Sort-ref - ÷ерковно-рел≥г≥йна д≥¤льн≥сть ≤вана ќг≥Їнка


		√оловна Ј «амовити реферат Ј √остьова к≥мната Ј ѕартнери Ј онтакт Ј



		ѕошук



		–екомендуЇм

”крањнознавство > ÷ерковно-рел≥г≥йна д≥¤льн≥сть ≤вана ќг≥Їнка

…ого руками створено ун≥кальну книгу Ућ≥стечко Ѕрус≥лов та його околиц≥. ≤сторичний нарисФ.

як ≥стинний учений, ќг≥Їнко н≥коли не починав писати будь-¤кий св≥й тв≥р, не опрацювавши все те, що з ц≥Їњ проблематики було висловлено ≥ншими авторами чи певною м≥рою стосувалос¤ обТЇкта досл≥дженн¤. ≤ в ц≥й розв≥дц≥ про р≥дне м≥стечко Ѕрусилов в≥н використав всю ≥нформац≥ю про нього з багатотомного Ујрх≥в ёго-«ападной –оссииФ, Ујктов ёжной и «ападной –оссииФ, польськоњ УChroniciФ, р≥зноман≥тних л≥тописних зб≥рник≥в, УTeraturgemaФ јфанас≥¤ альнофойського за 1633 р., УSlovnik geograficzny krolewstwa PolskegoФ, прац≥ ¬.јнтоновича, ћ.ћаксимовича, ќ.™фименко[52] та ≥н.

Ќам≥ри продовжити написанн¤ ≥сторичних нарис≥в про м≥ста р≥дного краю в ≤.ќг≥Їнка були, але брак в≥льного часу не дозвол¤в реал≥зувати њх. Ѕ≥льше зусиль у цей пер≥од ќг≥Їнко докладав до практичних осв≥тн≥х ≥ громадських справ своњх земл¤к≥в. ÷≥лком законом≥рно, що земл¤ки обирають його почесним куратором початковоњ школи в Ѕрусилов≥ й в≥н енерг≥йно беретьс¤ за буденн≥ щоденн≥ клопоти: орган≥зовуЇ ремонт школи, збираЇ серед знайомих у иЇв≥ книги дл¤ поповненн¤ шк≥льноњ б≥бл≥отеки, даруЇ њй немало власних книг. як найважлив≥ший обовТ¤зок дл¤ себе сприймаЇ молодий вчений проханн¤ брусил≥вчан поклопотатис¤ в иЇв≥ про в≥дкритт¤ вищого початкового училища, бо то була його давн¤ мр≥¤. Ќемало ур¤дових каб≥нет≥в довелос¤ обходити, а перед тим Ц з≥брати понад тис¤чу п≥дпис≥в мешканц≥в м≥ста й округа на п≥дтримку цього проханн¤, оформити дес¤тки вс¤ких документ≥в, поки, нарешт≥, не отримав на руки ур¤дового дозволу. ѕеребрав на себе й пошук кошт≥в дл¤ викупу достойного прим≥щенн¤ та трьох дес¤тин земл≥ у м≥сцевого д≥дича —инельникова, а ще Ц пошук учител≥в на р≥зн≥ предмети, насамперед, украњнськоњ, н≥мецькоњ, англ≥йськоњ мов.

ѕочаток жовтн¤ 1916 р., завд¤ки старанн¤м ќг≥Їнка в Ѕрусилов≥ позначивс¤ справд≥ великим св¤том: на головному майдан≥ м≥сточка розпочавс¤ молебень, п≥сл¤ ¤кого велелюдне з≥бранн¤ попр¤мувало до прим≥щенн¤ училища дл¤ його осв¤ченн¤ ≥ в≥дкритт¤. ≤вана ќг≥Їнка, ¤к орган≥затора ≥ засновника цього вищого училища в житомирськ≥й глибинц≥, обрали почесним куратором.[53]

Ѕрусил≥вчани ≥ мешканц≥ округи добре знали ≥ щиро поважали ≤вана ќг≥Їнка ще з студентських рок≥в за його добру вдачу ≥ працьовит≥сть. јвторитету додало йому й в≥дкритт¤ училища. ¬≥н користувавс¤ надзвичайною попул¤рн≥стю серед земл¤к≥в.

¬осени 1916 р. евакуйована частина ун≥верситету повернулас¤ до иЇва ≥ в червоному корпус≥ було в≥дновлено звичний навчальний процес. ѕриват-доцент ќг≥Їнко тод≥ приступив до читанн¤ нового курсу У≤стор≥¤ сх≥днословТ¤нського наголосуФ. Ќа посад≥ приват-доцента в≥н перебував до початку рос≥йськоњ лютневоњ революц≥њ 1917 р.[54], ¤ку в≥н сприйн¤в з оптим≥змом.

