”крањнознавство > ÷ерковно-рел≥г≥йна д≥¤льн≥сть ≤вана ќг≥Їнка
¬ середин≥ листопада 1920 р. ≤ван ќг≥Їнко разом з родиною залишив амТ¤нець-ѕод≥льський ≥, ¤к ≥ сотн≥, тис¤ч≥ украњнських патр≥от≥в, вигнанц≥в, опинивс¤ п≥сл¤ поразки ”крањнськоњ революц≥њ за зах≥дними кордонами рад¤нськоњ ”крањни. ѕочатковий пер≥од ем≥грантського житт¤ ≤вана ќг≥Їнка (1920-1925 рр.) проходив переважно на етн≥чних украњнських земл¤х Ц “арн≥в, ¬инники, Ћьв≥в, ’елм, а також ¬аршава. «упинившись в польському м≥стечку “арнов≥, неподал≥к ракова, в≥н приходить до висновку, що украњнська ≥де¤ зазнала поразки, але не катастрофи[115]. « глибоким переконанн¤м ≥ тверд≥стю в≥н зауважуЇ, що одна з головних причин поразки ”крањнськоњ революц≥њ Ц в невм≥нн≥ чи небажанн≥ влади залучити до процесу державотворенн¤ свою Їдину украњнську церкву.[116] якщо в ”крањн≥ д≥¤льн≥сть ќг≥Їнка майже пор≥вну може бути под≥лена м≥ж трьома теренами: мова, л≥тература, ÷ерква, то в ем≥грац≥њ в≥н усе б≥льше переносить центр ваги своњх широких ≥нтерес≥в до ÷еркви. ”крањнському христи¤нству в≥н п≥дпор¤дковуЇ св≥й талант ученого-ф≥лолога, глибок≥ знанн¤ ≥сторика, мистецтво оратора, лектора, пропов≥дника, хист перекладача й редактора. ¬ умовах поразки украњнськоњ ≥дењ ќг≥Їнко ¤к педагог знаЇ, що в так≥й ситуац≥њ люд¤м (особливо воњнам, с≥човим стр≥льц¤м) потр≥бен найкращий л≥к Ц в≥ра ≥ спод≥ванн¤. ¬ рамках народного ун≥верситету в≥н орган≥зовуЇ в “арнов≥ триденн≥ курси дл¤ св¤щеник≥в-капелан≥в ≥ навчаЇ њх бути духовними батьками дл¤ украњнських юнак≥в-воњн≥в, ¤к≥ опинилис¤ на чужин≥. –обота курс≥в завершилас¤ зТњздом украњнського в≥йськового духовенства.[117] « прибутт¤м ≤вана ќг≥Їнка до “арнова загалом значно пожвавилас¤ робота м≥н≥стерства ≥спов≥дань. ”же у кв≥тн≥ 1921 р. м≥н≥стерство ≥спов≥дань п≥клувалос¤ про задоволенн¤ потреб в≥йськового духовенства ≥ в≥йськових церков, висв¤ченн¤ нових св¤щеник≥в, проводило церковну працю по таборах, надавало допомогу б≥дним д≥т¤м украњнських б≥женц≥в, ≥нформувало про церковне житт¤ в ”крањн≥ та за кордоном, налагоджувало зносини з патр≥архом ¬селенським, видавничу д≥¤льн≥сть[118] та ≥н. Ќе знаючи перерв ≥ перепочинк≥в, ќг≥Їнко через Усв¤щенничу службуФ п≥дносив дух людей, р¤тував њх в≥д убивчого в≥дчаю, збер≥гав моральн≥сть ≥ г≥дн≥сть людини. ÷е був великий урок та ≥спит христи¤нського м≥с≥онера, одна з перших сходинок до вищоњ м≥с≥њ Ц украњнського митрополита д≥аспори.2 ƒбаючи про долю д≥тей ≥ п≥дл≥тк≥в украњнських ем≥грант≥в, ≤ван ќг≥Їнко, не маючи над≥њ на польську