∆урнал≥стика > јспекти теор≥њ тексту
јспекти теор≥њ тексту—тор≥нка: 1/10
«нанн¤ про текст Ї фаховими знанн¤ми дл¤ представник≥в багатьох гуман≥тарних профес≥й, оск≥льки под≥бн≥ знанн¤ визначають характер д≥¤льност≥ з≥ словом. Ѕез знань про предмет д≥¤льност≥ немаЇ ≥ самоњ д≥¤льност≥: роб≥тник н≥коли не складе велосипеда, ¤кщо в≥н не знаЇ, що таке велосипед ≥ ¤к поЇднуютьс¤ його детал≥; л≥кар не вил≥куЇ людини, ¤кщо в≥н не знаЇ будови њњ орган≥зму. ќтже, журнал≥ст, наприклад, не напише досконалого матер≥алу, редактор не в≥дредагуЇ зам≥тки, ¤кщо вони не знають закон≥в орган≥зац≥њ тексту. Ќауков≥ знанн¤ про текст Ї основою дл¤ оволод≥нн¤ орган≥зованим, профес≥ональним писемним мовленн¤м. ÷≥ знанн¤ прищеплюютьс¤ люд¤м ще з≥ шк≥льноњ лави, але б≥льш серйозно ≥ повно вони розкриваютьс¤ у закладах, що готують фах≥вц≥в ф≥лолог≥чноњ ор≥Їнтац≥њ. ўоб знати правила побудови конкретних текст≥в (конкретного жанру, стилю), необх≥дно насамперед знати загальн≥ закони текстотворенн¤. ѓм ≥ присв¤чений цей нарис. ” межах наукових знань про текст ¤к продукт орган≥зованого писемного мовленн¤ обовТ¤зковим Ї розмежуванн¤ пон¤ть "тв≥р" ≥ "текст", "тема" ≥ "предмет розпов≥д≥", "розробка" ≥ "розкритт¤" теми. ¬ир≥шальним дл¤ формуванн¤ профес≥йних знань Ї також розум≥нн¤ теми ¤к основного атрибута твору. ÷≥ знанн¤ мають аспектуальний характер, що передбачаЇ на¤вн≥сть у св≥домост≥ мовц¤ р≥зних п≥дсистем знань - (а) знанн¤ про текст ¤к продукт знаковоњ д≥¤льност≥ автора, (б) знанн¤ про текст ¤к предмет читацькоњ перцепц≥њ, (в) знанн¤ про текст ¤к фрагмент ≥нформац≥йноњ системи сусп≥льства, (г) знанн¤ про текст ¤к зас≥б упливу. “в≥р ≥ текст “екст ≥ тв≥р - це не одне й те ж. “в≥р - це продукт мовноњ д≥¤льност≥ людини, найчаст≥ше закр≥плений у текст≥. “екст - це лише граф≥чно-знакова ф≥ксац≥¤ твору[1]. “в≥р, говорив ™. ѕрохоров, "це т≥льки мовне вираженн¤ замислу його творц¤, а текст... граф≥чне закр≥пленн¤ цього замислу на папер≥"[2]. “в≥р створюЇтьс¤ насамперед законами мовноњ д≥¤льност≥ людини, текст - за правилами користуванн¤ знаковими системами,¤к≥ використовуютьс¤ людьми дл¤ ф≥ксац≥њ твор≥в. Ќе все, що Ї у твор≥, може бути виражене письмовими чи друкованими знаками. “в≥р ≥ текст мають р≥зний генезис, р≥зну ≥стор≥ю, р≥зн≥ правила оформленн¤, хоч вони взаЇмно впливають один на одного: так текстова форма спри¤ла ≥ спри¤Ї розвитков≥ монолог≥чного мовленн¤ ≥ виникненню великих твор≥в. Ќеобх≥дно усв≥домлювати одну, ¤к на думку звичайноњ людини, парадоксальну р≥ч: текст - це штучний барТЇр м≥ж автором ≥ читачем, але барТЇр, без ¤кого людство себе не мислить. “ому ≥снуЇ проблема: ¤к робити так, щоб цей барТЇр ставав ¤кнайменшим, щоб форма тексту ¤кнайменше заважала сп≥лкуванню автора з читачем. ”¤вленн¤ про тв≥р ¤к