Sort-ref - ÷ерковно-рел≥г≥йна д≥¤льн≥сть ≤вана ќг≥Їнка


		√оловна Ј «амовити реферат Ј √остьова к≥мната Ј ѕартнери Ј онтакт Ј



		ѕошук



		–екомендуЇм

”крањнознавство > ÷ерковно-рел≥г≥йна д≥¤льн≥сть ≤вана ќг≥Їнка

Ќе дивл¤чись на таку протид≥ю польських властей, ≤лар≥он не лише самов≥ддано захищав ≥нтереси в≥руючих украњнц≥в, а й утверджував свою концепц≥ю щодо в≥дродженн¤ ”крањнськоњ церкви поза межами своЇњ Їпарх≥њ. «окрема це стосуЇтьс¤ й в≥дродженн¤ давньоњ традиц≥њ соборност≥ в ”крањнськ≥й церкв≥. ™парх≥альний собор, що проводивс¤ в ’олм≥ 21-23 жовтн¤ 1941 р., був першим не лише в ’олмсько-ѕ≥дл¤ськ≥й Їпарх≥њ, а й у ц≥л≥й ”крањн≥. ¬с≥ поточн≥ питанн¤ церковного житт¤ почала розгл¤дати јрх≥Їрейська рада, що складалас¤ з тридц¤ти представник≥в громадськост≥.

Ќа м≥сц¤х зб≥льшувалас¤ к≥льк≥сть параф≥й, розпочато буд≥вництво пТ¤ти нових собор≥в. ѕредметом пильноњ уваги ≤лар≥она стало в≥дновленн¤ кафедрального собору, розчищенн¤ ƒаниловоњ криниц≥ ≥з св¤тою водою в н≥й, благоустр≥й св¤тих ƒанилових печер Ц м≥сц¤ в≥чного спочинку великого ƒанила –омановича та ще ш≥стьох украњнських кн¤з≥в, а також ≥Їрарх≥в украњнського православТ¤. [162]« приводу необх≥дност≥ поверненн¤ св¤т≥й ƒанилов≥й √ор≥ њњ перв≥сного вигл¤ду 31 травн¤ 1942 р. в≥н звертаЇтьс¤ ≥з спец≥альним пасторським листом до вс≥х людей доброњ вол≥. ¬ ньому знаходимо так≥ хвилююч≥ дл¤ кожного, кому дорогий св≥й край, слова: У—в¤та ƒанилова √ора в стародавньому кн¤жому м≥ст≥ ’олм≥ Ц це нац≥ональна украњнська св¤тин¤, мила й дорога кожному украњнцев≥ тими великими ≥сторичними под≥¤ми, що тут в≥дбувалис¤. ¬исунена далеко на зах≥д, оточена не все прихильним нам сус≥дом, —в.ƒанилова √ора часто бувала наражена на занедбанн¤, а то й руйнац≥ю. Ќалежне утриманн¤ ц≥Їњ великоњ нашоњ св¤тин≥ Ц це св¤тий обовТ¤зок оборони нашоњ народноњ честиФ.[163]

¬ цей час у ’олм≥ розгорнулас¤ значна украњн≥зац≥й на робота на теренах осв≥ти ≥ культури. «а ≥н≥ц≥ативою ≤лар≥она було створено Їпарх≥альну ’олмське-ѕ≥дл¤ську б≥бл≥отеку з музеЇм при н≥й, де за короткий час було з≥брано понад 40 тис. том≥в книг. ¬ наступному вона поповнювалас¤ за рахунок жертовноњ допомоги письменник≥в, видавництв, широкого украњнського громад¤нства ™вропи. «аходами ≤лар≥она 1943 р. в ’олм≥ засновано вищу духовну школу, ¤ка з часом перетворилас¤ у справжн≥й науковий центр. ¬ н≥й працювало ш≥сть професор≥в, два кандидати богословТ¤ та ≥нш≥. ќкрем≥ предмети Ц Ућетодолог≥¤ науковоњ прац≥Ф, У—учасний церковнословТ¤нський правописФ та ≥н. Ц в ц≥й школ≥ читав арх≥Їпископ ≤ван ќг≥Їнко.[164]

