Ќародознавство > ≈нопол≥тична карта св≥ту XX≤ стол≥тт¤

“енденц≥Їю XX стол≥тт¤, ¤ка продовжитьс¤ ≥ в стол≥тт≥ XX≤, було посиленн¤ всеб≥чноњ взаЇмоповТ¤заност≥ крањн ≥ народ≥в. Ѕудь-¤к≥ загостренн¤ в еколог≥чн≥й, соц≥альн≥й, економ≥чн≥й сферах, не кажучи вже про в≥йськову, в одн≥й крањн≥ негайно стають болючими проблемами ц≥лого рег≥ону. “ому в≥дпов≥дальн≥сть держав за стан на њхн≥й територ≥њ вже не може бути лише ≥ндив≥дуальною, адже насл≥дки дуже сут≠тЇв≥ й дл¤ ≥нших. ÷е стаЇ потужним стимулом щонайактивн≥шоњ рег≥ональноњ сп≥в≠прац≥ крањн. –ег≥ональна сп≥впрац¤ породжуЇ рег≥ональн≥ ≥нтереси, ¤к≥ часто супере≠чать ≥нтересам ≥нших рег≥он≥в.  р≥м того, крањни одного рег≥ону поЇднан≥ сп≥льною ≥стор≥Їю, близьк≥ за культурами, переважно сформован≥ п≥д впливом одн≥Їњ духовноњ системи, мають близьк≥ стратег≥чн≥ ≥нтереси. —уперечност≥, ¤к≥ виникають м≥ж крањнами одного рег≥ону, ослаблюють позиц≥њ всього рег≥ону, ≥ користь в≥д перемоги одн≥Їњ ≥з стор≥н у таких суперечност¤х загалом менша, н≥ж втрати, ¤ких зазнаЇ ц¤ крањна внасл≥док послабленн¤ позиц≥й рег≥ону. “ому суперечност≥ м≥ж рег≥онами починають бути значно суттЇв≥шими в≥д суперечностей м≥ж сус≥дн≥ми державами.

Ћюдство накопичило великий потенц≥ал руйнуванн¤. “ому зростаЇ роль системи забезпеченн¤ глобальноњ ст≥йкост≥ та стаб≥льност≥. —аме така система спроможна достатньо ефективно розвТ¤зувати проблеми, що виникають унасл≥док м≥жрег≥ональних суперечностей, забезпечуючи баланс рег≥ональних ≥нтерес≥в. ѕроте внасл≥док високого техн≥чного р≥вн¤ ≥ доступност≥ засоб≥в руйнуванн¤ (ц¤ доступн≥сть зростаЇ попри р≥зн≥ обмеженн¤ передус≥м через низький духовний та етичний р≥вень пол≥тичних ел≥т з одного ≥ через продовженн¤ науково-техн≥чного прогресу Ч з ≥ншого боку) дедал≥ б≥льшу небезпеку дл¤ загальноњ стаб≥льност≥ становл¤ть локальн≥ конфл≥кти, зокрема внутр≥шн≥ соц≥альн≥ й етн≥чн≥ конфл≥кти в крањнах. ≤ ¤кщо соц≥альн≥ конфл≥кти п≥ддаютьс¤ ефективному й повному врегулюванню в межах певноњ крањни, то джерела етн≥чних конфл≥кт≥в у багатонац≥ональних державах зникають лише п≥сл¤ геноциду чи асим≥л¤ц≥њ недержавних нац≥й або з утворенн¤м незалежних нац≥ональних держав.  р≥м того, етн≥чн≥ конфл≥кти всередин≥ крањн часто стають основними чинниками загостренн¤ м≥ждержавних стосунк≥в.

