∆урнал≥стика > јспекти теор≥њ тексту

÷е положенн¤ про текст маЇ два значенн¤: (а) текст ¤к продукт реального, живого процесу текстотворенн¤ (знаковоњ д≥¤льност≥); (б) текст ¤к продукт профес≥онального текстотворенн¤, ¤к св≥домо регульованоњ самим же автором власноњ знаковоњ активност≥. якщо в першому випадку текст стаЇ природним витвором мовц¤, то в другому ми маЇмо справу з ≥м≥тац≥Їю п≥д природн≥сть процесу текстотворенн¤: автор св≥домо попрацював над добором текстових засоб≥в дл¤ вираженн¤ актуальноњ теми, њњ розробки й розкритт¤, композиц≥њ ≥ т.д. ѕрофес≥онально написати текст - це значить ≥м≥тувати вс≥ реальн≥ процеси текстотворенн¤, щоб текст був досконалим, природним продуктом знаковоњ д≥¤льност≥. ÷е значить: ≥м≥тувати звТ¤зок тексту з мотивом (надати текстов≥ комун≥кативного смислу), комун≥кативною метою, комун≥кативним задумом, комун≥кативною ситуац≥Їю.

Ѕудь-¤кий текст Ї результатом акту авторськоњ предикац≥њ (судженн¤) у граф≥чно-знаков≥й форм≥. “екст - це граф≥чно-знакова форма предиката, ¤кий ≥снуЇ у вигл¤д≥ розгалуженоњ пон¤ттЇвоњ системи, що в≥дображаЇ предмет мовленн¤ в образн≥й або/≥ мовн≥й, а також парамовн≥й ≥ емоц≥йн≥й формах. ћехан≥зм процесу творенн¤ тексту маЇ лог≥ко-психолог≥чний ≥ семантичний аспекти, повТ¤зан≥ з особливост¤ми акту предикац≥њ.

Ћог≥ко-психолог≥чний механ≥зм текстотворенн¤ працюЇ т≥льки в умовах д≥¤льност≥ мовц¤ ≥ забезпечуЇтьс¤ д≥Їю ус≥х тих фактор≥в, ¤к≥ зумовлюють д≥¤льн≥сть людини взагал≥ ≥ знакову активн≥сть зокрема. “аким чином, окр≥м будови, механ≥зм текстотворенн¤ маЇ ще й функц≥ональний аспект.

ќтже, системно-структурна орган≥зац≥¤ будь-¤кого тексту , маЇ системне (будова) ≥ функц≥ональне (знакова д≥¤льн≥сть) забезпеченн¤ в пер≥од предикац≥њ зм≥сту тексту.

Ќижче подаЇмо поетапний реальний процес тексте-творенн¤ з корекц≥Їю на профес≥ональну роботу. ‘ункц≥онуванн¤ лог≥ко-психолог≥чного механ≥зму в≥дбуваЇтьс¤ на к≥лькох р≥вн¤х:

1.–≥вень дотекстовоњ предикац≥њ, повТ¤заноњ з долокутивним [9]актом предикац≥њ висловлюванн¤ (твору) (1-й р≥вень предикац≥њ). ” профес≥ональному мовленн≥ це етап збору матер≥алу та ≥м≥тац≥њ мотивац≥њ (необх≥дност≥ написанн¤) твору.

2. –≥вень дотекстовоњ локутивноњ внутр≥шньомовноњ предикац≥њ (2-й р≥вень предикац≥њ). ” профес≥ональному мовленн≥ це пер≥од ≥м≥тац≥њ формуванн¤ комун≥кативного задуму, комун≥кативноњ мети, це розробка теми. ” цей пер≥од предикац≥њ серед образ≥в розгорнутих мовних одиниць, ¤к≥ ≥снують внутр≥шньо, у згорнут≥й форм≥, формуютьс¤ паралельно так≥ ж образи граф≥чно-знакових текстових одиниць.

3. –≥вень локутивноњ ¤вноњ мовно-текстовоњ предикац≥њ (3-й р≥вень предикац≥њ. ” профес≥ональному мовленн≥ це розкритт¤ теми, це ≥м≥тац≥¤ процесу вибору форми вираженн¤, текстових засоб≥в.

ѕерший ≥ другий р≥вн≥ предикац≥њ надзвичайно важлив≥ дл¤ розум≥нн¤ психолог≥њ авторського текстотворенн¤, оск≥льки вони повТ¤зан≥ з п≥дготовкою автора до написанн¤ тексту, збором матер≥алу, його осмисленн¤м, формуванн¤м замислу тексту, перш н≥ж автор прийме р≥шенн¤ писати. ÷≥ "муки творчост≥" автора психоф≥з≥олог≥чною мовою називаютьс¤ аферентним синтезом.

