≈коном≥чна теор≥¤ > —труктура та ≥нфраструктура ринку

 онкуренц≥¤, в≥льне ц≥ноутворенн¤ ¤к необх≥дн≥ ≥нститути рин≠ку не можуть функц≥онувати через в≥дсутн≥сть ринковоњ ≥нфра≠структури (б≥рж, ≥нформац≥йно-комерц≥йних, оптових та постачальницьких орган≥зац≥й, пункт≥в прокату), культури веденн¤ рин≠ковоњ економ≥ки (немаЇ досв≥ду роботи ≥ кадр≥в).

—творенн¤ ринковоњ ≥нфраструктури в≥дбуваЇтьс¤ пов≥льно, з великими в≥дхиленн¤ми. “оварних б≥рж, наприклад, у нас засно≠вано б≥льше, н≥ж у —Ўј або в будь-¤к≥й ≥нш≥й крањн≥. ≤ це зрозу≠м≥ло: не так просто за короткий час перейти п≥сл¤ ст≥лькох рок≥в житт¤ в умовах командно-розпод≥льчоњ економ≥ки до системи координат, де д≥ють закони ринку, немаЇ такого втручанн¤ в економ≥ку з боку держави. ѕроте процес формуванн¤ ринковоњ ≥нфраструктури в≥дбуваЇтьс¤, його треба прискорювати. Ќабувають досв≥ду ≥ кадри, що працюють в ≥нститутах ринку.

ƒл¤ того щоб суб'Їкти нац≥онального ринку не т≥льки мали ринкову ≥нфраструктуру, право власност≥ на засоби виробництва ≥ продукц≥ю, а й могли реал≥зувати це право, кр≥м економ≥чних потр≥бн≥ ще й правов≥ передумови. ќсь чому в крањн≥ йде процес в≥дпрацюванн¤ ≥ прийн¤тт¤ юридичних закон≥в, ¤к≥ спри¤ють фор≠муванню ринкового середовища. ѕроте в≥н ≥де пов≥льно, часто в прийн¤т≥ закони внос¤тьс¤ суттЇв≥ зм≥ни, в≥дсутн¤ узгоджен≥сть законодавчих акт≥в. ¬се це гальмуЇ ринков≥ перетворенн¤. ёри≠дичн≥ закони мають в≥дображати реал≥њ економ≥чного житт¤, бути нац≥леними на в≥дтворенн¤ конкурентного середовища. —л≥д в≥дпрацювати механ≥зм реал≥зац≥њ цих закон≥в.

¬≥дтворюючи ринков≥ ≥нститути, не можна забувати, що ринок будують люди, в≥д њхньоњ св≥домост≥, бажанн¤, розум≥нн¤ залежить дуже багато. якщо сусп≥льна св≥дом≥сть не буде настроЇна на рин≠кову хвилю, то ринок будуватись не буде. ÷ей процес може за≠т¤гтись, а то й п≥ти у ¤комусь ≥ншому напр¤м≥. —л≥д врахувати, що психолог≥чний стан наших людей нин≥ досить складний ≥ супе≠речливий. ¬они не т≥льки мало знають про ринок, а й вважають, що держава кинула њх напризвол¤ще. ” так≥й обстановц≥ виб≥р модел≥ й шл¤ху побудови ринку маЇ надзвичайно важливе зна≠ченн¤.

¬≥домо, що вс≥ крањни, що йдуть ринковим шл¤хом розвитку, мають р≥зн≥ ринков≥ модел≥. —каж≥мо, Ї ринок американ≠ський, канадський, н≥мецький, ¤понський тощо. Ќа ¤кий з них може ор≥Їнтуватись ”крањна.

 анадський вар≥ант приваблюЇ своњми методами розв'¤занн¤ соц≥альних питань, де велика частина витрат на медичне обслуго≠вуванн¤, осв≥ту зд≥йснюЇтьс¤ державою. ¬ зв'¤зку з цим там б≥ль≠ш≥ податки. ¬ —Ўј Ч навпаки, податки менш≥, але ц≥ витрати не≠суть сам≥ громад¤ни.