—умний переб≥г м≥жконфес≥йноњ боротьби на ’олмщин≥ ≥ ѕ≥дл¤шш≥ значною м≥рою спонукали ≤вана ќг≥Їнка сконцентрувати своњ зусилл¤ ¤к ученого на п≥дготовц≥ до написанн¤ ц≥лоњ сер≥њ досл≥джень з ≥стор≥њ ”крањнськоњ ѕравославноњ ÷еркви.[165] јрх≥Їпископ ≤лар≥он мав серйозн≥ нам≥ри реал≥зувати концепц≥ю в≥дродженн¤ ”крањнськоњ јвтокефальноњ ѕравославноњ ÷еркви, основ≥ ≥дењ ¤коњ викладено в Ућемор≥¤л≥ про майбутн≥й устр≥й ”крањнськоњ ѕравославноњ ÷ерквиФ. ÷ей документ було остаточно схвалено й п≥дписано 31 серпн¤ 1941 р. трьома ’олмськими установами: “овариством ”крањнських боголосв≥в, јрх≥Їпископською радою ≥ ™парх≥альним церковним братством. √оловн≥шими постулатами цього документа Ї так≥, ¤к: православна церква маЇ вз¤ти найбезпосередн≥шу участь у в≥дновленн≥ украњнськоњ державност≥, на чол≥ ¤коњ маЇ стати лише така особа, ¤ка глибоко проникнута рел≥г≥йними й ≥сторичними традиц≥¤ми; мусимо виконати всенародний запов≥т великого митрополита ѕетра ћогили Ц ”крањнська православна церква мусить стати ѕатр≥арх≥Їю з ѕатр≥архом на чол≥; уважаЇмо за св≥й нац≥ональний обовТ¤зок голосно сказати, що украњнський Їпископат маЇ складатис¤ т≥льки з св≥домих украњнц≥в; служити народов≥ Ц служити Ѕогов≥; богослужбовою мовою церкви мусить бути жива украњнська л≥тературна мова[166] та ≥н. јле в умовах окупац≥њ це було нереально.

ѕерший крок дл¤ написанн¤ ірунтовноњ, що опираЇтьс¤ на широкий арх≥вний матер≥ал, ≥стор≥њ украњнськоњ церкви ≤ван ќг≥Їнко зробив у 20-х роках ’’ ст., оперативно видавав у створеному ним самим видавництв≥ У”крањнська јвтокефальна ѕравославна ÷еркваФ к≥лька невеликих за обс¤гом книжок. 1942 року в ѕраз≥ побачило св≥т сол≥дне двотомне виданн¤ У”крањнська церкваФ.[167] ѕерший том книги охоплюЇ пер≥од в≥д початк≥в христи¤нства серед украњнського народу ще в до≥сторичну добу до виходу в св≥т ун≥кального твору украњнського друкарства Ц ќстрозькоњ б≥бл≥њ 1581 р. ƒругий том книги висв≥тлюЇ долю украњнськоњ церкви п≥сл¤ приЇднанн¤ њњ до ћосковськоњ митропол≥њ 1686 року.

¬же п≥зн≥ше в≥дчуваючи потребу доповненн¤ викладеного матер≥алу, ќг≥Їнко вир≥шив глибше ≥ досконал≥ше досл≥дити окрем≥ пер≥оди Ц найскладн≥ш≥ й найдраматичн≥ш≥ Ц ≥стор≥њ православноњ церкви. ¬насл≥док наполегливоњ ≥ енерг≥йноњ прац≥ ≤лар≥она по¤вилис¤ майже одночасно дв≥ його монограф≥њ Ц У”крањнська церква за Ѕогдана ’мельницького. 1647-1657Ф[168] ≥ У”крањнська церква за час –уњни. 1657-1687Ф[169]. ¬≥н ≥нтенсивно п≥дбирав арх≥вний матер≥ал ще дл¤ одного досл≥дженн¤, однак не встиг реал≥зувати свого задуму.

Ќа польських теренах ќг≥Їнко пров≥в майже 24 роки свого ем≥грац≥йного житт¤, плекаючи над≥ю повернутис¤ в ”крањну. јле вл≥тку 1944 р. н≥мц≥, в≥дступаючи, знищували на своЇму шл¤ху практично все. ¬ цих умовах владика ≤лар≥он орган≥зував евакуац≥ю найнеобх≥дн≥шого майна Їпарх≥њ спочатку до м≥ста ельце, зв≥дти до риниц≥ й «акопаного, що на Ћемк≥вщин≥, пот≥м до —ловаччини й јвстр≥њ, ще п≥зн≥ше Ц до Ўвейцар≥њ.[170] ћережа украњнських церковних приход≥в, з такими труднощами в≥дновлювана вс≥ ц≥ роки митрополитом ≤лар≥оном, була розгромлена. «агинула його б≥бл≥отека, арх≥в ≥ велика картотека.

¬ Ўвейцар≥ю ≤ван ќг≥Їнко прибув 30 кв≥тн¤ 1945 р. ≥ зупинивс¤ в Ћозанн≥, де прот¤гом двох м≥с¤ц≥в перебував у табор≥ перем≥щених ос≥б, а пот≥м його прийн¤ли до притулку УЅетаньФ. ¬ ньому ем≥грантам надававс¤ безкоштовно догл¤д ≥ притулок.

¬ Ўвейцар≥њ найголовн≥шою справою дл¤ себе на той час ќг≥Їнко вважав в≥дновленн¤ д≥¤льност≥ заснованого у ¬аршав≥ украњнського видавництва УЌаша культураФ. –озвТ¤зати цю проблему допом≥г йому украњнський патр≥от Ц ем≥грант, що проживав у ѕариж≥ ≥ вз¤в на себе функц≥њ адм≥н≥стратора УЌашоњ культуриФ з орган≥зац≥њ друкуванн¤ украњнських книжок, збору замовлень ≥ налагодженн¤ мереж≥ њх поширенн¤. —еред твор≥в, ¤к≥ були написан≥ в Ўвейцар≥њ, - Уƒохристи¤нськ≥ в≥руванн¤ украњнського народуФ (1946 р.), У”крањнська церква й наша культураФ[171] та ≥н.

