∆урнал≥стика > јспекти теор≥њ тексту

ѕершим ≥ найб≥льш акс≥оматичним положенн¤м теор≥њ сприйманн¤ й розум≥нн¤ висловлювань, ¤ке маЇ бути вз¤те на озброЇнн¤ автором,- Ї закон √умбольдта-ѕотебн≥ про обТЇктивн≥сть субТЇктив≥зму читацького розум≥нн¤ тексту. "«даЇтьс¤, н≥би думка в мов≥ переходить повн≥стю або частково до того, хто слухаЇ, хоч в≥д цього не зменшуЇтьс¤ розумовоњ власност≥ мовц¤, ¤к полумТ¤ св≥чки не зменшуЇтьс¤ в≥д того, що вона очевидно д≥литьс¤ ним ≥з сотнею ≥нших,- писав ќ. ќ. ѕотебн¤, цитуючи ¬. √умбольдта.- јле ¤к в д≥йсност≥ полумТ¤ св≥чки не подр≥бнюЇтьс¤, тому що в кожн≥й ≥з палаючих св≥чок загораютьс¤ своњ гази, так ≥ мова т≥льки збуджуЇ розумову д≥¤льн≥сть того, хто розум≥Ї, ¤кий, розум≥ючи, думаЇ своЇю власною думкою. "Ћюди,- говорить √умбольдт,- розум≥ють один одного не таким чином, що справд≥ передають один одному знаки предмет≥в... ≥ не через те, що взаЇмно змушують себе створювати одне й те ж пон¤тт¤, а через те, що зач≥пають один в одному ту ж ланку ланцюга чуттЇвих у¤влень ≥ пон¤ть, торкаютьс¤ до т≥Їњ ж клав≥ш≥ свого духовного ≥нструмента, через що в кожному виникають в≥дпов≥дн≥, але не т≥ ж пон¤тт¤"". ≤ дал≥: "–озум≥нн¤ ≥ншого в≥дбудетьс¤ в≥д розум≥нн¤ самого себе" [18]. ” цьому визначенн≥ процесу розум≥нн¤ криЇтьс¤ обТЇктивний факт субТЇктив≥зму людського розум≥нн¤, оск≥льки кожен думаЇ своЇю власною думкою. “аким чином, процес розум≥нн¤ не Ї пасивним в≥дтворенн¤м почутого, "це акт конструюванн¤ б≥льшою м≥рою, н≥ж рецепц≥њ. ћовний вплив стаЇ можливим лише при певн≥й творч≥й д≥¤льност≥ адресата.

—убТЇктив≥зм розум≥нн¤ маЇ п≥д собою й психоф≥з≥олог≥чну основу, оск≥льки сприйманн¤ ¤к психоф≥з≥олог≥чний процес залежить насамперед в≥д особливостей сенсорноњ системи, тобто системи, ¤ка сприймаЇ.

«важаючи на закон √умбольдта-ѕотебн≥ автор маЇ зробити принаймн≥ такий висновки: тексти повинн≥ бути написан≥ так, щоб можна було уникнути зайвого субТЇктив≥зму читацького розум≥нн¤, щоб у структур≥ тексту не було елемент≥в, ¤к≥ посилюють цей субТЇктив≥зм.

“аким чином, висновок автора передбачаЇ усв≥домленн¤ основних правил, принцип≥в читацького сприйманн¤ й розум≥нн¤, а також можлив≥сть керувати процесом читацького розум≥нн¤. ÷≥ завданн¤ випливають ≥з основних положень про роль текст≥в у сусп≥льств≥. "” нашому випадку (п≥д час читанн¤, слуханн¤),- пише ћ. ƒ. ‘еллер, - к≥нцевий результат процесу, або його продукт, - це зм≥ни в св≥домост≥ читача; доц≥льна д≥¤льн≥сть адресата - сприйманн¤ пов≥домленн¤, що вимагаЇ доц≥льноњ вол≥, ¤ка виражаЇтьс¤ в уваз≥, котра тим б≥льше необх≥дна, коли пов≥домленн¤ меншою м≥рою захоплюЇ своњм зм≥стом ≥ способом сприйманн¤..."[20].

¬исновок також стосуЇтьс¤ тип≥в масових реакц≥й на текст при регульован≥й орган≥зован≥й структур≥ тексту. ¬ ц≥лому вид≥л¤Їтьс¤ три типи масових реакц≥й.

ѕо-перше, реакц≥њ виконанн¤ - тобто д≥њ ≥нститут≥в, заклад≥в, установ, груп ≥ окремих ос≥б, ¤к≥ безпосередньо беруть участь у под≥¤х.

