Sort-ref - ÷ерковно-рел≥г≥йна д≥¤льн≥сть ≤вана ќг≥Їнка


		√оловна Ј «амовити реферат Ј √остьова к≥мната Ј ѕартнери Ј онтакт Ј



		ѕошук



		–екомендуЇм

”крањнознавство > ÷ерковно-рел≥г≥йна д≥¤льн≥сть ≤вана ќг≥Їнка

÷≥ та ≥нш≥ завданн¤, права й обовТ¤зки ур¤довц≥в були сформульован≥ в Уѕоложенн≥ про ћ≥н≥стерство ≥спов≥дань та органи ћ≥н≥стерства ≥спов≥дань на м≥сц¤хФ.[74]

ѕрограмою гетьмана дл¤ ”крањнськоњ православноњ церкви була автокефал≥¤. ¬≥дв≥дуючи 6 липн¤ 1918 р. ¬сеукрањнський ÷ерковний —обор, в≥н наголошував на цьому так: Уўоб ус≥ д≥ла украњнськоњ церкви р≥шалис¤ тут, у нас, в ”крањн≥Ф.[75]

ѕершим м≥н≥стром в≥роспов≥дань став ¬.«≥ньк≥вський Ц фах≥вець своЇњ справи, науковець ≥ професор ињвського ун≥верситету. —праву ”крањнськоњ православноњ церкви в≥н провадив, п≥дготовл¤ючи њњ до автокефал≥њ. ѕрац¤ складалас¤ з двох етап≥в: перший Ц п≥дготовчий, автономний, другий Ц автокефальний. ¬же через п≥втора м≥с¤ц¤ п≥сл¤ приходу ѕ.—коропадського до влади було скликан≥ перший ¬сеукрањнський ÷ерковний —обор (20 червн¤ 1918 р.). ћ≥н≥стерство ставило за мету почути голос —обору в церковних справах, зокрема, щоб церква в ”крањн≥ мала своЇ вище управл≥нн¤ на засадах автоном≥њ. ÷е вище управл≥нн¤, хоч воно ≥ на засадах автоном≥њ, мало стати п≥двалиною ≥ початком дл¤ наступного в≥дд≥ленн¤ украњнськоњ церкви в≥д ћоскви в самост≥йну, автокефальну церкву. ѕро це потр≥бно було довести до дух≥вництва ≥ народу через —обор та прийн¤ти на —обор≥ в≥дпов≥дну постанову. Ќа —обор≥ м≥н≥стр «≥ньк≥вський зачитав декларац≥ю, ¤кою проголошувалос¤:

÷ерква в ”крањн≥ не повинна бути в≥дд≥лена в≥д держави;

”р¤д не втручаЇтьс¤ в житт¤ церкви;

”р¤д бажаЇ допомогти церкв≥ в њњ потребах ≥ справах, але спод≥ваЇтьс¤ знайти з боку церкви опору дл¤ державних завдань;

”р¤д може встановити автокефал≥ю украњнськоњ церкви своЇю власною владою, що даЇ йому право церковна ≥стор≥¤;[76]

”р¤д не посп≥шаЇ з автокефал≥Їю, а даЇ спершу розвинутис¤ рел≥г≥йним силам крањни ≥ церковн≥й Їдност≥ ус≥Їњ ”крањни;

Ќе допустимо, щоб окрем≥ Їпископи зносилис¤ безпосередньо з ћосквою;

÷ерковн≥ справи вимагають негайного орган≥зуванн¤ вищоњ ”прави ÷еркви в ”крањн≥ на основах автоном≥њ.[77]

ќтже, ур¤д своњ стосунки з церквою встановлював на засадах сп≥впрац≥.

ўодо ставленн¤ оф≥ц≥йних к≥л ”крањнськоњ держави до автокефал≥њ православноњ церкви, то воно було висловлене на зас≥данн≥ аб≥нету м≥н≥стр≥в 13 листопада 1918 р., коли за в≥дпов≥дною допов≥ддю м≥н≥стра ≥спов≥дань ур¤д вир≥шив: У¬изнати, що православна церква на ”крањн≥ повинна бути автокефальною ≥ просити м≥н≥стра ≥спов≥дань викласти точку зору на це питанн¤ —оборуФ. «а цей документ голосувало 8 м≥н≥стр≥в, 5 Ц проти, 1 Ц утримавс¤.[78]

„ерез пТ¤ть м≥с¤ц≥в п≥сл¤ першого собору було скликано другий ¬сеукрањнський ÷ерковний —обор за гетьманщини. ћ≥н≥стром в≥роспов≥дань тод≥ був ќ.Ћотоцький. Ќа цьому —обор≥ (12 листопада 1918 р.) в≥н твердо ≥ р≥шуче поставив питанн¤ автокефал≥њ украњнськоњ церкви ≥ оголосив соборов≥ декларац≥ю: У¬ ≥мен≥ ”р¤ду ”крањнськоњ ƒержави, маю за честь оголосити його тверду ≥ непохитну думку, що ”крањнська ÷ерква маЇ бути автокефальною. јвтокефал≥¤ ”крањнськоњ ÷еркви це конечна потреба нашоњ ÷еркви, нашоњ держави, нашоњ нац≥њФ[79]. ѕроте цю справу довести до лог≥чного завершенн¤ за гетьманату не вдалос¤, поск≥льки в листопад≥ почалос¤ антигетьманське повстанн¤, внасл≥док чого ѕ.—коропадського було усунуто в≥д влади.

