–озм≥щенн¤ продуктивних сил > ѕриродно-ресурсний потенц≥ал ”крањни
”крањна багата на метал≥чн≥ корисн≥ копалини, серед ¤ких: ку≠хонна с≥ль,
самородна с≥рка, вогнетривк≥ глини, високо¤к≥сний каол≥н, облицювальний кам≥нь
тощо. ¬елик≥ запаси кал≥йно-маг≠н≥Ївих солей (близько 2,7 млрд. т) зосереджен≥
в ≤вано-‘ранк≥в≠ськ≥й та Ћьв≥вськ≥й област¤х.
¬исокою забезпечен≥стю паливно-енергетичними ресурсами в≥дзначаЇтьс¤ ƒонецька,
Ћуганська, ƒн≥пропетровська та Ћьв≥вська област≥. «начн≥ поклади метал≥чних
корисних копалин розв≥дан≥ у ƒн≥пропетровськ≥й, «апор≥зьк≥й, ѕолтавськ≥й област¤х,
а також у јв≠тономн≥й –еспубл≥ц≥ рим. ѕриродно-х≥м≥чна сировина ≥нтенсивно
ек≠сплуатуЇтьс¤ господарським комплексом Ћьв≥вськоњ, —умськоњ, ≤вано-‘ранк≥вськоњ
областей та јвтономноњ –еспубл≥ки рим. Ѕуд≥вельна сировина розповсюджена р≥вном≥рно
по вс≥й територ≥њ крањни, однак у структур≥ м≥неральних ресурс≥в найб≥льша њњ
частка маЇ м≥сце у ƒо≠нецьк≥й, Ћьв≥вськ≥й, Ћуганськ≥й, –≥вненськ≥й ≥ “ерноп≥льськ≥й
облас≠т¤х та јвтономн≥й –еспубл≥ц≥ рим. [ƒодаток 1]
2.3. ’арактеристика земельного та агрокл≥матичного потенц≥алу.
«емельн≥ ресурси виступають територ≥альною базою розм≥щенн¤ народногосподарських
об'Їкт≥в, системи розселенн¤ населенн¤, а також основним засобом виробництва
(в першу чергу с≥льського ≥ л≥сового господарства). ¬с≥ земл≥ ”крањни незалежно
в≥д њх ц≥≠льового призначенн¤, господарського використанн¤ ≥ особ≠ливостей правового
режиму в≥днос¤тьс¤ до земельних ресурс≥в ≥ складають Їдиний земельний фонд держави.
–≥вень, тривал≥сть використанн¤ родючост≥ та продуктивн≥сть ірунт≥в залежать
в≥д њх властивостей, кл≥мату, соц≥ально-економ≥чних умов гос≠подарюванн¤, розвитку
науки ≥ техн≥ки. “еоретичною основою високоњ продуктивност≥ ірунт≥в Ї врахуванн¤
б≥олог≥чних вимог культур, що ви≠рощуютьс¤, до тепла, вологи тощо. јгрокл≥матичн≥
умови продукуванн¤ окремих с≥льськогосподарських культур наведен≥ у таблиц≥.
[додаток 2]
Ѕеручи до уваги потреби с≥льськогосподарських культур у тепл≥ й опадах та
агрокл≥матичне районуванн¤ територ≥њ ”крањни, можна зро≠бити висновок, що в
п≥вн≥чно-зах≥дних районах можуть дозр≥вати найвимоглив≥ш≥ до тепла ¤р≥ культури
(¤чм≥нь, овес), озима пшениц¤, а на п≥вденному заход≥ та п≥вденному сход≥ Ч
вимоглив≥ш≥ до тепла (ку≠курудза ≥ сон¤шник).
—труктура пос≥вних площ, що склалас¤ тепер, не завжди в≥дпов≥≠даЇ б≥олог≥чним
вимогам культур до ірунтово-кл≥матичних умов, що ≥стотно впливаЇ на продуктивн≥сть
ірунт≥в. ”рожайн≥сть с≥льськогос≠подарських культур певною м≥рою залежить в≥д
р≥вн¤ потенц≥йноњ родючост≥ ірунту ≥ забезпеченн¤ вологою територ≥њ. ¬и¤влена
загальна законом≥рн≥сть: найнижч≥ урожањ отримують на б≥дних дерново-п≥дзо≠листих
ірунтах ѕол≥сс¤, вищ≥ Ч на потенц≥йно родючих ірунтах зони недостатнього зволоженн¤
—тепу ≥ найвищ≥ Ч на потенц≥йно родючих ірунтах достатнього ≥ нест≥йкого зволоженн¤
Ћ≥состепу.
