Ќародознавство > ≈нопол≥тична карта св≥ту XX≤ стол≥тт¤

≈нопол≥тична карта св≥ту XX≤ стол≥тт¤

∆ук ѕ.,ћазур Ќ., —оломонюк –., “урчак –.
http://svit21.narod.ru/

≤стор≥¤ св≥дчить, що найважлив≥шою умовою самореал≥зац≥њ народу Ї його розвиток у незалежн≥й нац≥ональн≥й держав≥. —творенн¤ та зм≥цненн¤ нац≥ональних держав Ї одн≥Їю з основних тенденц≥й XX стол≥тт¤, ¤ка маЇ вс≥ п≥дстави зберегтис¤ у XX≤ стол≥тт≥.

ќсновн≥ чинники глобальних процес≥в

ƒл¤ прогнозуванн¤ зм≥н на пол≥тичн≥й карт≥ треба вид≥лити основн≥ загальн≥ чинники, ¤к≥ спричинюють ≥ спр¤мовують геопол≥тичн≥ тенденц≥њ. ѕередус≥м необх≥дно прийн¤ти певну концепц≥ю щодо напр¤му глобальних процес≥в, ¤к≥ оч≥куютьс¤ у XX≤ стол≥тт≥. ¬ основ≥ такоњ концепц≥њ ми бачимо чотири основн≥ засади.

1. ”с≥ процеси в св≥т≥ мають есхатолог≥чне спр¤муванн¤. –езультатом цього маЇ бути апокал≥птичне завершенн¤. ≈схатолог≥¤ загалом ≥ передус≥м христи¤нська есхатолог≥¤, ¤кою ми керуЇмос¤, не даЇ н≥ конкретноњ форми, н≥ конкретноњ часово-просторовоњ привТ¤зки апокал≥птичного процесу. ќчевидно, ми не можемо ос¤гнути, наск≥льки тотальним буде знищенн¤ старого св≥ту, наск≥льки радикальними будуть зм≥ни ≥ в ¤ких сферах це насамперед про¤витьс¤. «окрема, ц≥лком можливо, ≥детьс¤ не про повне ф≥зичне знищенн¤ св≥ту, а про докор≥нну зм≥ну його духовних основ. ћожливо, докор≥нн≥сть ≥ руйн≥вн≥сть зм≥н залежить в≥д духовного р≥вн¤ людства та сили позитивного начала в його д≥¤ль≠ност≥. ÷е повн≥стю в≥дпов≥даЇ призначенню про≠роцтв у христи¤нств≥. «гадаймо хоча б пророка …ону, пророцтво ¤кого щодо загибел≥ Ќ≥нев≥њ не збулос¤, оск≥ль≠ки н≥нев≥т¤ни послухалис¤ пророка й пока¤лис¤ за своњ гр≥хи. ” будь-¤кому випадку висновки про апокал≥п≠тичний висл≥д сучасноњ цив≥л≥зац≥њ мають не лише тео≠ло≠г≥чн≥, а й науково-≥сторичн≥ п≥дстави. “ому передапо≠ка≠л≥птичн≥ ознаки й аналог≥њ задають напр¤м ≥ власти≠вост≥ глобальних процес≥в, зокрема геопол≥тичних.

2. ѕол≥тичн≥, економ≥чн≥ та культурн≥ процеси у св≥т≥ не м≥ст¤ть у соб≥ того, що задаЇ њх спр¤мован≥сть. Ќапр¤м цих процес≥в, ¤к ≥ тривала та ст≥йка координац≥¤ д≥й людей, задаЇтьс¤ ≥де¤ми, що формуютьс¤ на духовному р≥вн≥. “ому конкретн≥ ≥деолог≥њ в конкретних частинах св≥ту та спричинен≥ ними геопол≥тичн≥ процеси Ї насл≥дком взаЇмод≥њ (точн≥ше, суперництва) основних духовних систем. –≥зн≥ духовн≥ системи, що Ї системами взаЇмод≥њ людей ≥ народ≥в з≥ сферою духовного, передбачають не лише р≥зн≥, часто антагон≥стичн≥, форми такоњ взаЇмод≥њ, але й звТ¤зок з р≥зними, зокрема протилежними м≥ж собою, основами ц≥Їњ сфери.  р≥м того, основн≥ сучасн≥ духовн≥ системи в≥дпов≥дають р≥зним етапам духовного розвитку людства. ¬заЇмод≥¤ духовних систем, основами ¤ких Ї рел≥г≥йн≥ системи, ви¤вл¤Їтьс¤ у взаЇмод≥њ морально-етичних принцип≥в, культур ≥ цив≥л≥зац≥й. –азом ≥з тим у процесах ≥ суперечност¤х м≥жнародноњ пол≥тики про¤вл¤Їтьс¤ й боротьба ≥дей, що безпосередньо повТ¤зан≥ з р≥зними духовними системами.

