–озм≥щенн¤ продуктивних сил > ѕриродно-ресурсний потенц≥ал ”крањни

“еритор≥альна структура ѕ–ѕ характеризуЇ р≥зн≥ форми просторовоњ орган≥зац≥њ природно-ресурсних комплекс≥в ( вуг≥лл¤ + зал≥зна руда дл¤ виплавл¤нн¤ металу тощо).

ќрган≥зац≥йна структура ѕ–ѕ розгл¤даЇ природн≥ ресурси п≥д кутом зору њхньоњ самоорган≥зац≥њ, само в≥дтворенн¤, а також щодо ефективност≥ њхньоњ експлуатац≥њ, охорони й в≥дтворенн¤.

–озвиток ѕ–ѕ територ≥њ в час≥ маЇ цикл≥чний характер ≥ веде до формуванн¤ ресурсних цикл≥в, ¤к≥ в≥дображають життЇд≥¤льн≥сть потенц≥алу природних ресурс≥в. ѕ≥д ресурсним циклом розум≥Їтьс¤ сукупн≥сть перетворень ≥ просторових перем≥щень певноњ речовини або групи речовин, що присутн≥ на вс≥х етапах використанн¤ його людиною (ви¤вленн¤, п≥дготовка до експлуатац≥њ, вилученн¤ з природного середовища, переробленн¤, споживанн¤, поверненн¤ в природу) в межах сусп≥льноњ ланки загального кругооб≥гу даноњ речовини на «емл≥.

¬ажливе значенн¤ в систем≥ рац≥онального природокористуванн¤ мас природно-ресурсне районуванн¤. ¬оно базуЇтьс¤ на економ≥ко-географ≥чному вивченн≥ ѕ–ѕ ≥ в≥дображаЇ п≥дсумки еколого-економ≥чноњ оц≥нки ѕ–ѕ, даЇ змогу встановити не т≥льки ¤к≥сн≥, а й певн≥ к≥льк≥сн≥ меж≥ ресурсу.  р≥м цього, природно-ресурсне районуванн¤ розкриваЇ особливост≥ орган≥зац≥йноњ структури ѕ–ѕ ¤к системного утворенн¤ в компонентному, функц≥ональному й територ≥альному аспектах. ” практичному аспект≥ природно-ресурсне районуванн¤ може слугувати науковим обірунтуванн¤м дл¤ схем комплексного використанн¤, охорони й в≥дтворенн¤ ѕ–ѕ, тобто природокористуванн¤ в ц≥лому.

–ац≥ональне використанн¤ та охорона ѕ–ѕ Ч найважлив≥ша проблема сучасност≥ в багатьох рег≥онах св≥ту. ѕ≥д охороною ѕ–ѕ розум≥ють систему заход≥в, що спр¤мован≥ на п≥дтриманн¤ ¤к≥сних ≥ к≥льк≥сних параметр≥в його продуктивност≥ в ≥нтересах розвитку сусп≥льства. ¬≥дтворенн¤ ѕ–ѕ можна розгл¤дати ¤к процес в≥дновленн¤ попереднього стану й зб≥льшенн¤ продуктивност≥ природних ресурс≥в територ≥њ.

ќхорона ≥ в≥дновленн¤ ѕ–ѕ охоплюЇ широкий комплекс заход≥в щодо функц≥онуванн¤ природокористуванн¤ Ч технолог≥чних, в≥дтворювальних, господарських.

¬ажливим завданн¤м природокористуванн¤ Ї також в≥дновленн¤ природних ресурс≥в, родюч≥сть ірунт≥в, в≥дновленн¤ рибних ресурс≥в, продуктивност≥ л≥с≥в та ≥н. √осподарськ≥ заходи пов'¤зан≥ з удосконаленн¤м територ≥альноњ орган≥зац≥њ в природокористуванн≥, розробленн¤м схем комплексного використанн¤, охорони природних ресурс≥в (њх окремих компонент≥в), провадженн¤м ефективноњ ц≥новоњ пол≥тики, викликаноњ введенн¤м плати за користуванн¤ природними ресурсами.