владу, звертаЇтьс¤ до пров≥дник≥в украњнських православних приход≥в у јмериц≥ ≥ анад≥ з наст≥йливим закликом пор¤тувати украњнських д≥тей. «аклик ќг≥Їнка був почутий у всьому св≥т≥. ÷е по¤снювалос¤ тим, що саме на тарн≥вський пер≥од д≥¤льн≥сть ур¤ду ”Ќ– припадаЇ особливо ≥нтенсивна й результативна робота м≥н≥стерства ≥спов≥дань щодо налагодженн¤ контакт≥в ¤к з духовними пров≥дниками украњнських, так ≥ ≥нших православних церков за кордоном. ўо ж до автокефал≥њ ”крањнськоњ православноњ церкви, то зрушити з м≥сц¤ цю справу з проханн¤м до патр≥арха царгородського благословити автокефал≥ю ”ѕ÷ ќг≥Їнков≥ теж вдалос¤ у “арнов≥. Ќе обмежуючись в≥дправкою лист≥в до ÷аргорода, на поданн¤ м≥н≥стерства ≥спов≥дань ур¤д ”Ќ– прийн¤в р≥шенн¤ про формуванн¤ туди окремоњ делегац≥њ в≥д ур¤ду ≥ церкви, на що вид≥л¤лос¤ 300.000 польських
злотих. ќднак у звТ¤зку з передчасною смертю заступника патр≥арха митрополита ƒ≥он≥с≥¤ в Ћондон≥ справа з прийн¤тт¤м позитивного р≥шенн¤ Ц обранн¤ украњнського патр≥архату Ц звол≥калас¤[119]. ѕроте у 1924 р. ¬селенським ѕатр≥архом ≥ ÷ерквами-—естрами було визнано ”крањнську јвтокефальну ѕравославну ÷еркву.[120] ќп≥кувавс¤ ≤ван ќг≥Їнко й буд≥вництвом нових церков. « листа, з ¤ким в≥н звертавс¤ 22 лютого 1921 р. до м≥н≥стерства, ¤ке в≥дпов≥дало за арх≥тектуру, видно його проханн¤ виготовити к≥лька проект≥в храм≥в саме в нац≥ональному стил≥. ¬ лист≥ в≥н зазначав: У¬ ”крањн≥ церкви будували в р≥дному стил≥ аж до 1800 року, коли московський ур¤д, руйнуючи культуру украњнську, заборонив будувати трьохверхн≥ церкви ≥ вс¤к≥ церкви в украњнському стил≥. —в¤т≥йший —инод ревно допом≥г ур¤ду Ц ≥ був тод≥ заведений на ”крањн≥ чужий так званий УсинодальнийФ стиль, ¤кий за сто останн≥х рок≥в силою дуже поширивс¤ на ¬крањн≥, так що стар≥ церкви украњнського стилю тепер подибуютьс¤ ¤к залишки старовиниФ.[121] «а короткий час ќг≥Їнков≥ вдалос¤ розгорнути у “арнов≥ результативну видавничу д≥¤льн≥сть, створити ≥ скеровувати д≥¤льн≥сть благод≥йного видавництва, У”крањнська јвтокефальна ѕравославна ÷еркваФ. ” тарн≥вський пер≥од в згаданому та ≥нших видавництвах його старанн¤ми видано книги й студ≥њ з ≥стор≥њ окремих памТ¤ток (У”крањнська ѕерсонницька ™вангел≥¤ 1556 рокуФ, У”крањнська ∆итомирська ™вангел≥¤Ф, памТ¤тки, анал≥з мови ≥ словник: Ќарис з ≥стор≥њ культурного житт¤ староњ ¬олин≥Ф, так ≥ загальн≥ прац≥ (Ућова украњнська була мовою церквиФ, Ућова церковнословТ¤нська у Ћитв≥ й ѕольщ≥ у XV-XVIII ст.Ф та ≥н.).