ѕо-друге, реакц≥њ вт¤гненн¤ - тобто д≥њ необмеженоњ, к≥лькост≥ людей, ¤к≥ не Ї безпосередн≥ми учасниками под≥й, але суд¤ть про них ≥з точки зору своњх ≥нтерес≥в ≥ свого розум≥нн¤ ≥нтерес≥в, культурних традиц≥й ≥ моральних основ сусп≥льства.  ожна окремо вз¤та реакц≥¤ другого типу не маЇ суттЇвого значенн¤. јле вона здатна викликати резонанс у сусп≥льн≥й думц≥. “ому в потенц≥њ ≥нтегрована енерг≥¤ реакц≥й вт¤гуванн¤ величезна.

ѕо-третЇ, реакц≥њ соц≥альноњ гарант≥њ - тобто д≥њ кер≥вних ≥нстанц≥й, ≥нститут≥в, орган≥зованих соц≥альних груп або уповноважених ос≥б. –еакц≥њ третього типу не обовТ¤зково стають д≥¤ми. „асто буваЇ достатньо ≥ њх потенц≥йноњ сили[21].

¬иход¤чи з цих соц≥альних функц≥й, ¤к≥ мають виконувати тексти, автор й маЇ п≥дпор¤дковувати всю типолог≥чну структуру тексту цим функц≥¤м, стежачи за адекватною реакц≥Їю адресата на ц≥ функц≥њ.

—прийманн¤ тексту Ї керований автором процес продукуванн¤ його адресатом. ÷ей процес включаЇ сенсорн≥ процеси (в≥дчутт¤), перцепц≥ю (п≥знаванн¤), рецепц≥ю (розум≥нн¤). —енсорн≥ процеси - це ф≥з≥олог≥чн≥ процеси отриманн¤ ≥нформац≥њ з навколишнього середовища, ¤к≥ залежать в≥д стану орган≥зму й сенсорноњ системи. ” контекст≥ масовоњ комун≥кац≥њ ц≥ процеси мають важливе значенн¤, оск≥льки вони залежать ¤к в≥д орган≥зац≥њ комун≥кативного процесу, так ≥ в≥д стану аудитор≥њ, що сприймаЇ пов≥домленн¤. ѕерцепц≥¤ у сфер≥ комун≥кац≥њ - процес, що т≥сно повТ¤заний ≥з розум≥нн¤м ≥ б≥льшою м≥рою залежить в≥д памТ¤т≥, перцептивного досв≥ду аудитор≥њ, њњ уваги. ÷е ум≥нн¤ рецип≥Їнта зосередитис¤, вз¤ти ту ≥нформац≥ю, ¤ка йому потр≥бна (селекц≥¤ ≥нформац≥њ). –озум≥нн¤ - певним чином орган≥зований процес включенн¤ сприйн¤того факту чи факт≥в у пон¤ттЇву систему адресата. Ќеобх≥дно зауважити, що сприйманн¤ серед дорослих становить близько 61% комун≥кативноњ активност≥. –азом ≥з тим цей процес дуже складний ≥ неоднозначний. ѕо сут≥, будь-¤ка взаЇмод≥¤ - це здатн≥сть розум≥ти, що ≥нш≥ кажуть. Ѕагато людей Ї поганими рецип≥Їнтами через погану силу концентруванн¤ уваги, егоцентризм або погану словесну памТ¤ть.  р≥м цих психоф≥з≥олог≥чних причин поганого розум≥нн¤ можна вид≥лити принаймн≥ дв≥ групи причин, повТ¤зан≥ з процесом сприйманн¤ ≥ безпосередньо з процесом розум≥нн¤.

—еред причин, що порушують процес в≥дчутт¤, а в≥дтак ≥ розум≥нн¤ тексту, можна назвати невдалу орган≥зац≥ю процесу сприйманн¤: роз≥рван≥сть у час≥ й простор≥ процесу сприйманн¤; швидкий темп читанн¤; далеке розташуванн¤ тексту; негативну соц≥альну оц≥нку автора тощо; поб≥чн≥ перешкоди - гам≥р, крик; поганий психоф≥з≥олог≥чний стан адресата - втома, роздратован≥сть тощо; перешкоди, повТ¤зан≥ з невдалим оформленн¤м тексту: надм≥рна к≥льк≥сть ≥люстрац≥й, погано побудований ≥ розташований текст, правописн≥ помилки тощо.

