∆урнал≥стика > јспекти теор≥њ тексту
ѕеретворенн¤ компоненту зм≥сту думки у власне зм≥ст тексту зд≥йснюЇтьс¤ п≥д час уже згаданоњ анал≥тико-синтетичноњ д≥¤льност≥ мозку, що веде до прийн¤тт¤ р≥шенн¤ (постановки мети). ¬иникаЇ природне запитанн¤, ¤кий наб≥р аферентних елемент≥в (предмет≥в в≥дображенн¤ д≥йсност≥) сформуЇ зм≥ст тексту, тобто стане його темою. —аме той чи т≥ елементи, ¤к≥ можуть виступити знар¤дд¤м дос¤гненн¤ мети п≥д час сп≥лкуванн¤. “аким чином, предмет в≥дображенн¤, що Ї темою тексту виникаЇ не дов≥льно, в≥н строго зумовлений мотивац≥йно-ц≥льовою сферою, актив≥зованою в св≥домост≥ автора. ќбраз предмета, що знаходитьс¤ в акцептор≥ д≥њ, в ситуац≥њ сп≥лкуванн¤ Ї комун≥кативним задумом людини. омун≥кативний задум - це предметний зм≥ст комун≥кативноњ мети. ўо Ї задумом дл¤ автора, профес≥онального мовц¤, ¤кщо написанн¤ тексту стаЇ дл¤ автора виробничою метою, а сам процес виготовленн¤ тексту - це ≥м≥тац≥¤ п≥д реальний процес текстотворенн¤ ≥ сп≥лкуванн¤? Ѕезперечно, предметним зм≥стом мети, тобто задумом, дл¤ профес≥онального мовц¤ стаЇ у¤вленн¤ про майбутн≥й текст. јле цей задум ≥ ц¤ мета дл¤ автора Ї лише виробними, ¤к≥ в свою чергу включають в себе пор¤д з ус≥ма етапами, параметрами, факторами мовленн¤ й комун≥кативний задум теж. ѕитанн¤ задуму не Ї наст≥льки простим, щоб його можна було раз ≥ назавжди однозначно розвТ¤зати. –≥ч у т≥м, що з психоф≥з≥олог≥чноњ точки зору задум ¤к предметне наповненн¤ мети у своЇму к≥нцевому вираженн≥, в ¤кому в≥н збер≥гаЇтьс¤ в акцептор≥ д≥њ п≥сл¤ прийн¤тт¤ р≥шенн¤, не повинен бути ледь в≥дчутним. Ќеобх≥дно розмежовувати процес творенн¤ задуму в пер≥од аферентного синтезу ≥ власне сформований задум п≥сл¤ постановки мети в момент прийн¤тт¤ р≥шенн¤. якщо виробний задум неч≥тко сформульований, то "муки творчост≥" автора будуть продовжуватис¤ до тих п≥р, поки цей задум не визр≥Ї. «адум маЇ процесуальний характер. Ѕезперечно, цей процес "визр≥ванн¤ задуму" може бути вплетений нав≥ть в процес розкритт¤ теми. јле в ≥деал≥ написанню тексту маЇ передувати процес формуванн¤ задуму, в ¤кому в ч≥тк≥й форм≥ розкладен≥ по полиц¤х ус≥ композиц≥йн≥ елементи майбутнього тексту. „им ч≥тк≥ший задум, чим в≥н старанн≥ше розроблений, заф≥ксований на папер≥, тим легше авторов≥ перетворити його у текст. «авданн¤ редактора ¤краз ≥ пол¤гаЇ в тому, щоб допомогти авторов≥ з формуванн¤м виробничого задуму. “е ж можна сказати ≥ про формуванн¤ комун≥кативного задуму. якщо автор невдало ≥м≥тував комун≥кативне ц≥лепокладанн¤, а в≥дпов≥дно не точно сформулював комун≥кативний задум, тобто той задум, ¤кий реально мав би бути, ¤кби на цю тему, ¤ку розробл¤Ї автор, писала звичайна людина,- то в процес≥ написанн¤ тексту автор буде зм≥нювати комун≥кативний задум, шукаючи актуального звучанн¤ теми. ј в результат≥ постраждаЇ зм≥ст тексту ≥ читач, бо текст буде тематично аморфним, а читач ображеним в≥д нерозум≥нн¤ зм≥сту тексту. « усього сказаного випливаЇ, що творча робота автора над фактичним матер≥алом маЇ бути строго ц≥леспр¤мована (це випливаЇ з природного механ≥зму породженн¤ висловлюванн¤). —аме на цьому етап≥ творенн¤ зм≥сту повинен бути, ч≥тко сформована його системно-структурна орган≥зац≥¤: з чого складаЇтьс¤ зм≥ст, ¤кий план його викладу, тобто програма викладу, що пот≥м буде лежати в основ≥ словесно розгорнутоњ композиц≥њ тексту. ≤ т≥льки п≥сл¤ цього процесу розробки зм≥сту тексту автор переходить до його розкритт¤. 