тлив≥ших умов дл¤ максимальноњ реал≥зац≥њ особливостей кожного рег≥ону.

–инок споживчих товар≥в ≥ послуг Ч один з найважлив≥ших ком≠понент≥в товарного ринку. Ќев≥д'Їмною рисою цив≥л≥зованого рин≠ку, св≥дченн¤м його стаб≥льност≥ й життЇздатност≥ Ї стан сусп≥льного виробництва.  онкретним про¤вом останнього Ї р≥вновага попиту й пропозиц≥њ, насиченн¤ ринку споживчими товарами та послугами.

ѕитанн¤ нормал≥зац≥њ споживчого ринку сьогодн≥ дл¤ багатьох рег≥он≥в св≥ту, в тому числ≥ й нашоњ держави, Ї надзвичайно актуаль≠ним. ¬ економ≥ц≥ ”крањни проблема збалансованост≥ попиту й про≠позиц≥њ, споживчого ринку в ц≥лому породжуЇтьс¤ диспропорц≥¤ми в≥дпов≥дних п≥дрозд≥л≥в сусп≥льного виробництва.  олишн¤ командно-адм≥н≥стративна система в≥двернула виробництво в≥д потреб люди≠ни, п≥дпор¤дкувала його ≥нтересам воЇнно-промислового комплексу. ¬ структур≥ валового нац≥онального продукту приблизно 45 в≥дсот≠к≥в припадало на кап≥тальн≥ вкладенн¤, прир≥ст виробничих ресурс≥в та в≥йськов≥ потреби; дл¤ фонду споживанн¤ й соц≥альних потреб призначалос¤ лише 55 в≥дсотк≥в. ¬ ц≥нах св≥тового ринку це сп≥вв≥д≠ношенн¤ маЇ вигл¤д 74 : 26. ¬ той же час у крањнах з розвинутою ринковою економ≥кою це сп≥вв≥дношенн¤ становить «ќ : 70.

–инок ≥нвестиц≥й ≥ кап≥талу. ¬ключенн¤ галузей ≥нвестиц≥йноњ сфери в систему ринкових в≥дносин оголило дефекти, ¤к≥ прот¤гом дес¤тил≥ть нагромаджувалис¤ ≥ про¤вл¤лис¤ у форм≥ довгобуду, розпорошенн¤ кап≥таловкладень, зростанн¤ вартост≥ споруджува≠них об'Їкт≥в, нев≥дпов≥дност≥ встановлених на них машин, облад≠нанн¤, прилад≥в св≥товому р≥вню.

–инкове господарство в його широкому розум≥нн≥ неможливе поза функц≥онуванн¤м кап≥талу. ¬иключивши його ≥з сфери ви≠робничих в≥дносин, крањни командно-адм≥н≥стративноњ системи при≠гнобили виробництво, його руш≥йн≥ сили.

”правл≥нн¤ виробництвом у ринковому господарств≥ зд≥йсню≠Їтьс¤ через кап≥тал. ≤накше неможливо перебороти численн≥ дисбаланси, неприйн¤тт¤ п≥дприЇмствами науково-техн≥чних новинок, њх небажанн¤ ре≥нвестувати отриманий прибуток.

ѕол≥тизац≥¤ економ≥ки не створюЇ ст≥йких мотив≥в до ефектив≠ного господарюванн¤, не передбачаЇ високоњ соц≥альноњ та мораль≠ноњ культури господарюючих суб'Їкт≥в, не спри¤Ї сп≥вроб≥тництву з ≥ноземним кап≥талом. —творенн¤ ринку кап≥талу потребуЇ стиму≠лювати передус≥м не позиковий, а п≥дприЇмницький ≥ноземний кап≥тал (пр¤м≥ ≥нвестиц≥њ, портфельн≥ ≥нвестиц≥њ). ѕр¤м≥ ≥нвестиц≥њ перед ≥мпортом позичкового кап≥талу мають переваги. ¬они ство≠рюють матер≥альну за≥нтересован≥сть у найб≥льш≥й в≥ддач≥ кап≥та≠лу, у впровадженн≥ передовоњ технолог≥њ й орган≥зац≥њ виробництва, ор≥Їнтують на св≥товий ринок, його стандарти тощо.

–инок прац≥ Ч посередник м≥ж роботодавц¤ми та найманими прац≥вниками. ÷е форма узгодженн¤ попиту на робочу силу з њњ пропозиц≥Їю, дос¤гненн¤ в нормальних умовах в≥дносно стаб≥льноњ р≥вноваги в ц≥й сфер≥ на основ≥ державноњ пол≥тики, чинного зако≠нодавства та саморегулюванн¤.

—в≥това практика виробила д≥йов≥ механ≥зми, ¤к≥ дають змогу уникнути екстремальних ситуац≥й у сфер≥ зайн¤тост≥ та викорис≠танн¤ робочоњ сили.

—кладовими ринку прац≥ Ї:

працездатне населенн¤, тобто т≥, хто за в≥ком ≥ станом здоров'¤ здатн≥ працювати у р≥зних сферах сусп≥льного виробництва;

зайн¤те населенн¤, тобто та його частина, ¤ка пост≥йно виконуЇ роботу на п≥дприЇмствах, в орган≥зац≥¤х, закладах за зароб≥тну плату. ƒо ц≥Їњ групи населенн¤ не належать особи, ¤к≥ виконують роботу за допомогою власних засоб≥в прац≥ (рибалки, мисливц≥, сел¤ни-одноос≥бники, др≥бн≥ рем≥сники та ≥н.).

–инок прац≥ включаЇ також ту частину населенн¤, ¤ка тимчасо≠во не працюЇ, але не в≥дкидаЇ над≥ю на це.

≤сторично склалис¤ два "чистих" вар≥анти ринку робочоњ сили ≥ зайн¤тост≥. ѕерший Ч ринок робочоњ сили з обмеженим попитом;

другий Ч з обмеженими ресурсами.  ласичний вз≥рець першого Ч ринок в≥дсталих крањн. –инок робочоњ сили з обмеженим попитом також завжди маЇ великий резерв робочоњ сили. ƒ≥йовим ≥нстру≠ментом ринку робочоњ сили Ї б≥рж≥ прац≥.

” ход≥ розвитку системи ринк≥в в ”крањн≥ формуютьс¤ ус≥ њхн≥ р≥зновиди за сегментами ринку, ≥ вони набувають певноњ структу≠рованост≥.

“епре давайте коротко зупинимось на характеристц≥ ринковоњ ≥нфраструктури та структури ринку.

1	2	3	4	5	6	7	8	9

Ќазва: —труктура та ≥нфраструктура ринку
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (20449 прочитано)