Sort-ref - ÷ерковно-рел≥г≥йна д≥¤льн≥сть ≤вана ќг≥Їнка


		√оловна Ј «амовити реферат Ј √остьова к≥мната Ј ѕартнери Ј онтакт Ј



		ѕошук



		–екомендуЇм

”крањнознавство > ÷ерковно-рел≥г≥йна д≥¤льн≥сть ≤вана ќг≥Їнка

«вичайно, це було надто сильним ударом по мр≥¤х ≥ планах ќг≥Їнка. ўоб у¤вити, з ¤ким розпачем ≥ болем зустр≥в цю в≥дмову молодий вчений, варто хоча б фрагментарно огл¤нути, ¤кими т¤жкими ≥ в матер≥альному, ≥ в моральному аспект≥ були дл¤ нього студентськ≥ роки: зв≥льненн¤ з ун≥верситету п≥сл¤ першого курсу через несплату за навчанн¤, поновленн¤ ≥ заслужене виборенн¤ ирило-ћефод≥њвськоњ стипенд≥њ, вимушен≥ безперервн≥ п≥дроб≥тки Ц погодинн≥ п≥сл¤ лекц≥й прот¤гом усього пер≥оду навчанн¤ ≥ к≥лькам≥с¤чн≥ кан≥кул¤рн≥, аби допомогти бездомн≥й матер≥ (у 1897 р. повн≥стю згор≥ло в Ѕрусилов≥ њхнЇ об≥йст¤) ≥ своњй уже с≥мТњ (1907 р. в≥н одруживс¤ з учителькою з Ѕруслова ƒомн≥кою Ћитвинчук), закритт¤ власт¤ми кињвськоњ Уѕросв≥тиФ, активним членом ¤коњ в≥н став, смерть матер≥ в листопад≥ 1908 р. (вона так ≥ не дочекалас¤ в≥дчутноњ синовоњ допомоги) ≥, нарешт≥, ще один удар дол≥ Ц у липн≥ 1910 р. помер його п≥вторар≥чний син ™вген.[41]

ƒодамо до цього, що за вс≥ роки навчанн¤ в ун≥верситет≥ н≥коли не мав пост≥йного помешканн¤. ѕ≥сл¤ одруженн¤, зважаючи на брак грошей ≥ дорожнечу приватних квартир, що здавалис¤ п≥днаймачам у иЇв≥, в≥н зн≥мав помешканн¤ дл¤ проживанн¤ з дружиною за иЇвом Ц у сел≥ ƒзвонкове неподал≥к ћотовил≥вки, куди змушений був щодн¤ добиратис¤ п≥сл¤ лекц≥й то пот¤гом, то п≥шки. —аме на цю мотовил≥вську адресу в≥н просив свого при¤тел¤ з≥ Ћьвова ≤.—венц≥цького надсилати так≥ необх≥дн≥ йому книги за темою кандидатськоњ дисертац≥њ про найвидатн≥шу памТ¤тку украњнськоњ л≥тератури У люч –озум≥нн¤Ф ≤оаник≥¤ √ал¤товського.

ƒо вс≥х неспод≥ваних житейських негаразд≥в додавалас¤, отже, ще одна, найголовн≥ша Ц повна непевн≥сть у завтрашньому дн≥. јдже п≥сл¤ складанн¤ вс≥х випускних ≥спит≥в (13-письмових, 8-усних) на Ув≥дм≥нноФ ≥ одержанн¤ диплома випускника ≥сторико-ф≥лолог≥чного факультету ун≥верситету —в.¬олодимира ≥з записом У«алишити при ун≥верситет≥ з 30 травн¤ 1909 рокуФ ќг≥Їнко практично опин¤вс¤ поза ун≥верситетом, без будь-¤коњ роботи.[42]