[122] ¬ ≥нформац≥њ Уѕро д≥¤льн≥сть ћ≥н≥стерства ≥спов≥дань ”Ќ–Ф за с≥чень 1921 р. наголошувалос¤ на нагальн≥й потреб≥ заснуванн¤ власного видавництва в м≥ст≥ ос≥дку ур¤дку ”Ќ– в “арнов≥: У нижок по церковних питанн¤х за останн≥ два роки майже не видаЇтьс¤. ”крањн≥зац≥¤ йде, а духовенство в мас≥ своњй, особливо духовенство московське мало св≥доме нашому рухуФ.[123] Ћише прот¤гом 1921 р. ќг≥Їнко, в одн≥й особ≥ поЇднуючи обовТ¤зки редактора, коректора, автора, менеджера, видав у своЇму видавництв≥ с≥м власних книжок. ÷е Ц У”крањнська вимова богослужбового тексту. ѕравила ≥ зразки вимовиФ, У”крањнський православний молитовникФ, Уяк ћосква вз¤ла п≥д свою владу ÷еркву ”крањнськуФ, Уяк ћосква знищила волю друку иЇво-ѕечерськоњ лавриФ, Уяк цариц¤ атерина обмосковлювала ”крањнську ÷ерквуФ, У—в≥товий рух за творенн¤ живоњ народноњ нац≥ональноњ церквиФ, У”крањнська ѕерсопницька ™вангел≥¤ 1556 р.Ф. “од≥ ж побачили св≥т книги У”крањнська справа на ¬крањн≥ ¬.Ѕ≥дноваФ, У”крањнський церковний стиль ….ѕеленського[124] та ≥н. ѕереважна б≥льш≥сть цих книг знаходила свого читача з боку украњнського громад¤нства ¤к на ем≥грац≥њ, так ≥ в ≥нших земл¤х, заселених украњнською людн≥стю, насамперед на ¬олин≥ ≥ ’олмщин≥. ¬ ус≥х в≥йськових таборах во¤к≥в ”Ќ–, розкиданих в р¤д≥ Ївропейських крањн, згадан≥ книги поширювалис¤ через тамтешн≥х св¤щеник≥в. «а окремими списками книги надсилалис¤ до редакц≥й украњномовних газет, книгарень та њх в≥дд≥лень, громадських орган≥зац≥й, нед≥льних шк≥л. ≤ван ќг≥Їнко встиг створити мережу представництв свого видавництва ≥з складами ≥ магазинами в таких м≥стах, ¤к ¬аршава, Ћуцьк, ƒубно, ремТ¤нець, ќстрог, овель, Ћьв≥в. „астина наклад≥в в≥дправл¤лас¤ з пропагандистською метою до рад¤нськоњ ”крањни. «начна њх частина в≥дсилалас¤ через м≥н≥стерство земл¤кам до јмерики й анади. ѕро њх вплив на украњнц≥в засв≥дчують численн≥ листи, що надходили з анади та јмерики на адресу м≥н≥стра ≥спов≥дань ”Ќ– ≤вана ќг≥Їнка до “арнова. У÷≥ книги, - писалос¤ в одному з лист≥в, - п≥днесли нас на дус≥ та заохотили до подальшоњ щироњ роботи. ÷≥нн≥ прац≥ ¬аш≥ м≥стимо у нашому орган≥. ”крањнц≥в в јмериц≥ читають њх з найб≥льшим за≥нетерсуванн¤м. Ќайважлив≥ше те, що ¬ашими виданн¤ми за≥нтересувалис¤ галичани, а це знак, що наша по б≥да не за горамиФ.1 Ќа р≥зних етапах редакц≥йно-видавничоњ роботи перебували рукописи ≤.