«ам≥сть монарх≥њ до влади прийшла ƒиректор≥¤, ¤ка в≥дновила ”Ќ– (грудень 1918 р.). ќдним з њњ перших законодавчих акт≥в був У«акон 1 с≥чн¤ 1919 року про вищий ур¤д ”крањнськоњ јвтокефальноњ ѕравославноњ ÷ерквиФ, проведений ¤к декрет новоњ державноњ ≥нституц≥њ. ¬ ньому п≥дкреслюючи незалежн≥сть нац≥ональноњ церкви, вказувалос¤, що вища церковно-законодавча, судова та адм≥н≥стративна влада в ”крањн≥ належить ¬сеукрањнському ÷ерковному —обору.

ƒл¤ керуванн¤ справами ”јѕ÷ передбачалос¤ утворенн¤ ”крањнського ÷ерковного —иноду. ”јѕ÷ з њњ —инодом ≥ духовною ≥Їрарх≥Їю н≥ в ¤к≥й залежност≥ в≥д ¬серос≥йського ѕатр≥архату не сто¤ли.[80] «вичайно нам≥чене в цьому закон≥ зд≥йснити ƒиректор≥њ вдалос¤ лише частково.

ѕроте, цим кроком по наданню украњнськ≥й православн≥й церкв≥ автокефал≥њ чинивс¤ надзвичайно сильний оп≥р московських церковнослужител≥в. ”крањнський народ поступова почав розкушувати њх облуду. ¬≥н почав уважн≥ше прислухатис¤ ≥ придивл¤тис¤ до њхн≥х сл≥в ≥ чин≥в. ¬≥н почав ледве-ледве про¤вл¤ти активн≥сть в церковних справах, що вилилос¤ в друг≥й половин≥ 1919 р. в могутн≥й рел≥г≥йний рух в ”крањн≥ ≥ воскресило стародавню, традиц≥йну, св¤ту украњнську церкву. ¬ цьому заслуга т≥льки народу... , - п≥дкреслював старший адТютант —.ѕетлюри в своњх спогадах УЋ≥топис ”крањнськоњ революц≥њФ ќлександр ƒоценко, - а не представник≥в державноњ влади, не представник≥в пол≥тичних парт≥й та угруповань.[81]

Ќа к≥нець л≥та 1919 р. ситуац≥¤ в ”Ќ– значно пог≥ршилас¤, зростали непорозум≥нн¤ в середовищ≥ њњ кер≥вництва, що викликало досить част≥ зм≥ни ур¤ду.[82] ¬насл≥док черговоњ реорган≥зац≥њ ур¤ду ”Ќ– восени 1919 р., з 15 вересн¤ ћ≥н≥стром культ≥в став ≤ван ќг≥Їнко[83]. ќбранн¤ його на цю посаду в склад≥ ур¤ду ≤.ћазепи затвердив —.ѕетлюра, а 14 жовтн¤ ≤.ќг≥Їнко склав прис¤гу на в≥рн≥сть ”крањн≥.[84]

« придушенн¤м ћ≥н≥стром ≥спов≥дань професора ≤.ќг≥Їнка активн≥сть державноњ влади в питанн¤х рел≥г≥њ ≥ церковного житт¤ значно зросла. ¬≥н розпочав свою д≥¤льн≥сть з вир≥шенн¤ мовних проблем та украњн≥зац≥њ (дерусиф≥кац≥њ) церковного житт¤.

—тавши ћ≥н≥стром ≥спов≥дань, ≤.ќг≥Їнко особливу увагу прид≥л¤в орган≥зац≥йн≥й сторон≥ справи в галуз≥ церковно-рел≥г≥йноњ д≥¤льност≥. ѕри очолюван≥м ним ћ≥н≥стерств≥ ≥спов≥дань було створено колег≥альний дорадчий орган Ц спец≥альна –ада м≥н≥стерства.[85] ѕри њњ формуванн≥ ќг≥Їнко покладавс¤ насамперед на власну ≥нтуњц≥ю, найб≥льше ц≥нуючи в люд¤х компетентн≥сть, осв≥ту, витримку, в≥ддан≥сть справ≥. –ада, що складалас¤ з фах≥вц≥в, допомагала м≥н≥стру ор≥Їнтуватис¤ в ситуац≥њ при обговоренн≥ поточних, злободенних проблем, визначити пр≥оритети у д≥¤льност≥ в≥домства тощо.

