∆урнал≥стика > јспекти теор≥њ тексту

ћотив. ” реальних ситуац≥¤х мотив ¤к опредмечена потреба людини д≥Ї природно. Ћюдин≥ не треба замислюватис¤ над своњми мотивами, щоб виконати ¤кусь д≥ю. њњ потреби породжують мотиви, мотиви породжують ц≥л≥. ” ситуац≥њ профес≥онального текстотворенн¤ ц¤ природн≥сть порушена. јвтор змушений осмислювати мотивац≥йну сферу своЇњ д≥¤льност≥. ÷е по-перше. ј по-друге, немаЇ мотиву окремоњ мовноњ д≥њ, Ї мотив д≥¤льност≥ людини чи групи людей, куди текстотворенн¤ включаЇтьс¤ ¤к д≥¤. ≤ цей Їдиний мотив визначаЇ ц≥л≥, ≥ зокрема комун≥кативн≥ ц≥л≥. ” задум≥ кожноњ мети природно уже захований мотив. якщо моЇю метою Ї людина весела, на що й спр¤мований м≥й текст, це означаЇ, що у¤вленн¤ про веселу людину Ї моњм мотивом, оск≥льки в≥н реал≥зуЇ мою потребу бачити веселих людей, бути з веселими людьми. ћотив може бути захованим ≥ глибше. “ак, що може бути мотивом дл¤ автора тексту "« ≥стор≥њ ”крањни" - у¤вленн¤ про позитивний образ лектора  узнецова чи нов≥ форми роботи п≥дприЇмства у соц≥ально-культурн≥й сфер≥? ќстаннЇ б≥льш реальне у наш≥й соц≥альн≥й ситуац≥њ.

¬изначенн¤ мотиву необх≥дне дл¤ опису актуальност≥ комун≥кативного ц≥лепокладанн¤. ѕошук актуального мотиву не можна зд≥йснити без визначенн¤ комун≥кативного смислу.

 омун≥кативний смисл. ѕ≥д смислом необх≥дно розум≥ти в≥дношенн¤ д≥њ до системи тих д≥й, куди буде включена анал≥зована д≥¤. –еально будь-¤ка д≥¤ маЇ смисл, бо вона завжди включена в певну систему д≥й. ќск≥льки кожна д≥¤ маЇ мету, а система д≥й повТ¤зана з мотивом, то смисл у психолог≥њ визначають ще ¤к в≥дношенн¤ мотиву до мети.  омун≥кативний смисл визначають через повторне запитанн¤ "ƒл¤ чого?". ƒл¤ чого розпов≥дати про нов≥ форми роботи п≥дприЇмства у соц≥ально-культурн≥й сфер≥ (текст "« ≥стор≥њ ”крањни")? ¬иход¤чи з нашого сьогоденн¤, можна в≥дпов≥сти: щоб люди знали свою ≥стор≥ю, своЇ кор≥нн¤.

≤нтерпретац≥¤ фактор≥в д≥¤льност≥ автора не може бути повною без урахуванн¤ реальноњ соц≥альноњ ситуац≥њ, в ¤к≥й в≥дбуваЇтьс¤ сп≥лкуванн¤, тобто комун≥кативноњ ситуац≥њ. ¬есь час, анал≥зуючи мету, мотив, смисл, необх≥дно робити корекц≥ю на реальну соц≥альну ситуац≥ю, бо в≥д нењ залежить сфера актуальних потреб ≥ мотив≥в, ц≥лей. ¬ласне, ор≥Їнтац≥¤ йде на параметри соц≥альноњ ситуац≥њ - соц≥альний час, соц≥альний прост≥р, предмет мовленн¤, засоби поширенн¤ ≥нформац≥њ та соц≥альн≥ рол≥, ¤к≥ беруть участь у комун≥кац≥њ.