ќтже, забезпеченн¤ глобальноњ ст≥йкост≥ неможливе без повноњ та безумовноњ реал≥зац≥њ прав народ≥в на самовизначенн¤ аж до створенн¤ суверенних нац≥ональних держав. ≤деальним Ї такий стан, коли кожен народ маЇ свою незалежну державу на своњй ≥сторичн≥й територ≥њ. ѕроте насправд≥ дуже неоднозначно можна трактувати ¤к пон¤тт¤ народу, ≥сторичноњ територ≥њ (¤ка може вважатис¤ такою одночасно дл¤ к≥лькох народ≥в), так ≥ пон¤тт¤ самоњ незалежноњ держави. ÷е породжуЇ значн≥ суперечност≥ п≥д час реал≥зац≥њ прав народ≥в на самовизначенн¤.  р≥м того, процес створенн¤ незалежних держав маЇ прот≥кати в умовах макси≠мальноњ ст≥йкост≥ та стаб≥льност≥, щоб не стати детонатором глобальних катастро≠ф≥чних процес≥в. ќсобливо це стосуЇтьс¤ суперечностей щодо ≥сторичноњ територ≥њ м≥ж уже державними народами. ¬ цьому раз≥ за умови демократичного устрою ≥снують досить ефективн≥ механ≥зми забезпеченн¤ ≥нтерес≥в кор≥нних нац≥ональних меншин без перегл¤ду м≥ждержавних кордон≥в. “ому можна прогнозувати зм≥ну кордон≥в у таких випадках лише за на¤вност≥ й ≥нших суттЇвих причин державноњ нест≥йкост≥. ≤нша проблема в наближенн≥ до ≥деального стану повТ¤зана з р≥зною зр≥л≥стю народ≥в ≥ на¤вн≥стю чи в≥дсутн≥стю в них соц≥альноњ структури й ≥нших передумов, необх≥дних дл¤ функц≥онуванн¤ незалежних держав. ≤ ¤кщо в народ≥в, що активно борютьс¤ за самовизначенн¤, таких проблем нема, то малочисельн≥ народи, особливо в крањнах так званого третього св≥ту, до середини XX≤ стол≥тт¤ часто ще не будуть готов≥ до створенн¤ суверенних держав на нац≥ональн≥й основ≥.

ќкремий випадок Ч населенн¤ колон≥зованих територ≥й, де частково чи повн≥стю асим≥льован≥ кор≥нн≥ народи. “еритор≥альн≥, ≥сторичн≥ й етн≥чн≥ особливост≥ цих територ≥й зумовлюють формуванн¤ ст≥йких культурних в≥дм≥нностей, певноњ специф≥чноњ ментальност≥ њхнього населенн¤, що даЇ основу дл¤ формуванн¤ нов≥тн≥х етнос≥в (чи протоетнос≥в). ѕричому меж≥ територ≥й проживанн¤ цих етнос≥в не завжди зб≥гаютьс¤ з ≥снуючими м≥ждержавними кордонами. ќсобливо це стосуЇтьс¤ великих крањн, р≥знор≥дн≥ умови на територ≥¤х ¤ких перешкоджають формуванню Їдиних консол≥дованих етнос≥в. ѕроцес розд≥ленн¤ таких крањн може особливо прискоритис¤ економ≥чними суперечност¤ми м≥ж р≥зними њх частинами. “ому процеси рег≥ональноњ сепарац≥њ, ¤к≥ вже спостер≥гаютьс¤ у великих крањнах американського континенту, мають тенденц≥ю до дальшого значного посиленн¤. ÷ьому процесу суттЇво спри¤тиме перех≥д в≥д двополюсного до багатополюсного св≥ту. јдже боротьба проти сп≥льного ворога вела до обТЇднанн¤, й наддержава була найефективн≥шою формою такоњ боротьби. «а в≥дсутност≥ сп≥льного сильного ворога в≥дпадаЇ потреба в обТЇднанн≥ населенн¤ з суттЇво р≥зними ≥нтересами та культурними особливост¤ми.

