Ќародознавство > ≈нопол≥тична карта св≥ту XX≤ стол≥тт¤

“епер розгл¤немо територ≥њ, заселен≥ словТ¤нським населенн¤м, ¤к≥ класиф≥куютьс¤ за типом 1 (Ївропейська частина –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ за вин¤тком нац≥ональних адм≥н≥стративних одиниць ≥ уральських областей).

Ѕ≥льш≥сть територ≥й цього рег≥ону входили до територ≥њ розселенн¤ словТ¤н на початку тис¤чол≥тт¤, п≥зн≥ше Ч до складу  ињвськоњ –ус≥. –ешту земель було колон≥зовано дещо п≥зн≥ше, проте й њх можна в≥днести до споконв≥чно етн≥чних територ≥й словТ¤нського заселенн¤.

Ќа сучасному етап≥ нав≥ть на територ≥¤х, де проживають рос≥¤ни, населенн¤ не Ї однор≥дним. ћожна вид≥лити принаймн≥ три г≥лки рос≥йського народу (без урахуванн¤ колон≥зованих ними територ≥й ”ралу, —иб≥ру та ƒалекого —ходу): словТ¤нське населенн¤ ѕрикавказз¤ (¤ке, у свою чергою, можна розд≥лити на населенн¤  убан≥ та —таврополл¤), п≥вн≥чне словТ¤нське населенн¤ та власне рос≥¤ни центральних район≥в. ÷ей розпод≥л, окр≥м етн≥чного, ірунтуЇтьс¤ й на ≥нших, можливо, ще важлив≥ших чинниках, ¤к≥ стануть основою сепарац≥њ ѕ≥вн≥чноњ –ус≥ та ѕрикавказз¤ (див. дал≥).

 убань. ѕрикавказька територ≥¤ –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ, ¤ка прот¤гом ус≥Їњ своЇњ ≥стор≥њ ц≥лковито в≥др≥зн¤лас¤ в≥д центральних район≥в крањни. Ќа початку нашоњ ери все ѕрикавказз¤ було заселене кавказькими народами. ѕ≥зн≥ше воно досить активно, особливо п≥сл¤ входженн¤ до складу –ос≥њ, засел¤лос¤ словТ¤нами. ѕроте тут пор¤д з переселенц¤ми з центральних район≥в –ос≥њ (власне рос≥¤н) в ус≥ часи значний в≥дсоток становили переселенц≥ з ”крањни, а п≥сл¤ виселенн¤ сюди „орноморськоњ —≥ч≥ украњнський елемент став дом≥нуючим. як насл≥док, упродовж к≥лькох стол≥ть  убань вважалас¤ етн≥чною украњнською територ≥Їю. ѕ≥дставою дл¤ цього Ї й те, що ще за час≥в  ињвськоњ –ус≥ тут був знаменитий “мутараканський анклав Ч важливий торговельний центр ≥ п≥вденно-сх≥дний форпост –ус≥-”крањни.