3. ћатер≥альною складовою руш≥йних сил геопол≥тичних процес≥в Ї боротьба за ресурси. –есурси «емл≥ (м≥неральн≥, аграрн≥, енергетичн≥, водн≥, комун≥кац≥йн≥, територ≥альн≥ тощо) розпод≥лен≥ нер≥вном≥рно, до них р≥зн≥ умови доступу, вони використовуютьс¤ нер≥вном≥рно в час≥ й, що найважлив≥ше, розпод≥л ресурс≥в зовс≥м не в≥дпов≥даЇ розпод≥лу населенн¤. “ому переважна частина ресурс≥в зосереджена на малозаселених територ≥¤х, населенн¤ ¤ких не потребуЇ швидкого њх використанн¤. ѕроте на це претендуЇ населенн¤ ≥нших, густозаселених територ≥й, причому м≥ж р≥зними територ≥альними та соц≥альними групами густозаселених м≥сцевостей ≥снуЇ активна та жорстка конкуренц≥¤ щодо цього. Ѕоротьба за ресурси була одним з основних геопол≥тичних чинник≥в прот¤гом ус≥Їњ ≥стор≥њ людства. ѕроте тепер, очевидно, розпочавс¤ новий етап ц≥Їњ боротьби, повТ¤заний з безпосередньою загрозою виснаженн¤ багатьох важливих ресурс≥в, в≥дсутн≥стю в≥льних територ≥й на суходол≥, дедал≥ негативн≥шим впливом вичерпанн¤ ресурс≥в та ≥нших результат≥в людськоњ д≥¤льност≥ на р≥вновагу природних процес≥в, що несе очевидну загрозу глобальних катакл≥зм≥в. ÷е зумовлюЇ необх≥дн≥сть глобального регулюванн¤ споживанн¤ ресурс≥в. ѕроте р≥зн≥ геопол≥тичн≥ сили зац≥кавлен≥ в р≥зних правилах ≥ нормах такого регулюванн¤. ÷е спричинюЇ перетворенн¤ боротьби за ресурси в боротьбу за способи регулюванн¤ споживанн¤ ресурс≥в.

4. ≤стор≥¤ людства Ї передус≥м ≥стор≥Їю народ≥в, а основним результатом д≥¤льност≥ народ≥в Ї њхн≥ культури. ’оча культури народ≥в ≥нтенсивно взаЇмод≥ють, вони не м≥ст¤ть внутр≥шн≥х джерел взаЇмного антагон≥зму.  ультури народ≥в не борютьс¤ м≥ж собою, а, взаЇмно доповнюючи одна одну, становл¤ть основний здобуток св≥товоњ цив≥л≥зац≥њ. ќск≥льки основою народу Ї його культура й м≥ж культурами народ≥в немаЇ антагон≥зму, антагон≥стичн≥ стосунки не Ї нев≥дворотною особлив≥стю взаЇмод≥њ народ≥в. Ќайл≥пш≥ умови розвитку культури одного народу не лише не суперечать найл≥пшим умовам дл¤ розвитку ≥ншого народу, але й спри¤ють њм. ѕерех≥д в≥д боротьби до сп≥вроб≥тництва вказуЇ на новий р≥вень нац≥онально-культурноњ зр≥лост≥ народ≥в. ” таких умовах виникаЇ можлив≥сть суттЇвого набли≠жен≠н¤ до одночасно оптимальних умов розвитку вс≥х народ≥в. ѕол≥тично так≥ умови можуть бути реал≥зован≥ лише в незалежних нац≥ональних державах (причому нац≥≠о≠нальн≥ держави розгл¤даЇмо не ¤к етн≥чно ц≥лком однор≥дн≥, а ¤к так≥, що ірунту≠ютьс¤ на нац≥ональн≥й культур≥ певного народу). ѕроцес становленн¤ незалежних нац≥ональних держав Ї основним процесом, що формував пол≥тичну карту св≥ту XX стол≥тт¤ й продовжуватиме формувати пол≥тичну карту в XX≤ стол≥тт≥.