¬исокий р≥вень концентрац≥њ промисловост≥ в багатьох рег≥онах св≥ту, ≥нтенсиф≥кац≥¤ с≥льськогосподарського виробництва, не завжди виважена з економ≥чного погл¤ду, пол≥тика в розм≥щенн≥ й розвитку окремих галузей виробництва призвели до надм≥рних техногенних навантажень на природн≥ ресурси. ≤нод≥ вплив господарськоњ д≥¤льност≥ на довк≥лл¤ зр≥вн¤ний з природними катакл≥змами.

¬ умовах ринковоњ економ≥ки найважлив≥шою проблемою в систем≥ природокористуванн¤ Ї в≥дпрацюванн¤ механ≥зму ф≥нансуванн¤ природо захисних заход≥в. ” багатьох крањнах св≥ту дл¤ вир≥шенн¤ ц≥Їњ проблеми ввод¤тьс¤ еколог≥чн≥ податки, плата за користуванн¤ природними ресурсами, п≥льги при кредитуванн≥ ресурсозбер≥гальних технолог≥й тощо.  орисним ринковим механ≥змом стимулюванн¤ виробництва альтернативноњ еколог≥чноњ продукц≥њ Ї екобанки.

ќбм≥н речовиною м≥ж сусп≥льством ≥ природою под≥л¤Їтьс¤ на основн≥ ресурсн≥ цикли й п≥дцикли:

цикл енергоресурс≥в ≥ енерг≥њ з енергох≥м≥чним ≥ г≥дроенергетичним п≥дциклами;

цикл металорудних ресурс≥в ≥ метал≥в з коксох≥м≥чним п≥дциклом;

цикл неметалевоњ викопноњ речовини з групою п≥дцикл≥в Ч г≥рничо-х≥м≥чних, м≥неральних, буд≥вельних матер≥ал≥в, особливо ц≥нних ≥ р≥дких нерудних корисних копалин;

цикл л≥сових ресурс≥в ≥ л≥соматер≥ал≥в з л≥сох≥м≥чним п≥дциклом;

цикл ірунтових ≥ кл≥матичних ресурс≥в та с≥льськогосподарськоњ речовини;

цикл ресурс≥в фауни й флори з сер≥Їю п≥дцикл≥в, що розвиваютьс¤ на баз≥ б≥олог≥чних ресурс≥в вод, ресурс≥в мисливського господарства та корисних дикоростучих плод≥в ≥ рослинност≥.

ƒ≥¤льн≥сть людини додаЇ до ѕ–ѕ територ≥њ ¤к≥сно нову ознаку: пор¤д ≥з самоорган≥зованою вона стаЇ керованою системою, спр¤мован≥сть функц≥онуванн¤ ¤коњ п≥дпор¤дкована не лише саморегул¤ц≥њ поток≥в речовини, енерг≥њ та ≥нформац≥њ, а й економ≥чним ≥нтересам. ћаючи безпосередн≥й зв'¤зок ≥з сусп≥льним виробництвом, ≥з задоволенн¤м потреб людей, ѕ–ѕ територ≥њ великою м≥рою Ї фактичним потенц≥алом усього подальшого прогресу сусп≥льства.

ѕриродно-ресурсний потенц≥ал Ч важливий фактор розм≥щенн¤ продуктивних сил, ¤кий включаЇ природн≥ ресурси ≥ природн≥ умови. ¬≥дпов≥дно до найб≥льш поширеного трактуванн¤ п≥д природними ресурсами розум≥ють т≥ла й сили природи, ¤к≥ за певного р≥вн¤ розвитку продуктивних сил можуть бути використан≥ дл¤ задоволенн¤ потреб людського сусп≥льства. ѕриродн≥ умови Ч це т≥ла й сили природи, ¤к≥ мають ≥стотне значенн¤ дл¤ житт¤ ≥ д≥¤льност≥ сусп≥льства, але не беруть безпосередньоњ участ≥ у виробнич≥й ≥ невиробнич≥й д≥¤льност≥ людей. “акий под≥л Ї до певноњ м≥ри умовним, оск≥льки окрем≥ компоненти можуть виступати ≥ ¤к ресурси, ≥ ¤к умови. ƒо основних характеристик природно-ресурсного потенц≥алу в≥днос¤ть:

географ≥чне положенн¤;

кл≥матичн≥ умови;

особливост≥ рельЇфу;

розм≥щенн¤ ресурсного потенц≥алу.