ќг≥Їнка У÷ерковне житт¤ в ™вроп≥ за останн≥ рокиФ, У”крањнськ≥ братства та њх ≥стор≥¤Ф, У÷ерковний рух на ¬крањн≥Ф, У”крањнськ≥ шк≥льн≥ молитвиФ, Уяк на ћоскв≥ перехрещували украњнц≥вФ, У«разки украњнського церковного д≥ловодстваФ, У”крањнська автокефальна церква: њњ завданн¤ ≥ орган≥зац≥¤Ф. ѕланувалос¤ до друку й таке ц≥нне виданн¤, ¤к У«акони ”крањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки про украњнську јвтокефальну ÷ерквуФ.[125] «а допомогою цих видань ќг≥Їнко мав нам≥р розпов≥сти своЇму народов≥ правду про продану обманним ≥ безсоромним шл¤хом –ос≥њ ”крањнську церкву, њњ насильницьку русиф≥кац≥ю, а також створити передумови шл¤хом перекладу богослужбових книг дл¤ поступового переведенн¤ в≥дправ у церквах украњнською мовою. ¬се це вимагало значних кошт≥в. як правило, то були благод≥йницьк≥ внески украњнц≥в-ем≥грант≥в та чужинських меценат≥в, ¤к≥ робили њх, зважаючи на високий авторитет ≤вана ќг≥Їнка. —еред тих, хто п≥дтримував видавництво пожертвами певних сум чи пост≥йним придбанн¤м книг ≥ поширенн¤м њх серед населенн¤, - ц≥лий ланцюг пов≥тових кооперативних сп≥лок ¬олин≥; ремТ¤нецька, ƒубн≥всько-–≥вненська, ¬олодимир-¬олинська Уѕросв≥тиФ; барон Ќ.¬асилько, Їпископ ремТ¤нецький ƒ≥он≥с≥й, прото≥Їрей ≥з ¬олодимира-¬олинського ј.Ѕордюч≥вський, адвокат ≥з канадського —аскатуна ћ.—течишин.[126] ѕост≥йно оп≥кувавс¤ видавництвом √олова ƒиректор≥њ ”Ќ– —имон ѕетлюра. “ак, у кв≥тн≥ 1921 р. на виданн¤ двох книг в≥н подарував з власних кошт≥в с≥м тис¤ч польських марок. Ќеодноразово вид≥л¤лис¤ кошти й ур¤дом ”Ќ–. ” травн≥ 1921 р. м≥н≥стерство ≥спов≥дань ув≥йшло до –ади народних м≥н≥стр≥в ≥з законопроектом про асигнуванн¤ 480.000 польських марок Уна видатки по видавництвуФ. «г≥дно з протоколом зас≥данн¤ ћалоњ ради м≥н≥стр≥в 14 травн¤ ухвалив таке р≥шенн¤. ÷им же р≥шенн¤м видавництву У”крањнська јвтокефальна ѕравославна ÷еркваФ вид≥л¤лос¤ з ур¤дових резерв≥в, кр≥м цього, У3 000 аркуш≥в паперу першого іатунку ≥ 5 000 аркуш≥в другого іатункуФ. ÷е дозволило уже в травн≥ поточного року видрукувати значним накладом ≥ роз≥слати на м≥сц¤ У”крањнський православний молитовникФ та брошуру У—в≥товий рух за утворенн¤ живоњ народноњ нац≥ональноњ церквиФ. ” 20-≥ роки брошура була вельми вчасною ≥ актуальною, поск≥льки тод≥ в ”крањн≥ розгортавс¤ великий церковний рух щодо створенн¤ ”крањнськоњ нац≥ональноњ церкви. ѕовсюди при церквах в≥дновлювалис¤ стар≥ украњнськ≥ звичањ, засновувалис¤ украњнськ≥ церковн≥ братства, все б≥льше св¤щеник≥в в≥дбували богослужби украњнською мовою.1
Ќазва: ÷ерковно-рел≥г≥йна д≥¤льн≥сть ≤вана ќг≥Їнка
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-24 (7151 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