јле нав≥ть за цих обставин ќг≥Їнко не втрачав над≥њ повернутис¤ в ун≥верситет ≥ ірунтовно зайн¤тис¤ науковою та викладацькою справою. јби ¤кось зарадити матер≥альн≥й скрут≥, ≤.ќг≥Їнко влаштовуЇтьс¤ учителем у ињвськ≥й середн≥й комерц≥йн≥й школ≥, п≥дробл¤Ї репетиторством ≥, водночас, навчаЇтьс¤ на ¬ищих педагог≥чних курсах, ¤к≥ зак≥нчуЇ у 1912 р.[43] ѕ≥сл¤ њх зак≥нченн¤ в≥н учителював у дво- ≥ чотирикласних народних школах р≥дного Ѕрусилова.[44]

ѕрацюючи учителем, ≤.ќг≥Їнко набуваЇ безц≥нного педагог≥чного досв≥ду, ¤кий так чудово знадобитьс¤ йому у майбутн≥й ≥ науков≥й, ≥ пастирськ≥й прац≥ на нив≥ Ѕож≥й. “руднощ≥ ≥ невдач≥, ¤к≥ в≥н уперто, ц≥леспр¤мовано долав силою вол≥, надзвичайною працездатн≥стю, його т≥льки загартовували, формували характер науковц¤ ≥ борц¤ за украњнську справу, п≥дживлювали мр≥ю про працю в ун≥верситет≥ —в.¬олодимира.

ќч≥кувати зв≥стку з ун≥верситету ќг≥Їнков≥ довелос¤ майже два роки. «а нього боролас¤ прогресивна громадськ≥сть ”крањни, в≥дстоюючи його законне право працювати в ун≥верситет≥. ѕротестуючи проти пересл≥дувань украњнства, на захист ≤.ќг≥Їнка виступив професор —.™фремов у московськ≥й газет≥ У–усское словоФ з статтею У“рагед≥¤ молодого украњнського вченогоФ[45]. «а нього клопоталис¤ перед м≥н≥стерством осв≥ти так≥ впливов≥ особи, ¤к ј.≤мшинецька, —.«моровичева, що й поспри¤ло, врешт≥, в≥дм≥н≥ попереднього р≥шенн¤, ¤ким ќг≥Їнку в≥дмовл¤лос¤ в робот≥ в ун≥верситет≥.[46] Ќа початку 1911 р. по м≥н≥стерству осв≥ти таки вийшов наказ про зарахуванн¤ з 1 с≥чн¤ ќг≥Їнка професорським стипенд≥атом ≥ призначенн¤ йому стипенд≥њ в розм≥р≥ 1200 карбованц≥в на р≥к. ќднак пов≥домленн¤ про це в≥н отримав лише в березн≥ 1911 р., коли працював викладачем ≥ вихователем комерц≥йного училища, перебуваючи там практично повний день ≥ не маючи, таким чином, змоги сповна виконувати ун≥верситетську програму.

÷им ≥ по¤снюютьс¤, очевидно, де¤к≥ проблеми, ¤к≥ виникли перед молодим ученим у звТ¤зку з проходженн¤м ним стажуванн¤ ≥ затвердженн¤ його зв≥ту про науков≥ зан¤тт¤ в 1911 р. ≤ хоч науковий кер≥вник ќг≥Їнка професор ¬.ѕеретць дав прихильний в≥дгук про У«в≥т професорського стипенд≥ата ≤.ќг≥Їнка з березн¤ 1911 по с≥чень 1912 р.Ф, учений ком≥тет м≥н≥стерства осв≥ти своњм р≥шенн¤м є1965 в≥д 30 кв≥тн¤ 1912 року оц≥нив цей зв≥т оц≥нкою Узадов≥льноФ.[47]