3. –≥вень локутивноњ ¤вноњ мовно-текстовоњ предикац≥њ. ѕ≥д ¤вною предикац≥Їю необх≥дно розум≥ти в≥днесен≥сть тексту до д≥йсност≥. ÷е р≥вень розкритт¤ зм≥сту тексту. ÷е р≥вень словесно ≥ писемно (або в ≥нш≥й форм≥) вираженого зм≥сту. «ач≥паючи питанн¤ про мовне й граф≥чне вираженн¤ зм≥сту тексту, не можна не враховувати обмежених можливостей мовноњ й граф≥чноњ форми, не здатноњ охоплювати всю структуру й багатор≥вневу орган≥зац≥ю думки. Ќедаремно ћ. ≤. ∆инк≥н в≥дзначав той факт, що м≥ж реченн¤ми у мовленн≥ ≥снують розриви, або шпари, в той час ¤к у реченн≥ вони в≥дсутн≥, бо реченн¤ утворюЇтьс¤ автоматично за допомогою обмеженоњ к≥лькост≥ граматичних компонент≥в. –еченн¤ м≥ж собою утримуютьс¤ на основ≥ в≥дображенн¤ предмета мовленн¤, ¤кий неповн≥стю виражаЇтьс¤ словом. ÷ей факт завдаЇ й авторов≥, й редакторов≥, й читачев≥ багато клопоту, оск≥льки автор не пом≥чаЇ, ¤к його текстова форма губить думку, а читач починаЇ не розум≥ти, чому автор так сказав, а не ≥накше, бо читач не знаЇ, щб там залишилос¤ в думках автора. ”м≥нн¤ передавати внутр≥шню мову ≥нш≥й людин≥ виробл¤Їтьс¤ поступово. јвторов≥ треба мати загальн≥ знанн¤ про факт розб≥жност≥ м≥ж внутр≥шньою й зовн≥шньою, генотиповою й фенотиповою мовами. ÷≥ знанн¤ мають бути лог≥ко-психолог≥чними, а не лог≥ко-граматичними, зг≥дно з ¤ким реченн¤ Ї паралельною структурою структур≥ судженн¤. Ћог≥ко-граматичний п≥дх≥д до реченн¤ й судженн¤ зн¤в будь ¤ку проблему з переходом думки в реченн¤, адже зг≥дно з цим ученн¤м думка, судженн¤ (зм≥ст) зд≥йснюЇтьс¤ т≥льки у слов≥ (форма) ≥ поза словом не ≥снуЇ. ÷ей принцип паралел≥зму форми й зм≥сту прив≥в до втрати специф≥ки мовного мисленн¤[16]. ” лог≥ко-психолог≥чному вченн≥ думка Ї не двочленною структурою, а багатор≥вневою пон¤ттЇвою системою, що в≥дображаЇ д≥йсн≥сть у вс≥х њњ складнощах ≥ взаЇмозвТ¤зках. ћова лише опосередковуЇ думку, створюючи цим умови дл¤ вид≥ленн¤, абстрагуванн¤ де¤ких, а не вс≥х стор≥н в≥дображуваноњ д≥йсност≥, оск≥льки за допомогою сл≥в в≥дбуваЇтьс¤ т≥льки анал≥з ц≥л≥сно в≥дображуваноњ д≥йсност≥. ”¤вленн¤ про багатор≥вневу орган≥зац≥ю думки повТ¤зане з пон¤тт¤м про форму ≥снуванн¤ думки. ƒумка в форм≥ пон¤ттЇвого в≥дображенн¤ д≥йсност≥ Ї суто людською формою псих≥ки, але це зовс≥м не означаЇ, що людина обмежуЇтьс¤ вин¤тково мовною формою св≥домост≥, "мовною св≥дом≥стю". ƒумка людини ¤к про¤в њњ св≥домост≥ - форми псих≥ки -- охоплюЇ к≥лька р≥вн≥в в≥дображенн¤: р≥вень образ≥в (вид≥ленн¤ ¤костей, властивостей), р≥вень у¤влень (узагальненн¤ властивостей), р≥вень мовних узагальнень ≥ абстракц≥й. р≥м того, в пон¤тт¤ псих≥ки включають не т≥льки процеси побудови нервових коп≥й зовн≥шнього св≥ту, а й в≥дображенн¤ стан≥в власного орган≥зму. ÷е по¤снюЇтьс¤ тим, "що псих≥чна д≥¤льн≥сть мозку створюЇтьс¤ на вс≥х р≥вн¤х орган≥зац≥њ нервовоњ системи: молекул¤рному, субнейронному, нейронному ≥ системному"[17]. ¬нутр≥шн≥ впливи орган≥зму перетворюютьс¤ в певн≥ збудженн¤ вс≥Їњ нервовоњ системи, що Ї основою дл¤ виникненн¤ емоц≥й. «≥ сказаного вище випливаЇ, що думка Ї про¤в складного в≥дображувального континууму на р≥зних р≥вн¤х його