∆урнал≥стика > јспекти теор≥њ тексту
Ћог≥ко-пон¤ттЇва перцептивна структура. –озум≥нн¤ рецип≥Їнтом лог≥чних звТ¤зк≥в м≥ж фразами залежить в≥д багатьох причин ≥ зокрема в≥д мовноњ вправност≥ автора, тематичноњ структури тексту. „им б≥льш неоднор≥дний тематично текст, чим б≥льш в≥н мовно незграбний, тим б≥льша ймов≥рн≥сть, що читач не зможе легко вловити лог≥чн≥ звТ¤зки м≥ж фразами, а це вплине на загальне розум≥нн¤ зм≥сту тексту. ≈моц≥йно-експресивна структура тексту. ≈моц≥њ, ¤к≥ вкладаЇ автор у св≥й текст, можуть бути р≥зними. ™дина вимога, що емоц≥њ, виражен≥ попередньою фразою, не повинн≥ контрастувати з емоц≥¤ми наступноњ фрази або заважати њњ нормальному розум≥нню. р≥м того, емоц≥њ фрази, що стосуютьс¤ предмета розпов≥д≥, не повинн≥ суперечити емоц≥йному соц≥альному досв≥дов≥ щодо даного предмета. «ач≥паючи емоц≥њ читача, автор зач≥паЇ найтонш≥ струни його душ≥, в≥д звучанн¤ ¤ких залежить подальше розум≥нн¤ тексту. ” ц≥лому емоц≥йн≥ стани людини под≥л¤ють на позитивн≥ ( (+), негативн≥ (-) ≥ в≥дносно нейтральн≥ (0). —хематично в≥дтворимо емоц≥йно-експресивну структуру анал≥зованого тексту " уп≥ть шматочок Ѕатьк≥вщини" з погл¤ду автора (п≥дставою дл¤ вид≥ленн¤ тих чи ≥нших емоц≥й був факт на¤вност≥ у фразах в≥дпов≥дних мовно-експресивних засоб≥в).
фраза 0 0
фраза 1 -
фраза 2 -
фраза « 0
фраза 4 0
фраза 5 0
фраза 6 0
фраза 7 0
фраза 8 0
фраза 9 0
фраза 10 0
фраза 11 0
фраза 12 -
фраза 13 -
фраза 14 - як бачимо, даний текст маЇ переважно нейтральну емоц≥йну ор≥Їнтац≥ю, але з елементами негативних емоц≥й (початок ≥ к≥нц≥вка тексту). ѕозитивн≥ чи негативн≥ емоц≥њ не так легко загасити, ≥ Ї вс≥ п≥дстави спод≥ватис¤, що негативна ор≥Їнтац≥¤ початку тексту вплине на читача таким чином, що в≥н ≥ в≥дносно нейтральний середн≥й фрагмент тексту сприйме негативно або пропустить ¤к такий, що не в≥дпов≥даЇ негативному станов≥ читача. ÷е, звичайно, вплине на загальне розум≥нн¤ зм≥сту тексту. ≤нформац≥йна авторська структура. Ќе будь-¤кий текст Ї нос≥Їм ≥нформац≥њ. ™ тексти, котр≥ покликан≥ виконувати суто орган≥зуючу, аг≥тац≥йну функц≥ю. ≤нформац≥йними Ї т≥ тексти, ¤к≥ несуть нов≥ пов≥домленн¤ дл¤ рецип≥Їнта. Ѕезперечно, ми не можемо говорити, що Ї тексти геть позбавлен≥ ≥нформац≥њ, можна говорити лише про в≥дносно не≥нформативн≥ тексти. « цього погл¤ду, семантична структура тексту ¤вл¤Ї собою сп≥вв≥дношенн¤ "даного" ≥ "нового". "ƒане", "в≥доме" у текст≥ не Ї зайвим, воно лише маЇ бути доц≥льно використаним за своњм обс¤гом. "ƒане" необх≥дне т≥льки тою м≥рою, ¤кою воно готуЇ до сприйн¤тт¤ "нового", тобто ≥нформац≥њ. якщо "даного", "в≥домого" забагато, то воно набуваЇ такоњ властивост≥, ¤к ентроп≥¤, тобто невизначеност≥, незрозум≥лост≥, дл¤ чого автор розпов≥даЇ про вже в≥дом≥ реч≥. Ќадм≥рна ентроп≥¤ тексту веде до втрати ≥нтересу читача, в≥н може припинити читати текст або послабити увагу дл¤ пошуку ≥нформац≥њ, або в≥дчути невдоволенн¤ в≥д прочитаного. ≤нформац≥йна перцептивна структура. ÷¤ структура часто може не зб≥гатис¤ з авторською, оск≥льки передбачити, що читачев≥ в≥домо, а що н≥ - важко. Ќеобх≥дно дотримуватис¤ правила золотоњ середини: щоб "дане" отримувача було б≥льше за "дане" адресанта, без чого