якщо проанал≥зувати публ≥кац≥њ ќг≥Їнка цих час≥в, то побачимо, що њх було б≥льше, н≥ж достатньо, але вони писалис¤ Уне за темоюФ Ц то були переважно науково-попул¤рн≥ статт≥, досл≥дженн¤, реценз≥њ, в≥дгуки з украњнознавчоњ проблематики. ¬се нов≥ й нов≥ украњномовн≥ пер≥одичн≥ друкован≥ органи, що активно виникали ≥ поступово розширювали св≥й вплив на читача п≥сл¤ революц≥њ 1905 р., потребували саме таких публ≥кац≥й. ≤ тому ќг≥Їнко, чутливий до перших порух≥в черговоњ хвил≥ украњнського в≥дродженн¤, одним з перших став у р¤ди духовних пров≥дник≥в нац≥онального духу. “ак, у к≥лькох числах щоденноњ газети У–адаФ друкуютьс¤ окрем≥ розд≥ли його майбутнього п≥дручника У¬ч≥мос¤ р≥дноњ мовиФ, дискус≥йна статт¤ Уяк складати словникиФ та наукова розв≥дки У”крањнська ф≥лолог≥чна наука за 1909 р≥кФ, а також У—еред под≥льських нац≥онал≥ст≥вФ, У™днанн¤ з виборц¤миФ, У„и не новий пох≥дФ, УЌауковий метод УукрањнознавстваФ та ≥н. «вичайно, ц≥ публ≥кац≥њ могли позбавити професорського диплома, ун≥верситетськоњ кафедри.[48]

ѕрот¤гом 1914-початку 1915 рок≥в, не дивл¤чись на ц≥ обставини, ≤.ќг≥Їнко усп≥шно склав маг≥стерськ≥ ≥спити: з церковнословТ¤нськоњ, рос≥йськоњ, польськоњ, сербськоњ мов, ≥стор≥њ рос≥йськоњ та Ївропейських л≥тератур (вс≥ на Ув≥дм≥нноФ) ≥, нарешт≥, одержав високе званн¤ приват-доцента кафедри рос≥йськоњ мови та л≥тератури ун≥верситету —в.¬олодимира.

ѕерш≥ самост≥йн≥ лекц≥њ в ун≥верситет≥ —в.¬олодимира молодий приват-доцент прочитав у кв≥тн≥ 1915 року. ѕро них згадував колишн≥й студент ≥сторико-ф≥лолог≥чного факультету, в наступному в≥домий л≥тературознавець, професор ¬≥ктор ѕетров (¬.ƒомонтович), автор забороненоњ ран≥ше прац≥ Уƒ≥¤ч≥ украњнськоњ культури Ц жертви б≥льшовицького тероруФ. ¬≥н запамТ¤тавс¤ ѕетрову ¤к блискучий лектор. Уўе й дос≥, - згадував ƒомонтович, - в моњх ушах бринить в≥дгук оплеск≥в, що заповнили своњм гуркотом вузький прост≥р шостоњ аудитор≥њ, в≥кно ¤коњ виходило на луговину ботан≥чного саду... « несамовитим ентуз≥азмом ми, студенти, аплодували тод≥ новому доцентов≥ ун≥верситету на ознаку щирого свого подиву й визнанн¤.

ѕоза сумн≥вом, з ус≥х доцентських лекц≥й, виголошених у т≥ часи в ун≥верситет≥, ц¤ була найблискуч≥ша. ¬она стала дл¤ мене наочним доказом того, ¤к ретельний учений дотиком чар≥вноњ палички з др≥бноњ теми здатний створити казковий палац, шл≥фуючи, обернути кам≥нець у блискучий д≥амант бездоганноњ ерудиц≥њ.

ƒосл≥дник сходив з кафедри, ¤к переможець. ƒекан тиснув йому руку. —туденти продовжували аплодуватиФ.[49]

Ѕезперечно, виход¤чи з принцип≥в профес≥онал≥зму, адм≥н≥страц≥¤ ун≥верситету не помилилас¤, надаючи, нарешт≥, роботу такому зр≥лому вченому Ц ≥сторику ≥ теоретику л≥тератури, своЇму колишньому вихованцев≥.