√лобальн≥ тенденц≥њ та процеси

” XX стол≥тт≥ пол≥тично й економ≥чно дом≥нуюч≥ позиц≥њ у св≥т≥ займали крањни зах≥дноњ цив≥л≥зац≥њ. ѕроте силовий баланс м≥ж цими крањнами суттЇво зм≥нивс¤: зам≥сть Ївропейських крањн, ¤к≥ мають ст≥йку духовну й етичну основу, повТ¤зану переважно з традиц≥йним христи¤нством, на першу позиц≥ю вийшли —Ўј, де такоњ основи з глибоким ≥сторичним кор≥нн¤м немаЇ. ¬одночас в духовному середовищ≥ —Ўј переважають модерн≥стськ≥ та неканон≥чн≥ теч≥њ христи¤нства ≥, кр≥м того, сильн≥ позиц≥њ мають ≥нш≥ духовн≥ системи. ÷е призвело до значного послабленн¤ духовно-етичноњ основи вс≥Їњ зах≥дноњ цив≥л≥зац≥њ. —ильн≥ економ≥чн≥ й пол≥тичн≥ позиц≥њ ви¤вилис¤ невр≥вноваженими сферою духовност≥ та морал≥. ¬исл≥дом цього стало дом≥нуванн¤ морал≥ Ђсусп≥льства споживанн¤ї, ¤ка фактично в≥дкидаЇ абсолютн≥ духовн≥ ц≥нност≥, а етичн≥ норми зводить до забезпеченн¤ тимчасового балансу ≥нтерес≥в ≥ндив≥д≥в переважно в царин≥ матер≥ального. ÷е призводить до деморал≥зац≥њ, де≥нтелектуал≥зац≥њ та культурноњ деградац≥њ сусп≥льства, ознаки чого про¤вл¤ютьс¤ все гостр≥ше.

¬≥двернути деградац≥ю зах≥дноњ цив≥л≥зац≥њ можливо лише за умови духовноњ ц≥л≥сност≥, ¤ку можна забезпечити лише на основ≥ традиц≥йноњ духовност≥ та морал≥. јктив≥зац≥¤ рел≥г≥йноњ д≥¤льност≥ в Ївропейських крањнах, зокрема в ÷ентрально-—х≥дн≥й ™вроп≥, ¤ка повернулас¤ до зах≥дноњ цив≥л≥зац≥њ[1], св≥дчить, що традиц≥йн≥ христи¤нськ≥ церкви в ™вроп≥ мають дл¤ цього достатн≥й потенц≥ал. Ќеобх≥дною умовою збереженн¤ та посиленн¤ позиц≥й зах≥дноњ цив≥л≥зац≥њ Ї поверненн¤ њњ силового центру в ™вропу. “ака тенденц≥¤ вже ви¤вл¤Їтьс¤, зокрема, в р≥зноб≥чн≥й консол≥дац≥њ Ївропейських крањн та ≥нтеграц≥њ в ™вропу крањн колишнього комун≥стичного блоку.

ќдним з насл≥дк≥в кризи духовност≥ Ї надм≥рне споживанн¤ матер≥альних благ населенн¤м розвинених крањн ≥ багатими верствами ≥нших крањн. ¬елика конкуренц≥¤ у сфер≥ матер≥ального виробництва, засилл¤ реклами, культивуванн¤ псевдовартостей Ђсусп≥льства споживанн¤ї ведуть до виробництва та споживанн¤ продукт≥в матер≥альноњ сфери в значно б≥льш≥й к≥лькост≥, н≥ж це потр≥бно дл¤ гармон≥йного житт¤ людини та нормального функц≥онуванн¤ сусп≥льства. ÷е спричинюЇ швидке вичерпуванн¤ ресурс≥в ≥ розширенн¤ зон, неспри¤тливих дл¤ проживанн¤ людей.

