Sort-ref - ÷ерковно-рел≥г≥йна д≥¤льн≥сть ≤вана ќг≥Їнка


		√оловна Ј «амовити реферат Ј √остьова к≥мната Ј ѕартнери Ј онтакт Ј



		ѕошук



		–екомендуЇм

”крањнознавство > ÷ерковно-рел≥г≥йна д≥¤льн≥сть ≤вана ќг≥Їнка

–азом з тим в≥н дбав про автокефал≥ю ”крањнськоњ православноњ церкви, що забезпечило визнанн¤ ”јѕ÷ у 1924 р. ¬≥н турбувавс¤ про буд≥вництво церков в украњнському стил≥, займавс¤ видавничою справою, д≥ючи в основному на благод≥йн≥ внески та поданн¤ меценат≥в. ” своњх д≥¤х ќг≥Їнка знаходив пост≥йну п≥дтримку —.ѕетлюри. ¬ т¤жкий скрутний час ем≥грац≥њ в≥н знайшов порозум≥нн¤ ≥ п≥дтримку митрополита ј.Ўептицького. ¬они мали нам≥ри в майбутньому обТЇднати обидв≥ сестри-церкви Ц ”јѕ÷ ≥ ”√ ÷, надаючи њм великого значенн¤ у розбудов≥ украњнськоњ держави. Ќа перешкод≥ њм сто¤ла польська оф≥ц≥йна влада, ¤ка з початком 30-х рр. вдалас¤ до репрес≥й проти православноњ церкви ≥ особисто ќг≥Їнка. «а цих складних обставин ≤ван ќг≥Їнко був висв¤чений у 1940 р. на арх≥Їпископа ’олмського ≥ ѕ≥дл¤ського. ¬ перш≥й половин≥ 40-х рр. ’’ ст. в≥н дом≥гс¤ значних усп≥х≥в у захист≥ православноњ в≥ри. ¬ цей час виходить р¤д фундаментальний праць з ≥стор≥њ украњнськоњ церкви. јле в умовах в≥йни православна церква понесла серйозн≥ матер≥альн≥ ≥ духовн≥ втрати.

Ќапередодн≥ зак≥нченн¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни ≤ван ќг≥Їнко, уже будучи митрополитом (березень 1944 р.) опинивс¤ в Ўвейцар≥њ, де його рел≥г≥йно-церковна д≥¤льн≥сть була надто звужена. ¬≥н тут в основному займавс¤ науковою та видавничою справою, але й не полишав душпастирськоњ роботи, маючи в своњй юрисдикц≥њ к≥лька православних параф≥й в јвстр≥њ та Ќ≥меччин≥. Ќепевне становище в Ўвейцар≥њ змусило митрополита ≤лар≥она вињхати з ц≥Їњ крањни до анади.

¬исновки

≤ван ќг≥Їнко, рано втративши батька, змушений був працювати ≥ одночасно навчатис¤. ѕ≥д час навчанн¤ в иЇв≥ (спочатку у в≥йськово-фельдшерськ≥й школ≥, а пот≥м в ун≥верситет≥) у нього п≥д впливом частих в≥дв≥дин вистав украњнського театру та оточуючого середовища спостер≥гаЇтьс¤ перше пробудженн¤ украњнськоњ нац≥ональноњ св≥домост≥.

¬ пер≥од навчанн¤ у иЇв≥ в≥н, окр≥м опануванн¤ фахових дисципл≥н. читав досить багато книг з ≥сторичноњ тематики, в≥дв≥дував лекц≥њ з ≥стор≥њ, ф≥лолог≥њ, л≥тературознавства.

” роки навчанн¤ в ун≥верситет≥ (1903-1909 рр.) особливо ст≥йкого характеру набрала тенденц≥¤ до посиленн¤ украњнськоњ ≥дењ в широких масах населенн¤ ”крањни. —аме ц≥ процеси пом≥тно вплинули на сильне пробудженн¤ нац≥онального почутт¤ ќг≥Їнка, визначили його м≥сце в громадському житт≥. ¬ цей час в≥н розпочав активну наукову ≥ громадську роботу.

…ого активн≥сть на украњнському грунт≥ була наст≥льки високою, що не могла бути не пом≥ченою адм≥н≥страц≥Їю ун≥верситету, що перешкодила йому по зак≥нченню на Ув≥дм≥нноФ вузу ≥ рекомендац≥Їю державноњ ком≥с≥њ залишити на робот≥ в ун≥верситет≥ —в.¬олодимира на певний час реал≥зувати давню мр≥ю. јле труднощ≥ й невдач≥, ¤к≥ в≥н уперто ≥ ц≥леспр¤мовано долав силою вол≥ та надзвичайною працездатн≥стю, ќг≥Їнка загартували, спри¤ли формуванню характеру науковц¤ ≥ борц¤ за украњнську справу, п≥дживлювали мр≥ю про працю в ун≥верситет≥, ¤ка незабаром стала реальн≥стю. ѕерш≥ самост≥йн≥ лекц≥њ молодий приват-доцент прочитав у кв≥тн≥ 1915 р.