ƒо соц≥альних ролей необх≥дно в≥дносити ¤к читач≥в, так ≥ автора. ¬ажливою дл¤ автора Ї ор≥Їнтац≥¤ на аудитор≥ю сприйманн¤ (адресац≥¤ тексту), адже саме њњ мотиви, смисли, ц≥л≥ в конкретному час≥ й простор≥ маЇ враховувати автор при визначенн≥ зм≥сту тексту.

”с≥ фактори д≥ють на формуванн¤ зм≥сту на кожному р≥вн≥ предикац≥њ, починаючи в≥д збору матер≥алу й зак≥нчуючи розкритт¤м теми.

“акий природний механ≥зм виникненн¤ будь-¤кого тексту. ќсобливост≥ про¤вл¤ютьс¤ в специф≥чн≥й д≥њ фактор≥в д≥¤льност≥ ≥ специф≥чному прот≥канн≥ предикац≥њ р≥зних р≥вн≥в.

“екст ¤к фрагмент ≥нформац≥йноњ системи ≥ зас≥б упливу

ƒругий аспект тексту - це у¤вленн¤ про нього ¤к фрагмент загальноњ ≥нформац≥йноњ системи сусп≥льства (≥нформац≥йний аспект), в ¤кому текст виконуЇ роль засобу впливу на людей (комун≥кативний аспект). ѕри цьому сусп≥льство необх≥дно розгл¤дати ¤к к≥бернетичну систему, в ¤к≥й в≥дбуваютьс¤ ≥нформац≥йн≥ процеси.

“екст Ї ¤к (1) частина загальноњ ≥нформац≥йноњ системи того соц≥уму; (2) в≥дносно завершену ≥нформац≥йно-пошукову систему; (3) ¤к д≥Ївий зас≥б упливу на людей.

ƒл¤ розум≥нн¤ тексту в ≥нформац≥йному аспект≥, коли формуЇтьс¤ його ≥нформац≥йна структура, ≥ дл¤ визначенн¤ завдань, що сто¤ть перед автором, необх≥дно розгл¤нути принаймн≥ так≥ пон¤тт¤: соц≥альна ≥нформац≥йна система, ≥нформац≥¤, ≥нформац≥йна система й структура тексту, ≥нформац≥йн≥ канали.

–ан≥ше вже згадувалос¤, що п≥д ≥нформац≥Їю необх≥дно розум≥ти те нове, що пов≥домл¤Їтьс¤ адресатов≥ ≥ справд≥ дл¤ нього Ї новим. ÷е означаЇ, що пон¤тт¤ ≥нформац≥њ е соц≥ально-психолог≥чним ≥ в≥дносним пон¤тт¤м: не все те, що дл¤ автора здаЇтьс¤ новим, ≥нформац≥Їю, таким буде дл¤ рецип≥Їнта. «в≥дси випливаЇ кардинальне, найосновн≥ше завданн¤ - враховуючи психолог≥ю, об≥знан≥сть, соц≥альний статус рецип≥Їнт≥в, залишати в текст≥ т≥льки те, що буде доречною ≥нформац≥Їю дл¤ них. ј також визначити доц≥льний обс¤г уже в≥домого ¤к основу дл¤ нового у текст≥.

“ак, текст "„екати недовго" мало≥нформативний, оск≥льки дл¤ сучасного читача на¤вн≥сть машинно-тракторних парк≥в у районах, перебуванн¤ механ≥затор≥в на робот≥, любов хл≥бороба до земл≥ й хл≥ба, п≥днесений настр≥й у механ≥затор≥в, готовн≥сть техн≥ки до роботи тощо не Ї ≥нформац≥Їю.

‘акти, що саме в ’м≥льниц≥ в господарств≥ "ƒружба" машинно-тракторний парк ≥ що там працюють ƒ.ћ.ƒмитренко, я. я.  вашук, ¬. ‘. —ам≥йленко, Ћ. ≤. ћаксименко та ћ, ‘. Ѕурнович, не актуальн≥, а в≥д того мало≥нформативн≥.