ќтже, одн≥Їю з основних тенденц≥й XX≤ стол≥тт¤ маЇ бути розпад ≥мпер≥й ≥ нац≥онально неструктурованих держав та утворенн¤ на њхньому м≥сц≥ незалежних нац≥ональних держав. “ому, кр≥м м≥жрег≥ональних суперечностей, ¤к≥ в≥дпов≥дають нов≥й багатополюсн≥й структур≥ св≥ту, основна суперечн≥сть перех≥дного процесу до становленн¤ системи нац≥ональних держав ірунтуватиметьс¤ на кор≥нних в≥д≠м≥нност¤х м≥ж стратег≥чними ≥нтересами наддержав, ¤к≥ повТ¤зан≥ з≥ старим пол≥тичним устроЇм св≥ту, та середн≥ми нац≥ональними державами, ¤к≥ зац≥кавлен≥ у ¤кнайшвид≠шому становленн≥ нового устрою.

ћетодичн≥ основи прогнозних р≥шень

ѕоза¤к основою дл¤ створенн¤ етнопол≥тичноњ карти св≥ту Ї конкретн≥ прогнозн≥ р≥шенн¤, необх≥дно визначитис¤ з певним загальним алгоритмом прийн¤тт¤ таких р≥шень. ўодо кожноњ конкретноњ територ≥њ (такими територ≥¤ми будемо брати сучасн≥ держави) ц≥ р≥шенн¤ повинн≥ дати в≥дпов≥д≥ на запитанн¤:

як≥ етнодержавн≥ утворенн¤ прогнозуютьс¤ на ц≥й територ≥њ на середину XX≤ стол≥тт¤, тобто чи залишитьс¤ держава Їдиним етнодержавним утворенн¤м на њњ сучасн≥й територ≥њ, чи вона розд≥литьс¤, чи обТЇднаЇтьс¤ з ≥ншими; що Ї етн≥чним субстратом кожного з утворень ≥, в≥дпов≥дно, ¤ка його ор≥Їнтовна назва?

ƒе передбачаютьс¤ меж≥ цих утворень?

як≥ населен≥ пункти, най≥мов≥рн≥ше, будуть столиц¤ми цих утворень?

ќсновними п≥дставами дл¤ прийн¤тт¤ прогнозних р≥шень Ї етн≥чн≥, культурн≥, ≥сторичн≥, економ≥чн≥, природно-географ≥чн≥ особливост≥ територ≥й ≥ народ≥в. ƒл¤ прийн¤тт¤ певного прогнозного р≥шенн¤ розгл¤даютьс¤:

тепер≥шн¤ етн≥чна ситуац≥¤ в крањн≥ та рег≥он≥;

можлив≥ м≥грац≥њ, що здатн≥ повпливати на етн≥чну ситуац≥ю;

законом≥рност≥ пер≥одичних п≥днесень-спад≥в у р≥зних сферах дл¤ крањн чи рег≥он≥в;

тепер≥шн¤ пол≥тична, економ≥чна та соц≥альна ситуац≥¤ та прогноз њњ розвитку;

обТЇктивн≥ ≥нтереси населенн¤ територ≥й ≥ р≥зних його соц≥альних верств, передус≥м ел≥ти.

 онкретн≥ вар≥анти розвитку под≥й переважно не розгл¤даЇмо, оск≥льки до певного законом≥рного результату можна йти багатьма шл¤хами, ¤к≥ прогнозувати значно важче, н≥ж к≥нцевий результат.  онкретн≥ шл¤хи вказуЇмо лише в окремих випадках дл¤ ≥люстрац≥њ принциповоњ можливост≥ певного результату.

ќск≥льки процеси розвитку етнос≥в, що Ї основною п≥дставою дл¤ прогнозуванн¤, в р≥зних рег≥онах в≥дбуваютьс¤ по-р≥зному, вид≥лимо три типи територ≥й, дл¤ ¤ких характерн≥ р≥зн≥ прогнозн≥ тенденц≥њ.

