≈коном≥чна теор≥¤ > —труктура та ≥нфраструктура ринку

ѕричини такого становища криютьс¤ в тому,що науково-техн≥чн≥ розробки зд≥йснювалис¤ на основ≥ бюджетного ф≥нансуванн¤ ≥ безплатно передавались,а не продавалис¤ споживачам.ќстанн≥ не т≥льки не несли в≥дпов≥дальност≥ з≥ њхнЇ використанн¤,а й не були зац≥кавлен≥ у виокристанн≥ њх,оск≥льки конкуренц≥њ не було,≥ вони могли лишитись дотац≥њ,¤ка виплачувалась з бюджету без урахуванн¤ того,¤к працюЇ п≥дприЇмство.« такою економ≥кою ринок несум≥сний.¬она,скор≥ше,¤к Укорол≥вство кривих дзеркалФ,в≥дбиваЇ все у спотвореному вигл¤д≥.

¬ умовах ринку докор≥нно зм≥нюЇтьс¤ в≥дношенн¤ до науково-техн≥чного прогресу. ожне п≥дприЇмство,щоб вижити в умовах жорстокоњ конкуренц≥њ,маЇ п≥двищувати ефективн≥сть виробництва,а отже,≥ запроваджувати нову техн≥ку,технолог≥ю,ноу-хау,що робить њх предметами куп≥вл≥-продажу.÷е примушуЇ науковц≥в,винах≥дник≥в,вс≥х,хто займаЇтьс¤ розробкою техн≥ки,технолог≥њ,удосконалювати та ≥нтенсиф≥кувати свою роботу,шукати нов≥ науково-техн≥чн≥ р≥шенн¤,забезпечувати њхню конкурентноздатн≥сть.

‘ормуванн¤ ринку науково-техн≥чних розробок та ≥нформац≥њ передбачаЇ переведенн¤ установ,що займаютьс¤ ц≥Їю д≥¤льн≥стю,на комерц≥йн≥ засади;створенн¤ тимчасових науково-техн≥чних колектив≥в,центр≥в поширенн¤ новоњ технолог≥њ та передового досв≥ду;розвитку ≥нформац≥йного забезпеченн¤.ѕри цьому зазначимо,що вс≥ ц≥ форми в умовах ринкових в≥дносин мають бути ефективними,≥накше зац≥кавленост≥ замовника не буде.

¬веденн¤ справжн≥х ринкових в≥дносин у ц≥й сфер≥ д≥¤льност≥ вимагаЇ часу ≥ без п≥дтримки та регулюванн¤ з боку держави не в≥дбудетьс¤.™ напр¤ми науково-техн≥чних розробок,¤к≥ не можуть бути чисто ринковими,наприклад фундаментальн≥ досл≥дженн¤,п≥знанн¤ в галуз≥ ≥стор≥њ,культури.¬они мають ф≥нансувати з державного бюджету.¬≥домо,що нав≥ть розвинен≥ крањни не дозвол¤ють соб≥ проводити науково-досл≥дн≥ та проектно-конструкторськ≥ роботи з усього спектру науково-техн≥чних дисципл≥н,оск≥льки реал≥зац≥¤ великомасштабних програм вимагаЇ значних ресурс≥в.¬иход¤чи з т≥Їњ ситуац≥њ,в ¤к≥й знаходитьс¤ економ≥ка ”крањни,коли можливост≥ вид≥ленн¤ ф≥нансових ≥ матер≥ально-техн≥чних ресурс≥в вкрай обмежен≥,науково-техн≥чна пол≥тика держави повинна мати селективний характер,будуватис¤ на обгрунтован≥й стратег≥њ вибору та реал≥зац≥њ пр≥оритет≥в.¬они мають бути повТ¤зан≥ з першочерговими структурними зм≥нами в економ≥ц≥ та тими,що здатн≥ стати конкурентними на зовн≥шньому ринку.