≤нформац≥йна доц≥льн≥сть тексту тримаЇтьс¤ на таких засадах: чи потр≥бна ц¤ ≥нформац≥¤ читачев≥ в даних соц≥альних умовах; чи не руйнуЇ (або навпаки - чи зруйнуЇ, ¤кщо потр≥бно) соц≥альн≥ ц≥нност≥, стереотипи дана ≥нформац≥¤; чи не порушуЇ (або навпаки - чи порушить, ¤кщо потр≥бно) ц¤ ≥нформац≥¤ р≥вновагу в сусп≥льн≥й ≥нформац≥йн≥й систем≥ ≥ чи не станетьс¤ (або навпаки - чи станетьс¤, ¤кщо потр≥бно) в≥д того ≥нформац≥йних руйнувань, вибух≥в у сусп≥льн≥й ≥нформац≥йн≥й систем≥?

ѕ≥д соц≥альною ≥нформац≥йною системою необх≥дно розум≥ти таку систему в≥домих факт≥в, ¤ка маЇ долю ентроп≥њ, тобто невизначеност≥ у сусп≥льств≥. “а система факт≥в, ¤ка Ї сталою, замкнутою, в ¤к≥й все в≥домо,- не Ї ≥нформац≥йною, бо вона не несе н≥¤коњ ≥нформац≥њ членам сусп≥льства. Ѕудь-¤ка ≥нформац≥йна система повинна ≥нформувати або в≥д нењ можна чекати ≥нформац≥њ. “ак, у наш≥й ≥нформац≥йн≥й систем≥ Ї знанн¤ про ≥нститути влади, арм≥ю, суд, про ≥нститути осв≥ти, культури тощо. ≤ наша соц≥альна ≥нформац≥йна система маЇ пост≥йну ентроп≥ю, ¤ка про¤вл¤Їтьс¤ в тому, що ц≥ ≥нститути щоденно приймають закони, р≥шенн¤, постанови ≥ т.д., ¤ких чекаЇ сусп≥льство ≥ з ¤кими воно хоче познайомитис¤. “ексти покликан≥ насамперед зн≥мати ентроп≥ю ≥ в той же час породжувати њњ, щоб п≥дтримувати в сусп≥льн≥й ≥нформац≥йн≥й систем≥ р≥вновагу в≥домого ≥ нев≥домого, нового. –озпов≥вши читачам про ¤кийсь новий факт, текст у той же час маЇ ≥ зац≥кавити читач≥в тим, а що буде дал≥, ¤к розвиватимутьс¤ соц≥альн≥ процеси пот≥м, з урахуванн¤м уже в≥домих читачев≥ факт≥в.

–≥вновага соц≥альноњ ≥нформац≥йноњ системи визначаЇтьс¤ потребами сусп≥льства в певн≥й ≥нформац≥њ, ¤ка може задовольнити сусп≥льн≥ ≥нтереси, ≥ пол¤гаЇ в нормальному сп≥вв≥дношенн≥ в≥домого й нового. якщо люд¤м розпов≥дати т≥льки вже в≥дом≥ реч≥, то настаЇ сусп≥льний ≥нформац≥йний голод, ¤кий може привести до руйнуванн¤ ≥нформац≥йноњ системи. ÷е руйнуванн¤ про¤вл¤Їтьс¤ через втрату ознаки "≥нформативност≥" ≥ по¤ву паралельних сусп≥льн≥й ≥нформац≥йн≥й систем≥ локальних, "т≥ньових" ≥нформац≥йних систем, ¤к≥ можуть привести сусп≥льство ≥ до соц≥ально-пол≥тичних вибух≥в. ≤ навпаки, надм≥рна ≥нформац≥йн≥сть поглинаЇ сусп≥льство в мор≥ ≥нформац≥њ, що ≥нтенсивно породжуЇ велику ентроп≥ю, дестаб≥л≥зуЇ сусп≥льство, оск≥льки люди не можуть швидко зор≥Їнтуватис¤ у великому потоц≥ ≥нформац≥њ, вибрати головне дл¤ прийн¤тт¤ власних р≥шень. Ќа психолог≥чному р≥вн≥ це в≥дпов≥даЇ зат¤гуванню процес≥в аферентного синтезу, коли людина не може прийн¤ти вчасно потр≥бного р≥шенн¤, щоб д≥¤ти адекватно соц≥альн≥й ситуац≥њ.