” рамках ринкового господарства сучасного св≥ту в р≥зних крањнах залежно в≥д нац≥ональних особливостей розвитку р≥зне сп≥вв≥дношенн¤ приватноњ, колективноњ та державноњ власност≥. Ќаприклад, в ≤тал≥њ 58 в≥дсотк≥в п≥дприЇмств Ї державними, в ≤з≠рањл≥ 64 в≥дсотки валового нац≥онального продукту (¬Ќѕ) виробл¤Їтьс¤ в сусп≥льному сектор≥, в  анад≥ у ньому зайн¤то близько 40 в≥дсотк≥в працюючих, у Ўвейцар≥њ 65 в≥дсотк≥в власност≥ Ї сусп≥льною. ƒо останнього часу адм≥н≥страц≥¤ “айваню контролю≠вала вс≥ велик≥ промислов≥ й транспортн≥ корпорац≥њ, а також го≠ловн≥ банки ≥ торговельн≥ компан≥њ, забезпечуючи за рахунок дер≠жавного бюджету ≥ ф≥нансованих ним п≥дприЇмств б≥льшу частину кап≥тальних вкладень. „астка держави в кап≥таловкладенн¤х у ¬Ќѕ —Ўј традиц≥йно невелика ≥ в 80-х роках становила близько 35 в≥дсотк≥в.

«а ¤кими ж критер≥¤ми маЇ оц≥нюватись ефективн≥сть р≥зних моделей ринкових економ≥к? ƒл¤ б≥льшост≥ крањн, що переход¤ть в≥д ≥ндустр≥ального до пост≥ндустр≥ального сусп≥льства, або тих, що в нього вступають, такий критер≥й маЇ зводитис¤ до реал≥зац≥њ потенц≥њ особистост≥, забезпеченн¤ найспри¤тлив≥ших економ≥чних, соц≥альних, еколог≥чних та психолог≥чних умов дл¤ ≥снуванн¤ лю≠дини. ¬се це спри¤тиме соц≥альн≥й злагод≥ в сусп≥льств≥, буде фак≠тором подальшого розвитку економ≥ки, науки, культури.

” кв≥тн≥ 1992 р. ќќЌ опубл≥кувала черговий зв≥т, в ¤кому р≥≠вень розвитку крањни характеризуЇтьс¤ спец≥альним ≥ндексом, що враховуЇ доход, медичне забезпеченн¤ ≥ осв≥ту. Ќайрозвинен≥шою крањною св≥ту з 160 було визнано  анаду. Ўвейцар≥¤ Ч на четвер≠тому м≥сц≥. як бачимо, велика частка державного сектора еконо≠м≥чн≥й ефективност≥ не завадить.

¬иход¤чи з того, що ефективн≥сть ринковоњ економ≥ки не зале≠жить в≥д частки приватноњ власност≥, можна зробити висновок:

будувати економ≥ку, в ¤к≥й дом≥нував би др≥бний приватний сек≠тор, ”крањн≥ недоц≥льно, оск≥льки у нас переважаЇ державна влас≠н≥сть.

—пециф≥кою економ≥ки ”крањни Ї ≥ те, що в н≥й переважного розвитку набули промислов≥сть (особливо важка) ≥ с≥льське гос≠подарство. “ут виробл¤Їтьс¤ понад 80 в≥дсотк≥в сусп≥льного про≠дукту.

”раховуючи те, що ”крањна маЇ могутн≥й ≥ндустр≥альний ≥ на≠уково-техн≥чний потенц≥ал, п≥дготовлен≥ кадри, нам недоц≥льно обирати модель ринковоњ економ≥ки, в ¤к≥й переважаЇ др≥бна при≠ватна власн≥сть ≥ економ≥ка регулюЇтьс¤ виключно ринковими за≠конами. ÷ей шл¤х був би не прогресом, а регресом ≥ в≥в би до час≥в јдама —м≥та та в≥дпов≥дних метод≥в економ≥чного житт¤, де все вир≥шувало в≥льне ц≥ноутворенн¤.

