Ќародознавство > ≈нопол≥тична карта св≥ту XX≤ стол≥тт¤

¬. ѕриЇднанн¤ ≥сторичних етн≥чних територ≥й, що вход¤ть до складу ≥мпер≥й, котр≥ розпадаютьс¤, чи ≥нших крањн з активними джерелами нестаб≥льност≥ за в≥дсутност≥ колективних рег≥ональних гарант≥й непорушност≥ кордон≥в чи за умови активноњ боротьби кор≥нних меншин проти дискрим≥нац≥њ.  р≥м того (за вин¤тком територ≥й з дуже потужними етн≥чними центрами), приЇднуван≥ територ≥њ мають бути територ≥ально сум≥жними з основними державами. ћеж≥ формуютьс¤ аналог≥чно до ј, проте приЇднуютьс¤ лише т≥ частини територ≥њ (за адм≥н≥стративними границ¤ми), де ≥снуЇ в≥дпов≥дна етн≥чна б≥льш≥сть, ¤ка в XX стол≥тт≥ активно ви¤вл¤ла прагненн¤ до воззТЇднанн¤. якщо частина етн≥чних територ≥й вже державного етносу належить ≥нш≥й нац≥ональн≥й держав≥, ¤ка Ї достатньо стаб≥льною, здатна забезпечити нормальн≥ умови розвитку етн≥чних меншин ≥ т≥сний звТ¤зок њх з нац≥ональною державою свого етносу, а також маЇ сильну рег≥ональну систему непорушност≥ кордон≥в, то зм≥на етнопол≥тичних меж не передбачаЇтьс¤.

“ип 2.

A. ћеж≥ етнопол≥тичних утворень залишаютьс¤ незм≥нними у випадках, коли вони переважно зб≥гаютьс¤ з етн≥чними межами чи з великими природними розд≥лювачами (море, велик≥ р≥ки й озера, г≥рськ≥ хребти), причому останнЇ Ч за умови достатньоњ етн≥чноњ спор≥дненост≥ в≥дд≥леноњ частини етносу з оточенн¤м дл¤ можливого влитт¤ в Їдину нац≥ю чи за на¤вност≥ достатньо великих ≥ активних центр≥в дл¤ формуванн¤ окремоњ нац≥њ.

Ѕ. ¬ Їдине утворенн¤ може обТЇднуватис¤ група етн≥чно спор≥днених етнос≥в, що ≥сторично не мали власних держав ≥ не мають достатн≥х умов дл¤ формуванн¤ повноц≥нних незалежних держав (малочисельн≥сть, некомпактн≥сть, етнокультурна неконсол≥дован≥сть, повна економ≥чна залежн≥сть в≥д сус≥д≥в, в≥дсутн≥сть де¤ких з основних соц≥альних верств), територ≥њ ¤ких т≥сно повТ¤зан≥ географ≥чно, ≥сторично, економ≥чно ≥ м≥ж ¤кими нема ст≥йких ≥сторичних антагон≥зм≥в. «окрема, некомпактн≥стю може бути розс≥¤н≥сть ≥ непривТ¤зан≥сть до певноњ територ≥њ. ¬ новоутворюван≥й держав≥ маЇ бути Їдиний великий культурний ≥ економ≥чний центр т¤ж≥нн¤. ≈тнопол≥тичн≥ меж≥ формуютьс¤ на п≥дстав≥ адм≥н≥стративних меж (¤кщо вони переважно зб≥гаютьс¤ з етн≥чними), географ≥чних л≥н≥й розд≥лу, ≥сторичних меж (кордон≥в колишн≥х держав, ¤кщо вони в основному зб≥гаютьс¤ з етн≥чними), економ≥чно-культурно-комун≥кац≥йних меж зон т¤ж≥нн¤.

