∆урнал≥стика > јспекти теор≥њ тексту

≤з цього загального призначенн¤ тексту ¤к реальноњ важливоњ життЇвоњ основи, на ¤к≥й в≥дбуваЇтьс¤ прийн¤тт¤ важливих р≥шень читачем, постаЇ проблема ефективност≥ тексту ≥ тих засоб≥в, атрибут≥в, параметр≥в, критер≥њв, фактор≥в, що забезпечують цю ефективн≥сть.

Ќа думку ћ.ƒ.‘еллера, ефективн≥сть тексту визначаЇтьс¤ ефективн≥стю його структури. ≈фективн≥сть же структури "про¤вл¤Їтьс¤ в тому, що читач розум≥Ї ≥ сприймаЇ пов≥домленн¤ зг≥дно з замислом автора. ¬ ≥нших випадках це можлив≥сть максимально швидко й повно в≥дшукати необх≥дну читачев≥ ≥нформац≥ю"[5].

≈фективн≥сть тексту залежить в≥д тих обставин, в ¤ких в≥дбуваЇтьс¤ процес сп≥лкуванн¤: психоф≥зичних стан≥в автора ≥ читача, њхн≥х мотивац≥йно-ц≥льових сфер, умов сп≥лкуванн¤. —амост≥йна ефективн≥сть тексту, зрозум≥ло, не ≥снуЇ. ≈фективн≥сть його структури - один з≥ складник≥в одн≥Їњ соц≥альноњ ефективност≥, повТ¤заноњ з ≥ншими ≥ п≥дпор¤дкованоњ ≥нформац≥йн≥й ц≥нност≥ й значущост≥.

«наком ефективност≥ структури тексту Ї його арх≥тектон≥чна досконал≥сть. ¬она ≥накше не ≥снуЇ, н≥ж у граф≥чно-знаков≥й тканин≥, ¤ка Ї формою всього того, що в≥дбуваЇтьс¤ на сцен≥ ѕсих≥ки јвтора й —в≥домост≥ —усп≥льства. “ому питанн¤ оформленн¤ твору Ї арх≥важливим.

ƒосконала арх≥тектон≥ка тексту впливаЇ не т≥льки на ефективн≥сть його сприйманн¤; вона маЇ ≥ виховне значенн¤, розвиваючи (або порушуючи) лог≥чну, емоц≥йну, мовну культуру читача. –езультати обробки, удосконаленн¤ форми тексту та його зм≥сту (л≥тературний б≥к) мають ≥ суто економ≥чне значенн¤ дл¤ сусп≥льства в ц≥лому, впливаючи на швидк≥сть сприйманн¤ ≥ запамТ¤товуванн¤ пов≥домленн¤, застер≥гаючи читача в≥д непродуктивноњ втрати часу на прочитанн¤ збитковоњ ≥нформац≥њ або розгадуванн¤ недостатньоњ. ѕол≥пшенн¤ тексту, що супроводжуЇтьс¤ найчаст≥ше його скороченн¤м, дозвол¤Ї економити пап≥р, матер≥али, працю друкар≥в, коректор≥в та ≥н.

«≥ сказаного вище випливаЇ, що дизайнерський ≥ л≥тературний аспект маЇ за мету п≥двищенн¤ ефективност≥ тексту шл¤хом удосконаленн¤ зм≥сту, структури ≥ зовн≥шньоњ форми. ƒл¤ обгрунтованоњ оц≥нки й пол≥пшенн¤ будь-¤кого тексту з позиц≥њ читацького сприйн¤тт¤ автор повинен не т≥льки знати ≥снуючу в сусп≥льств≥ (галуз≥) ≥нформац≥йну ситуац≥ю ≥ вм≥ти оц≥нювати зм≥ст тексту, але й у¤вл¤ти соб≥, ¤к впливаЇ в≥н на читача.

¬изначенн¤ тексту

¬изначенн¤ тексту у вигл¤д≥ деф≥н≥ц≥њ - р≥ч майже неможлива, та й чи потр≥бна. ѕеред нами ¤вище наст≥льки багатогранне, багатоаспектне, що керуватис¤ лакон≥чною фразою-деф≥н≥ц≥Їю нав≥ть неприпустимо. “екст - це, безперечно, дане, що маЇ своњ, притаманн≥ т≥льки йому, параметри ≥ категор≥њ, це комун≥кативно-психолог≥чне ¤вище, ¤ке ≥снуЇ т≥льки в момент його творенн¤ або сприйманн¤. “екст поза написанн¤м ≥ читанн¤м не ≥снуЇ. ≤накше це буде лише чорнильний чи ¤кийсь ≥нший в≥дбиток на папер≥, що справд≥ ≥снуЇ у простор≥ й час≥ поза людиною, але т≥льки ¤к матер≥ал. ќтже, перший постулат - текст можна анал≥зувати й правити т≥льки в≥дносно людини ¤к автора чи рецип≥Їнта.