самост≥йну, в≥д≥рвану в≥д автора зм≥стову систему, - р≥ч в≥дносна, це продукт абстрагуванн¤, в≥дриву результат≥в розумовоњ д≥¤льност≥ людини в≥д нењ ж. “акий в≥дрив був можливим т≥льки завд¤ки двом в≥дчуженн¤м твору в≥д автора, повТ¤заним ≥з виникненн¤м письма ≥ друку. “екст - це ≥ Ї форма в≥дчуженн¤ твору в≥д автора. ” вигл¤д≥ тексту тв≥р набуваЇ в≥дносноњ самост≥йност≥ ≥ в≥дносно самост≥йного житт¤. —емантикою тексту завжди Ї тв≥р. „ерез це текст завжди й ототожнюють ≥з твором ≥ не бачать м≥ж ними р≥зниц≥. ” де¤ких випадках ц¤ р≥зниц¤ буваЇ ≥ не принциповою, наприклад коли мова йде про актуальн≥сть теми твору/тексту, про њх тематичну класиф≥кац≥ю, фактаж тощо. “екст на в≥дм≥ну в≥д твору маЇ своњ засоби вираженн¤ й ≥ актуал≥зац≥њ зм≥сту, своњ "засоби керуванн¤" читацьким сприйманн¤м та розум≥нн¤м. ¬ажливим дл¤ вивченн¤ тексту Ї розкритт¤ його одиниць та правил њх оформленн¤, куди в≥днос¤ть правила оформленн¤ рубрик, цитат, дат, чисел, прим≥ток тощо. –озгл¤даючи текст ¤к форму ≥снуванн¤ твору, необх≥дно завжди мати на уваз≥ його семантику. “екст - це абстракц≥¤ людського розуму, оск≥льки в≥н поза написанн¤м ≥ читанн¤м не ≥снуЇ. ≤ тому вс≥ ознаки тексту мають насамперед глибоке психолог≥чне по¤сненн¤, оск≥льки текст не Ї самодостатньою сутн≥стю. “екст маЇ ознаки, що виражають загальн≥ особливост≥ його системно-структурноњ орган≥зац≥њ. ƒо таких ознак варто в≥днести арх≥тектон≥ку тексту, його структурован≥сть ≥ системн≥сть, ц≥л≥сн≥сть, просторово-часову дискретн≥сть. ≈лементами тексту сл≥д вважати рубрики, основний текстовий блок (корпус тексту), автор тексту, абзац, виноску, р¤док, граф≥чне слово, граф≥чне реченн¤, л≥теру та пунктуац≥йний знак. ƒо одиниць тексту в≥днос¤тьс¤ так≥ фрагменти тексту, котр≥ мають особливу семантику й стандартизоване характерне оформленн¤: перел≥ки, цитати, посиланн¤, дати, числа, скороченн¤, знаки, власн≥ назви, умовн≥ позначенн¤. “екстовими засобами, або засобами актуал≥зац≥њ семантики тексту, Ї шрифтов≥ (гарн≥тура, стиль, кегель) й не-шрифтов≥ (розр¤дка, вт¤жка, л≥н≥йки, кол≥р) вид≥ленн¤, спец≥альн≥ арх≥тектон≥чн≥ засоби тощо. ™ р≥зн≥ види текст≥в: в≥ршований, драматичний, прозовий, таблиц≥ ≥ виводи, нотний, формульний, б≥бл≥ограф≥чний; покажчики, реферати, еп≥граф, присв¤та, колонтитули, титульний текст тощо. ќстанн≥ ш≥сть вид≥в тексту Ї також елементами апарату виданн¤. оротко про де¤к≥ з названих пон¤ть, що характеризують текст. јрх≥тектон≥ка тексту. ÷е його будова, форма, виражена шрифтовими й нешрифтовими засобами, у вигл¤д≥ певного сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж елементами й одиниц¤ми тексту. —труктурован≥сть ≥ системн≥сть тексту. —труктурован≥сть - це ознака тексту, ¤ка виражаЇ на¤вн≥сть певних звТ¤зк≥в м≥ж елементами та одиниц¤ми тексту. —истемн≥сть - ознака, що вказуЇ на ≥снуванн¤ певних елемент≥в та одиниць тексту, м≥ж ¤кими ≥снують звТ¤зки. ÷≥л≥сн≥сть. “екст Ї вик≥нченою граф≥чно-знаковою формою, що сприймаЇтьс¤ ¤к Їдине ц≥ле, ¤ке характеризуЇтьс¤ межею сприйманн¤: текст перетворюЇтьс¤ в не-текст за умови, коли граф≥чно-знакове оформленн¤ виходить за межу допустимого сприйманн¤ певного предмета ¤к тексту. ѕросторово-часова дискретн≥сть. “екст, що розташований на двох ≥ б≥льше матер≥альних нос≥¤х, Ї просторово роз≥рваним (дискретним). Ќаприклад, дв≥ стор≥нки, на ¤ких видрукуваний текст, робл¤ть текст прот¤жним у простор≥ та час≥ п≥д час його ≥ написанн¤, ≥ читанн¤. ќдиниц≥ тексту - перел≥ки, цитати, посиланн¤, дати, числа, скороченн¤, знаки, власн≥ назви, умовн≥ позначенн¤ - добре описан≥ у редакц≥йно-видавнич≥й л≥тератур≥[3]. “екст ≥ психолог≥¤ авторськоњ творчост≥ ћи можемо мати р≥зну глибину баченн¤ ¤вища "текст", але ми не маЇмо права дивитис¤ на нього прим≥тивно. ѕрим≥тив≥зм пол¤гаЇ насамперед в обмеженн≥ пон¤тт¤ матер≥алу одним ¤кимось аспектом - чи л≥нгв≥стичним, чи л≥тературознавчим, чи соц≥олог≥чним ≥ т.д. р≥м того, може бути спрощене у¤вленн¤ про ¤вище - в≥д тексту ¤к самодостатньоњ сутност≥, незалежного предмета розгл¤ду до тексту ¤к про¤ву т≥льки складноњ сусп≥льноњ (або й всесв≥тньоњ!) ≥нформац≥йноњ системи. ƒл¤ розум≥нн¤ сутност≥ тексту необх≥дно збагнути одну принципову р≥ч: зм≥ст будь-¤кого тексту принципово не замкнутий н≥ ч≥ткою схемою теоретичноњ абстракц≥њ, н≥ строгим естетичним каноном, а повТ¤заний ≥з в≥дкритою, такою, що розвиваЇтьс¤, ситуац≥Їю реальноњ д≥йсност≥ й ≥снуЇ практично ¤к прикладна д≥лова ≥де¤. ” текст≥ читач стикаЇтьс¤ переважно з реальними обставинами предметного св≥ту. «вичайно, це не пр¤ме з≥ткненн¤ з д≥йсн≥стю. ¬оно опосередковане творч≥стю автора ≥ тих людей, що готують текст до друку. ÷е Ї залученн¤ читача до житт¤ через текст, так би мовити, внутр≥шньотекстовий контакт з реальн≥стю. ћомент д≥алектичного переходу контакту з ≥ текстом у контакт ≥з реальною проблемою сусп≥льного житт¤ - руб≥кон, за ¤ким текст розмикаЇтьс¤ в житт¤ ≥ сам стаЇ частиною актуальноњ соц≥альноњ практики. ѕ≥сл¤ того, ¤к читач через текст ув≥йде в контакт ≥з реальною проблемою i сусп≥льного житт¤, увесь х≥д його сприйманн¤ повинен зм≥нитис¤: пов≥домленн¤ стаЇ предметним, факти постають ¤к реал≥њ житт¤, наповнен≥ прогностичним значенн¤м, рекомендац≥њ перетворюютьс¤ у в≥дпов≥дальн≥ д≥лов≥ пропозиц≥њ, опис перетворюЇтьс¤ на ситуац≥ю, в ¤к≥й потр≥бно або нав≥ть необх≥дно приймати р≥шенн¤ [4]. –озгл¤даючи текст ¤к частину сусп≥льноњ ≥нформац≥йноњ системи ≥ ¤к в≥дносно самост≥йну ≥нформац≥йну п≥дсистему, в≥дносно самодостатню сутн≥сть, що Ї безпосередн≥м предметом д≥¤льност≥ автора,- текст не можна анал≥зувати поза