¬ умовах революц≥њ, коли переважна б≥льш≥сть викладач≥в ун≥верситету зайн¤ла вич≥кувальну позиц≥ю, ≤ван ќг≥Їнко в≥дваживс¤ на р≥шучий громад¤нський крок, ¤кий безумовно загрожував йому втратою ≥ роботи ≥ реал≥зац≥њ подальших наукових нам≥р≥в. ”же в кв≥тн≥ 1917 р. в≥н одним з перших перейшов на викладанн¤ украњнською мовою ≥ практично розпочав, без дозволу на те ¬ченоњ ради, читати дл¤ своњх студент≥в новий курс Ц У≤стор≥¤ украњнськоњ мовиФ.

” драматичний пер≥од украњнського державотворенн¤ авторитет ≤вана ќг≥Їнка був високим не лише серед науковц≥в, осв≥т¤н, прац≥вник≥в сфери культури, а й серед нац≥онально св≥домоњ частини украњнського духовенства. якраз за час активноњ боротьби ≤вана ќг≥Їнка за украњн≥зац≥ю ун≥верситету —в.¬олодимира в иЇв≥ орган≥зуЇтьс¤ ÷ерковна –ада, метою д≥¤льност≥ ¤коњ ставав лозунг нац≥ональноњ орган≥зац≥њ духовенства, ор≥Їнтац≥њ його на п≥дтримку й реал≥зац≥ю ≥дењ побудови демократичним шл¤хом ”крањнськоњ держави. ќчолити цю раду ¤к украњнському патр≥оту-державнику судилос¤ ≤вану ќг≥Їнку.

“аким чином, сусп≥льно-пол≥тичн≥ погл¤ди ≤вана ќг≥Їнка формувалис¤ в надзвичайно складних умовах украњнськоњ д≥йсност≥ на злам≥ ’≤’ ≥ ’’ стол≥ть, коли все, що стосувалос¤ ”крањни, зазнавало жорстоких пересл≥дувань з боку царизму. Ќайважлив≥шими чинниками, що формували його погл¤ди, - це були побожне ставленн¤ до прац≥, науки ≥ церкви. ѕ≥д њх впливом у молодого ќг≥Їнка формувалис¤ переконанн¤, св≥тогл¤д ≥ громад¤нська позиц≥¤, його своЇр≥дний ≥ духовний св≥т. —увора проза житт¤ доповнювалас¤ ще й тим, що в≥н зростав у багатод≥тн≥й с≥мТњ, ¤ка рано залишилас¤ без годувальника. јле його надзвичайна працьовит≥сть, любов до знань, висока духовн≥сть спри¤ли подоланню вс≥х життЇвих труднощ≥в ≥ перешкод.

¬ажливим етапом у формуванн≥ його св≥тогл¤ду ≥ пробудженн≥ почутт≥в украњнського патр≥ота в≥д≥грали роки навчанн¤ в ињвському ун≥верситет≥ —в.¬олодимира, ¤к≥ припали на часи передодн¤ та ходу рос≥йськоњ революц≥њ ≥ наступу реакц≥њ.

Ќасл≥дки його студентського навчанн¤ та громадськоњ д≥¤льност≥, перебуванн¤ в асп≥рантур≥ ¤к професорського стипенд≥ата та перш≥ кроки викладацькоњ роботи в ињвському ун≥верситет≥ —в.¬олодимира, що в≥дбувалос¤ в умовах ѕершоњ св≥товоњ в≥йни, засв≥дчували, що уже напередодн≥ украњнськоњ нац≥ональноњ революц≥њ (1917-1920) ≤.ќг≥Їнко практично сформувавс¤ ¤к украњнський патр≥от-державник, ¤к учений ≥ громадський д≥¤ч, що глибоко усв≥домлював високу роль церкви ≥ рел≥г≥њ у розбудов≥ ”крањнськоњ самост≥йноњ соборноњ держави.

–озд≥л 2. ≤ван ќг≥Їнко ≥ боротьба за в≥дродженн¤

”крањнськоњ автокефальноњ православноњ церкви

в умовах нац≥онально-визвольноњ революц≥њ (1917-1920)

”крањнська державн≥сть, ¤ка народжувалас¤ в пер≥од нац≥онально-демократичноњ революц≥њ 1917-1920 рр., мала дати ч≥тку в≥дпов≥дь на нагальн≥ питанн¤, пол≥тичного, соц≥ально-економ≥чного житт¤ республ≥ки, серед них Ц визначенн¤ статусу православноњ церкви та њњ участ≥ в њх розвТ¤занн≥. ÷¤ в≥дпов≥дальна м≥с≥¤ покладалас¤ на ÷ентральну –аду ¤к виразницю ≥нтерес≥в б≥льшост≥ украњнського населенн¤, що проживало на теренах нашоњ держави.