¬. ƒостатньо сформован≥ етноси, ¤к≥ можуть створити повноц≥нну державу, вид≥л¤ютьс¤ в окрем≥ утворенн¤, ¤кщо ≥снуЇ хоча б одне активне джерело етн≥чноњ сепарац≥њ в тепер≥шн≥й держав≥. ¬ окрем≥ утворенн¤ вид≥л¤ютьс¤ етноси, ¤к≥ в минулому вже мали власн≥ держави чи ¤к≥ мають достатню соц≥альну структуру, однозначно мовно й культурно ≥дентиф≥куютьс¤, мають економ≥чн≥ та комун≥кац≥йн≥ умови, достатн≥ дл¤ функц≥онуванн¤ держави. ћеж≥ цих утворень формуютьс¤ ¤к ≥ у вар≥ант≥ Ѕ, але з б≥льшим акцентуванн¤м етн≥чних та ≥сторичних меж. ƒо цих утворень в окремих випадках можуть приЇднуватис¤ малочисельн≥ спор≥днен≥ неантагон≥стичн≥ етноси, що Ї недостатньо сформованими чи не мають можливостей сформувати окрем≥ етнодержавн≥ структури.

√. ≤снуюч≥ держави розпадаютьс¤, ¤кщо вони не можуть бути консол≥дован≥ в Їдину державу в≥дпов≥дно до Ѕ ≥ ¤кщо в них Ї достатньо активн≥ центри сепарац≥њ чи потенц≥йн≥ економ≥чн≥ або географ≥чн≥ сепарац≥йн≥ п≥дстави (природн≥ багатства, розд≥лен≥сть), чи велик≥ етногенетичн≥, культурн≥ або ≥сторичн≥ в≥дм≥нност≥. –озпадаютьс¤ також тепер≥шн≥ держави, з ¤ких вид≥л¤ютьс¤ нов≥ держави в≥дпов≥дно до ¬. –озпадаютьс¤ й держави з кордонами, ¤к≥ дуже не в≥дпов≥дають етн≥чним межам ≥ в ¤ких Ї джерела напруженост≥ чи етн≥чн≥ антагон≥зми хоча б середнього р≥вн¤. ќбТЇднуватис¤ можуть етн≥чно однаков≥ частини р≥зних держав, що розпадаютьс¤ (чи етн≥чна частина держави, що розпадаЇтьс¤, приЇднуЇтьс¤ до р≥вноетн≥чного державного утворенн¤), ¤кщо в цьому етнос≥ Ї активний консол≥дац≥йний рух або м≥ж частинами немаЇ значних природних меж та приблизно р≥вноц≥нних культурно-економ≥чних центр≥в, або так≥ центри взаЇмно доповнюють один одного. ≈тнопол≥тичн≥ меж≥ п≥д час розд≥ленн¤-обТЇднанн¤ формуютьс¤ аналог≥чно до Ѕ.

“ип 3.

A. Ќа окрем≥ етнодержавн≥ утворенн¤ розпадаютьс¤ велик≥ держави, на територ≥њ ¤ких ≥снують хоча б к≥лька великих культурно-економ≥чно-комун≥кац≥йних центр≥в т¤ж≥нн¤ чи окрем≥ частини ¤ких суттЇво в≥др≥зн¤ютьс¤ колон≥зац≥йно-етн≥чно чи культурно-≥сторично. ¬≥дпов≥дн≥ частини стають новими етнодержавними утворенн¤ми. ѓхн≥ меж≥ формуютьс¤ на п≥дстав≥ етн≥чних та адм≥н≥стративних меж, меж територ≥й кор≥нних етнос≥в, зон т¤ж≥нн¤, природних географ≥чних розд≥лювач≥в, ≥сторичних меж. ¬≥дпов≥дно до цього можуть обТЇднуватис¤ й адм≥н≥стративн≥ одиниц≥. ѕроцеси формуванн¤ нових етнодержавних утворень супроводжуютьс¤ процесами формуванн¤ нових етнос≥в (чи протоетнос≥в) у цих утворенн¤х. ” формуванн≥ нових етнос≥в на колон≥зованих територ≥¤х найб≥льше значенн¤ маЇ етн≥чний склад колон≥зуючого населенн¤, культурн≥ особливост≥ кор≥нного населенн¤ та нов≥ культурн≥ особливост≥ соц≥уму, консол≥дованого сп≥льною територ≥Їю, економ≥чними й ≥сторичними чинниками. ¬ажливим стимулом дл¤ консол≥дац≥њ населенн¤ певноњ територ≥њ та створенн¤ на н≥й окремого етнопол≥тичного утворенн¤ можуть стати сп≥льн≥ соц≥ально-економ≥чн≥ ≥нтереси, що суперечать ≥нтересам б≥льшост≥ населенн¤ тепер≥шньоњ крањни. ѕроте необх≥дною умовою цього маЇ бути ≥снуванн¤ хоча б м≥н≥мальних етнокультурних п≥дстав дл¤ в≥докремленн¤.