ѕроте довготривале в≥дчуженн¤ Ч ¤к територ≥альне, так ≥ пол≥тично-адм≥н≥стративне Ч привело до вид≥ленн¤ кубанц≥в у специф≥чний протоетнос. ¬ажливим ≥спитом дл¤ нього, що ви¤вив його специф≥чн≥сть, самобутн≥сть та в≥друбн≥сть ≥ в≥д –ос≥њ, ≥ в≥д ”крањни, стали под≥њ п≥сл¤ 1917 р., коли  убань в≥дмовилас¤ входити до складу ¤к ”крањни, так ≥ –ос≥њ, проголосивши свою незалежн≥сть. ’оча вона ≥ втратила њњ у збройн≥й боротьб≥ з б≥льшовиками, цей прецедент ви¤вив етн≥чну зр≥л≥сть та структурован≥сть кубанц≥в. ќтже, можна говорити, що на основ≥ украњнського етн≥чного елементу та частково рос≥йського та кавказького, у звТ¤зку з географ≥чною в≥докремлен≥стю ¤к в≥д украњнц≥в (јзовське та „орне мор¤), так ≥ в≥д рос≥¤н (донськ≥ та калмицьк≥ земл≥), на  убан≥ утворивс¤ самобутн≥й словТ¤нський етнос. ќсобливу роль в етн≥чному розвитку кубанц≥в в≥д≥грала њх власна в≥йськово-пол≥тична козацька ел≥та, ¤ка прот¤гом ус≥Їњ ≥стор≥њ боролас¤ за своњ права, в тому числ≥ й за пол≥тичний суверен≥тет над  убанню. Ќав≥ть рад¤нська влада не змогла викор≥нити цей самост≥йницький дух козацтва, що призвело вже до тепер≥шн≥х конфл≥кт≥в м≥ж ћосквою та  убанню. ÷ю сучасну пол≥тичну та економ≥чну конкуренц≥ю доповнюЇ активний розвиток кубанських традиц≥й: козацьке в≥йсько, культура кубанц≥в.  р≥м того, оск≥льки  убань знаходитьс¤ неподал≥к такого центру сепарац≥њ, ¤к  авказ, припускаЇмо, що самост≥йницький рух на  убан≥ буде все б≥льше посилюватис¤. ќтже, з дальшим загостренн¤м етн≥чноњ, економ≥чноњ та пол≥тичноњ кризи в –ос≥њ можна прогнозувати в≥дд≥ленн¤  убан≥ в≥д ћоскви та створенн¤ власноњ держави, ¤ка, ймов≥рно, стане л≥дером усього кавказького рег≥ону завд¤ки своЇму географ≥чному розташуванню, економ≥чному розвитку та сильн≥й пол≥тичн≥й ел≥т≥.  р≥м того, це державно-пол≥тичне утворенн¤, очевидно, стане близьким ≥ над≥йним союзником ”крањни, забезпечуючи украњнський та й узагал≥ Ївропейський вплив не лише на  авказ, але й значною м≥рою на ћалу јз≥ю та «акавказз¤.

—таврополл¤. ўе одна прикавказька територ≥¤ –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ, де в чому под≥бна до  убан≥, проте в етн≥чному план≥ не така специф≥чна, ¤к останн¤. —таврополл¤ переважно заселене рос≥¤нами, але Ї значний в≥дсоток вих≥дц≥в з ”крањни. ≤ хоча тут етн≥чна в≥дм≥нн≥сть в≥д ÷ентральноњ –ос≥њ невелика, географ≥чна в≥докремлен≥сть в≥д ћоскви ( убань та  алмик≥¤) зумовлюЇ окрем≥шн≥сть —таврополл¤ та зближенн¤ його з  убанню та ≥ншими нац≥ональними кавказькими територ≥¤ми. —тавропольському краЇв≥ немаЇ жодного сенсу бути форпостом занепадаючоњ ≥мпер≥њ в  авказькому рег≥он≥, а мирне сп≥в≥снуванн¤ з кавказькими народами значно пр≥оритетн≥ше в≥д збройного протисто¤нн¤ задл¤ чужих ≥нтерес≥в. ¬≥йськовий досв≥д населенн¤ краю та пол≥тична значущ≥сть спри¤тимуть самодостатност≥ —таврополл¤. ќтже, можна прогнозувати, що у звТ¤зку з в≥дТЇднанн¤м прикавказьких ≥ кавказьких територ≥й, будучи територ≥ально майже в≥др≥заним в≥д ÷ентральноњ –ос≥њ, —таврополь приЇднаЇтьс¤ до сепарац≥йноњ пол≥тики своњх кавказьких сус≥д≥в, щоб вчасно в≥дмежуватис¤ в≥д гинучоњ ≥мпер≥њ та не допустити конфл≥кт≥в на своњй територ≥њ. ј з в≥дд≥ленн¤м в≥д ћоскви уральських, сиб≥рських та далекосх≥дних територ≥й питанн¤ про самост≥йне —таврополл¤ буде автоматично вир≥шене.