Ќа той час православна церква в ”крањн≥ ви¤вилас¤ в надзвичайно складному становищ≥. ќкр≥м того, що церква ¤к сусп≥льно-орган≥зац≥йна структура була в стан≥ глибокоњ кризи, ситуац≥ю в ”крањн≥ ≥стотно ускладнювало нац≥ональне питанн¤. Ќа початку 1917 р. еп≥скопат –ос≥йськоњ ѕравославноњ ÷еркви (–ѕ÷) в ”крањн≥ складавс¤ з 27 ос≥б, а двадц¤ть восьма (миргородська) кафедра (в≥кар≥ат ’ерсонськоњ Їпарх≥њ) лишалас¤ вакантною. ≤з загального числа Їпископ≥в украњнц≥в за походженн¤м було лише троЇ: Їпископ ан≥вський ¬асил≥й (ƒмитро Ѕогдашевський), Їпископ ”манський ƒимитр≥й (ћаксим ¬ербицький) та Їпископ атеринославський јгап≥т (јнтон≥й ¬ишневський). ќстанньому за влаштуванн¤ урочистоњ зустр≥ч≥ —.ѕетлюр≥ в иЇв≥ заборонили служити, а митрополит ћануњл (Ћемешевський) назвав його Уфанатиком-украњнцемФ. ÷≥ три Їпископи-украњнц≥ становили лише 11 в≥дсотк≥в в≥д њхньоњ загальноњ к≥лькост≥, великороси Ц 78 в≥дсотк≥в.[55]

¬ рел≥г≥йних навчальних закладах, що д≥¤ли в ”крањн≥, професорсько-викладацький склад та сп≥вроб≥тники були переважно рос≥¤нами. «а умов самодержавства церква перетворилас¤ в одне ≥з знар¤дь обрусительськоњ пол≥тики в ”крањн≥, що легко простежуЇтьс¤ на вс≥х сторонах церковного житт¤.

Ќа Їпарх≥альних зТњздах, що проходили у кв≥тн≥-травн≥ 1917 р., зародилас¤ думка про необх≥дн≥сть ¬сеукрањнського —обору. ÷е було характерно дл¤ частини православного духовенства, ¤ке прихильно ставилос¤ до нац≥онально-визвольного руху ≥ п≥дтримувало ≥дею украњн≥зац≥њ школи, в≥дродженн¤ нац≥ональних звичањв, вживанн¤ р≥дноњ мови в державних установах тощо. ѕри цьому йому доводилос¤ долати жорстокий оп≥р церковних служител≥в, загал ¤ких становили Умосковськ≥ шов≥н≥стиФ, контр≥ не бажали н≥¤ких зм≥н у своЇму житт≥.[56]

ѕроте ÷ентральна –ада не змогла позитивно оц≥нити такоњ патр≥отичноњ активност≥ православних св¤щеник≥в. ¬она схвалила нац≥онал≥зац≥ю церковного ≥ монастирського майна без винагороди ≥ викупу, а в≥дсутн≥сть у њх склад≥ Уконсервативного елементуФ Упозбавило р≥дну державу щироњ п≥дтримки з боку патр≥отичного духовенства, що найкраще знало душу народу...Ф[57]

”крањн≥зац≥ю украњнськоњ церкви вважала ”крањнська Ќац≥ональна –ада, що виникла в ѕетроград≥ на початку кв≥тн¤ 1917 р. (голова о.ѕ.Ћотоцький), справою Унадзвичайноњ вагиФ. Ујдже р≥дна ÷ерква, душа украњнського народу, що завжди була його найсильн≥шою стороною в часи всенародного лихол≥тт¤, п≥д важким чоботом московських цар≥в, зовс≥м втратила свою духовну силуФ3.

Ќа Їпарх≥альних зТњздах, на з≥бранн¤х церковних громад висувалис¤ пропозиц≥њ роз≥рвати з≥ зверхн≥стю ћоскви, утворити в ”крањн≥ автокефальну церкву.

ѕроте ÷ентральна –ада, њњ верховне кер≥вництво, ¤к в≥домо, мали власну точку зору на м≥сце православноњ церкви в украњнському сусп≥льств≥ ≥ не збиралис¤ в≥д нењ в≥дмовл¤тис¤. ѕерший украњнський ур¤д на чол≥ з його головою ¬.¬инниченком дотримувавс¤ Усистеми невтручанн¤ в справи церковно-рел≥г≥йн≥, ¤к справу приватну, ¤к справу людськоњ сов≥ст≥, що не п≥дл¤гаЇ компетенц≥њ ур¤дових державних чинник≥вФ[58].

«а час≥в ÷ентральноњ –ади ур¤довий каб≥нет не мав нав≥ть ћ≥н≥стерства в≥роспов≥дань, а справи ÷еркви належали до одного в≥дд≥лу при ћ≥н≥стерств≥ внутр≥шн≥х справ, кер≥вником ¤кого був Ќикон Ѕеносов, що зр≥кс¤ свого духовного сану п≥д впливом революц≥йних стих≥й.[59]