јферентний синтез дл¤ випадк≥в зд≥йсненн¤ простих повед≥нкових акт≥в, наприклад в≥дпов≥дь на прив≥танн¤, прот≥каЇ миттЇво. јвторська ж творч≥сть повТ¤зана здеб≥льшого з поступовим процесом збору, анал≥зу факт≥в ≥ прийн¤тт¤ авторського р≥шенн¤. ƒл¤ автора аферентний синтез ≥ перетворюЇтьс¤ в творчу роботу, виражену системою д≥й, ≥зоморфною структур≥ акту аферентного синтезу. ≤ знаючи психоф≥з≥олог≥чну природу повед≥нкового акту, можна по-науковому осмислити роботу автора, повТ¤зану з п≥дготовкою до написанн¤ тексту.

1.–≥вень дотекстовоњ ≥ долокутивноњ предикац≥њ. ƒл¤ розум≥нн¤ цього р≥вн¤ предикац≥њ необх≥дно мати на уваз≥ одну р≥ч: людина н≥коли не пише текст просто так, њњ система знакових д≥й завжди включена в структуру загальноњ д≥¤льност≥. “екстотворенн¤ - не самоц≥ль, воно лише знар¤дд¤, зас≥б дос¤гненн¤ мети, породженоњ мотивом ус≥Їњ д≥¤льност≥[10]. ѕ≥д д≥Їю мотиву, ¤кий опредмечуЇ потребу людини, обставин зароджуЇтьс¤ думка. Ќа початков≥й стад≥њ по¤ви думки в њњ зм≥ст≥ "закладена" ≥ та його частина, ¤ка п≥зн≥ше стане зм≥стом твору, а значить ≥ тексту. “обто, зм≥ст тексту Ї компонентом у систем≥ загального зм≥сту думки, "покликаного до житт¤" мотивом ≥ ситуац≥Їю сп≥лкуванн¤.

—ам собою предметний зм≥ст думки ≥ндиферентний до природи д≥й, лиш на певному етап≥ њњ розвитку - на етап≥ прийн¤тт¤ р≥шенн¤, коли формуЇтьс¤ мета або система ц≥лей, - зм≥ст думки розпод≥л¤Їтьс¤ м≥ж конкретними мовними або немовними д≥¤ми.

÷ей ранн≥й р≥вень предикац≥њ ¤вл¤Ї собою, ¤к бачимо, акт, в ¤кому ще немаЇ зм≥сту тексту,- в≥н ≥снуЇ в загальн≥й зм≥стов≥й систем≥ думки латентно, приховано. ≤ маЇ наступити той етап в розумов≥й д≥¤льност≥ автора, коли в загальн≥й довербальн≥й, дословесн≥й, структур≥ зм≥сту думки почне викристал≥зовуватис¤ зм≥ст дл¤ д≥њ або системи д≥й, спр¤мованих на сп≥лкуванн¤.

2. –≥вень дотекстовоњ локутивноњ внутр≥шньомовноњ предикац≥њ. ÷ей р≥вень повТ¤заний з анал≥тико-синтетичною д≥¤льн≥стю мозку людини, спр¤мованою на обробку зм≥сту думки ≥ вичленуванн¤ з нього, зокрема, зм≥сту майбутнього тексту. ÷е р≥вень анал≥зу, розробки того фактичного матер≥алу, ¤кий був з≥браний на першому р≥вн≥ предикац≥њ.

÷ей п≥дх≥д до розвитку думки можливий лише на шл¤ху ≤ визнанн¤ того факту, що в момент виникненн¤ думка Ї авербальною, тобто н≥¤к не вт≥леною н≥ в ¤к≥ мовн≥ та знаков≥ форми, ≥ вираженою глобально, нерозчленовано, хаотично у вигл¤д≥ своЇр≥дного гештальта на "мов≥" образн≥й або предметно-схемн≥й.

“е, що думка маЇ домовленнЇвий ≥ дотекстовий (внутр≥шньомовний, словесно ≥ знаково не оформлений), але локутивний етап формуванн¤, - це не в≥дрив думки в≥д мови та граф≥чно-знаковоњ системи, а природознавчий матер≥ал≥стичний доказ того факту, що мова ≥ письмо, ¤к≥ виражають думку, з нейроф≥з≥олог≥чноњ точки зору Ї чуттЇвою нейроф≥з≥олог≥чною тканиною, ¤ка маЇ р≥зн≥ стани. “ому законом≥рно, що ≥снуЇ плавний "перех≥д" предметно-схемного коду, або генотиповоњ мови, в ¤к≥й спочатку ≥снуЇ думка, в загальновживану, природну, або феиотипову, мову.