Ѕ. —ередн≥ держави можуть розпадатис¤, ¤кщо немаЇ активного процесу њх консол≥дац≥њ в Їдину нац≥ю та за на¤вност≥ умов, аналог≥чних до ј. ћожлива також сепарац≥¤ територ≥й з переважно кор≥нними етносами, ¤кщо вони достатньо чисельн≥ й мають ≥сторично-державн≥ прецеденти. ƒосить ≥мов≥рними можуть бути процеси успадкуванн¤ новими етносами культурно-≥сторичних надбань кор≥нних народ≥в. ÷е, з одного боку, приводить до зм≥цненн¤ таких держав, а з ≥ншого Ч до можливого в≥докремленн¤ територ≥й з ≥ншою ≥сторично-культурною основою.

¬. Ќевелик≥ держави Ї достатньо ст≥йкими стосовно етнотеритор≥альних зм≥н. ÷≥ зм≥ни можлив≥ лише за на¤вност≥ глибоких етн≥чних суперечностей, що пер≥одично переход¤ть у в≥дкрит≥ конфл≥кти. ќбТЇднанн¤ невеликих держав малоймов≥рне, поза¤к за час њх ≥снуванн¤ сформувалис¤ власн≥ владн≥ ел≥ти, ¤ким зовс≥м невиг≥дне таке обТЇднанн¤.  р≥м того, дедал≥ б≥льше вид≥л¤ютьс¤ ≥сторично-культурн≥ особливост≥ населенн¤ цих крањн, унасл≥док чого виникають ≥ зм≥цнюютьс¤ нов≥ етноси. ≤нтеграц≥йн≥ процеси активно про¤вл¤ютьс¤ в економ≥чн≥й сфер≥ та у формуванн≥ рег≥ональних пол≥тичних союз≥в, що не зач≥паЇ етнокультурноњ сфери й не веде до суттЇвого обмеженн¤ суверен≥тету у внутр≥шн≥х проблемах.

¬казан≥ законом≥рност≥ не Ї абсолютними, тому в кожному конкретному випадку враховуватимемо й ≥нш≥ чинники, що можуть повпливати на етнопол≥тичн≥ процеси.

ћ≥грац≥њ, що можуть впливати на етн≥чну ситуац≥ю (класиф≥куЇмо за причинами):

а) перенаселенн¤ ≥ брак ресурс≥в;

б) на¤вн≥сть малозаселених територ≥й з великими ресурсами;

в) традиц≥йн≥ м≥грац≥њ —тарий —в≥т 0 Ќовий —в≥т;

г) репатр≥ац≥¤;

д) соц≥ально-економ≥чн≥ м≥грац≥њ.

¬важатимемо достатньо ≥мов≥рними м≥грац≥њ, зумовлен≥ поЇднанн¤м хоча б двох з указаних причин. ѕ≥д час розгл¤ду м≥грац≥й у звТ¤зку з перенаселенн¤м розгл¤даЇтьс¤ прогнозований стан.

√еограф≥чна конкретизац≥¤ цих тип≥в м≥грац≥й:

а) джерела: «ах≥дна ≥ ѕ≥вденна ™вропа (передус≥м ≤тал≥¤, ¬елика Ѕритан≥¤, Ќ≥меччина, Ѕен≥люкс), япон≥¤, ÷ентральний  итай, ява, Ѕенгал≥¤, долина •аніу, ‘≥л≥пп≥ни; кр≥м того, джерелами можуть стати неперенаселен≥ територ≥њ, в ¤ких прогнозуЇтьс¤ ≥нтенсивний р≥ст населенн¤: —ередн¤ јз≥¤, ÷ентральна ™вропа;

б) к≥нцев≥ територ≥њ: —иб≥р, јвстрал≥¤,  анада, ѕ≥вденна јмерика, јл¤ска, √ренланд≥¤, јнтарктида;

в) ™вропа 0 јмерика, јвстрал≥¤; јз≥йське тихоокеанське узбережж¤ 0 јмерика;

г) к≥нцев≥ територ≥њ: ≤зрањль дл¤ Їврењв; —иб≥р дл¤ тюрк≥в;

д) јфрика, јз≥¤ 0 ™вропа, јмерика; проте дл¤ такоњ м≥грац≥њ прогнозуютьс¤ велик≥ обмеженн¤, кр≥м того, населенн¤, що м≥груЇ, не маЇ повноњ соц≥альноњ структури, воно схильне до асим≥л¤ц≥њ ≥ в к≥нцевих точках переважно втрачаЇ основи етн≥чноњ ≥дентичност≥.