”же тод≥ в≥н про¤вив себе зр≥лим вченим-≥сториком ≥ теоретиком л≥тератури, заповз¤тим до украњн≥заторськоњ д≥¤льност≥. Ќапередодн≥ украњнськоњ нац≥ональноњ революц≥њ 1917-1920 рр. ≤.ќг≥Їнко практично сформувавс¤ ¤к украњнський патр≥от-державник ≥ церковно-рел≥г≥йний д≥¤ч, що глибоко усв≥домлював високу роль церкви ≥ рел≥г≥њ у розбудов≥ ”крањнськоњ самост≥йноњ соборноњ держави.

јле ≥ православна церква напередодн≥ й в роки украњнськоњ нац≥ональноњ революц≥њ в ”крањн≥ ви¤вилас¤ в надзвичайно складному становищ≥. ¬она була в стан≥ глибокоњ кризи. Ќа Їпарх≥альних зТњздах, що проходили у кв≥тн≥-травн≥ 1917 р., серед частини православного духовенства, ¤ке прихильно ставилос¤ до нац≥онально-визвольного руху ≥ п≥дтримувало ≥дею украњн≥зац≥њ школи, зародилас¤ думка про необх≥дн≥сть скликанн¤ ¬сеукрањнського церковного собору, на ¤кому мали нам≥р обговорити проблеми в≥дродженн¤ ”јѕ÷.

Ќа цих зТњздах ≥ церковних з≥бранн¤х висувалис¤ пропозиц≥њ роз≥рвати ≥з зверхн≥стю ћоскви ≥ утворити в ”крањн≥ автокефальну церкву. ѕроте ÷ентральна –ада, њњ верховне кер≥вництво дотримувалис¤ Усистеми невтручанн¤ в справи церковно-рел≥г≥йн≥. ¬≥дпов≥дно до цього ур¤довий каб≥нет ÷ентральноњ –ади не мав нав≥ть ћ≥н≥стерства в≥роспов≥дань, а справи церкви належали до одного з в≥дд≥л≥в при ћ≥н≥стерств≥ внутр≥шн≥х справ.

ѕ≥сл¤ гострих дискус≥й та суперечок з кер≥вництвом ÷ентральноњ –ади з цього приводу на початку грудн¤ 1917 р. ќрган≥зац≥йний ком≥тет по скликанню ¬серос≥йського церковного собору перейменував себе на “имчасову всеукрањнську православну церковну раду, ¤ка стала тимчасовим ур¤дом украњнськоњ православноњ церкви. ƒо њњ складу було включено ≥ ≤вана ќг≥Їнка. ¬≥н схвально ≥ з великим ентуз≥азмом сприйн¤в створенн¤ ÷ерковноњ ради.

13 с≥чн¤ 1918 р. в≥дбувс¤ —обор украњнськоњ православноњ церкви, ¤кий проходив без участ≥ представник≥в держави. Ќа проханн¤ орган≥затор≥в У—обору з допов≥ддю У¬≥дродженн¤ ”крањнськоњ церквиФ перед поважним духовенством виступив молодий, 35-л≥тн≥й професор ињвського ун≥верситету —в.¬олодимира ≤ван ќг≥Їнко, ¤кий наголошував на необх≥дност≥ дерусиф≥кац≥њ церкви, њњ Ув≥дмосковленн¤Ф. “ут ќг≥Їнка ≥ обрали членом секц≥њ з п≥дготовки до виданн¤ украњнською мовою богослужбових книг, ¤ка була створена при пост≥йно д≥ючому робочому орган≥ ÷ерковного собору.

ќднак ускладненн¤ пол≥тичного становища в ”крањн≥ ≥ усуненн¤ в≥д влади ÷ентральноњ –ади не дозволили реал≥зувати омр≥¤них задум≥в.

”р¤д ѕ.—коропадського, що прийшов на зм≥ну ÷ентральн≥й –ад≥, створив ћ≥н≥стерство в≥роспов≥дань, ¤ке скликало перший ¬сеукрањнський церковний собор (червень 1918 р.). ”крањнська держава ѕавла —коропадського ставила за мету добитис¤ автокефал≥њ дл¤ украњнськоњ церкви. «а насл≥дками голосуванн¤ в ур¤д≥ цю ≥дею п≥дтримали 8 м≥н≥стр≥в, 5 проголосували проти при 1, що утримавс¤ (листопад 1918 р.).

ѕроте довести цю справу до лог≥чного завершенн¤ за гетьманату не вдалос¤, бо в листопад≥ 1918 р. почалос¤ антигетьманське повстанн¤, внасл≥док чого ѕ.—коропадського було усунуто в≥д влади (грудень 1918 р.).

ўо ж до ≤вана ќг≥Їнка, то в≥н в цей пер≥од, будучи ректором амТ¤нець-ѕод≥льського украњнського ун≥верситету, ¤к людина глибоко в≥руюча, займавс¤ питанн¤м розбудови богословського факультету, включенн¤ до складу студент≥в ун≥верситету людей р≥зних в≥роспов≥дань, укомплектував його викладачами, зм≥цнив книгозб≥рню.