≤нша р≥ч Ц нац≥онально-патр≥отичн≥ устремл≥нн¤, громадсько-пол≥тичн≥ ор≥Їнтири молодого вченого. ¬они не могли убезпечити його в≥д подальших неприЇмностей, ¤к≥ й не змусили себе довго чекати. ”же наприк≥нц≥ 1912 р. в иЇв≥ зТ¤вл¤Їтьс¤ своЇр≥дний друкований донос на украњнство ¤к ¤вище Ц книга —.ўоголева У”крањнський рух, ¤к сучасний етап п≥вденно руського сепаратизмуФ. ¬ н≥й вм≥щена, серед ≥ншого, пр¤мо таки УвбивчаФ характеристика молодому вченому: Уѕ.ќг≥Їнко Ц патентований украњнець... “алановитий учень проф. ѕеретц¤, п.ќг≥Їнко (≥з сел¤н ињвськоњ губ.) на початку 1911 р. залишений при ун≥верситет≥ професорським стипенд≥атом готуватис¤ на професора по кафедр≥ рос≥йськоњ мови ≥ словесност≥. ќчевидно, п.ѕеретць готуЇ соб≥ сп≥вроб≥тника, а з часом Ц ≥ наступника. ¬иб≥р не можна визнати вдалим. ¬арто прочитати р¤д статей п.ќг≥Їнка в У–ад≥Ф п≥д недвозначним заголовком У¬ч≥мос¤ р≥дноњ мовиФ, щоб визнати в ньому не т≥льки нахили, але й заповз¤тлив≥сть до украњн≥заторськоњ д≥¤льност≥...Ф[50] √оловним катал≥затором неспокою на кафедр≥ рос≥йськоњ мови, на його думку, був украњноф≥л ќг≥Їнко.

ќтже, житейськ≥ випробуванн¤ дл¤ ќг≥Їнка лише починалис¤ ≥ хто знаЇ, ¤к би склалас¤ дол¤ вченого, ¤кби не под≥њ ѕершоњ св≥товоњ в≥йни, а згодом ≥ лютневоњ революц≥њ 1917 р. в –ос≥њ. ¬осени 1915 р. за наказом в≥йськового командуванн¤ царськоњ арм≥њ вс≥ факультети ун≥верситету —в.¬олодимира, окр≥м медичного, були евакуйован≥ вглиб –ос≥њ Ц до —аратова. «роблено це було з метою уникненн¤ в тилу арм≥њ Устудентськоњ маси, що легко п≥ддаЇтьс¤ вс¤к≥й аг≥тац≥њФ.

як професорський стипенд≥ат, ќг≥Їнко був зв≥льнений в≥д в≥йськовоњ служби. Ќе поњхав в≥н ≥ до —аратова. „ерез родинн≥ обставини молодий вчений змушений був залишитис¤ в иЇв≥. « осен≥ 1914 р. в≥н тимчасово влаштувавс¤ вчителем рос≥йськоњ мови ≥ л≥тератури до г≥мназ≥њ ћ.—тельмашенка, вл≥тку 1915 р. працював лектором на л≥тн≥х курсах учител≥в початкових клас≥в у –адомишл≥, займавс¤ репетиторством ≥ викладанн¤м у сьом≥й ињвськ≥й г≥мназ≥њ янковського.

ѕор¤д з цим ќг≥Їнко зайн¤вс¤ активною науковою роботою. «окрема в≥н опрацьовував р≥зноман≥тн≥ арх≥вн≥ матер≥али, повТ¤зан≥ з ≥стор≥Їю р≥дного краю. Ќа основ≥ њх використанн¤ в≥н писав ≥сторичн≥ нариси, ¤к≥ публ≥кувалис¤ в пер≥одиц≥ ≥ виходили окремими виданн¤ми Ц УЅрусил≥вська братська школаФ, УЅрусил≥вський братський шпитальФ, УЅрусил≥вське церковне братствоФ, УЅрусил≥вська св.¬оскресенська замкова церкваФ. ÷≥ досл≥дженн¤ повертали з небутт¤ ц≥кав≥ еп≥зоди з житт¤ пров≥нц≥йних осв≥тн≥х, рел≥г≥йних ≥ доброчинних заклад≥в, арх≥вн≥ дан≥ про ¤к≥, на противагу под≥бним закладам у центр≥, були скупими ≥ безсистемними. «а ≥н≥ц≥ативою автора було започатковано дв≥ ц≥кав≥ б≥бл≥отечн≥ сер≥њ Ц УЌариси культурного житт¤ староњ ћалорос≥њФ ≥ Уƒо ≥стор≥њ шк≥л у ћалорос≥њФ.[51]