≤нтенсивно займаючись своЇю улюбленою науковою працею, виданн¤м украњнських книжок, митрополит ≤лар≥он ≥ на новому м≥сц≥ не полишав свою повс¤кденну душпастирську д≥¤льн≥сть. ¬ його юрисдикц≥њ залишалис¤ к≥лька православних украњнських параф≥й в јвстр≥њ та Ќ≥меччин≥ Ц у Ћ¤ндеку, Ѕрегенц≥, ѕферцгайм≥ та ≥н.

–азом з тим ќг≥Їнко в≥в активне листуванн¤, передус≥м з украњнськими ем≥грантами, розкиданими в≥йною по вс≥х Ївропейських крањнах, знев≥реними ≥ знедоленими земл¤ками. ¬≥н листувавс¤ з найповажн≥шими на той час украњнськими часописами ™вропи ≥ јмерики: У”крањнський голосФ, УЌовий шл¤хФ, У”крањнський роб≥тникФ, У—вободаФ, У анад≥йський фермарФ, УјмерикаФ, УѕораФ, УЌаш кличФ, УѕеремогаФ Ц за 1947 р. у нього значитьс¤ 572 адреси. ѓх географ≥¤ Ц ¤кнайширша: ‘ранц≥¤, Ќ≥меччина, ‘≥нл¤нд≥¤, анада, Ћ≥хтенштейн, јргентина, ≤тал≥¤, “уреччина, —Ўј, итай та ≥н.

јле непевне становище в Ўвейцар≥њ що дал≥ б≥льше переконували митрополита ≤лар≥она в необх≥дност≥ вињхати з ц≥Їњ крањни. ѕ≥сл¤ великоњ к≥лькост≥ клопотань та звернень до р≥зних крањн ≥ д≥¤ч≥в 18 травн¤ 1946 р. в≥н одержав запрошенн¤ в≥д православноњ громади собору —в¤тоњ ѕокрови з ¬≥нн≥пега на перењзд до анади. ÷е трапилос¤ тому, що ќг≥Їнка ≥ ¤к державостворц¤ ≥ ¤к ученого, ≥ ¤к рел≥г≥йного д≥¤ча в захист≥ украњнськоњ справи добре знали не лише в ™вроп≥, а й на далекому американському континент≥.

¬ останн≥й день перебуванн¤ в Ўвейцар≥њ, 16 вересн¤ 1947 р., митрополит ≤лар≥он звернувс¤ до нечисленноњ украњнськоњ громади ∆еневи ≥ Ћозанни з коротким, але глибоко емоц≥йним ≥ зворушливим словом. ¬≥н закликав громаду не падати духом, продовжувати працю на користь вигнанц≥в з р≥дноњ земл≥, пооб≥ц¤вши з≥ свого боку ус≥л¤ку можливу п≥дтримку п≥сл¤ облаштуванн¤ на новому м≥сц≥ свого ос≥дку за океаном.

18 вересн¤ 1947 р. митрополит ≤лар≥он прибув до анади на запрошенн¤ громади —обору —в.ѕокрови, що вважаЇтьс¤ св¤тинею украњнського православТ¤ на канадськ≥й земл≥. ¬≥н ви¤вивс¤ в середовищ≥ нац≥онально св≥домих украњнц≥в. ƒл¤ них в≥н став трудитис¤, не покладаючи рук.

“аким чином, в умовах поразки украњнськоњ нац≥ональноњ революц≥њ 1917-1920 рр. ≤ван ќг≥Їнко змушений був ем≥грувати спочатку до ѕольщ≥, а пот≥м до Ўвейцар≥њ. —аме в цей пер≥од в≥н приходить до висновку, що одн≥Їю з головних причин поразки ”крањнськоњ революц≥њ Ї нехтуванн¤ або недооц≥нка церкви в процесах державотворенн¤. ј тому центр ваги своњх ≥нтерес≥в в≥н переносить до церкви.

« прибутт¤м до ѕольщ≥ ≤ван ќг≥Їнко ¤к м≥н≥стр ≥спов≥дань значно пожвавлюЇ свою роботу: п≥клуЇтьс¤ про задоволенн¤ потреб в≥йськового духовенства ≥ в≥йськових церков, висв¤ченн¤ нових св¤щеник≥в, проводить церковну працю по таборах, надаЇ допомогу украњнським б≥женц¤м, налагоджуЇ зносини з ¬селенським патр≥архом та ≥н., чим п≥дносив дух людей, р¤тував њх в≥д в≥дчаю, збер≥гав моральн≥сть ≥ г≥дн≥сть людини. ƒо њх п≥дтримки в≥н залучав пров≥дник≥в украњнських православних приход≥в у јмериц≥ ≥ анад≥.