«≥ сказаного вище випливаЇ, що, ¤кщо автори хочуть пустити сусп≥льство на самоплив, вони не повинн≥ давати ≥нформац≥њ, а мають обмежитис¤ "мусоленн¤м" в≥домих факт≥в. ѕиш≥ть щодн¤ про збиранн¤ картопл≥ й бур¤к≥в - ≥ ваше сусп≥льство житиме своЇю ≥нформац≥Їю, ¤ку воно братиме з "достов≥рних джерел". якщо ж автори хочуть дестаб≥л≥зувати сусп≥льство, вони повинн≥ затопити його ≥нформац≥Їю. ѕиш≥ть щодн¤ й одночасно про п≥дн¤тт¤ ц≥н, соц≥альн≥ катакл≥зми, убивства, розбазарюванн¤ грошей, земель, кризу влади - ≥ ваше сусп≥льство буде загнаним конем, ¤кий б≥жить не знаючи куди ≥ хтозна-коли зупинитьс¤. ƒозована й запланована ≥нформац≥¤ дозвол¤Ї керувати сусп≥льством без соц≥альних стрес≥в ≥ вибух≥в. јле при цьому, певно, назавжди до к≥нц¤ не вир≥шеним залишитьс¤ питанн¤ вим≥рюванн¤ ≥нформац≥њ в соц≥альн≥й систем≥. як точно вим≥р¤ти обс¤г доц≥льноњ ≥нформац≥њ? —к≥льки потр≥бно ≥нформац≥њ дл¤ р≥вноваги в систем≥?

якщо текст розгл¤дати ¤к частинку ≥нформац≥йноњ системи, це означаЇ, що в ньому можна вид≥лити властивост≥ системи, а системн≥ властивост≥ вважати такими, ¤к≥ формуютьс¤ з властивостей конкретних њњ репрезентант≥в. ” той же час, маючи ≥зоморфн≥ особливост≥, текст повинен бути над≥лений ≥ специф≥чними властивост¤ми, ¤кими не над≥лена система в ц≥лому та ≥нш≥ репрезентанти системи.

” текст≥ ≥снують спец≥альн≥ текстов≥ засоби дл¤ вираженн¤ ≥нформац≥њ. —юди варто в≥днести шрифтов≥ вид≥ленн¤, додатков≥ граф≥чн≥ засоби оформленн¤ тексту, композиц≥йн≥ вир≥шенн¤ на р≥вн≥ граф≥чно-знакового оформленн¤ тексту тощо. “ак, нове ≥ дане у текст≥ може бути розпод≥лене м≥ж ( вр≥зом до тексту й основним текстовим блоком.

“екст ¤к предмет перцепц≥њ

“екстотворенн¤ завжди спр¤моване на читача. јдресац≥¤ матер≥алу - чи не найважлив≥ший момент авторськоњ прац≥.

Ќезважаючи на таку важлив≥сть врахуванн¤ моменту читацького сприйманн¤, все ж не можна сказати, що це питанн¤ науково розвТ¤зане ≥ можна дати однозначн≥ й акс≥оматичн≥ поради щодо орган≥зац≥њ тексту з позиц≥њ адресата. “еор≥¤ сприйманн¤ й розум≥нн¤ висловлювань б≥льшою ф м≥рою г≥потетична галузь, н≥ж науково виважена практична сфера застосуванн¤ результат≥в досл≥джень. јле ми н≥¤к не можемо об≥йти ц≥Їњ теор≥њ, оск≥льки вона в загальних рисах зач≥паЇ авторську працю, а автор повинен враховувати дос¤гненн¤ в ц≥й сфер≥ та св≥й досв≥д п≥д час написанн¤ текст≥в ≥з ор≥Їнтац≥Їю на адресата.

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10

Ќазва: јспекти теор≥њ тексту
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (9333 прочитано)