‘≥нансовий ринок. ‘≥нансовий ринок Ц це специф≥чна сфера економ≥чних в≥дносин,де в≥дбуваЇтьс¤ куп≥вл¤ Ц продаж ф≥нансових ресурс≥в.¬она характерна лише дл¤ розвиненоњ ринковоњ економ≥ки ≥ включаЇ:ринок кап≥тал≥в(≥нвестиц≥йний ринок),ринок кредит≥в,ринок ц≥нних папер≥в.“акий ринок формуЇтьс¤ на основ≥ кошт≥в п≥дприЇмств,орган≥зац≥й ≥ населенн¤ й обслуговуЇ оборот плат≥жних кошт≥в,кредит≥в та ц≥нних папер≥в.” розвиненому конкурентному середовищ≥ в≥н створюЇ гнучкий механ≥зм моб≥л≥зац≥њ та перерозпод≥лу в≥льних кошт≥в дл¤ забезпеченн¤ ф≥нансуванн¤ витрат п≥дприЇмств≥ орган≥зац≥й,≥стотного розширенн¤ можливостей вишукуванн¤ необх≥дних ф≥нансових ресурс≥в дл¤ виробничого ≥ соц≥ального розвитку.

–инок капт≥ал≥в(≥нвестиц≥йний ринок) зд≥йснюЇ ≥нвестиц≥њ,тобто вкладенн¤ у виробничу ≥ невиробничу сфери економ≥ки,забезпечуючи загальний розвиток њх.

ƒжерелом ≥нвестиц≥йного кап≥талу до 70-х рок≥в у наш≥й крањн≥ був державний бюджет.« 70-х рок≥в п≥дприЇмствам надана певна можлив≥сть самост≥йно зд≥йснювати частину ≥нвестиц≥й.ѕроте частка њх була малою,що не давало змоги п≥дприЇмствам бути незалежними в ≥нвестиц≥йн≥й д≥¤льност≥.Ѕ≥льше того,купити засоби виробництва при централ≥зованому матер≥ально Ц техн≥чному забезпеченн≥ було неможливо.¬се це виключало можлив≥сть ≥снуванн¤ ≥нвестиц≥йного ринку.ќстанн≥й стаЇ реальн≥стю лише за умов,коли господарююч≥ субТЇкти мають власн≥ кошти на ц≥ ц≥л≥.ќтже,джерелом њх Ї прибуток в≥д господарськоњ д≥¤льност≥.≤нвестиц≥йний ринок активно впливаЇ на ≥нш≥ ринки,в тому числ≥ на ринок предмет≥в споживанн¤ ≥ послуг.Ќаприклад,¤кщо певний товар користуЇтьс¤ п≥двищеним попитом,то зб≥льшенн¤ його виробництва залежить в≥д кап≥таловкладень в цю сферу.ј це,в свою чергу,призводить до зростанн¤ попиту на в≥дпов≥дне знар¤дд¤ та предмети прац≥,робочу силу,тобто спри¤Ї розширенню виробництва в ≥нших галуз¤х.

ќборот кап≥талу у сфер≥,де виробл¤ютьс¤ товари широкого вжитку,б≥льш прискорений через менший цикл виробництва,н≥ж у суднобудуванн≥,видобувних галуз¤х,буд≥вництв≥ тощо.« одного боку,це спри¤Ї б≥льш швидкому поверненню вкладених у справу грошей,а з ≥ншого Ц зумовлюЇ посиленн¤ конкуренц≥њ,нестаб≥льн≥сть через активний вплив моди,сезону ≥ тощо.

ќск≥льки конкуренц≥¤ стимулюЇ активне впровадженн¤ новоњ техн≥ки та технологоњ,розробку нових моделей товар≥в,п≥двищенн¤ њхньоњ ¤кост≥,п≥дприЇмства потребують все нових ≥нвестиц≥й.¬ажливим джерелом њх Ї кредит,¤кий надаЇтьс¤ у вигл¤д≥ позик ≥ ¤вл¤Ї собою необх≥дний компонент ф≥нансового ринку Ц кредитний ринок.