ќсновою дл¤ такого "переходу" служить психоф≥з≥олог≥чний механ≥зм мови, описаний ћ. ≤. ∆инк≥ним. ќдн≥Їю з умов функц≥онуванн¤ механ≥зму мови Ї його здатн≥сть утворювати асоц≥ативн≥ комплекси сигнал≥в-компонент≥в розгорнутих словесних ≥ знакових комплекс≥в. "” внутр≥шн≥й мов≥,- пише ћ. ≤. ∆инк≥н,- утворюютьс¤ вельми коротк≥ ≥ зовс≥м субТЇктивн≥, тобто ненормативн≥, сигнали, що зам≥н¤ють будь-¤к≥ велик≥ ран≥ше проговорен≥ словесн≥ комплекси. ћ≥ж сигналом ≥ проговореним ран≥ше складним словесним комплексом встановлюЇтьс¤ екв≥валентн≥сть - сигнал переозкачаЇтьс¤ ≥ стаЇ зам≥нником цього словесно ненормативного комплексу. ¬иникаЇ св≥й власний код, екв≥валентний нормативному"[11]. “ак формуЇтьс¤ предметно-схемний код, або генотипова мова. ≤ достатньо зрозум≥ти процес виникненн¤ думки уже на цьому етап≥, щоб усв≥домити, наприклад, той факт, що думка не втискуЇтьс¤ т≥льки в рамки одного реченн¤[12].

 ожна людина, кожен автор волод≥Ї генотиповою мовою. ¬ажко у¤вити людину, ¤ка не думаЇ мовчки, а думаЇ т≥льки вголос. ƒл¤ думанн¤ вголос потр≥бно набагато б≥льше часу, н≥ж на думанн¤ мовчки. ѕогоджуючись з≥ сказаним вище, ми все ж таки повинн≥ визнати, що процес думанн¤ маЇ два боки внутр≥шньомовного думанн¤ (генотиповою мовою) до думанн¤ словом ≥ знаком (фенотиповою мовою). “обто процес думанн¤ поступово визр≥ваЇ ≥ шл≥фуЇтьс¤ у слов≥, ¤ке може бути вт≥лене у граф≥чний знак. —лово не Ї сорочка, в ¤ку од¤гаЇтьс¤ думка. ƒумка "зд≥йснюЇтьс¤ у мов≥Ф[13], але саме слово, ¤к ≥ думка, маЇ р≥зн≥ стани ≥снуванн¤ - в≥д сигналу, схеми до розгорнутоњ фонемноњ форми. —аме в цьому факт≥ поступового переходу в≥д генотиповоњ мови до фенотиповоњ криЇтьс¤ найскладн≥ший процес роботи лог≥ко-психолог≥чного механ≥зму породженн¤ зм≥сту тексту. ÷ей процес отримав р≥зну словесну експл≥кац≥ю: в≥дчуваю, а не можу сказати; не можу знайти потр≥бного слова; розум≥ю, а не можу виразити словами; думка швидше б≥жить за слова; не встигаю записувати думку тощо. ѕорушенн¤ теми в текст≥ найчаст≥ше повТ¤зан≥ з цим складним процесом переходу в≥д предметно-схемного коду думки до њњ розгорнутого вираженн¤ в слов≥, сказаному або написаному. “обто автор маЇ розб≥жн≥сть м≥ж другим ≥ трет≥м р≥внем предикац≥њ зм≥сту тексту в б≥к звуженост≥, ≤ обмеженост≥ зм≥сту на третьому р≥вн≥ предикац≥њ. јвторов≥ треба мати великий хист устигати записувати своњ думки, щоб м≥ж трет≥м ≥ другим р≥внем предикац≥њ зм≥сту не було великих розб≥жностей.

як приклад процесу переходу в≥д генотиповоњ, внутр≥шньоњ мови до фенотиповоњ може бути опис ф≥ксац≥њ думок авторами, зроблений –. √. ≤ванченком: "ќ. ќстровський у лист≥ до —. √едеонова зауважуЇ, що в≥й творить еск≥зно (дл¤ того щоб ¤кнайскор≥ше записати вс≥ думки) ≥ пот≥м уже шл≥фуЇ... « ним перегукуЇтьс¤ ѕ. ѕанч. ¬≥н пише: оск≥льки "процес мисленн¤ буваЇ такий прискорений, що ви не встигаЇте записувати", то мимовол≥ доводитьс¤ "¤комога скор≥ше ф≥ксувати першу редакц≥ю думки". ѕ≥д час такоњ ≥нод≥ досить похапливоњ роботи автор не в сил≥ багато чого ¤к сл≥д зважити ≥ змушений буваЇ перед здачею твору до друку виконувати ще й роботу "другоњ черги" (ѕ, ѕанч), шл≥фувати тв≥р"[14].

ѕерех≥д думки з першого, передвербального р≥вн¤ предикац≥њ до другого, внутр≥шньомовного, наприклад, ќ. —.  убр¤кова описуЇ так: "Ћише при св≥дом≥й установц≥ на те, щоб розпов≥сти щось ≥нш≥й людин≥, думка од¤гаЇтьс¤ в мовну форму... « думки потр≥бно н≥би вибрати те, що пот≥м ув≥йде в мову; те, що в мозков≥ людини ≥снуЇ дифузно, повинне бути упор¤дковане..."[15]. ÷ей процес в≥дбуваЇтьс¤ таким чином, що п≥д час обробки думки з≥ зм≥сту думки вид≥л¤Їтьс¤ та його частина, ¤ка ≥ стаЇ зм≥стом тексту. “обто вид≥л¤Їтьс¤ тема.

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10

Ќазва: јспекти теор≥њ тексту
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (9333 прочитано)