“екст, ¤к продукт мовленн¤ й предмет перцепц≥њ, ф≥гуруЇ в комун≥кативному середовищ≥ у вигл¤д≥ неоднозначноњ граф≥чно-мовноњ системи й структури. ќбразно кажучи, на шл¤ху в≥д автора до читача текст втрачаЇ або набуваЇ поб≥чних смисл≥в, п≥дтекст≥в, значень тощо. ÷ьому спри¤ють умови текстового комун≥кативного об≥гу, а саме: недосконал≥сть граф≥чно-знаковоњ системи, покликаноњ виражати зм≥ст твору (в≥дсутн≥сть необх≥дного набору знак≥в дл¤ ф≥ксац≥њ, зокрема, парал≥нгв≥стичноњ ≥нформац≥њ, нос≥¤ми ¤коњ Ї жести, м≥м≥ка тощо; арх≥тектон≥чна ун≥ф≥кац≥¤ текст≥в одного жанру, але р≥зних за зм≥стом, що "ун≥ф≥куЇ" й процес сприйманн¤ та розум≥нн¤ зм≥сту твору); в≥д≥рван≥сть тексту ¤к граф≥чно-знакового продукту в≥д його автора, що веде до порушенн¤ нормального, двоб≥чного характеру комун≥кац≥њ; в≥д≥рван≥сть тексту також в≥д природноњ ситуац≥њ, в ¤к≥й, зг≥дно з≥ зм≥стом твору, в≥н мав ф≥гурувати ≥ т.п. „ерез ц≥ умови авторський зм≥ст тексту й читацький незавжди Ї одним ≥ тим же. “ак, у текст≥ "...≤ не одна, а одразу дванадц¤ть" початок третього абзацу може бути витлумачений по-р≥зному, оск≥льки читачев≥ нев≥домо, з ¤кою ≥нтонац≥Їю, з ¤ким лог≥чним наголосом виголошувалас¤ автором останн¤ частина фрази "“ор≥к кожен з дванадц¤ти нагороджених отримав по 100 тис¤ч карбованц≥в - хорош≥ на ту пору грош≥". „и автор робить лог≥чний наголос на слов≥ "хорош≥" ≥ тим самим п≥дкреслюЇ думку, що на той час це справд≥ була велика сума? „и автор наголошуЇ слова "на ту пору" ≥ висловлюЇ застереженн¤, що цього року н≥защо не можна обмежуватис¤ ц≥Їю сумою? ÷ей зм≥стовий нюанс у межах заданого автором контексту н≥¤к не можна уточнити, оск≥льки наступна фраза "—к≥льки це буде в нин≥шньому роц≥ - поки що нев≥домо..." не зн≥маЇ багатозначност≥ попередньоњ фрази.

ƒругий постулат випливаЇ з першого: текст маЇ багатоаспектн≥ авторську (з погл¤ду автора) ≥ перцептивну (з погл¤ду рецип≥Їнта) структури.  ожна з цих структур у певному аспект≥ Ї вар≥антом. ƒо таких вар≥антних структур належать арх≥тектон≥чна й семантична. ќстанн¤ охоплюЇ тематичну структуру, котра теж маЇ вар≥анти: фактолог≥чну, композиц≥йну, лог≥ко-пон¤ттЇву, емоц≥йно-експресивну, комун≥кативну, ≥нформац≥йну, психолог≥чну структури. —емантична структура виражаЇтьс¤ також через образну й мовно-абстрактну структури, ¤к≥ ≥снують у вигл¤д≥ граф≥чно-знаковоњ структури.

‘актолог≥чна структура. ќсновою ц≥Їњ структури Ї лог≥ко-пон¤ттЇв≥ й асоц≥ативн≥ звТ¤зки м≥ж фактами. ≈лементом структури виступаЇ факт.

‘актолог≥чна система тексту - р≥ч в≥дносна, оск≥льки те, що автор вважаЇ фактом, дл¤ читача може й не бути таким. „ленуванн¤ зм≥сту тексту на факти залежить ¤к в≥д обТЇктивних фактор≥в (вид≥льна роль рубрики, заголовка; арх≥тектон≥чн≥ елементи тексту, що допомагають вид≥лити факт; мовн≥ засоби, ¤к≥ вид≥л¤ють факт, ≥ т.д.), так ≥ субТЇктивних: читач вважаЇ фактом щось, що його ц≥кавить, хоч воно у текст≥ ≥ не вид≥лене ч≥тко ¤к факт. “ак, рубрика, п≥д ¤кою надрукований текст " уп≥ть шматочок Ѕатьк≥вщини", а також зм≥ст тексту допомагають вид≥лити факт "аукц≥он земельних д≥л¤нок у ’арков≥".

ƒругий факт, вид≥лений заголовком, - "ситуац≥¤ бездумного й антидержавного розпродажу земель" - локально не поданий у текст≥. „итач повинен подумки працювати над текстом, щоб в≥дшукати у ньому цей факт, оск≥льки у текст≥ йдетьс¤ навпаки про серйозн≥ вимоги до учасник≥в аукц≥ону. ‘акт, винесений у заголовок, б≥льшою м≥рою маЇ п≥дтекстове прочитанн¤.