ѕриродною основою сприйманн¤ рецип≥Їнта Ї синтетичн≥сть цього процесу. ÷е означаЇ, що робота, спр¤мована на "отриманн¤" тексту, Ї Їдиною, внутр≥шньо непод≥льною. ј це в свою чергу Ї причиною неадекватного розум≥нн¤ тексту. —интетизм сприйманн¤ про¤вл¤Їтьс¤ в тому, що рецип≥Їнт в≥дносно одночасно змушений сприймати текст на р≥зних р≥вн¤х його побудови. “ак, читанн¤ тексту за два заходи - спочатку, наприклад, сприйн¤ти й зрозум≥ти ус≥ слова, а пот≥м, з найменшим пром≥жком у час≥, сприйн¤ти й зрозум≥ти образну систему - Ї анал≥тичним, фаховим читанн¤м; воно спр¤моване на ¤кнайб≥льш точне розум≥нн¤ тексту. —интетичн≥сть сприйманн¤ також означаЇ й те, що процес сприйманн¤ природно включаЇтьс¤ в структуру Їдиноњ предметноњ д≥¤льност≥ рецип≥Їнта, а процес розум≥нн¤ п≥дпор¤дкований сп≥льним факторам д≥¤льност≥. ÷¤ природна особлив≥сть процесу сприйманн¤ маЇ бути вз¤та до уваги, оск≥льки автор завжди повинен бути на сторож≥ адекватного розум≥нн¤ тексту, а синтетизм сприйманн¤ природно порушуЇ адекватн≥сть ≥ особливо тод≥, коли текст ¤к ц≥л≥сн≥сть побудований не за правилами допустимого синтетичного сприйманн¤. ј до цих правил сл≥д в≥днести: правило про допустиму довжину фраз, м≥н≥мальну величину часовоњ розб≥жност≥, правило про нормативне л≥нгв≥стичне й правописне забезпеченн¤ тексту, про допустим≥сть "шум≥в" у текст≥, про лог≥чне розгортанн¤ зм≥сту на основ≥ одн≥Їњ теми (тематичну перспективу, "авторську г≥потезу"), про стереотипн≥сть зм≥сту й форми тексту.

‘рази у текст≥ мають бути максимально короткими.

¬≥домо, що сприйманн¤ тексту характеризуЇтьс¤ ф≥ксац≥йними зупинками зору ≥ переносом зору - рухом очей, що забезпечуЇ перех≥д в≥д одн≥Їњ частини тексту до ≥ншоњ. “ак, –. √. ≤ванченко наводить результати досл≥джень у ц≥й сфер≥: сприйманн¤ р¤дка довжиною 8,3 см супроводжуЇтьс¤ в середньому рухами з пТ¤тьма паузами, р¤дка у 12,2 см -с≥мома паузами. „итач засвоюЇ текст т≥льки в момент ф≥ксац≥њ зору. «алежн≥сть м≥ж довжиною фрази та њњ розум≥нн¤м очевидна. „им довша фраза, б≥льше пауз, тим довшим ≥ б≥льш дискретним у час≥ й простор≥ Ї процес розум≥нн¤.

„асто прочитанн¤ довгоњ фрази перетворюЇтьс¤ в анал≥тичне њњ сприйманн¤ (це стосуЇтьс¤ переважно наукового читанн¤, оск≥льки читач в≥дпов≥даЇ за точн≥сть розум≥нн¤ тексту): спочатку читач пословесно д≥стаЇтьс¤ до к≥нц¤ фрази, а пот≥м перечитуЇ њњ, щоб ц≥л≥сно зрозум≥ти. јле анал≥тичне читанн¤ - це кращий вих≥д у план≥ адекватного розум≥нн¤. √≥рше, коли читач синтетичне сприймаЇ фразу, обминаючи де¤к≥ слова ≥ в≥дразу ц≥л≥сно сприймаючи фразу (це найчаст≥ше й трапл¤Їтьс¤ з газетно-журнальними матер≥алами, оск≥льки читач не несе в≥дпов≥дальност≥ за точн≥сть розум≥нн¤ прочитаного). –езультат розум≥нн¤ в≥д такого сприйманн¤ може бути непередбаченим. ќтже, щоб уникнути при цьому неадекватного розум≥нн¤, необх≥дно скоротити фразу або розчленувати њњ на к≥лька ћенших фраз.

 р≥м того, необх≥дно зважати на особливост≥ сприйманн¤ фрази в момент ф≥ксац≥њ зору. „итач вловлюЇ ¤к≥сь л≥тери й асоц≥ативно в≥дновлюЇ ≥нш≥. “акий механ≥зм сприйманн¤ можливий завд¤ки ≥снуванню внутр≥шньоњ, генотиповоњ мови у вигл¤д≥ предметно-схемного коду. ÷ей код виникаЇ тод≥, коли розгорнутий словесний комплекс стаЇ стереотипним. јсоц≥ативне в≥дтворенн¤ розгорнутих словесних комплекс≥в маЇ субТЇктивну основу, що теж Ї причиною субТЇктивност≥ розум≥нн¤ тексту.

÷≥ дан≥ про специф≥ку читацького сприйманн¤ на р≥вн≥ в≥дчутт¤ можуть бути лише вз¤т≥ автором до уваги ¤к факт, що св≥дчить про причини субТЇктив≥зму розум≥нн¤ тексту. Ќеобх≥дно сказати, що така робота механ≥зм≥в сприйманн¤ властива не т≥льки зоровому сприйманню, а й будь-¤кому, оск≥льки при цьому "реал≥зуЇтьс¤ один ≥з найважлив≥ших механ≥зм≥в переробки ≥нформац≥њ, д≥ючих у нервов≥й систем≥,- вмикаЇтьс¤ так зване латеральне, або бокове, гальмуванн¤"[22].

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10

Ќазва: јспекти теор≥њ тексту
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (9333 прочитано)