ћодним Ї так званий л≥берал≥зований п≥дх≥д, сутн≥сть ¤кого пол¤гаЇ в тому, що ¤кщо не заважати економ≥ц≥ розвиватис¤ сам≥й по соб≥ за притаманними њй принципами, то ”крањна скоро вв≥йде у св≥товий ринок.

ѕоширене гасло Ђповну свободу перем≥щенню кап≥тал≥в, това≠р≥в, людейї Ч не т≥льки попул≥стське, а й некоректне. ’то може сьогодн≥ назвати таку крањну, де воно було вт≥лене в житт¤?  ож≠на крањна, вступаючи в економ≥чн≥ стосунки з ≥ншими крањнами прагне ¤комога повн≥ше реал≥зувати своњ ≥нтереси. —аме тому вона вводить квоти, л≥ценз≥њ, митн≥ бар'Їри щодо ≥ноземних товарови≠робник≥в. ¬≥дпов≥дна пол≥тика проводитьс¤ по в≥дношенню до м≥≠грац≥њ робочоњ сили. јдже кожному зрозум≥ло, ¤кщо дешева робо≠ча сила рине в крањну без вс≥л¤ких обмежень, то це, з одного боку, зменшить куп≥вельну спроможн≥сть нац≥онального ринку крањни оск≥льки знизитьс¤ платоспроможн≥сть зайн¤тих у галуз¤х, кудц ув≥ллЇтьс¤ ц¤ робоча сила, а з ≥ншого Ч призведе до соц≥альних загострень у крањн≥, через те що зменшитьс¤ зароб≥тна плата, час≠тина прац≥вник≥в взагал≥ перейде в розр¤д безроб≥тних.

ƒопускаючи ≥ноземний кап≥тал в економ≥ку, треба також регу≠лювати ц≥ процеси, адже це може призвести до втрат в певних галуз¤х виробництва, подальшого спотворенн¤ економ≥ки, ¤ка пе≠ретворитьс¤ на технолог≥чний придаток розвинених крањн, де в≥д≠буваютьс¤ еколог≥чно шк≥длив≥ або безперспективн≥ процеси.

ƒосв≥д перех≥дного пер≥оду постсоц≥ал≥стичних крањн, у тому числ≥ ”крањни, св≥дчить: шл¤х до ринку в стих≥йному режим≥ , самопливом Ч не т≥льки не ефективний, а й призводить до над≠звичайно великих втрат у вс≥х сферах житт¤, в≥дкидаЇ сусп≥льство назад на дес¤тки рок≥в.

ќр≥Їнтиром при переход≥ до ринковоњ економ≥ки дл¤ ”крањни мають бути сучасн≥ розвинен≥ крањни, дл¤ ¤ких характерн≥ зм≥ша≠на економ≥ка, що грунтуЇтьс¤ на р≥зних формах власност≥, дом≥≠нуючою при цьому Ї корпоративна власн≥сть, взаЇмод≥¤ конку≠ренц≥њ та регулюванн¤ з боку держави, високий соц≥альний захист населенн¤, соц≥альна ор≥Їнтац≥¤ економ≥чного розвитку.

ѕри цьому сл≥д ураховувати, що ринок не можна побудувати, скаж≥мо, за шведським, американським або ще ¤кимось зразком, ¤к до цього дехто закликаЇ. ¬≥нЧнев≥д'Їмний елемент економ≥ки, њњ розвитку, особливостей. “ому ≥ ринков≥ в≥дносини р≥зн≥ у япон≥њ, ≤тал≥њ, Ѕразил≥њ, јлжир≥. ’арактерними рисами сучасного розви≠неного ринку Ї висока орган≥зован≥сть, ≥нтелектуальне кадрове за≠безпеченн¤ його ≥нститут≥в, науково обгрунтован≥ правов≥ засади.