“ип 1. “еритор≥њ, де проживають давно (переважно в середн≥ в≥ки) сформован≥ етноси на своњх ≥сторичних територ≥¤х. ÷≥ етноси мають мову, виражен≥ особливост≥ культури та ментальност≥. √еограф≥чно це: вс¤ ™вропа (включно з Ївропейською частиною –ос≥њ); јз≥¤ без ѕ≥вденного —иб≥ру (за вин¤тком Ѕур¤т≥њ, “уви та ’акас≥њ), ƒалекого —ходу, ƒагестану, ‘≥л≥пп≥н ≥ сх≥дноњ частини ≤ндонез≥њ; јфриканський –≥г, ѕ≥вденно-јфриканська –еспубл≥ка та ћадагаскар.

“ип 2. “еритор≥њ, в основному населен≥ малочисельними етносами переважно на своњх ≥сторичних земл¤х чи етносами, що перебувають у стад≥њ формуванн¤ з родоплем≥нних утворень. √еограф≥чно це: б≥льша частина јфрики (кр≥м п≥вноч≥, крайнього п≥вдн¤ та –огу), ƒагестан, ‘≥л≥пп≥ни, сх≥дна частина ≤ндонез≥њ, Ќова √в≥не¤, ќкеан≥¤.

“ип 3.  олон≥зован≥ територ≥њ, на ¤ких кор≥нне населенн¤ переважно асим≥льоване, вит≥снене чи знищене. √еограф≥чно це: јмерика, ѕ≥вденний —иб≥р (за вин¤тком Ѕур¤т≥њ, “уви й ’акас≥њ), ƒалекий —х≥д, п≥вн≥чна (арабська) јфрика, јвстрал≥¤ ≥ Ќова «еланд≥¤.

¬≥дпов≥дно до вказаних тип≥в територ≥й використовуЇмо так≥ законом≥рност≥ дл¤ прогнозуванн¤ виникненн¤ етнодержавних утворень ≥ зм≥ни меж м≥ж ними.

“ип 1.

ј. –озпад штучних пол≥етн≥чних утворень Ч дл¤ тепер≥шн≥х крањн, на територ≥њ ¤ких Ї кор≥нн≥ народи, що не мають власноњ держави, ви¤вл¤ють (чи ви¤вл¤ли в XX стол≥тт≥) прагненн¤ до незалежност≥ чи автоном≥њ, Ї достатньо чисельними чи територ≥ально виокремленими дл¤ формуванн¤ повноц≥нноњ держави. ≈тнодержавн≥ меж≥ формуютьс¤ на п≥дстав≥ адм≥н≥стративного под≥лу тепер≥шн≥х етн≥чних територ≥й. « територ≥й цих одиниць у вин¤ткових випадках виключаютьс¤ штучно приЇднан≥ територ≥њ ≥нших тепер недержавних народ≥в чи штучно приЇднан≥ територ≥њ дом≥нуючоњ нац≥њ, ¤кщо ц≥ територ≥њ дл¤ нењ ≥сторичн≥ й на тепер вона там становить однозначну б≥льш≥сть. ƒодатково може бути включено етн≥чн≥ територ≥њ, що Ї ≥сторичними, прил¤гають до основних вид≥лених ≥ мають достатньо активн≥ ≥сторичн≥ м≥ста, т≥сно повТ¤зан≥ з цими територ≥¤ми, чи так≥ велик≥ м≥ста Ї в основн≥й вид≥лен≥й територ≥њ.

Ѕ. ѕриЇднанн¤ ≥сторичних частин крањн, що були штучно вид≥лен≥ з етн≥чних територ≥й п≥д час здобутт¤ незалежност≥ крањни, ≥ в ¤ких тепер ведетьс¤ активна боротьба за приЇднанн¤ до своњх нац≥ональних держав. ћеж≥ формуютьс¤ аналог≥чно до ј.

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10

Ќазва: ≈нопол≥тична карта св≥ту XX≤ стол≥тт¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (5757 прочитано)