” текст≥ можна вид≥лити к≥лька факт≥в. «окрема, фрази типу "варто поб≥жно наголосити" ¤к спец≥альний мовний зас≥б допомагають вид≥л¤ти факти у текст≥; у цьому текст≥ фактом п≥сл¤ цих сл≥в буде "стримана повед≥нка б≥знесмен≥в щодо участ≥ в аукц≥он≥".

јбзацний под≥л теж репрезентуЇ р≥зн≥ факти: пов≥домленн¤ про умови щодо участ≥ в аукц≥он≥; обмеженн¤ дл¤ учасник≥в; пов≥домленн¤ мера ’аркова ™.  ушн≥рьова; причини стриманоњ повед≥нки б≥знесмен≥в щодо участ≥ в аукц≥он≥.

як≥ ж критер≥њ вид≥ленн¤ фактолог≥чноњ системи ≥ структури? Ќасамперед це тематична однор≥дн≥сть фактолог≥чного членуванн¤ зм≥сту (необх≥дно вид≥л¤ти т≥ факти, ¤к≥ стосуютьс¤ теми), а також лог≥ко-категор≥альна однор≥дн≥сть членуванн¤ у межах заданоњ теми (щоб факти були одного р≥вн¤ або п≥др≥вн¤ узагальненн¤).

“ак, кр≥м г≥потетичного факту, вираженого першою фразою анал≥зованого тексту, у межах теми заголовка н≥¤ких факт≥в вид≥лити не можна. ¬с≥ текстов≥ факти пр¤мо розкриттю теми заголовка не служать. Ћише з≥ставивши факти тексту, можна лог≥чно прийти до факту заголовка ¤к до можливого.

‘акти у текст≥ мають р≥зне п≥дпор¤дкуванн¤, тобто Ї ≥Їрарх≥чно й системно р≥знор≥дними, оск≥льки Ї к≥лька тематичних п≥дсистем у текст≥, а також у межах кожноњ п≥дсистеми Ї своњ ≥Їрарх≥чн≥ фактолог≥чн≥ р≥вн≥ (так, у першому абзац≥ мова йде про умови аукц≥ону - перший п≥др≥вень, коливанн¤ стартових ц≥н - другий п≥др≥вень, ≥ про те, що вважаЇ мер≥¤ та спец≥ал≥сти јмериканського агентства м≥жнародного розвитку - головний р≥вень, ¤кий охоплюЇ факти: мер≥¤, фах≥вц≥, б≥знесмени, орган≥зац≥¤ аукц≥ону). ƒо реч≥, под≥бна, неоднор≥дна орган≥зац≥¤ фактажу Ї недол≥ком, бо читач важко при цьому ор≥ЇнтуЇтьс¤ у зм≥ст≥ й погано запамТ¤товуЇ його.

“ематична авторська структура. “ематичн≥й структур≥ протиставл¤Їтьс¤ атематична структура, в ¤к≥й в≥дсутн≥ будь-¤к≥ тематичн≥ звТ¤зки. ƒл¤ нормального мовленн¤ в ц≥лому атематизм невластивий. ¬≥н може бути результатом поб≥чних, не мовленнЇвих вплив≥в на мовц¤ або результатом невдалого редагуванн¤ текст≥в, наприклад повТ¤заного з≥ скороченн¤ми авторського твору.

“ематична структура охоплюЇ весь текст ≥ ви¤вл¤Їтьс¤ у тематичних звТ¤зках м≥ж фразами.  ожна наступна фраза маЇ бути звТ¤зана з попередньою тематичним звТ¤зком.

“ематичн≥ структури бувають однор≥дн≥ й неоднор≥дн≥. ќднор≥дною структурою називаЇтьс¤ така тематична структура, ¤ка маЇ одну тему, що проходить через ус≥ фрази. ѕри цьому в тематичн≥й структур≥ можуть бути на¤вн≥ тематичн≥ в≥дхиленн¤ не б≥льше н≥ж на одну фразу. ≤накше виникнуть поб≥чн≥ теми й однор≥дна тематична структура перетворитьс¤ в неоднор≥дну.

Ќеоднор≥дною тематичною структурою називаЇтьс¤ така структура, ¤ка маЇ м≥н≥мум дв≥ теми, одна з ¤ких може бути основною. Ќеоднор≥дна тематична структура, в ¤к≥й важко вид≥лити основну тему, називаЇтьс¤ аморфною.

ƒл¤ однор≥дноњ тематичноњ структури властив≥ так≥ звТ¤зки:
- основний тематичний звТ¤зок (фрази звТ¤зан≥ одним ≥ тим же предметом розпов≥д≥);
-субтематичний звТ¤зок (наступна фраза ≥Їрарх≥чно п≥дпор¤дкована попередн≥й - в≥д загального до конкретного, в≥д загального до детал≥ тощо);
-макротематичний звТ¤зок (наступна фраза Ї вершиною ≥Їрарх≥њ в≥дносно попередньоњ фрази в≥д конкретного до загального).

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10

Ќазва: јспекти теор≥њ тексту
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (9333 прочитано)