√еопол≥тичне положенн¤ ”крањни та њњ високий земельно-ресурсний потенц≥ал
обумовлюють пров≥дну роль земельного фон≠ду ¤к одного з важливих ресурс≥в держави,
що виступаЇ первин≠ним фактором виробництва ≥ своЇр≥дним фундаментом економ≥ч≠ного
розвитку. «емельний фонд ”крањни становить 60,4 млн. га ≥ складаЇтьс¤ ≥з земель
р≥зного функц≥онального призначенн¤, ¤к≥с≠ного стану та правового статусу. ¬ласне
земельна площа (суша) становила на початок 1998 р. 57,9 млн. га; њњ с≥льськогосподарсь≠ка
освоЇн≥сть дос¤гла майже 70,0%, розоран≥сть Ч 57,1%; частка р≥лл≥ в загальн≥й
площ≥ с≥льськогосподарських уг≥дь переви≠щила 79%.
«а ц≥льовим призначенн¤м земель та функц≥ональним викорис≠танн¤м земельний
фонд ”крањни охоплюЇ: с≥льськогосподарськ≥ уг≥дд¤ (41,9млн. га, або 69,4% земельного
фонду); л≥си та л≥совкрит≥ площ≥ (10,4 млн. га, або 17,2%); забудован≥ земл≥
п≥д промис≠ловими ≥ транспортними об'Їктами, житлом, вулиц¤ми тощо (2,3 млн.
га, або 3,8%); земл≥, що покрит≥ поверхневими водами, Ч (2,4 млн. га, або 4%);
≥нш≥ земл≥ (3,4 млн. га, або 5,6%).
«емельний фонд ”крањни становить 60 млн. га, б≥льшу частину його на к≥нець
2002р. складали с≥льськогосподарськ≥ уг≥дд¤ (41800,4 млн. га). «емл≥ п≥д р≥ллею
становили 32,5 млн. га, або 53,9% земельноњ площ≥ крањни. ” структур≥ земельних
уг≥дь ”крањни переважають родюч≥ чор≠ноземи (типов≥, звичайн≥ ≥ п≥вденн≥), ¤к≥
займають 55% площ≥ орних земель. Ѕ≥л¤ 10% р≥лл≥ мають оп≥дзолен≥ ≥ деградован≥
чорноземи, 2,5% - солонуват≥ ірунти, 6% - чорноземн≥ ≥ дерново-чорноземн≥ ірунти
на суп≥сках ≥ п≥щаних породах. ѕ≥дзолист≥ ірунти займають 7% р≥лл≥, оп≥д≠золен≥
- 5%. Ѕ≥л¤ 7% р≥лл≥ вкрито с≥рими л≥совими ірунтами. –озпо≠всюджен≥ також каштанов≥,
лучн≥ ірунти, буроземи тощо.
—умарна оц≥нка потенц≥алу земельних ресурс≥в ”крањни (за розра≠хунками ¬.ѕ.
–уденка) складаЇ 13946,3 млн. грн.
–озпод≥л земельного фонду ”крањни за землекористувачами характеризуЇтьс¤
такими сп≥вв≥дношенн¤ми: державн≥ та колек≠тивн≥ с≥льгоспп≥дприЇмства, кооперативи,
акц≥онерн≥ товариства, фермерськ≥ господарства Ч 46,7 млн. га, або 77,3% земельного
фонду; л≥согосподарськ≥ п≥дприЇмства Ч 7,2 млн. га, або 11,9%; п≥дприЇмства
промисловост≥, транспорту, зв'¤зку та ≥н. Ч 2,1 млн. га, або 3,5%; заклади науки,
культури, осв≥ти, охорони здоров'¤ та ≥н. Ч 0,2 млн. га, або 0,3%; установи
природоохорон≠ного та рекреац≥йного призначенн¤ Ч 0,3 млн. га, або 0,5%; водо≠господарськ≥
п≥дприЇмства Ч 0,5 млн. га, або 0,8%; житлово-експлуатац≥йн≥ орган≥зац≥њ Ч 0,1
млн. га, або 0,2%; земл≥ держав≠ноњ власност≥ Ч 3,3 млн. га, або 5,5%.