ќтже, прогнозуЇтьс¤ виникненн¤ нового етнодержавного утворенн¤ Ч —таврополл¤.

ѕ≥вн≥чна –ос≥¤ (ѕ≥вн≥чна –усь).

—епарац≥¤ цього рег≥ону буде насл≥дком практично повного розпаду сучасноњ –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ. ¬≥дд≥ленн¤ ѕ≥вноч≥ ™вропейськоњ –ос≥њ спричинено к≥лькома важливими чинниками, ¤к≥ додадутьс¤ до глибокоњ кризи в крањн≥.

≤ с т о р и ч н о - д е р ж а в н и ц ь к и й ч и н н и к. ѕ≥вн≥чна –ос≥¤ виступаЇ ¤к продовжувач традиц≥й Ќовгородськоњ земл≥, ¤ку лише силою було приЇднано до ћосковського царства. Ќовгородська сепарац≥¤ була великою проблемою на початках творенн¤ –ос≥њ. ѕобудова на цих земл¤х —анкт-ѕетербурга ¤к новоњ столиц≥ вгамувала ц≥ настроњ, оск≥льки населенн¤ цього рег≥ону вже не було далекою пров≥нц≥Їю. јле тут на перший план вийшло протисто¤нн¤ двох столиць Ч новоњ та староњ, в ¤ких завжди формувалис¤ своњ владн≥ та економ≥чн≥ ел≥ти. ќтже, на давнЇ розд≥ленн¤ –ос≥њ на ћосков≥ю та Ќовгородську землю наклалос¤ нове протиборство м≥ж двома центрами Ч ћосквою та —анкт-ѕетербургом.

— о ц ≥ а л ь н о - п о л ≥ т и ч н и й ч и н н и к. «а пол≥тичною ор≥Їнтац≥Їю населенн¤ —анкт-ѕетербурга докор≥нно в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д ћоскви та ÷ентральноњ –ос≥њ. “ут значно менше попул¤рн≥ комун≥сти ≥ зовс≥м не попул¤рний шов≥н≥стичний рос≥йський нац≥онал≥зм. «ате найпопул¤рн≥шою Ї найцив≥л≥зован≥ша й найдемократичн≥ша з впливових рос≥йських пол≥тичних сил Ч обТЇднанн¤ Ђяблокої. Ѕ≥льше того, на останн≥х виборах до м≥ськоњ думи у —анкт-ѕетербурз≥ перемогло суто м≥сцеве пол≥тичне обТЇднанн¤, що в≥дкололос¤ в≥д блоку Ђяблокої. Ќа в≥дм≥ну в≥д традиц≥йно Ђкупеческойї ћоскви в —анкт-ѕетербурз≥ найавторитетн≥шою силою Ї ≥нтел≥генц≥¤. «а сприйн¤тт¤м ™вропи —анкт-ѕетербург значно ближчий до сус≥дн≥х балт≥йських держав, н≥ж до ћоскви. ѕричому демократизм ≥ Ївропейська ор≥Їнтац≥¤ —анкт-ѕетербурга не Ї особлив≥стю тепер≥шнього часу. ÷е було характерним дл¤ м≥ста в≥д самого початку його заснуванн¤. ÷им в≥дзначавс¤ й ≥сторичний попередник —анкт-ѕетербурга Ч ¬еликий Ќовгород.

≈ к о н о м ≥ ч н и й ч и н н и к. ” наш час п≥вн≥чноЇвропейська частина –ос≥њ в економ≥чному план≥ розвинен≥ша, н≥ж центральна, що й про¤вл¤Їтьс¤ в стереотипах соц≥альноњ повед≥нки (зокрема, на ѕ≥вноч≥ меншу п≥дтримку мають радикальн≥ пол≥тичн≥ сили). ¬ умовах великоњ економ≥чноњ кризи, ¤ка поки що ще не дос¤гнула апогею, на розвинен≥ш≥й ≥ працьовит≥ш≥й (на в≥дм≥ну в≥д ћоскви, ¤ка фактично стала м≥стом-паразитом) ѕ≥вноч≥ виникне ще й економ≥чна сепарац≥¤ (вимоги суверен≥тету над власними ресурсами та виробництвом, контролю над податковою системою в рег≥он≥). ќдн≥Їю з перших ознак цього к≥лька рок≥в тому стала ≥де¤ (¤ку досить наполегливо обстоювало м≥сцеве кер≥вництво) наданн¤ —анкт-ѕетербургу разом з Ћен≥нградською областю статусу республ≥ки.