 атастроф≥чн≥ насл≥дки процесу вичерпуванн¤ ресурс≥в ≥ руйнуванн¤ природного середовища в глобальному масштаб≥ можуть про¤витис¤ ран≥ше, н≥ж в≥дбудетьс¤ в≥дродженн¤ духовност≥ й буде створено д≥йов≥ всеохоплююч≥ механ≥зми зупиненн¤ згубного процесу на загальносв≥товому р≥вн≥. “ому швидким ≥ ефективним способом обмеженн¤ процесу вичерпуванн¤ ресурс≥в Ї зб≥льшенн¤ суверен≥тету над ними саме того населенн¤, ¤ке найб≥льш залежне в≥д стану територ≥й, де знаход¤тьс¤ ресурси, тобто ¤ке живе безпосередньо на цих територ≥¤х. ѕовне управл≥нн¤ ресурсами в межах нац≥ональних держав, народи ¤ких сформувалис¤ на територ≥¤х, де проживають ≥ ¤к≥ вважають ц≥ територ≥њ не лише найб≥льшою матер≥альною ц≥нн≥стю, але й джерелом своЇњ культурноњ ≥дентичност≥, може ефективно захистити ц≥ територ≥њ ≥ перешкодити ≥нтернац≥ональному необмеженому вичерпуванню ресурс≥в. ѕотреба в суверен≥тет≥ над ресурсами на територ≥¤х з≥ значною часткою кор≥нного населенн¤ пришвидшить рух недержавних народ≥в до незалежност≥, а на колон≥зованих територ≥¤х може спричинити формуванн¤ нових етн≥чних сп≥льнот, ¤к≥ активно претендуватимуть на створенн¤ незалежних держав.

–озвиток засоб≥в комун≥кац≥й та ≥нтенсивний ≥нформац≥йний обм≥н призвод¤ть до протилежних за спр¤мован≥стю насл≥дк≥в дл¤ культур народ≥в. « одного боку, це взаЇмодоповненн¤ ≥ взаЇмозбагаченн¤ культур, а з ≥ншого Ч витисненн¤ нац≥ональних культур псевдокультурними сурогатами, що мають добр≥ умови дл¤ виникненн¤ через поверхове сприйн¤тт¤ й еклектичне поЇднанн¤ р≥знор≥дноњ ≥нформац≥њ. ѕерше спри¤Ї нац≥онально-культурн≥й зр≥лост≥ народ≥в та њх культурно-≥нформац≥йному структуруванню. ƒруге гостро ставить проблему захисту культур народ≥в, њхньоњ нац≥онально-культурноњ ≥дентичност≥. ѕричому це актуально не лише дл¤ народ≥в, ¤к≥ не мають власноњ державност≥ чи нещодавно одержали таку державн≥сть ≥ перебувають п≥д великим впливом колишн≥х метропол≥й, а й дл¤ розвинених держав, що не так давно сам≥ були метропол≥¤ми. јдже в б≥льшост≥ цих держав проблема захисту мови, нац≥ональноњ культури, традиц≥йного способу житт¤ стаЇ дедал≥ гостр≥шою. ¬с≥ вони потерпають в≥д транснац≥ональноњ ≥нформац≥йноњ експанс≥њ.  р≥м того, дешева робоча сила ≥з менш розвинених крањн, переважно колишн≥х колон≥й, не несучи значних культурних ц≥нностей (в≥д≥рван≥ в≥д етн≥чноњ основи, вони не мають можливостей дл¤ розвитку), швидко сприймаЇ ≥нтернац≥ональну псевдокультуру й, викорис≠то≠вуючи њњ ¤к зас≥б самоствердженн¤, розкладаЇ ≥ вит≥сн¤Ї з ужитку елементи на≠ц≥о≠нальних культур народ≥в розвинених крањн. “ому проблема захисту й розвитку нац≥ональних культур стаЇ щораз актуальн≥шою дл¤ вс≥х народ≥в. ≈фективно розвТ¤зати ц≥ проблеми можуть лише нац≥ональн≥ держави. як показуЇ ≥сторичний досв≥д, будь-¤к≥ ≥нш≥ вар≥анти в найл≥пшому раз≥ дають лише тимчасовий ефект.

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10

Ќазва: ≈нопол≥тична карта св≥ту XX≤ стол≥тт¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (5757 прочитано)