нервовоњ орган≥зац≥њ, ¤кий в "обробленому" вигл¤д≥ ≥ Ї реальним зм≥стом тексту. «м≥ст тексту не обмежуЇтьс¤ сусп≥льне виробленими значенн¤ми сл≥в, в≥н включаЇ ≥ психолог≥чн≥ образи, емоц≥њ автора, ¤к≥ дл¤ автора повТ¤зан≥ з мовною ≥ граф≥чно-знаковою, писемною формою тексту, а дл¤ читача залишаютьс¤ глибинним багатозначним п≥дтекстом. «ак≥нчуючи опис третього р≥вн¤ предикац≥њ, необх≥дно сказати, що м≥ж авторським розгорнутим у певн≥й форм≥ зм≥стом ≥ авторським задумом ≥снуЇ не тотожн≥сть, а психолог≥чна реальн≥сть у вигл¤д≥ формуванн¤ думки; що ≥снуЇ питанн¤ доц≥льност≥ поЇднанн¤ р≥зних форм вираженн¤ зм≥сту - в≥д мовноњ форми до граф≥чно-знакового оформленн¤ тексту. омун≥кативна мета. ∆ива практика текстотворен¤ н≥коли не вимагаЇ визначенн¤ комун≥кативноњ мети мовц¤, оск≥льки живе мовленн¤ завжди ц≥леспр¤моване, бо воно не самоц≥ль, а лише зас≥б дос¤гненн¤ мети. ¬≥дпов≥дно, основною вимогою до профес≥онального текстотворенн¤ маЇ бути вимога ц≥леспр¤мованост≥ слова, його д≥Ївост≥. ќсь ¤к пише про це в≥домий журнал≥ст, редактор газети "¬еч≥рн≥й ињв" (16 с≥чн¤ 1990 р.) ¬≥тал≥й арпенко у колонц≥ редактора "ƒ≥Їв≥сть слова": "Ќе секрет, що багато хто розум≥Ї д≥Їв≥сть ¤к конкретне реагуванн¤ на той чи той виступ, переважно критичний. “акий п≥дх≥д Ї дещо спрощеним. ƒ≥Їв≥сть походить в≥д слова "д≥¤". ќтже, правильн≥ше про д≥Їв≥сть газетних публ≥кац≥й говорити тод≥, коли вони зд≥йснюють певний вплив на читача ≥ викликають в≥дпов≥дну д≥ю. якщо, скаж≥мо, людина, прочитавши газетний матер≥ал, розчулилась, то вже маЇмо право говорити про д≥Їв≥сть слова. якщо вона обурилась ≥ вз¤лась за перо, щобТ вилити св≥й гн≥в у лист≥ до редакц≥њ, - то це не що ≥нше, ¤к пр¤ма д≥¤ у в≥дпов≥дь на слово. Ќав≥ть ¤кщо публ≥кац≥¤ викликала т≥льки не¤сн≥ асоц≥ац≥њ чи порух думки, ≥ то ми уже можемо говорити про њњ д≥Їв≥сть. Ѕезумовно ж, класичне вт≥ленн¤ д≥Ївост≥ - це конкретн≥ заходи, вжит≥ за виступом газети". ѕ≥д час визначенн¤ комун≥кативноњ мети необх≥дно ч≥тко визначити задум - той предметний зм≥ст, ¤кий кладетьс¤ в основу мети. «адум - це у¤вний результат, ¤кого маЇ дос¤гти автор своњм текстом, оск≥льки мета зд≥йснюЇтьс¤ у в≥дпов≥дних д≥¤х публ≥ки, в њњ думках, переживанн¤х, нових знанн¤х. як упливаЇ структура задуму на функц≥ональне призначенн¤ тексту, а в≥дпов≥дно ≥ на його системно-структурну орган≥зац≥ю зм≥сту? якщо автор тексту "« ≤стор≥њ ”крањни" маЇ за мету допомогти читачев≥ сформувати певну думку про лектора √ ќ. узнецова, то основою тексту маЇ стати останн≥й абзац. якщо ж автор хоче, щоб читач≥ сформували думку про нов≥ форми роботи п≥дприЇмства, то основою тексту маЇ бути перший абзац. ќдне слово, м≥ж зм≥стом тексту ≥ зм≥стом задуму ≥снуЇ насамперед лог≥чний звТ¤зок. ћожуть ≥снувати асоц≥ативн≥ звТ¤зки, в основ≥ ¤ких будуть переважно емоц≥њ. “ак, веселий настр≥й читача можна викликати веселою розпов≥ддю про щось. омун≥кативне призначенн¤ матер≥алу не виникаЇ саме собою, воно зумовлене ус≥Їю системою фактор≥в, що визначають д≥¤льн≥сть. ƒо таких фактор≥в належать мотив ≥ комун≥кативна ситуац≥¤. “≥льки в систем≥ цих фактор≥в мета буде актуальною ≥ реальною.
Ќазва: јспекти теор≥њ тексту
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (9333 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