неможливе розум≥нн¤, ≥ щоб "дане" отримувача було меншим "даного" адресанта, без чого ≥нформац≥¤ часто стаЇ непотр≥бною. “екст маЇ бути орган≥зованим так, щоб "дане" готувало читача до сприйманн¤ ≥нформац≥њ. якщо ж ≥нформац≥¤ може бути сприйн¤та ≥ без уже в≥домого, то його треба уникнути. омун≥кативна авторська структура. ќсновне призначенн¤ тексту - це вплив на людину. ¬с¤ його структура повинна бути пристосована до виконанн¤ ц≥Їњ основноњ функц≥њ. ѕроблема щодо орган≥зац≥њ семантичноњ структури тексту була б зн¤та, ¤кби умови сп≥лкуванн¤ автора з читачем були завжди одн≥ й т≥ ж. Ќасправд≥ ж процес творенн¤ й сприйманн¤ кожного тексту неоднаковий, що й в≥дбиваЇтьс¤ на його структур≥. ¬≥д чого ж залежить структура тексту в план≥ комун≥кативному? ¬≥д характеру функц≥њ впливу на людину. ¬≥д чого ж залежить цей характер? ¬≥д таких фактор≥в:
1)ситуац≥њ написанн¤ й сприйманн¤ тексту;
2) мотиву д≥¤льност≥, в ¤ку включена комун≥кац≥¤;
3) комун≥кативноњ мети;
4) комун≥кативного смислу тексту. –≥зний характер упливу автора на людину дозвол¤Ї вид≥лити функц≥њ-вар≥анти загальноњ функц≥њ комун≥кативного виливу. Ќасамперед необх≥дно вид≥лити т≥ функц≥њ, без ¤ких не обходитьс¤ жоден текст, - це контактну та орган≥зуючу функц≥њ [6]. онтактна функц≥¤ тексту. якщо звичайний канал звТ¤зку починаЇ працювати з того моменту, ¤к його вв≥мкнули, то канал соц≥ального звТ¤зку дл¤ "зн¤тт¤ трубки" вимагаЇ, щоб текст привернув увагу адресата ≥ був оц≥нений ним ¤к ц≥кавий. “≥льки тод≥ в≥н буде його читати. ѕримусити адресата "зн¤ти трубку" повинен сам текст. ™ р≥зн≥ засоби дл¤ встановленн¤ контакту з читачем. Ќайпопул¤рн≥ший - це ц≥кавий, привабливий заголовок; розташуванн¤ матер≥алу на певн≥й стор≥нц≥, в певн≥й частин≥ стор≥нки; ц≥кава ≥люстрац≥¤ або арх≥тектон≥ка тексту тощо. ќрган≥зуюча функц≥¤ тексту. онтакт ув≥мкнений. јле людський канал звТ¤зку легко вимикаЇтьс¤ - увага стомлюЇтьс¤ ≥ слабне, њњ заколихують монотонн≥ збудники, губитьс¤ канва думки. —труктура тексту повинна чинити оп≥р под≥бним перешкодам. ¬≥н повинен мати елементи, що п≥дтримують зац≥кавлен≥сть, вказують напр¤мок розвитку думки, керують процесом читанн¤. «деб≥льшого дл¤ утриманн¤ уваги у текстах використовують експресивн≥ засоби - актуал≥затори уваги: емоц≥йно-експресивн≥ слова (вплив на емоц≥њ), ц≥кав≥ факти (утриманн¤ уваги, створенн¤ ефекту оч≥куванн¤ шл¤хом нанизуванн¤ уже в≥домих факт≥в, п≥сл¤ ¤ких маЇ йти неспод≥вана розвТ¤зка) тощо. “ак, у текст≥ "’то не любить "рос≥йського"?" використаний традиц≥йний початок тексту дл¤ утриманн¤ уваги: "Ќа це запитанн¤, що винесене у заголовок, мабуть, мало хто й в≥дпов≥сть". ƒал≥ неспод≥ваний поворот думки рецип≥Їнта: "ќт аби ≥нше зак≥нченн¤ було - "рос≥йськоњ", то "ерудит≥в" було б незл≥чимо". ѕ≥сл¤ цього називаЇтьс¤ потр≥бний факт: "ј "рос≥йський" - це новинка орюк≥вського хл≥бозаводу. ÷е новий сорт хл≥ба..." “акий фактолог≥чно-лог≥чний х≥д утриманн¤ уваги можна використовувати, але факти, що використовуютьс¤ при цьому, не повинн≥ бути дешевими, спекул¤тивними, пол≥тичними, такими, що актив≥зують у св≥домост≥ читач≥в неприЇмн≥ дл¤ стосунк≥в двох народ≥в почутт¤. ƒал≥ по тексту використаний ≥нший зас≥б утриманн¤ уваги - градац≥¤ переваг предмета розпов≥д≥ дл¤ створенн¤ ефекту оч≥куванн¤ нового: "≤ ще одна перевага - цей хл≥бний вир≥б, сказати б, л≥кувальний". ѕри цьому у фраз≥ перевага маЇ бути виражена загально, щоб читач дал≥ захот≥в читати текст ≥з метою д≥знатис¤ детально, в чому перевага предмета опису. ÷≥ функц≥њ т≥сно повТ¤зан≥ також з на¤вн≥стю в структур≥ тексту ≥ндив≥дуального авторського стилю. јвторське "¤", ставленн¤ автора до пов≥домлюваного ним - це один ≥з реал≥затор≥в згаданих функц≥й. ќбовТ¤зковою умовою виконанн¤ цих функц≥й маЇ бути в≥дпов≥дн≥сть структури тексту можливост¤м людськоњ памТ¤т≥ та ≥нтелекту сприймати й розум≥ти ≥нформац≥ю. ¬икористанн¤ даних функц≥й, ¤к уже зауважувалос¤, залежить в≥д к≥лькох фактор≥в. «упинимос¤, зокрема, на залежност≥ цих функц≥й в≥д установок читача. «устр≥ч читача з текстами аг≥тац≥йного характеру (що не стосуютьс¤ сфери пол≥тики) переважно випадкова, з текстами попул¤рного характеру - б≥льшою м≥рою повТ¤зана з ≥нтересами читача ≥ супроводжуЇтьс¤ пост≥йним усв≥домленн¤м потреби в прочитанн≥. ƒо теоретичних текст≥в читач звертаЇтьс¤ переважно в результат≥ св≥домого пошуку. ≤ з текстами прикладними в≥н н≥би плануЇ своњ зустр≥ч≥ ран≥ше - з метою використати њх в рол≥ одного з ≥нструмент≥в дл¤ прийн¤тт¤ р≥шенн¤. „ерез це за характером про¤ву контактноњ функц≥њ на одному полюс≥ сто¤ть аг≥тац≥йн≥ тексти (максимальне використанн¤ реал≥затор≥в), на протилежному - тексти прикладного призначенн¤ (м≥н≥мальне використанн¤ реал≥затор≥в); цей р¤д зак≥нчуЇ дов≥дкова л≥тература. ўо стосуЇтьс¤ орган≥зуючоњ функц≥њ, то з переходом в≥д аг≥тац≥йного тексту до попул¤рного ≥ дал≥ зменшуЇтьс¤ њњ суто естетичний про¤в ≥ ¤скрав≥ше виступають реал≥затори безпосереднього керуванн¤ процесом читанн¤, до того ж все б≥льше вид≥л¤ютьс¤ з≥ структури тексту (номери пункт≥в в ≤нструкц≥¤х, заголовки таблиць). «никаЇ при цьому й ≥ндив≥дуальний авторський стиль, тв≥р б≥льшою м≥рою "колектив≥зуЇтьс¤", формал≥зуЇтьс¤, стаЇ безликим ≥ формально-лог≥чним. —еред ≥нших важливих функц≥й, ¤к≥ повТ¤зан≥ безпосередньо з реал≥зац≥Їю головноњ комун≥кативноњ функц≥њ впливу на людину, необх≥дно назвати функц≥ю формуванн¤ погл¤д≥в читача, аферентну функц≥ю ≥ закличну функц≥ю. ‘ункц≥¤ формуванн¤ погл¤д≥в. ÷ю функц≥ю найчаст≥ше виконують тексти теоретичного характеру (у журнал≥стиц≥ - статт≥, кореспонденц≥њ). «вичайно, дану функц≥ю може виконувати будь-¤кий текст, ¤кщо зм≥ст його орган≥зований таким чином, що в≥н формуЇ у св≥домост≥ читача нов≥ пон¤тт¤. «д≥йсненн¤ функц≥њ формуванн¤ погл¤д≥в читача неможливе без використанн¤ ≥нформац≥њ, уже в≥домоњ читачев≥. ÷ю ≥нформац≥ю краще за все передавати найб≥льш економними засобами... щоб не створювати в≥дчутт¤ надм≥рност≥ тексту. «д≥йсненн¤ функц≥њ формуванн¤ думки вимагаЇ значноњ (тим б≥льше, ¤кщо менш п≥дготовлений читач) поступовост≥, нав≥ть ≥нод≥ н≥би спов≥льненост≥ викладу. ѕри цьому можна вдаватис¤ до повтор≥в зм≥сту в розумних межах ≥з метою запамТ¤товуванн¤ основних положень зм≥сту читачем (вимога дидактики).
Ќазва: јспекти теор≥њ тексту
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (9333 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