ѕер≥одичн≥ п≥днесенн¤-спади визначаютьс¤ ≥ндив≥дуально дл¤ кожноњ крањни чи рег≥ону. ¬≥дпов≥дно до них визначаютьс¤ ≥мов≥рност≥ розширенн¤ чи зменшенн¤ територ≥й держав, консол≥дац≥йних процес≥в чи розпаду за час в≥д початку до середини XXI стол≥тт¤. «а цими ≥мов≥рност¤ми (називатимемо њх ≥сторичними ≥мов≥рност¤ми) оц≥нюЇтьс¤ правдопод≥бн≥сть виникненн¤ нових етнопол≥тичних утворень ≥ зм≥н меж м≥ж ними.

¬плив тепер≥шньоњ пол≥тичноњ, економ≥чноњ та соц≥альноњ ситуац≥њ та њњ прогнозованих зм≥н, а також обТЇктивних ≥нтерес≥в населенн¤ територ≥й ≥ р≥зних його соц≥альних верств на прогнозн≥ р≥шенн¤ переважно ви¤вл¤Їтьс¤ в тому, що з р≥зних можливих вар≥ант≥в обираютьс¤ т≥, ¤к≥ Ї найреальн≥шими з огл¤ду на вказан≥ чинники.

–ос≥йська ‘едерац≥¤

ѕ≥сл¤ розпаду –ад¤нського —оюзу –ос≥¤ вийшла з≥ свого стаб≥льного стану, ¤кий формувавс¤ прот¤гом в≥к≥в. ќсновною ознакою цього стану було те, що –ос≥¤ була метропол≥Їю великоњ Ївраз≥йськоњ ≥мпер≥њ. Ќом≥нально рос≥йський народ був ≥мперським, хоча фактично в≥н використовувавс¤ переважно в рол≥ колон≥зуючоњ маси, а важливу роль у забезпеченн≥ ст≥йкост≥ ≥мпер≥њ в≥д≥гравали тюркськ≥ народи та украњнц≥, ¤к≥, збалансовуючи та стримуючи одн≥ одних, зм≥цнювали ≥мпер≥ю. ѕ≥сл¤ в≥докремленн¤ ”крањни й —ередньоњ јз≥њ та  азахстану баланс в ≥мпер≥њ порушивс¤. «а в≥дсутност≥ механ≥зму самозбереженн¤ дез≥нтеграц≥йн≥ процеси наростають ≥ нема значних етн≥чних сил, ¤к≥ б стримали њх. ¬ ≥нтереси тюркських народ≥в тепер≥шньоњ –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ та Їврењв не входить ≥снуванн¤ ст≥йкоњ –ос≥њ. “юрки (насамперед татари) бачать потребу та можлив≥сть утворенн¤ власних етн≥чних держав, а Їврењ, розум≥ючи нереальн≥сть достатньо стаб≥льноњ ≥мпер≥њ в нових межах, прагнуть максимально використати тепер≥шню ситуац≥ю у своњх, переважно економ≥чних, ≥нтересах. –ос≥йський же народ у сучасних умовах здатний х≥ба що на безогл¤дну ксенофоб≥ю. ÷е лише прискорюЇ розвал держави, в ¤к≥й становище цього народу на етн≥чних земл¤х Ї г≥ршим в≥д становища нац≥ональних меншин, а на колон≥зованих земл¤х Ч досить нест≥йким.  атастроф≥чною Ї дл¤ етн≥чних рос≥¤н ≥ демограф≥чна ситуац≥¤. «а чисельн≥стю населенн¤ в –ос≥йськ≥й ‘едерац≥њ рос≥¤ни стають нац≥ональною менш≥стю, причому њх частка знижуЇтьс¤ дуже р≥зко. “ак що у власн≥й сепарац≥њ обТЇктивно зац≥кавлен≥ й сам≥ рос≥¤ни (московити).

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10

Ќазва: ≈нопол≥тична карта св≥ту XX≤ стол≥тт¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (5757 прочитано)