≈ т н ≥ ч н и й ч и н н и к. Ѕ≥льша частина земель сучасноњ центральноЇвро≠пейськоњ частини –ос≥њ ще на початку першого тис¤чол≥тт¤ н. е. була заселена несловТ¤нським населенн¤м й колон≥зована словТ¤нами п≥зн≥ше. ѕрийшл≥ словТ¤ни спочатку зм≥шалис¤ з тамтешн≥м населенн¤м ф≥но-угорськоњ групи (поволзьк≥ народи), а п≥зн≥ше зазнали значного тюркського впливу. ќтже, можна говорити, що населенн¤ ÷ентральноњ –ос≥њ генетично Ї сплавом поволзьких, тюркських та словТ¤нських народ≥в. ј земл≥ п≥вн≥чноњ частини –ос≥њ були заселен≥ словТ¤нами ще на початку нашоњ ери, кор≥нн≥ народи уральськоњ с≥мТњ були нечисленними, а в≥дсутн≥сть значних м≥грац≥й перешкоджала ≥нтенсивному зм≥шуванню.  онтакт ≥з —кандинав≥Їю (вар¤зький вплив) ще б≥льше в≥дмежували њх в≥д населенн¤ ÷ентральноњ –ос≥њ. ƒл¤ населенн¤ рос≥йськоњ ѕ≥вноч≥ характерне розвинене рег≥ональне самоусв≥домленн¤ (новгородц≥, пскович≥, вологодц≥). Ѕ≥льше того, аж до минулого стол≥тт¤ в багатьох селах ѕсковщини та Ќовгородщини розмовл¤ли зовс≥м в≥дм≥нною в≥д рос≥йськоњ п≥вн≥чноруською мовою. ÷е справд≥ був не д≥алект, а повноц≥нна писемна мова, ¤ку рос≥йський царизм знищував ус≥ма засобами. Ќа жаль, на в≥дм≥ну в≥д украњнськоњ мови, ¤ка також зазнала под≥бних репрес≥й, п≥вн≥чноруська мова тод≥ не змогла висто¤ти Ч непохитних, але менш чисельних њњ прихильник≥в знищили ф≥зично.

„ и н н и к м е н т а л ь н о с т ≥. Ќаселенн¤ ћосков≥њ за ментальн≥стю близь≠ке до аз≥йських крањн. ƒл¤ нього характерн≥ значн≥ про¤ви шов≥н≥зму, нац≥ональноњ нетерпимост≥. ¬ ћосков≥њ завжди ≥снував одноос≥бний, диктаторський спос≥б управл≥нн¤ державою. ћентальн≥сть п≥вн≥чних словТ¤н зовс≥м ≥нша: несприйн¤тт¤ шов≥н≥зму, толерантн≥сть, зац≥кавленн¤ виключно своњми проблемами. Ќа в≥дм≥ну в≥д ÷ентру, деспот≥¤ там н≥коли не мала п≥дтримки, була у шан≥ думка старшого ≥ поважн≥шого, що й в≥добразилос¤ у способ≥ управл≥нн¤ (наприклад, бо¤рська республ≥ка в Ќовгород≥). ќтже, можна говорити, що ментальн≥сть п≥вн≥чних рос≥¤н близька до Ївропейськоњ, а центральних Ч до аз≥йськоњ.

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10

Ќазва: ≈нопол≥тична карта св≥ту XX≤ стол≥тт¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (5757 прочитано)