комун≥кативним актом, бо "живий" смисл ≥нформац≥њ в тому, щоб бути пов≥домленою ≥ сприйн¤тою. ÷е означаЇ, що необх≥дно подивитис¤ на тв≥р ще й з позиц≥й комун≥кативних, оск≥льки ≥ншого призначенн¤ текстов≥, ц≥й "≥нформац≥йн≥й п≥дсистем≥", не можна придумати. “екст служить засобом упливу, що маЇ свою структуру. ÷¤ структура залежить в≥д багатьох фактор≥в, зокрема в≥д предметного зм≥сту комун≥кативноњ мети - задуму. “екст це "слово дл¤ справи". ¬иход¤чи з цього, можна сказати, що текст у будь-¤к≥й форм≥ (граф≥чн≥й, магн≥тн≥й - запис на пл≥вку, магн≥тний диск), ¤кий маЇ типолог≥чну структуру, виконуЇ роль засобу впливу на маси. “иполог≥чна структура не охоплюЇ вс≥х ≥ндив≥дуальних вплив≥в, ¤к≥ можуть бути у текст≥; вона формуЇтьс¤ з сусп≥льне необх≥дних ≥ соц≥альне обумовлених елемент≥в, ¤к≥ через свою практичну придатн≥сть здатн≥ стимулювати мислительну, емоц≥йну ≥ вольову активн≥сть читача в сфер≥ соц≥альноњ практики. “ому саме на реал≥зац≥ю типолог≥чноњ структури тексту св≥домо або несв≥домо ор≥Їнтован≥ вс≥ зусилл¤ автора. ≤ п≥д час збору матер≥алу, ≥ п≥д час осмисленн¤ та обробки даних, ≥ п≥д час обдумуванн¤ задуму автор прагне, св≥домо чи несв≥домо, щоб в≥дносно форми ≥ зм≥сту тексту достатньо однозначно про¤вл¤лась типолог≥чна структура, придатна дл¤ того, аби викликати в читач≥в справжн≥ ефекти. “ут необх≥дно п≥дкреслити, що типоформуючим ефектом впливу Ї справжн≥й ефект, тобто справжн≥й результат використанн¤ тексту справд≥ д≥¤льними людьми в справжн≥х ситуац≥¤х. —правжн≥сть ефекту п≥д упливом тексту буде обТЇктивно про¤вл¤тис¤ в актах зм≥ни повед≥нкових план≥в (програми повед≥нки) ≥ реальноњ повед≥нки субТЇкт≥в соц≥альноњ д≥њ: людей, орган≥зац≥й, ≥нститут≥в. онкретним вираженн¤м справжнього ефекту буде виб≥р р≥шенн¤ п≥д упливом тексту; вчинок, викликаний авторським упливом; реакц≥¤ сусп≥льноњ думки, збудженоњ автором; включенн¤ ≥нформац≥њ в програму соц≥ального ≥нституту або використанн¤ њњ в д≥¤льност≥ законодавчих орган≥в ≥ парт≥йних ≥нстанц≥й, а також ≥нш≥ форми використанн¤ текст≥в у реальному житт≥ людей. якщо ж сам текст своњми внутр≥шньотекстовими ¤кост¤ми й особливост¤ми не вводить читача в контакт ≥з реал≥¤ми сусп≥льноњ практики, то н≥ зам≥нити такий контакт, н≥ компенсувати його в≥дсутн≥сть н≥чим. Ѕез цього текст не може претендувати на практичн≥ результати. ¬≥н непотр≥бний ¤к зас≥б соц≥ального регулюванн¤, оск≥льки знанн¤ в ньому не повТ¤зан≥ з≥ "злобою дн¤" соц≥альноњ практики. ¬≥н непотр≥бний також ≥ дл¤ ≥ндив≥да, котрий шукаЇ ефективн≥ способи повед≥нки в реальних умовах масових сусп≥льних процес≥в. ќдне слово, такий текст Ї не Ї текстом.
Ќазва: јспекти теор≥њ тексту
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (9333 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