–≥вень ≥нтенсивност≥ використанн¤ земельних ресурс≥в ”крањ≠ни Ї досить диференц≥йованим
у територ≥альному розр≥з≥. Ќай≠вища залучен≥сть земель у господарський об≥г
склалас¤ у Ћьв≥в≠ськ≥й, ƒонецьк≥й, “ерноп≥льськ≥й област¤х. ¬ ц≥лому земельн≥
ресурси ”крањни характеризуютьс¤ досить високим б≥опродуктивним потенц≥алом,
а в його структур≥ висока питома вага ірунт≥в чорноземного типу, що створюЇ
спри¤тлив≥ умови дл¤ продуктив≠ного землеробства. Ќайвищу с≥льськогосподарську
освоЇн≥сть тери≠тор≥њ мають земл≥ «апор≥зькоњ (88,3%), ћиколањвськоњ (86,6%),
≥ровоградськоњ (85,7%), ƒн≥пропетровськоњ (82,8%), ќдеськоњ (83,2%) та ’ерсонськоњ
(81,4%) областей.
2.4. ’арактеристика потенц≥алу водних ресурс≥в.
¬одн≥ ресурси виступають джерелом промислового ≥ побутового водопостачанн¤,
а тому в≥д≥грають вир≥шальну роль у розвитку всього народного господарства та
у життЇд≥¤льност≥ населенн¤.
¬одн≥ ресурси ”крањни складаютьс¤ з м≥сцевого стоку, ¤кий фор≠муЇтьс¤ у р≥чков≥й
мереж≥ на њњ територ≥њ, та транзитного, що надхо≠дить ≥з сус≥дн≥х територ≥й
по ƒн≥пру ≥ його допливах, —≥верському ƒон≠цю, ƒунаю тощо. «а межами ”крањни
утворюЇтьс¤ близько «ќ км3 сто≠ку (загальний його обс¤г становить 210 км3).
ќсновним показником водних ресурс≥в р≥чок Ї перес≥чна багато≠р≥чна величина,
або норма р≥чного стоку. ¬ середньому за водн≥стю роц≥ ресурси м≥сцевого стоку
”крањни складають 50 км3, а транзитний ст≥к Ч 159 км3. «агальн≥ водн≥ ресурси
держави с¤гають 209 км3. “ран≠зитний ст≥к б≥льше н≥ж у 3 рази переважаЇ м≥сцевий,
що значно обме≠жуЇ використанн¤ водних ресурс≥в дл¤ внутр≥шн≥х потреб. ќтже,
ос≠новне джерело використанн¤ водних ресурс≥в ”крањни Ч м≥сцевий ст≥к р≥чок
≥ частина транзитного. ≤ншою обставиною, що обмежуЇ викори≠станн¤ водних ресурс≥в,
Ї њхн≥й нер≥вном≥рний розпод≥л по територ≥њ держави, внасл≥док чого водозабезпечен≥сть
окремих адм≥н≥стратив≠них областей не однакова.
Ќайб≥льшу к≥льк≥сть води мають зах≥дн≥ област≥, де на 1 км2 площ≥ припадаЇ
в≥д 100 до 600 тис. м3 м≥сцевого стоку. Ќайменше забезпе≠чен≥ водою п≥вденн≥
област≥. “ак, у ƒонецьк≥й, «апор≥зьк≥й, ƒн≥пропетровськ≥й, ћиколањвськ≥й, ќдеськ≥й
≥ ’ерсонськ≥й област¤х на 1 км2 територ≥њ припадаЇ в≥д 5-10 до 40 тис. м3 води
на р≥к, а на одного жите≠л¤ Ч в≥д 130 до 400 м3. ¬ област¤х ѕол≥сс¤ на 1 км2
територ≥њ нарахо≠вуЇтьс¤ в≥д 75 до 100 тис. м3 на р≥к, а на одного мешканц¤
Ч в≥д 1500 до 2000 м3. ¬ област¤х л≥состеповоњ зони на 1 км2 площ≥ водн≥ ресурси
скла≠дають 50-70 тис. м3 на р≥к, зб≥льшуючись до 100-125 тис. м3 у сх≥дн≥й ≥
зах≥дн≥й частин≥ зони. Ќа одного жител¤ тут нал≥чувалось в≥д 500 до 1500 м3
води на р≥к.
Ќазва: ѕриродно-ресурсний потенц≥ал ”крањни
ƒата публ≥кац≥њ: 2006-03-13 (15955 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