«а час ≥снуванн¤ –ади њњ членами були декан богословського факультету амТ¤нець-ѕод≥льського ун≥верситету професор ¬.Ѕ≥днов, в≥це-м≥н≥стр закордонних справ професор ќ.≈йхельман, прото≥Їрей богословського факультету амТ¤нець-ѕод≥льського ун≥верситету ¬.Ћипк≥вськпий, професор ≥ доцент ун≥верситету ѕ.Ќеселовський, ё.—≥ц≥нський, ѕ.“аб≥нський, ¬.„ех≥вський, в≥це-директор м≥н≥стерства ≥спов≥дань ѕ.—≥корський, в≥це-м≥н≥стр юстиц≥њ ¬.÷≥вчинський та ≥н. ѕосаду секретар¤ ради в р≥зн≥ роки об≥ймали ё.√рох-√ромальський, ѕ. лепацький, Ћ. енсицький, ≤.Ћевицький та ѕ.“абунський. ƒо участ≥ в обговоренн≥ окремих питань залучалис¤ в≥дпов≥дн≥ спец≥ал≥сти ≥ зац≥кавлен≥ сторони. Ќа кожному зас≥данн≥ розгл¤далос¤ в≥д одного до восьми питань щодо украњн≥зац≥њ церковноњ служби, розбудови та визнанн¤ законодавчого оформленн¤ автокефал≥њ нац≥ональноњ православноњ церкви, налагодженн¤ та розвитку м≥жконфес≥йних ≥ м≥жнародних взаЇмин, допомоги сп≥вв≥тчизникам-ем≥грантам, в≥йськовополоненим[86] та ≥н. “ак, прот¤гом 17 вересн¤ 1919 Ц 28 грудн¤ 1921 рр. було обговорено 153 питанн¤ пор¤дку денного. —еред них 66 раз≥в –ада поверталас¤ до обговоренн¤ церковного житт¤ та автокефал≥њ, 10 Ц становища украњн≥зац≥њ служби Ѕожоњ та д≥ловодства духовних установ, 6 Ц духовноњ осв≥ти та ≥н. «окрема, на першому зас≥данн≥ 17 вересн¤ 1919 р. –адою вир≥шено перейменувати Ум≥н≥стерство культ≥вФ на Ум≥н≥стерство ≥спов≥даньФ, Убо слово культФ ¤к чужоземне, Ї малозрозум≥лим дл¤ широких к≥л населенн¤ ≥ менше в≥дпов≥даЇ обставинам нашого житт¤, н≥ж слово У≥спов≥данн¤Ф.

Ќа цьому ж зас≥данн¤ ≤.ќг≥Їнко пов≥домив про своЇ р≥шенн¤ звернутис¤ до арх≥Їрейства, духовенства й усього народу ”крањни з закликом обЇднати зусилл¤ дл¤ дружньоњ роботи на користь православноњ ”крањнськоњ автокефальноњ церкви.[87]

¬ своЇму лист≥-наказ≥ 17 вересн¤ 1919 р. до вс≥х ѕреосв¤щенних Їпископ≥в ≥ арх≥Їпископ≥в в ”крањн≥ в≥н пов≥домив про своЇ призначенн¤ м≥н≥стром ≥спов≥дань ≥ просив арх≥пастирських молитов дл¤ допомоги в його Ублагочинних начинанн¤хФ ≥ щоб Ѕог направив його стопи Упо пут≥ правди на славу Ѕожу ≥ користь ”крањниФ. ƒал≥ в лист≥ читаЇмо: УЋаскаво прошу ¬ас допомогти зберегти в чистот≥ стародавн≥ наш≥ украњнськ≥ церковн≥ звичањ ≥ обр¤ди. —лужба Ѕожа по старому нашому звичаю маЇ правитис¤ з украњнською вимовою, —в¤те ™вангел≥Ї най читаЇтьс¤ украњнською мовою, най невидимо —паситель благов≥стить до змученого народу нашого р≥дного йому украњнською мовою! ѕропов≥дь церковна най провадитьс¤ украњнською мовою паств≥ на користь, Ѕогов≥ на славу!Ф... ƒал≥ м≥н≥стр звертаЇ увагу на стражданн¤, матер≥альне незабезпеченн¤ та моральне пригн≥ченн¤ духовенства ≥ що Увсе церковне житт¤, увесь церковний устр≥й вимагають великих негайних реформФ та що Унеобх≥дно також п≥дган¤ти духовенство в очах народу морально ≥ матер≥ально.

ќг≥Їнко ¤к м≥н≥стр ≥спов≥дань просив також про упор¤дкуванн¤ церковного житт¤ в ”крањн≥, про допомогу розп≥знати негайн≥ потреби духовенства ≥ д≥йсн≥ правдив≥ потреби зм≥н у церковному житт≥. Ќайголовн≥ше мав передати на вир≥шенн¤ ¬сеукрањнського ÷ерковного —обору. ѕросив скликати зТњзди духовенства, щоб воно голосно ≥ щиро сказало правду про своњ потреби.[88]