1.2. «агальна характеристика структури ѕ–ѕ.

–озр≥зн¤ють компонентну, функц≥ональну, територ≥≠альну ≥ орган≥зац≥йну структури природно-ресурсного потенц≥алу [1, с. 154Ч155].  омпонентна структура ха≠рактеризуЇ внутр≥шн≥ та м≥жвидов≥ сп≥вв≥дношенн¤ природних ресурс≥в (земельних, водних, л≥сових тощо); територ≥альна характеризуЇ р≥зн≥ форми просторовоњ дислокац≥њ природно-ресурсних комплекс≥в; орган≥зац≥йна характеризуЇ мож≠ливост≥ в≥дтворенн¤ та ефективноњ експлуатац≥њ при≠родних ресурс≥в. ‘ункц≥ональна структура природно-ресурсного потенц≥алу в≥дображаЇ вплив природних ресурс≥в на формуванн¤ спец≥ал≥зац≥њ територ≥й та певних господарських комплекс≥в.

ѕриродно-ресурсний потенц≥ал Ї багатокомпонентним. ¬ид≥≠л¤ють так≥ його складов≥:

м≥неральн≥,

земельн≥,

водн≥,

л≥сов≥,

б≥о≠лог≥чн≥,

рекреац≥йн≥,

кл≥матичн≥

косм≥чн≥ ресурси.

«а ознакою вичерпност≥ природних ресурс≥в, ¤ку нер≥дко називають еколог≥ч≠ною класиф≥кац≥Їю, вони под≥л¤ютьс¤ на групи:

невичерпн≥, до ¤ких належать сон¤чна рад≥ац≥¤, енерг≥¤ води, в≥тру тощо;

вичерп≠н≥ в≥дновлюван≥: ірунтовий покрив, водн≥ ресурси, л≥кувальн≥ гр¤з≥, рослинне паливо тощо;

вичерпн≥ нев≥дновлюван≥: м≥не≠ральна сировина, природн≥ буд≥вельн≥ матер≥али.

¬ основ≥ економ≥чноњ класиф≥кац≥њ природних ресурс≥в лежить њх под≥л на ресурси: виробничого й невиробничого, галузевого й м≥жгалузевого, промислового й с≥льськогосподарського, одноц≥льового та багатоц≥льового призначенн¤.

1.3.  ≥льк≥сна та ¤к≥сна оц≥нка ѕ–ѕ.

¬икористанн¤ в економ≥чн≥й систем≥ природних ресурс≥в ви≠магаЇ њх адекватноњ оц≥нки. ≤снуЇ два основних види оц≥нки: тех≠нолог≥чна (виробнича) та економ≥чна. ѕри технолог≥чн≥й оц≥нц≥ ви¤вл¤Їтьс¤ ступ≥нь придатност≥ ресурс≥в до того чи ≥ншого виду людськоњ д≥¤льност≥ з урахуванн¤м сучасноњ або перспективноњ технолог≥њ њх використанн¤. Ќер≥дко технолог≥чна оц≥нка виража≠Їтьс¤ в балах та категор≥¤х. ¬она зд≥йснюЇтьс¤, ¤к правило, перед економ≥чною.

≈коном≥чна оц≥нка природних ресурс≥в Ч необх≥дний етап дл¤ забезпеченн¤ њх ефективного використанн¤. ¬изначилис¤ дв≥ групи економ≥чних оц≥нок:

перша Ч характеризуЇ економ≥чн≥ ре≠зультати використанн¤ природних ресурс≥в;

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12

Ќазва: ѕриродно-ресурсний потенц≥ал ”крањни
ƒата публ≥кац≥њ: 2006-03-13 (15955 прочитано)