 редитний ринок Ї системою в≥дносин м≥ж позикодавц¤ми ≥ позикоодержувачами з приводу позики в товарн≥й або грошов≥й форм≥.—убТЇктами кредитного ринку виступають юридичн≥ особи(п≥дприЇмства,орган≥зац≥њ,банки,держава) через своњ повноправн≥ органи,а також ф≥зичн≥ особи(громад¤ни).«алежно в≥д субТЇкт≥в ≥ зм≥сту в≥дносин розр≥зн¤ють:взаЇмний кредит,тобто кредитн≥ в≥дносини м≥ж п≥дприЇмствами,ф≥зичними особами ≥ небанк≥вськими закладами;р≥зновидом взаЇмного кредиту Ї комерц≥йний кредит у товарн≥й форм≥,що надаЇтьс¤ постачальником покупцев≥;банк≥вський кредит надаЇтьс¤ банками,¤к правило,у грошов≥й форм≥;при державному кредит≥ кредитором виступаЇ держава;кредит на ц≥л≥ споживанн¤ може надаватис¤ у форм≥ взаЇмного(комерц≥йного) ≥ банк≥вського;позикоодержувачами Ї ф≥зичн≥ особи.

ѕозикоодержувач≥ залежно в≥д величини позики,строку,на ¤кий вона беретьс¤,попиту ≥ пропозиц≥њ кредит≥в,р≥вн¤ ≥нфл¤ц≥њ та ≥нших економ≥чних фактор≥в сплачують кредиторам певний процент.–инок ц≥нних папер≥в у вигл¤д≥ акц≥й,обл≥гац≥й,зобовТ¤зань державноњ скарбниц≥,ощадних сертиф≥кат≥в та вексел≥в не т≥льки Ї пр¤мим продовженн¤м кредитного ринку,з ¤ким в≥н взаЇмод≥Ї а й маЇ багато особливостей ,одна з ¤ких пол¤гаЇ у необх≥дност≥ правового регулюванн¤ в≥дносин м≥ж ус≥ма його учасниками.÷≥нн≥ папери Ц це грошов≥ документи,¤к≥ визначають взаЇмов≥дносини м≥ж субТЇктами,що њх випустили,≥ тими,хто придбав њх.¬они передбачають виплату доходу у вигл¤д≥ див≥дент≥в або в≥дсотк≥в,а також можлив≥сть передач≥ грошових та ≥нших прав,передбачених цими документами,особам,що Ї власниками њх.

јкц≥¤ св≥дчить,що њњ власник став одним з сп≥ввласник≥в п≥дприЇмства ≥ маЇ права на отриманн¤ певноњ частки прибутку,¤кий називаЇтьс¤ див≥дентом,на управл≥нн¤ п≥дприЇмством,а також на участь у розпод≥л≥ майна при л≥кв≥дац≥њ акц≥онерного п≥дприЇмства.јкц≥њ випускаютьс¤ на предТ¤вника та ≥менн≥. ожна акц≥¤ маЇ ном≥нальну варт≥сть,а у випадку в≥льного об≥гу на ринку ц≥нних папер≥в Ц ≥ ринковий курс.ќстанн≥й залежить в≥д к≥лькост≥ акц≥й,розм≥ру див≥дентних виплат та позичкового процента.

Ќа ц≥ну акц≥њ значною м≥рою впливаЇ дов≥ра до того чи ≥ншого п≥дприЇмства.¬оно грунтуЇтьс¤ ¤к на субТЇктивн≥й ≥нформац≥њ,так ≥ на реальних фактах щодо перспектив розвитку господарства.

¬ласник обл≥гац≥њ Ї кредитором одного з субТЇкт≥в господарюванн¤,за що отримуЇ певний ф≥ксований процент.«асоби,¤к≥ вкладен≥ в акц≥њ,можуть бути компенсован≥ лише через продаж њх на фондов≥й б≥рж≥ за курсом,а обл≥гацњ Ц через передбачений час в≥дшкодовуютьс¤ за ном≥нальною варт≥стю.