ѕобудова такого ринку зайн¤ла значний час ≥ при цьому в≥д≠бувалас¤ на добре розвинених товарно-грошових в≥дносинах. —у≠часн≥ розвинен≥ крањни на це витратили весь повоЇнний пер≥од («Ч 4 дес¤тил≥тт¤); ѕ≥вденна  оре¤, “айвань, √онконг, —≥нгапурЧ приблизно два дес¤тил≥тт¤. ѕри цьому ринок Ђмаленьких аз≥ат≠ських дракон≥вї, ¤к називають ц≥ крањни, хоч ≥ Ї розвиненим, в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д ринку Ївропейських крањн ≥ американського. ¬≥н, ¤к вважають спец≥ал≥сти, не Ї моделлю в≥дкритоњ ринковоњ еконо≠м≥ки.

”крањна не повинна н≥кого коп≥ювати, повторювати, а маЇ буду≠вати таку модель ринковоњ економ≥ки, ¤ка найб≥льше в≥дпов≥даЇ особливост¤м нашого розвитку, структур≥ економ≥ки, географ≥чно≠му положенню, ментал≥тету народу. ƒл¤ нас найб≥льш прийн¤тною е модель соц≥ально-ор≥Їнтованого ринку, ¤кий у к≥нцевому п≥дсум≠ку п≥дпор¤дковуватиме д≥¤льн≥сть своњх функц≥ональних структур задоволенню матер≥альних ≥ духовних потреб людини. “ака стра≠тег≥¤ маЇ грунтуватис¤ на ч≥тко визначених пр≥оритетах економ≥ч≠ного розвитку, ¤к≥ спри¤ли б дос¤гненню зазначених ц≥лей.

¬ажливо обрати правильний шл¤х переходу до ринку. Ќайпо≠ширен≥шими з них Ї еволюц≥йний, прискорений (або Ђшоковоњ терап≥њї), жорсткого регулюванн¤.

ѕерший грунтуЇтьс¤ на поетапному ≥ поступовому введенн≥ ринкових в≥дносин прот¤гом тривалого пер≥оду (10Ч15 рок≥в).

ƒругий шл¤х Ч прискорений, або Ђшокова терап≥¤ї, трет≥й доелементний (або еволюц≥йно-радикальний). ƒругий вар≥ант вигл¤даЇ ¤к простий, тому що до ринку можна перейти за корот≠кий строк (були пропозиц≥њ за 400Ч500 дн≥в, 2Ч3 роки). ѕриваб≠люЇ в≥н тим, що мета дос¤гаЇтьс¤ швидко. ¬икористовувавс¤ на≠в≥ть такий образ. ’в≥ст коту можна в≥друбати частинами, а можна зразу. ” першому випадку тварина страждаЇ кожного разу, а у другомуЧлише раз, а ефект той самий. “акий шл¤х називають Ђшоковою терап≥Їюї. —утн≥сть його пол¤гаЇ в тому, що на основну масу товар≥в та послуг в≥дразу ввод¤тьс¤ в≥льн≥ ц≥ни. «ростанн¤ њх обмежуЇтьс¤ гранично жорсткою ф≥нансовою ≥ кредитною пол≥≠тикою, ¤ка Ї ключовим елементом цього вар≥анту. ћаксимально скорочуЇтьс¤ державний сектор, економ≥ка в≥дд≥л¤Їтьс¤ в≥д дер≠жави. —оц≥альна п≥дтримка населенн¤ встановлюЇтьс¤ на м≥н≥≠мальному р≥вн≥.

1	2	3	4	5	6	7	8	9

Ќазва: —труктура та ≥нфраструктура ринку
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (20449 прочитано)