ƒиректор≥¤, що прийшла до влади п≥сл¤ ѕ.—коропадського (грудень 1918 р.), прийн¤ла У«акон 1 с≥чн¤ 1919 року про вищий ур¤д ”крањнськоњ јвтокефальноњ ѕравославноњ ÷ерквиФ, в ¤кому п≥дкреслювалис¤ незалежн≥сть нац≥ональноњ церкви, вказувалос¤, що вища церковно-законодавча, судова та адм≥н≥стративна влада в ”крањн≥ належала ¬сеукрањнському ÷ерковному —обору.

ѕевна частина задум≥в по дерусиф≥кац≥њ та в≥дродженню ”јѕ÷ була реал≥зована завд¤ки ≤.ќг≥Їнку, ¤кий внасл≥док черговоњ реорган≥зац≥њ ур¤ду ”Ќ– восени 1919 р. був призначений м≥н≥стром ≥спов≥дань. « призначенн¤м ћ≥н≥стром ≥спов≥дань професора ≤.ќг≥Їнка активн≥сть державноњ влади в питанн¤х рел≥г≥њ ≥ церковного житт¤ значно зросла. ¬≥н прид≥л¤в особливу увагу орган≥зац≥йн≥й сторон≥ справ≥ в галуз≥ церковно-рел≥г≥йноњ д≥¤льност≥. ѕри ћ≥н≥стерств≥ ≥спов≥дань було створено колег≥альний дорадчий орган Ц спец≥альну –аду, ¤ка складалас¤ з фах≥вц≥в ≥ допомагала м≥н≥стру ор≥Їнтуватис¤ в ситуац≥њ при обговоренн≥ поточний, злободенних проблем, визначати пр≥оритети у д≥¤льност≥ в≥домства (декан богословського факультету професор ¬.Ѕ≥днов, в≥це-м≥н≥стр закордонних справ професор ќ.≈йхельман, прото≥Їрей богословського факультету амТ¤нець-ѕод≥льського ун≥верситету ¬.Ћипк≥вський, в≥це-директор м≥н≥стерства ≥спов≥дань ѕ.—≥корський, в≥це-м≥н≥стр юстиц≥њ ¬.÷≥вчинський та ≥н.). “ак, прот¤гом 17 вересн¤ 1919 Ц 28 грудн¤ 1921 рр. було обговорено 153 питанн¤ пор¤дку денного.

—тавши м≥н≥стром ≥спов≥дань, у програмному лист≥-зверненн≥ до украњнського народу, ≤.ќг≥Їнко закликав до повного братства, до щирого Їднанн¤ ≥ до одностайноњ допомоги в збудуванн≥ ”Ќ– ≥ њњ автокефальноњ ÷еркви.

ќг≥Їнко закликав до Їдност≥ ”јѕ÷ ≥ ”√ ÷. УЅог один, - п≥дкреслював в≥н, - а ми вс≥ його д≥ти ≥ пом≥ж себе брати. «ТЇднайомос¤ у гар¤ч≥й Ћюбов≥ до незалежноњ Ѕоголюбноњ ”крањни ≥ до њњ јвтокефальноњ ÷ерквиФ.

¬иход¤чи з закону ƒиректор≥њ ”Ќ– в≥д 1 с≥чн¤ 1919 р. про те, що державною мовою в ”крањн≥ Ї мова украњнська, ≤.ќг≥Їнко домагавс¤ њњ запровадженн¤ по вс≥х церковно-державних установах, у вс≥х написах на установах духовного в≥домства, на вив≥сках, штемпел¤х ≥ печатках, в ус≥х оф≥ц≥йних виданн¤х церковного в≥домства та ≥н.

ƒолаючи шалений оп≥р антиукрањнськи налаштованих церковник≥в, ≤.ќг≥Їнко розробив законопроект Уѕро ≥нспектор≥в ћ≥н≥стерства ≥спов≥дань при духовних консистор≥¤хФ, ¤кий мав запровадити суворий контроль над д≥¤льн≥стю Їпарх≥альних орган≥в, ¤к≥ згодом були перетворен≥ в ÷ерковн≥ –ади.

≤.ќг≥Їнко ¤к м≥н≥стр ≥спов≥дань вживав енерг≥йних заход≥в ≥нституал≥зац≥њ ”јѕ÷ та утворенн¤ њњ ≥Їрарх≥њ на чол≥ з ÷ерковним —инодом, на ¤кий покладавс¤ обовТ¤зок ретельно стежити за чистотою в≥ри православноњ ≥ за в≥дродженн¤м ”крањнськоњ церкви. ”крањнський —в¤щенний —инод ¤к найвищий орган управл≥нн¤ украњнською православною церквою був заснований у жовтн≥ 1919 р., до складу ¤кого ув≥йшли прото≥Їрењ ёхим —ицинський, ¬асиль Ћипк≥вський та ћакар рамаренко, мир¤ни Ц ¬.„ех≥вський та декан богословського факультету ¬.Ѕ≥днов. як представник влади до його складу в≥йшов м≥н≥стр ≥спов≥дань ≤.ќг≥Їнко.