«обовТ¤занн¤ державноњ скарбниц≥ засв≥дчують,що њхн≥й власник вн≥с кошти в бюджет,що даЇ йому право на отриманн¤ ф≥нансового доходу прот¤гом усього строку волод≥нн¤ цими ц≥нними паперами.¬они бувають коротко,середньо- ≥ довгостроков≥(в≥д к≥лькох м≥с¤ц≥в до одного року,5 ≥ 25 рок≥в).ƒержава зд≥йснюЇ за ними щор≥чно виплати за купонами,а також за тиражними погашенн¤ми шл¤хом викупу.ќщадн≥ сертиф≥кати-це письмове св≥доцтво кредитноњ установи про депонуванн¤ кошт≥в,¤ке даЇ право на отриманн¤ через визначений строк депозиту ≥ прцент≥в за ним.¬ексель Ц грошове зобовТ¤занн¤,¤ке маЇ бути сплачене боржником його власнику.

–инок ц≥нних папер≥в у наш≥й крањн≥ перебуваЇ у зародковому стан≥,але в≥н маЇ активно розвиватис¤.¬се б≥льше ф≥зичних ≥ юридичних ос≥б намагатимутьс¤ стати власниками ц≥нних папер≥в.як же саме ? јкц≥¤ даЇ б≥льш≥ див≥денди,обл≥гац≥¤ Ц менший процент,проте Ї б≥льш над≥йною,оск≥льки не повТ¤зана з ризиком.ќднак власник обл≥гац≥й не маЇ можливост≥ брати участ≥ у розвитку компан≥њ,розд≥лити њњ ф≥нансовий усп≥х.ћр≥¤ будь-¤кого ≥нвестора Ц купити ц≥нний пап≥р,¤кий би поЇднував високу прибутков≥сть з не менш високою над≥йн≥стю.“аким м≥г би бути актив,¤кий би поЇднував позитивн≥ ¤кост≥ акц≥й та обл≥гац≥й.

 онвертован≥ обл≥гац≥њ та прив≥льован≥ акц≥њ Ц ц≥нн≥ папери,¤к≥ ≥нвестор може обм≥н¤ти на певну к≥льк≥сть звичайних акц≥й того самого ем≥тента.« погл¤ду покупц¤ перевагами таких актив≥в Ї поЇднанн¤ гарантованого процентного (купонного) доходу ≥ погашенн¤ основноњ суми з можлив≥стю виграшу в≥д приросту курсовоњ вартост≥ звичайних акц≥й.ƒл¤ ем≥тента випуск конвертованих обл≥гац≥й Ц зас≥б розм≥щенн¤ додаткових акц≥й за ц≥нами,вищими за њхню поточну ринкову варт≥сть.

–инок ц≥нних папер≥в складаЇтьс¤ з двох частин Ц первиннного ≥ вторинного ринк≥в.Ќа першому в≥дбуваЇтьс¤ ем≥с≥¤ ц≥нних папер≥в,тобто випуск њх у об≥г.ƒругий ринок призначений дл¤ перепродажу ц≥нних папер≥в.÷е в≥дбуваЇтьс¤ на фондов≥й б≥рж≥,через що ринок ц≥нних папер≥в називають фондовим ринком.—аме в≥н даЇ змогу в ринков≥й економ≥ц≥ забезпечити т≥сн≥ пр¤м≥ та зворотн≥ звТ¤зки м≥ж в≥дтворенн¤м справжьного кап≥талу ≥ того,що функц≥онуЇ у вигл¤д≥ ц≥нних папер≥в.«окрема ,пр¤мий звТ¤зок б≥ржовоњ конТюнктури залежно в≥д стану справ у економ≥ц≥ даЇ можлив≥сть фондов≥й б≥рж≥ через зм≥ну курс≥в ц≥нних папер≥в виконувати роль барометра економ≥чноњ конТюнктури.«воротн≥ звТ¤зки ви¤вл¤ютьс¤ у вплив≥ коливань розм≥р≥в акц≥онерного кап≥талу на переливанн¤ кап≥талу в ≥нш≥ галуз≥,ф≥нансуванн¤ п≥дприЇмств тощо.

1	2	3	4	5	6	7	8	9

Ќазва: —труктура та ≥нфраструктура ринку
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (20449 прочитано)